рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ - раздел Право, Міністерство Внутрішніх Справ України Луганський Дер...

Міністерство внутрішніх справ України

Луганський державний університет

внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Кафедра кримінального процесу та правосуддя

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ

ОРГАНИ УКРАЇНИ

Підручник

Зміст

ГЛАВА І. ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПІНИ «СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ»

§1. Правоохоронна діяльність та правоохоронні органи України.

§2. Предмет навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» та її зв’язок з іншими юридичними дисциплінами.

§3. Нормативні джерела курсу «Судові та правоохоронні органи України».

ГЛАВА II. СУДОВА ВЛАДА

§1. Поняття та основні ознаки судової влади.

§2. Функції судової влади.

§3. Поняття та основні ознаки правосуддя.

§4. Конституційно-правові засади здійснення правосуддя.

§5. Характеристика судової системи України.

ГЛАВА III. СИСТЕМА СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ

ЮРИСДИКЦІЇ

§1. Місцеві суди.

§2. Апеляційні суди.

§3. Вищі спеціалізовані суди.

§4. Верховний Суд України.

ГЛАВА IV. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

§1. Завдання та принципи діяльності Конституційного Суду України.

§2. Склад та повноваження Конституційного Суду України.

§3. Особливості провадження в Конституційному Суді України.

ГЛАВА V. ПРАВОВИЙ СТАТУС НОСІЇВ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНИ

§1. Правовий статус професійних суддів.

§2. Суб’єкти кадрового забезпечення професійного суддівського корпусу.

§3. Формування професійного суддівського корпусу.

§4. Дисциплінарна відповідальність суддів та звільнення їх з посади

§5. Правовий статус народних засідателів та присяжних.

ГЛАВА VI. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ

§1. Поняття та види заходів організаційного забезпечення діяльності судів.

§2. Система органів (посадових осіб), які здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів.

ГЛАВА VII. ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

§ 1. Сутність, мета і завдання прокурорського нагляду.

§2. Правові основи, функції та принципи організації діяльності прокуратури.

§3. Система та структура органів прокуратури України.

§4. Напрямки прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування, їх загальна характеристика.

§5. Організація роботи в органах прокуратури.

§6. Кадри органів прокуратури.

ГЛАВА VIII. СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

§1. Правова основа, завдання і принципи діяльності Служби безпеки України.

§2. Система і структура органів Служби безпеки України.

§4. Основні напрямки діяльності і повноваження органів Служби безпеки України.

§5. Кадри органів Служби безпеки України.

ГЛАВА IХ. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ,

ФУНКЦІЇ ТА СИСТЕМА ОРГАНІВ

§1. Міністерство внутрішніх справ: завдання та функції.

§2. Структура центрального апарату МВС.

§3. Міліція: завдання, принципи діяльності, функції та структура.

ГЛАВА Х. ОРГАНИ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

§1. Правова основа діяльності та завдання Міністерства юстиції України.

§2. Основні напрями діяльності та повноваження Міністерства юстиції України.

§3. Система і структура органів Міністерства юстиції України.

§4. Державна виконавча служба, її структура та повноваження.

§5. Загальна характеристика нотаріату та правовий статус нотаріусів.

ГЛАВА ХI. АДВОКАТУРА УКРАЇНІ

§ 1. Поняття, завдання та правова основа адвокатури України.

§ 2. Принципи, гарантії та організаційні форми діяльності адвокатури України.

§ 3. Правовий статус адвоката.

§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвоката, припинення адвокатської діяльності.

У 2010 році, в результаті модернізації правової системи України, яка триває вже два десятиріччя в умовах перманентної реалізації багатоетапної… Водночас специфіка вивчення та викладання курсу «Судові та правоохоронні… Саме цим пояснюється поява нового підручника з дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» в якому були…

Правоохоронна діяльність та правоохоронні органи України.

Діяльність держави і її органів охоплює багато сфер державного і громадського життя. Це – забезпечення нормального функціонування економіки в… Одне з центральних місць у ній займає виконання задач по забезпеченню порядку… Це й інші конституційні положення вимагають, щоб усі державні органи виконували зазначену функцію.

Одна із них полягає в тому, що така діяльність може здійснюватися не будь-яким способом, а лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу.

