Загальні поняття та терміни: предмет екологічного права,метод екологічного права, загальнонаукові методи екологічного права, галузеві методи екологічного права, імперативний метод екологічного права, диспозитивний метод екологічного права, джерела екологічного права, закон, підзаконний акт, кодекс, постанова, розпорядження, інструкція, такси, методики, рішення місцевих референдумів, принципи екологічного права, система екологічного права, еколого-правова норма, еколого-правовий інститут, екологічне право як галузь права.
1.1. Поняття, предмет і метод екологічного права
Приступаючи до вивчення тієї або іншої науки, у першу чергу варто визначити, що складає її предмет. У теорії права предмет правового регулювання визначається основою виділення правових норм у визначену галузь права. Під предметом у загальному значенні слова необхідно розуміти суворо визначену галузь суспільних відносин, що якісно відрізняються від інших суспільних відносин, що утворюють предмет іншої галузі права.
Екологічне право регулює суспільні відносини, пов'язані з задоволенням людиною її різноманітних потреб за рахунок використання її різноманітних природних ресурсів, а також із захистом і охороною її законних прав і інтересів у сфері екології.
Таким чином, можна зробити висновок, що предмет екологічного права являє собою сукупність суспільних відносин по раціональному використанню природних ресурсів, охороні навколишнього природного середовища від різноманітних форм негативного впливу, а також по забезпеченню екологічної безпеки людини.
Отже, предмет екологічного права складають три групи суспільних відносин. Роздивимося кожну з них окремо.
1. Суспільні відносини по раціональному використанню природних ресурсів. Дана група, крім власних відношень по природокористуванню, містить у собі також регулювання відношень власності на природні ресурси.
2. Правовідносини в галузі охорони навколишнього природного середовища пов'язані в першу чергу з наявністю хімічного, фізичного, біологічного і радіаційного впливу на природні об'єкти. У якості таких об'єктів можна виділити:
· природні ресурси (земля, надра, водні і лісові об'єкти, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря);
· природні комплекси і ландшафти (території й об'єкти природно-заповідного фонду);
· екосистеми (виключна (морська) економічна зона, континентальний шельф);
· природно-антропогенні комплекси (курортні, лікувально-оздоровчі і рекреаційні зони).
3. Особливим об'єктом охорони є людина. У зазначену категорію включаються відношення по охороні життя і здоров'я людини як від небезпечного антропогенного впливу, так і від негативного впливу стихійних сил природи і природних явищ, а також відношення по захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, із усього вищесказаного можна зробити висновок, що екологічне право, яке є самостійною галуззю права, являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в галузі раціонального й ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки людини.
Від предметабудь-якої науки варто відрізняти її метод. Якщо предмет відображає, що вивчає дана наука, те її метод вказує на те, як і яким засобом досліджується коло регульованих нею суспільних відносин. Метод правового регулювання - це засіб правового впливу на поведінку учасників суспільних відносин із боку держави.
Метод екологічного права являє собою сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких держава здійснює ефективне регулювання правовідносин по раціональному й ефективному використанню природних ресурсів, охороні навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки людини.
Так само як і іншим галузям права, галузі екологічного права властиві дві групи методів. По-перше, це загальнонаукові методи, що є основними для всіх галузей загальнолюдського знання і, по-друге, приватнонаукові методи, що відображають характерні риси кожної окремо взятої науки.
Загальнонауковими методами, стосовно до галузі екологічного права, є:
· аналіз - виявляє структуру екологічного права, фіксує його основні елементи, встановлює характер взаємозв'язку між ними;
· синтез - використовується для узагальнення даних, отриманих у результаті аналізу різноманітних властивостей і ознак досліджуваних явищ. Синтезуючи аналітичні дані окремих елементів екологічного права, ми одержуємо уявлення про екологічне право в цілому;
· індукція - полягає у споконвічному пізнанні окремих сторін або властивостей екологічного права, на основі яких потім даються узагальнення різноманітного рівня. Наприклад, вивчивши окремі права громадян у сфері екології, ми одержуємо загальне уявлення про систему зазначених прав;
· дедукція - за допомогою логічних умовиводів від загальних суджень до приватних пізнаються загальні закономірності екологічного права. Потім, поступово розчленовуючи їх на окремі групи, їм дається наукова оцінка. Наприклад, досліджуючи в цілому таку групу правовідносин, як природокористування, із неї виділяють і досліджують окремі підгрупи відношень, пов'язаних із використанням конкретних природних ресурсів і т.д.
До приватнонаукових методів науки екологічного права варто віднести:
· адміністративно-правовий або авторитарний метод, суть якого полягає у встановленні розпорядження, дозволу, заборони, у забезпеченні державного примуса до належної поведінки. Таким чином, особливістю даного методу є наявність підпорядкованого положення сторін в еколого-правовому відношенні. Прикладом адміністративно-правового методу можуть служити дії держави по встановленню допустимих викидів у навколишнє середовище, що повинні точно дотримуватися підприємствами-забруднювачами, видачі цим підприємствам спеціальних ліцензій на такі викиди та ін.;
· цивільно-правовий метод регулювання - учасники зазначених правовідносин звичайно виступають як рівноправні суб'єкти, незалежні друг від друга. За допомогою угоди, що укладається між ними, вони самі визначають свої права й обов'язки, які однак повинні знаходитися в рамках закону.