Загальні поняття та терміни: права громадян у галузі екології, екологічні обов’язки громадян, загальні екологічні обов’язки, спеціальні екологічні обов’язки, гарантії здійснення екологічних прав громадян, способи захисту екологічних прав громадян.
2.1. Поняття и види екологічних прав громадян. Співвідношення екологічних прав та екологічних інтересів
Екологічні права громадян являють собою сукупність встановлених законом можливостей, за допомогою яких людина задовольняє свої різноманітні потреби, що стосуються її взаємодії з навколишнім середовищем.
У вітчизняній науковій літературі прийнято розділяти екологічні права людини на конституційні, зафіксовані безпосередньо в Конституції України, а також на неконституційні, тобто на ті, що закріплені у всіх інших нормативно-правових документах.
Аналізуючи першу групу прав, слід насамперед відзначити, що Декларація про державний суверенітет України надає її право самостійно встановлювати на своїй території порядок охорони природи і використання природних ресурсів; право забороняти будівництво і припиняти функціонування підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, що створюють загрозу екологічної безпеки. У зазначеному документі йде також мова про те, що Україна піклується про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу.
Незважаючи на положення, які продекларовані в зазначеному документі в 1990 р., Конституція України 1996 р. не приділяє достатньо пильної уваги законодавчому закріпленню екологічних прав індивіда. Якщо коло прав людини в інших сферах життя значно поширилося, у порівнянні з Конституцією 1978 р., то в галузі екології в новій Конституції їм присвячені усього дві статті: 13 і 50. У ст. 13 говориться, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Кожна людина має право користуватися природними об'єктами відповідно до закону. Ст. 50 закріплює права кожного на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище і відшкодування заподіяного порушенням цього права збитку. Також тісно пов'язана з правами в галузі екології і ст. 49, яка проголошує, що кожний має право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування.
Розглядаючи так називані інші права громадян в галузі екології, слід насамперед звернути увагу на Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», який фактично є основним документом, що закріплює практично весь масив існуючих у нашій державі екологічних прав людини. Вищевказаному питанню присвячена ст. 9 даного закону, у якому мова йде про те, що кожний громадянин має право:
1. На безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище. Українське законодавство не дає визначення «сприятливе навколишнє середовище». Для з'ясування значення цього терміна варто звернути увагу на юридично значимі критерії, такі, наприклад як система нормативів охорони навколишнього середовища і лімітів природокористування, закріплених у законодавстві. Належне дотримання даних нормативів є гарантом забезпечення екологічної безпеки населення.
Ступінь сприятливого стана навколишнього середовища визначається також наявністю можливості задоволення естетичних та інших потреб людини, зберігання видової різноманітності.
З вищесказаного можна усвідомити, що сприятливий характер навколишнього середовища визначається відповідністю його стану встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, нормативам, що стосуються його якості, екологічної сталості, видової різноманітності та естетичного багатства.
Право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище є загальнолюдським надбанням, яке тісно пов'язано з правом на життя й охорону здоров'я. Дане право має переважно немайновий характер і передбачає охорону благ людини як соціального організму. Юридичними фактами, що свідчать про порушення зазначеного права, є дії або бездіяльність фізичних і юридичних осіб, наприклад, порушення нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі.
2. Одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища. Реалізація громадянами цього права широко пов'язана з обов'язком державних органів і засобів масової інформації надавати відомості, що стосуються стану навколишнього природного середовища і його впливу на здоров'я населення.
До органів, що здійснюють зазначену діяльність, належать:
· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів;
· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я;
· інші спеціально уповноважені органи і засоби масової інформації.
3. Участь у проведенні громадської екологічної експертизи. Основними формами реалізації громадянами зазначеного права є:
· виступ у засобах масової інформації;
· підготування і направлення у спеціально уповноважені органи письмових зауважень, пропозицій, рекомендацій;
· робота в складі експертних комісій;
· участь у відкритих засіданнях;
· участь у прилюдних слуханнях.
4. Участь у розробці і здійсненні заходів щодо охорони навколишнього середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів. Основними організаційно-правовими формами здійснення громадянами цього права є:
·розробка екологічних програм;
·проведення референдумів з питань здійснення природоохоронної діяльності;
·процедура оцінки екологічного впливу чинних об'єктів, а також об’єктів, які будуються;
·розробка планів екологічної діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;
·проведення робіт з відтворення природних ресурсів, зберіганню і поліпшенню якісного стана навколишнього середовища;
·ліквідація наслідків екологічних аварій і катастроф;
·організація і спільне проведення міжнародних екологічних акцій.
5. Здійснення загального і спеціального користування природними ресурсами. Реалізація цього права широко пов'язана з нормами земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного, повітряного законодавства. Це право буде далі розглянуто більш детально.
6. Участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів, що стосуються розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища. Внесення пропозицій до державних і господарських органів, установи, організації по цим питанням. Втілення цього права в життя містить у собі такі елементи:
· винесення питань на обговорення;
· організація проведення обговорення;
· направлення пропозицій до органів законодавчої і державної виконавчої влади;
· узагальнення пропозицій, що надійшли;
· урахування пропозицій при прийнятті рішень;
· інформування громадян про наслідки проведеного обговорення.