До заходів такого роду можна віднести примусові заходу і стягнення, регламентовані законом. Наприклад, особі, яка вчинила злочин, може бути призначене покарання, установлене кримінальним законодавством, чи інший захід впливу, передбачений законом; якщо заподіюється шкода майну, то може бути покладений обов'язок відшкодувати цю шкоду; якщо не виконується зобов'язання щодо укладеного договору, скажемо про виготовлення будь-якого виробу, то можливе застосування майнової санкції; якщо особа керувала автомашиною у нетверезому стані, то її можуть позбавити прав водія і т.д. По чинному законодавству, серед заходів юридичного впливу важливе місце приділяється також заходам запобігання протиправним діям та їх профілактиці.

Другою істотною ознакою правоохоронної діяльності є те, що застосовувані в ході її здійснення юридичні заходи впливу, повинні строго відповідати положенням закону чи іншого правового акту.

Тільки вони можуть служити підставою застосування конкретного заходу впливу і чітко визначити його зміст. Орган, що застосовує такий вплив, зобов'язаний пунктуально виконувати відповідні положення.

Третя характерна ознака для правоохоронної діяльності проявляється в тому, що вона реалізується у встановленому законом порядку, з дотриманням визначених процедур.

Приміром, вирок суду, який призначає кримінальне покарання, чи звільняє від нього підсудного, або виправдує, може бути винесений тільки після проведеного судового розгляду і всебічного обговорення судом усіх питань, конкретно визначених процесуальним законом. Таке обговорення повинне проходити в нарадчій кімнаті, із забезпеченням таємниці наради і дотриманням інших процедурних правил. За розголошення таємниці нарадчої кімнати суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Нарешті, істотною ознакою правоохоронної діяльності є і те, що її здійснення покладається, насамперед, на спеціально створювані державні органи.

Організація і діяльність цих органів детально і всебічно законодавчо регламентована. З урахуванням викладеного, правоохоронну діяльність можна визначити як таку… У цілому основні задачі правоохоронної діяльності полягають в охороні закріпленого Конституцією України суспільного…

Предмет навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» та її зв’язок з іншими юридичними дисциплінами.

Кожен юрист зобов'язаний добре знати, як побудовані і діють органи, які беруть активну участь у реалізації правових приписів. Такі знання потрібні не тільки для майбутньої професійної практики після отримання юридичної освіти. Вони знадобляться для вивчення багатьох юридичних дисциплін, з якими приходиться зіштовхуватися в процесі навчання всім студентам-правознавцям (приклад: кримінальний процес і ін.)

У рамках навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» вивчаються деякі дані про правоохоронну діяльність тих державних і недержавних установах, що покликані здійснювати цю діяльність. До числа таких установ прийнято відносити суди, прокуратуру, органи юстиції і внутрішніх справ, адвокатуру.

Мета вивчення даної дисципліни - дати майбутнім юристам чітке уявлення про те, як будуються і функціонують ці установи, як вони взаємодіють між собою та іншими державними органами, яке їхнє соціальне призначення.

Природно, що основна увага приділяється судам, оскільки ці органи наділені тими повноваженнями, що у сукупності дозволяють іменувати їх самостійною гілкою державної влади – судової.

Одна з істотних особливостей предмета є в тім, що він вимагає знання не одного - двох законодавчих актів, а великої їх кількості, починаючи з Конституції України, законів, що регламентують діяльність кожного правоохоронного органу окремо і закінчуючи відомчими нормативними актами.

Предмет будь-якої навчальної дисципліни визначається, насамперед, колом тих питань і проблем, які повинні вивчатися в його рамках. Предмет дисципліни «Судові і правоохоронні органи України» включає відомості в першу чергу про державні органи, що виконують правоохоронну діяльність, а також деяких недержавних утворень, покликаних сприяти такого роду діяльності. Центральне місце займають відомості про побудову цих органів чи організацій,їх структурі, взаємозв'язку і підпорядкованості, головних функціях, напрямках і задачах діяльності, взаємодії один з одним і з усім державним механізмом. Увага також фіксується щодо порядку підбору та розміщення кадрів відповідних органів і їх відповідальності.

З урахуванням вищевикладеного, дисципліну«Судові і правоохоронні органи України» можна визначити як таку, у рамках якої вивчаються основи організації і найбільш істотні напрямки і задачі діяльності цих органів, їх взаємодія один з одним та іншими органами держави.

Предмет вивчення даної дисципліні варто розрізняти у широкому і вузькому (безпосередньому) розумінні.

