А. це уповноважені нормативно-правовими актами державні органи виконавчої влади, на які покладені, поряд із загальними, повноваження в галузі соціально-культурного розвитку, у тому числі функції щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;
Б. це спеціально уповноважені органи виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.
3. Міністерство охорони навколишнього природного середовища було створено на підставі:
А. Указу Президента України від 15.09.2003 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів»;
Б. Указу Президента України від 15.12.1999 р. «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади»;
В. Указу Президента України від 20.04.2005 р. «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України».
4. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань раціонального використання надр є:
А. Державний комітет по геології та використанню надр;
Б. Державний комітет природних ресурсів України;
В. Міністерство охорони навколишнього природного середовища.
5. Мінприроди є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань (вказати неправильну відповідь):
А. охорони навколишнього природного середовища,
Б. раціонального використання природних ресурсів,
В. екологічної безпеки,
Г. заповідної справи,
Д. поводження з відходами,
Е. функціонального регулювання питань лісового та мисливського господарства.
6. Міністерство екології та природних ресурсів України було створено на підставі:
А. Указу Президента України від 15.09.2003 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів»;
Б. Указу Президента України від 15.12.1999 р. «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади»;
В. Указу Президента України від 20.04.2005 р. «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України».
7. Державний комітет природних ресурсів був створений на підставі:
А. Указу Президента України від 15.09.2003 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів»;
Б. Указу Президента України від 15.12.1999 р. «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади»;
В. Указу Президента України від 20.04.2005 р. «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України».
8. До спеціальних органів надвідомчого управління в галузі охорони навколишнього природного середовища належать:
А. Міністерство екології та природних ресурсів;
Б. Державний комітет лісового господарства;
В. ДАІ МВС України;
Г. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
Д. Державний комітет з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.
9. До спеціальних органів поресурсового управління в галузі охорони навколишнього природного середовища належать:
А. Міністерство екології та природних ресурсів;
Б. Державний комітет лісового господарства;
В. ДАІ МВС України;
Г. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
Д. Державний комітет з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.
10. До органів спеціалізованого галузевого управління в галузі охорони навколишнього природного середовища належать:
А. Міністерство екології та природних ресурсів;
Б. Державний комітет лісового господарства;
В. ДАІ МВС України;
Г. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
Д. Державний комітет з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.
11. До спеціальних органів спеціалізованого функціонального управління в галузі охорони навколишнього природного середовища належать:
А. Міністерство екології та природних ресурсів;
Б. Державний комітет лісового господарства;
В. ДАІ МВС України;
Г. Міністерство палива та енергетики;
Д. Державний комітет з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.
12. До загальних функцій державного управління в галузі екології належить:
А. екологічна стандартизація і нормування;
Б. екологічне програмування, прогнозування;
В. екологічна експертиза;
Г. ведення кадастрів природних ресурсів.
13. До загальних функцій державного управління в галузі екології не належать:
А. екологічна стандартизація і нормування;
Б. екологічна експертиза;
В. ведення кадастрів природних ресурсів;
Г. вірна відповідь відсутня.
14. До загальних функцій державного управління в галузі екології не належить:
А. екологічна стандартизація і нормування;
Б. екологічне програмування, прогнозування;
В. екологічний контроль і нагляд;
Г. координація.
15. До спеціальних функцій державного управління в галузі екології належить:
А. екологічна стандартизація і нормування;
Б. екологічна експертиза;
В. ведення кадастрів природних ресурсів;
Г. всі відповіді вірні.
16. До спеціальних функцій державного управління в галузі екології не належить:
А. екологічна стандартизація і нормування;
Б. екологічне програмування, прогнозування;
В. екологічна експертиза;
Г. ведення кадастрів природних ресурсів.
17. Організаційно-правові форми екологічного планування:
А. територіально-планувальні документи;
Б. екологічні програми;
В. комплексні програми;
Г. всі відповіді вірні.
18. Фоновий моніторинг – це:
А. це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах,
об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
Б. це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
В. це спеціальні високоточні спостереження за всіма його складовими, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій.
