Перший Закон України «Про Конституційний Суд України», який визначав порядок формування та функції цього органу, був прийнятий невдовзі після здобуття Україною незалежності 3 червня 1992 року. Однак запроваджений цим законом суд так і не почав здійснювати конституційне судочинство.
Ситуацію було змінено після прийняття 28 червня 1996 року чинної Конституції України, а також нового Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, якими були чітко визначені статус Конституційного Суду України та умови його функціонування.
Згідно ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.
Завдання Конституційного Суду України полягає в гарантуванні верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах:
· верховенства права;
· незалежності;
· колегіальності;
· рівноправності суддів;
· гласності;
· повноти і всебічності розгляду справ;
· обґрунтованості прийнятих рішень.
Принцип верховенства права. Здійснення конституційного правосуддя на засадах верховенства права означає, що всі спірні питання, які віднесені до повноважень Конституційного Суду України, мають розглядатися із забезпеченням захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави.
Принцип незалежності. Не допускаються втручання в будь-якій формі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність суддів Конституційно Суду.
Принцип колегіальності означає, що всі рішення з питань, віднесених до повноважень Конституційного Суду України, приймаються колегіально. Питання про відкриття провадження у справі за конституційними поданнями, зверненнями розглядаються колегіями суддів Конституційного Суду України у складі не менше чотирьох суддів, а в разі відмови ними у відкритті конституційного провадження — на засіданні Конституційного Суду України за обов'язкової участі не менше 11 суддів. Справи, в яких відкрито конституційне провадження, розглядаються на пленарному засіданні Конституційного Суду України за участю не менше 12 суддів. Рішення приймаються в Колегії суддів і на пленарному засіданні Конституційного Суду України більшістю голосів від загального складу (відповідно 6 і 18 суддів), а на засіданні Конституційного Суду — більшістю від числа присутніх суддів. Отже, вплив на одного суддю не дасть бажаного результату, а здійснити вплив на більшість суддів є проблематичним.
Гарантією незалежності суддів є їх рівноправність при здійсненні правосуддя, у тому числі і при прийнятті рішень. Жоден з суддів, у тому числі той, який виконує адміністративні функції, не має переваги при голосуванні. Голос Голови Конституційного Суду України є рівнозначним голосу іншого судді Конституційного Суду України, хоча в конституційних судах окремих країн голос голови суду визнається вагомішим, і при рівному розподілі голосів суддів приймається рішення, за яке проголосував голова суду.
Принцип гласності треба розглядати не лише як відкритість засідань суду і поширення інформації про діяльність Конституційного Суду України, а й як засіб контролю з боку суспільства за ним і суддями, за спробами втручання в здійснення судочинства, самостійного, неупередженого вирішення справ.
Принципи повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень вимагають від суддів Конституційного Суду України вживати всіх, передбачених законом заходів для встановлення суті спірного питання і об'єктивно, неупереджено його вирішувати на підставі зібраних і досліджених у пленарному засіданні доказів. Вони визначають обсяг дослідження Конституційним Судом поставленого перед ним питання та обов'язки суддів неухильно виконувати їх. Таким чином, вони змушують суддів діяти і приймати рішення самостійно і незалежно.