Предмет курсу у широкому розумінні - це дослідження виникнення і сучасного устрою всіх правоохоронних органів держави, спеціально створених для охорони правопорядку (суд, прокуратура, МВС), а також, які організаційно забезпечують їх діяльність у сфері правового регулювання (Міністерство юстиції України і його органи), ї професійних громадських об'єднань, покликаних сприяти правоохоронній діяльності (адвокатури).

Предмет курсу передбачає ознайомлення з правоохоронними органами закордонних держав, зокрема країн СНД.

Предметом вивчення у вузькому (безпосередньому) розумінні в дисципліні «Судові і правоохоронні органи України» є норми ряду галузей права, у яких закріплено устрій правоохоронних органів – державного, адміністративного й іншої галузей права.

Наприклад, у нормах конституційного і державного права закріплено суспільний і державний устрій України, побудова механізму усього нашого суспільства, у тому числі і правоохоронних органів. Деякі питання організації діяльності правоохоронних органів вирішуються у нормах таких галузей права, як кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне й інших галузей права, у зв'язку з чим ці норми також є складовою частиною предмету досліджуваного нами курсу.

Отже, підлягають вивченню законодавчі акти, що є базисом і основною частиною курсу. Вони розглядаються не самі по собі, а в плані їх практичного застосування, з урахуванням розвитку та удосконалення правових норм.

Значення дисципліни «Судові і правоохоронні органи України» для вивчення інших юридичних дисциплін визначається тим, що дана дисципліна має характер вступного курсу, який передує вивченню інших юридичних дисциплін. Перш ніж вивчати ті чи інші галузі права і їх реалізацію в діяльності різних, у тому числі і правоохоронних органах, треба вивчити і зрозуміти устрій самих цих органів. Усвідомивши устрій правоохоронних органів, можна глибше і правильніше засвоїти форми їх роботи по застосуванню права, забезпеченню законності і правопорядку, що і складає мету підготовки молодих фахівців-юристів.

Тобто, «Судові і правоохоронні органи України» – один із вступних предметів, що дає, як відзначалося вище, вихідні відомості про органи й організації, які забезпечують здійснення судової і правоохоронної діяльності у всіх її проявах. Ці відомості знаходяться у тісному зв'язку і взаємозалежності із відомостями, отриманими при вивченні суміжних дисциплін.

До числа таких дисциплін відноситься, насамперед «Конституційне право України», у рамках якого, поряд із висвітленням багатьох інших проблем, дається загальна картина ролі і місця судових і правоохоронних органів у системі всіх органів держави, характеризуються взаємозв'язки між ними, визначаються основні (конституційні) принципи їхньої побудови і діяльності. Робиться це, зокрема, на базі положень Конституції України і, насамперед положень, що містяться у розділах VII і VIII Конституції України, спеціально присвячених правосуддю і діяльності прокуратури.

Чимало точок дотику має розглядувана дисципліна з адміністративним правом України, однієї із задач якого є вивчення закономірностей організації і функціонування органів державного управління. Такі правоохоронні органи як Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України і підлеглі їм установи, здійснюють державне управління. У зв'язку з цим деякі аспекти їх організації і функції, переважно управлінські, одержують необхідне висвітлення у курсі «Адміністративне право України». Там же даються докладні відомості про основні правила застосування адміністративної відповідальності за відповідні провини.

Найбільш тісно дисципліна «Судові і правоохоронні органи України» пов'язана з дисципліною «Кримінальний процес», основне призначений якої - глибокий аналіз змісту діяльності як судів загальної юрисдикції так і тих правоохоронних органів, що покликані розкривати злочини, викривати винних у їх вчинені і визначати заходи правового впливу на них чи приймати рішення про їх реабілітацію, якщо притягнення до кримінальної відповідальності було б недоцільним (безпідставним), а також аналіз відносин, що виникають у процесі такої діяльності між правоохоронними органами, між ними і громадянам, інтереси котрих так чи інакше порушені скоєним злочином.

Організація судових і правоохоронних органів значною мірою залежить від того, як закон визначає зміст покладеної на них діяльності. І, навпаки, зміст діяльності істотно залежить від рішення організаційних питань, тобто від того, як, наприклад, будуються взаємини між прокурором і слідчим, прокурором і судом, адвокатом-захисником обвинувачуваного і слідчим.

