Природно-заповідний фонд України складають ділянки суші і водного простору, природні комплекси й об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність і виділені з метою зберігання природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримки загального екологічного балансу і забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне багатство, у відношенні якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає зазначений фонд як складову частину світової системи природних територій і об'єктів, які знаходяться під особливою охороною.
Таким чином, відношення в галузі охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а також відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд» та іншими актами законодавства України.
Основним нормативно-правовим документом, що регламентує порядок функціонування територій і об'єктів природно-заповідного фонду, є Закон України «Про природно-заповідний фонд», що визначає правові засади організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів.
У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» до природно-заповідні фонди України належать:
1) природні території й об'єкти:
· природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідницькі установи загальнодержавного значення, що створюються з метою зберігання в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів із усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки;
· біосферні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою зберігання в природному стані найбільше типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, а також змін його стану під дією антропогенних чинників;
· національні природні парки - це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою зберігання, відтворення й ефективного використання природних комплексів і об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, просвітительську і естетичну цінність;
· регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого або регіонального значення, що створюються з метою зберігання в природному стані типових або унікальних природних комплексів і об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення;
· заказники - це природні території (акваторії) із метою зберігання і відтворення природних комплексів або їхніх окремих компонентів;
· пам'ятники природи являють собою окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, із метою зберігання їх у природному стані;
· заповідні урочища - це лісові, степові, болотні й інші відособлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, із метою зберігання їх у природному стані.
2) штучно створені об'єкти:
· ботанічні сади створюються з метою зберігання, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах і ефективному господарському використанні рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення і зберігання ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і просвітительської роботи;
· дендрологічні парки створюються з метою зберігання і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників і їхніх композицій для найбільше ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання;
· зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних і місцевих видів тварин, зберігання їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових засад її розведення в неволі;
· парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва являють собою найбільше видатні і цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях.
Ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» встановлює, що заказники, пам'ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки і парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва в залежності від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавні або місцеві значення.
У залежності від походження, інших особливостей природних комплексів і об'єктів, що мають статус заказників або пам'ятників природи, цілі і необхідного режиму охорони, заказники підрозділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні і карстово-спелеологічні.
У свою чергу, пам'ятники природи в залежності від перерахованих вище умов підрозділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні і геологічні.
У висновку слід зазначити, що законодавством Республіки Крим можуть бути встановлені додаткові категорії територій і об'єктів природно-заповідного фонду.