У відповідності зі ст. 6 Закону України «Про природно-заповідний фонд» території й об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням у відношенні кожній із таких територій і об'єктів, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд» і законодавством України про охорону пам'ятників історії і культури затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань культури України.
Для більш ефективного забезпечення охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду законодавством передбачається створення охоронних зон зазначених територій. У цьому зв'язку ст. 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачає, що для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів і об'єктів природних заповідників, попередження негативного впливу господарської діяльності на прилягаючих до них територіях встановлюються охоронні зони. У разі потреби охоронні зони можуть встановлюватися на територіях, які прилягають до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також поблизу заказників, пам'ятників природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків і парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва.
Далі зазначена стаття визначає, що розміри охоронних зон встановлюються відповідно до їхнього цільовим призначенням, на засаді спеціальних обстежень ландшафтів і господарської діяльності на прилягаючих територіях.
Стаття 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд» встановлює основні вимоги, запропоновані до режиму охоронних зон територій і об'єктів природно-заповідного фонду. Зокрема регламентується, що режим охоронних зон територій і об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилягаючих територіях, на підставі оцінки їхнього впливу на навколишнє природне середовище. Зазначена стаття також передбачає, що в охоронних зонах не припускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території й об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу провадиться на підставі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.
Положення, що визначають режим кожній з охоронних зон територій і об'єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, що приймають рішення про їхнє виділення. Охоронні зони територій і об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної і проектної документації.
Законодавство України про природно-заповідний фонд встановлює правовий режим охорони кожної окремо зазначеної території. Зокрема, ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачає, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення покладається на служби їхньої охорони, які створюються у складі адміністрації заповідних територій вищевказаних категорій. У свою чергу, охорона територій і об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи й організації, у веденні яких вони знаходяться. У разі потреби охорона таких територій може покладатися на адміністрації розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків і регіональних ландшафтних парків.
Далі в зазначеній статті мова йде про те, що місцеві Ради, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні і зберіганню територій і об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них задач.
У свою чергу ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд» встановлює склад і повноваження служб охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду. Зокрема передбачається, що до складу служб охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і зоологічних парків загальнодержавного значення, робітники охорони, а також інших підрозділів цих адміністрацій. Служби охорони очолюють керівники адміністрацій територій і об'єктів природно-заповідного фонду.
Законодавством України забезпечується правовий і соціальний захист робітників служби охорони й інших служб, що здійснюють охорону територій і об'єктів природно-заповідного фонду.