«Судові і правоохоронні органи України» як навчальна дисципліна також тісно стикається з курсом «Цивільний процес», що також має справу переважно зі змістом діяльності суду, пов'язаним із розглядом і вирішенням цивільних справ - про майнові і деякі немайнові суперечки. Це дуже широке коло справ, наприклад, про виселення, позбавлення батьківських прав, поновлення на роботі, стягненні невиплаченого боргу, розірвання шлюбу й ін.

Не ізольована дисципліна «Судові і правоохоронні органи України» і від таких юридичних дисциплін, як «Теорія держави і права» і «Історія держави і права України». Вияснення багатьох питань організації і діяльності суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, адвокатури вимагає загальнотеоретичного й історичного підходів, уміння бачити конкретні правові явища не у відриві від інших, не в статиці, а в розвитку, на тлі історичних подій, у порівнянні з накопиченим юридичним досвідом як у нас у країні, так і за кордоном, як нашими сучасниками, так і попередниками.

Вихідні відомості, необхідні для таких підходів, здобуваються саме при вивченні «Теорії держави і права», «Історії держави і права України».

Нормативні джерела курсу «Судові та правоохоронні органи України».

Нормативні джерела курсу «Судові та правоохоронні органи України» – це правові акти, у яких містяться норми державного, адміністративного й інших галузей права, що регламентують побудову суду, прокуратури, адвокатури, інших правоохоронних органів і організацій.

Усі правові акти, що розглядаються, залежно від їх змісту (предмету) можна поділити на такі групи:

- загального характеру;

- про судову владу, правосуддя та суди;

- про органи юстиції;

- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;

- про організацію виявлення та розслідування злочинів;

- про юридичну допомогу та її організацію.

Особливе місце в першій групі актівзаймає Конституція України, що була прийнята 28 червня 1996 року Верховною Радою України.

Останніми роками дедалі більше уваги приділяється підвищенню ролі міжнародних (міждержавних) угод, у тому числі з питань, що безпосередньо пов’язані з організацією та діяльністю судів, інших правоохоронних органів. Серед них особливо виділяються: Загальна декларація прав людини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права людини, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН – 16 грудня 1966 року.

Друга група актівє більш численною. В цю групу входять: Закон України «Про судоустрій України і статус суддів» від 7 липня 2010 року, Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року та ін.

Третя група актівне така численна. З їх числа основне місце слід було б приділити Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України», Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року та ін.

В четвертій групі провідну роль відіграє, безумовно, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року зі змінами та доповненнями.

П’ята група не менш численна, ніж друга. В цю групу актів включаються Закони «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про службу безпеки України», Кримінально-процесуальний Кодекс та ін.

В шостій групі актівосновна роль належить Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.

Для вивчення названих Законів та інших правових актів слід користуватися офіційними джерелами їх опублікування, зокрема: журналом «Відомості Верховної Ради України», газетами «Урядовий кур’єр», «Голос України» та «Офіційний вісник України».

Контрольні питання:

1. Поняття правоохоронної діяльності.

2. Специфічні ознаки правоохоронної діяльності.

3. Мета та завдання правоохоронної діяльності.

4. Які органи відносяться до правоохоронних?

5. Що є предметом дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»?

6. Охарактеризуйте зв’язки дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» з іншими дисциплінами.

7. Назвіть основні нормативні джерела курсу «Судові та правоохоронні органи України».

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року

2.Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.

3.Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.

4.Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 р.

5.Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р.

6.Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р.

7.Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р.

8.Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.

9.Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 06.04.2011 р. № 383.

10. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» від 06.04.2011 р. № 395.

Наукові та навчально-методичні джерела:

1. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність та правоохоронні органи: поняття й ознаки // Право України. - 2003. - № 4. – С. 18-21.

2.Бондаренко І. Правоохоронні органи в України та їх функції // Право України. -2005. – № 7. – С. 53-57.

3.Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум /МВС України, Луган., держ. ун-т внутр. справ імені Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. – 150 с.

4.Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

5.Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Право; Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.

6.Корнієнко М. Актуальні проблеми реформування правоохоронної системи України // Право України. – 2010. – № 11. – С. 13-23.

Науково-практичний коментар Закону України "Про судоустрій і статус суддів"/ Теліпко В. Е. ; За ред. Молдована В.В. – К.: Центр учбової літератури, 2011. - 528 с.

8.Новік О. Правоохоронна діяльність: її бачення крізь призму людини // Право України. – 2003. – № 9. – С. 121-124.

Організація судових та правоохоронних органів: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін. За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. — X.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 528 с.

10. Півненко В. Правоохоронна система України: визначення та функціонування // Вісник прокуратури. - № 2. – 2003. – С. 39 - 45.