7. Отримання екологічної освіти. Його реалізація супроводжується рівнобіжними обов'язками з боку державних та інших навчальних закладів забезпечити можливість одержання громадянами належної екологічної освіти.
Кожна людина може як самостійно одержати екологічну освіту, використовуючи для цього засоби масової інформації, можливості різноманітних клубів, бібліотек і т.д., так і реалізувати дане право, користуючись послугами різноманітних середніх, спеціальних і вищих навчальних закладів.
8. Право на об'єднання в суспільні природоохоронні формування. При перетворенні в життя цього права необхідно, насамперед, добровільне волевиявлення з боку громадян, що бажають створити ту або іншу природоохоронну організацію. Таке об'єднання повинно здійснюватися на основі таких принципів:
·єдність екологічних інтересів;
·рівноправність;
·свобода вибору екологічної діяльності;
·спільна реалізація і захист екологічних прав громадян.
Утворювані громадянами природоохоронні об'єднання повинні пройти державну реєстрацію у встановленому законом порядку. У випадку відмови в реєстрації дане рішення спеціально уповноваженого органа може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Про факт створення природоохоронної організації необхідно повідомити населення з метою притягнення громадян для участі в діяльності відповідного екологічного об'єднання.
9. Подачу позову в суд про відшкодування збитку, заподіяного їх здоров'ю і майну внаслідок негативного впливу діяльності фізичних і юридичних осіб на навколишнє природне середовище.
Підставою для реалізації даного права є наявність екологічного правопорушення. Позов у судові органи подається або по місцю фактичного вчинення правопорушення, або по місцю проживання потерпілого.
Поряд з поняттям «екологічні права громадян» існує така правова категорія як екологічні інтереси, основні розходження яких полягають у наступному:
· якщо екологічні права являють собою юридичні можливості особи, реалізація яких забезпечується нормами чинного законодавства, то екологічні інтереси - це соціально обумовлені потреби людини в галузі використання й охорони природних ресурсів, що випливають із змісту норм екологічного права і не забезпечені системою юридичних засобів захисту;
· екологічні права належать конкретній фізичній особі, тобто має місце зазначена персоніфікація. Що ж стосується екологічних інтересів, то дане поняття можна застосувати до всього суспільства у цілому;
· процес реалізації екологічних прав суворо регламентований нормами екологічного законодавства. Якщо ж мова йде про екологічні інтереси, то їх захист не одержав належного відображення у відповідних еколого-правових нормативних актах;
· відновлення порушених прав громадян у сфері екології здійснюється як у судовому, так і в іншому порядку, передбаченому законодавством; екологічні інтереси підлягають захисту шляхом здійснення різноманітних заходів організаційного, технічного, економічного і соціального характеру.
2.2. Обов’язки громадян у сфері екології та їх загальна характеристика
Обов'язки громадян у сфері екології являють собою сукупність встановлених законом положень в галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки людини, що потребують неухильного дотримання з боку суб'єктів еколого-правових відношень.
Аналіз існуючих у нашій державі обов'язків громадян у сфері екології доцільно почати з положень, закріплених у Конституції України. Цьому питанню в зазначеному документі присвячена ст. 66, у якій говориться, що кожний зобов'язаний не завдавати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні їм збитки.
У вітчизняних наукових колах домінуючим є думка про те, що всі існуючі обов'язки в сфері екології варто розділити на загальні і спеціальні. Загальні обов'язки громадян в галузі охорони навколишнього природного середовища закріплені в ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якого громадяни України зобов'язані:
· берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
· здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів і лімітів використання природних ресурсів;
· не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
· вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів і штрафи за екологічні правопорушення;
· компенсувати збиток, заподіяний забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Наприкінці даної статті Закону підкреслюється, що громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки в галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України. Це коло обов'язків у науковій літературі називають спеціальними, оскільки вони закріплені у нормативно-правових актах, що регулюють порядок використання й охорони індивідуально-визначених природних ресурсів (наприклад, Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, Закон України «Про природно-заповідний фонд», Закон України «Про екологічну експертизу» і ряд інших). Спеціальними обов'язками в сфері екології можна вважати такі:
·своєчасно вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища і надлімітне використання природних ресурсів;
·ефективно, раціонально і економічно використовувати природні ресурси, здійснювати комплекс заходів щодо їх відтворення;
· проводити заходи щодо попередженню негативного впливу діяльності на стан навколишнього середовища;
· впроваджувати нові технології і методи діяльності, що не зможуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей;
· одержувати дозволи на здійснення діяльності, що може спричинити негативні наслідки для стана навколишнього середовища;
· передавати екологічно небезпечні об'єкти для екологічної експертизи;
· додержуватися положень, відображених у висновку державної екологічної експертизи;
· надавати органам екологічного контролю відомості про характер екологічно небезпечної діяльності та ін.
Більш конкретні обов'язки власників і користувачів природними ресурсами, а також обов'язки в галузі охорони навколишнього природного середовища зосереджені в спеціальних нормативно-правових актах. Їх докладний аналіз буде здійснений, при розгляді правових режимів раціонального використання й охорони окремо узятих природних ресурсів.