19. Науковий моніторинг – це:
А. це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах,
об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
Б. це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
В. це спеціальні високоточні спостереження за всіма його складовими, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій.
20. Оперативний моніторинг – це:
А. це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
Б. це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
В. це спеціальні високоточні спостереження за всіма його складовими, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій.
21. Стандартний моніторинг – це:
А. це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
Б. це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
В. це спеціальні високоточні спостереження за всіма його складовими, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій.
22. Кризовий моніторинг – це:
А. це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах,
об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
Б. це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
В. це спеціальні високоточні спостереження за всіма його складовими, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій.
23. Загальний моніторинг – це:
А. це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
Б. це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
В. це спеціальні високоточні спостереження за всіма його складовими, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій.
24. Форми екологічної експертизи:
А. громадська;
Б. повторна;
В. додаткова.
25. Форми екологічної експертизи:
А. Державна;
Б. Повторна;
В. Додаткова.
26. Об’єктами екологічної експертизи можуть бути:
А. проекти законодавчих актів;
Б. документація по впровадженню нових технологій;
В. проектні матеріали;
Г. всі відповіді вірні.
27. Об’єктами екологічної експертизи не можуть бути:
А. проекти законодавчих актів;
Б. документація по впровадженню нових технологій;
В. проектні матеріали;
Г. військові, оборонні об’єкти, інформація про які становить державну таємницю;
Д. вірна відповідь відсутня.
28. Суб’єктами державної екологічної експертизи є:
А. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;
Б. громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;
В. окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом та іншими актами законодавства.
29. Замовники екологічної експертизи об’єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан на навколишнього природного середовища, зобов’язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у:
А. заяві про екологічні наслідки діяльності;
Б. екологічному висновку;
В. оголошенні про майбутню заплановану екологічно небезпечну діяльність.
30. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним:
А. протягом трьох років від дня його видачі;
Б. протягом одного року від дня його видачі;
В. протягом трьох років з моменту початку реалізації рішення щодо об’єкта державної екологічної експертизи.
Тестові завдання для модульного контролю за заліковий модуль №3
Виберіть правильний варіант відповіді
1. Державний фонд надр – це:
А. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;
Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;
В. частина державного фонду родовищ корисних копалин;
Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;
Д. ділянки надр, що використовуються, і ділянки надр, які не залучені до використання, в т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
2. Надра – це:
А. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;
Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;
В. частина державного фонду родовищ корисних копалин;
Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;
Д. ділянки надр, що використовуються, і ділянки надр, які не залучені до використання, в т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
3. Державний фонд родовищ корисних копалин – це:
А. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;
Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;
В. частина державного фонду надр;
Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;
Д. ділянки надр, що використовуються, і ділянки надр, які не залучені до використання, в т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
4. Родовища корисних копалин – це:
А. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;
Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;
В. частина державного фонду родовищ корисних копалин;
Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;
Д. ділянки надр, що використовуються, і ділянки надр, які не залучені до використання, в т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
5. Орган, який здійснює віднесення корисних копалин до загальнодержавного чи місцевого значення:
А. Кабінет Міністрів України за поданням Мінприроди;
Б. Кабінет Міністрів України за поданням Держкомгеології;
В. Мінприроди;
Г. Державний комітет природних ресурсів.
6. Громадянам України у приватну власність безоплатно передаються із земель державної або комунальної власності земельні ділянки:
А. для ведення фермерського господарства у розмірі 50 га сільськогосподарських угідь;
Б. для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
В. для ведення фермерського господарства у розмірі 0, 6 га;
Г. для ведення садівництва у розмірі середньої земельної частки.
7. Форми власності на землю, визначені Земельним кодексом України:
А. державна, колективна і приватна;
Б. власність держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб;
В. державна, комунальна і приватна;
Г. власність народу України і приватна.
8. Право приватної власності на земельну ділянку посвідчується:
А. державним актом на право приватної власності на земельну ділянку;
Б. сертифікатом на право на земельну частку;
В. рішенням районної ради;
Г. рішенням райдержадміністрації.