11. Пилипчук В. Теоретичні та організаційно-правові засади реформування і розвитку правоохоронних органів та інших суб’єктів сектору безпеки // Право України. – 2010. – № 11. – С. 24-32.

12. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / Под редакцией А . С . Васильева и Е.Л. Стрельцова. Издание четвертое, дополненное и переработанное.— X .: «Одиссей», 2005 . — 304 с.

14. Судові та правоохоронні органи України: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи /Укл.: К.О. Кіндіров, Р.В. Корякін, М.Й. Курочка, О.І. Литвинчук; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008 р.

15. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. — Вид. четверте, пєрероб. і допов. — К.: Істина, 2006. — 320 с.

ГЛАВА II. СУДОВА ВЛАДА

Поняття та основні ознаки судової влади

Загальне поняття влади, як відомо, категорія багатоаспектна і багатолика. Влада батьківська, влада почуттів, влада юрби чи вулиці, місцева влада і… Більш вузьким є поняття державної влади. У ньому вже є присутнім діючий… Ще вужчим є поняття судової влади. Це, як відзначалось вище, одна з галузей державної влади. Суб'єктом, що здійснює…

Функції судової влади.

Функції судової влади –це основні напрями діяльності, які визначають її соціальне призначення у вигляді особливого самостійного державно-правового… Функції судової влади поділяються на загальні та спеціальні. До загальних… До спеціальних функцій судової влади відносяться ті функції, якими володіє тільки судова влада, як самостійна та…

Поняття та основні ознаки правосуддя

Судові рішення, прийняті в процесі відправлення правосуддя, вироки, рішення, ухвали, постанови відповідно до законодавства наділяються особливими… Трохи інакше за законом визначається соціальне і правове значення судових… Сутність правосуддя також укладається в ряді інших специфічних ознак:

Правосуддя в судах загальної юрисдикції в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних і інших справ, передбачених законом.

Цивільні справи розглядаються і вирішуються у судових засіданнях щодо спорів, які торкаються прав й інтересів громадян, державних підприємств, установ, кооперативних і інших громадських організацій.

Господарські справи розглядаються і вирішуються у судових засіданнях по господарських спорах, що виникають між юридичними особами, державними й іншими органами. Також до юрисдикції господарських судів віднесені справи про банкрутство.

Кримінальні справи розглядаються у судових засіданнях із застосуванням установлених мір покарання до осіб, винних у скоєні злочину, або виправдання винних.

У судових засіданнях розглядаються справи про адміністративні правопорушення за які судом (суддею) можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу.

Таким чином, суд в особливому порядку здійснює правоохоронну функцію держави з метою відновлення порушень законності, охорони прав і інтересів держави, організацій і громадян.

Правосуддя здійснюється на основі закону й у точній відповідності з ним.

Підзаконність судової діяльності полягає не тільки в тому, що розгляд судових справ здійснюється відповідно до законодавства, але і насамперед у застосуванні по конкретним фактичним обставинам норм матеріального і процесуального права. При цьому відповідними нормами галузевого законодавства визначається характер тих правовідносин, з приводу яких виник правовий спір, що розв’язується у судовому порядку.

Таким чином, суд своїми актами (рішенням, вироком, ухвалою, постановою) не створює ні норм права, ні суб'єктивних прав і обов'язків конкретних осіб. При здійсненні правосуддя він застосовує закон по конкретних обставинах і робить висновок у справі про наявність чи відсутності суб'єктивних прав і обов'язків у зацікавлених осіб, або про протиправний характер діянь правопорушника і про відповідальність за них.

Правосуддя здійснюється в особливому, передбаченому законом процесуальному порядку.

Судова діяльність пов'язана із дослідженням фактичних даних, матеріалів, доказів, з допитом значної кількості осіб, з необхідністю забезпечити їх… 5. Найважливіша ознака правосуддя полягає в тому, що в результаті здійснення… За законом суду надане право застосовувати державний примус за скоєне правопорушення. Засуджуючи підсудного по…

Конституційно-правові засади здійснення

Правосуддя

Засади здійснення правосуддя тісно взаємопов'язані і у сукупності становлять єдину систему, яка обумовлює їхню взаємодію з метою досягнення мети… Основні принципи здійснення правосуддя визначаються статтею 129 Конституції… Зокрема, до них відносять наступні принципи:

Характеристика судової системи України

Проведення судової реформи з метою підвищення ефективності захисту прав людини, доступності для всіх громадян справедливого правосуддя викликало… На сьогоднішній день судову систему України складають суди загальної… Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/ 2008 від 10.01.2008 у справі про завдання третейського…

Під ланкою судової системи слід розуміти сукупність однотипних судів рівнозначних територіальних утворень або судів, порівнянних між собою на основі особливостей територіального устрою.

Чинна система судів загальної юрисдикції складається з чотирьох ланок (рівнів):

· першу ланку системи судів загальної юрисдикції складають місцеві суди;

· другою ланкою системи судів загальної юрисдикції є апеляційні суди;

· третю ланку системи судів загальної юрисдикції утворюють вищі спеціалізовані суди, які є вищими судовими органами спеціалізованих судів;

· четвертою ланкою виступає найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції – Верховний Суд України.

5. Інстанційність. Побудова системи судів загальної юрисдикції узгоджується зі стадіями судочинства, відповідними формами провадження (зокрема, в апеляційній і касаційній інстанціях) та забезпечує реалізацію конституційного права на перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої (Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2011 р. № 9-рп/2011 (справа щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції).

Можливість оскарження і перегляду судового рішення була і залишається головною запорукою права на судовий захист. Судочинство не може обійтись без спеціального способу критики і виправлення судових помилок судами вищих інстанцій. Для сторін оскарження судового рішення гарантує можливість відстоювати свою позицію і намагатись встановленими законом засобами досягти скасування судового рішення, що суперечить їх інтересам

Під судовою інстанцією слід розуміти суд (або його структурний підрозділ), який виконує ту чи іншу судову функцію, пов’язану з вирішенням і розглядом судових справ і прийняттям рішень по суті або перевіркою законності й обґрунтованості рішення.

Процесуальним законодавством України передбачені три судові інстанції:

· суд першої інстанції – суд, який уповноважений приймати рішення по суті тих питань, що є основними для цієї справи. Він розглядає справу у повному обсязі, постановляючи: рішення в цивільних, господарських та адміністративних справах, ухвали в будь-яких провадженнях, вироки в кримінальних справах, постанови в справах про адміністративні порушення. Судами першої інстанції є переважно місцеві суди ( відповідно до п.2 ч. 1 ст. 27 та п.2. ч.1.ст.32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судами першої інстанції можуть бути апеляційні та Вищі спеціалізовані суди);

· суд другої (апеляційної) інстанції – суд, який розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали та постанови суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Судами другої інстанції є, як правило, апеляційні суди (відповідно до п.2. ч.1.ст.32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судами другої інстанції можуть бути Вищі спеціалізовані суди);

Апеляційне провадження є діяльністю суду апеляційної інстанції з розгляду звернень зацікавлених учасників судового процесу про перегляд незаконних і необґрунтованих, на їх думку, судових актів, що не набрали законної сили з повторним, у разі потреби, розглядом справи за правилами, передбаченими для суду першої інстанції, і винесенням за наслідками розгляду відповідного рішення.

В юридичній літературі виділяють два види апеляції: повну і неповну.

Неповна апеляція передбачає перегляд рішень судів першої інстанції на підставі лише фактичних даних, встановлених ним з матеріалів, наданих особами, які брали участь у справі в суді першої інстанції.

Повна апеляція означає що особи, які беруть участь у справі, можуть надавати в апеляційних судах поряд з раніше дослідженими й нові матеріали. При повній апеляції, на відміну від неповної, суд при розгляді скарги не вправі повернути справу для нового розгляду в суд першої інстанції, а повинен сам винести нове рішення. Таким чином, при повній апеляції суд апеляційної інстанції здійснює перевірку правильності розгляду і вирішення судом першої інстанції справи, а при неповній — перевірку рішення (вироку).

У вітчизняному судочинстві апеляційне провадження є змішаним, тобто воно містить елементи як повної, так і неповної апеляції, вид якої залежить переважно від змісту апеляційної скарги та тих вимог, що в ній сформульовані.

· суд третьої (касаційної) інстанції – суд, який розглядає справи за касаційними скаргами в касаційному порядку на вироки та рішення суду, що набрали законної сили.

Судами касаційної інстанції є виключно Вищі спеціалізовані суди. Таке твердження ґрунтується на позиції Конституційного Суду України, який у своєму рішенні № 8-рп/ 2010 від 11.03.2010 р. у справі щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів. Конституційний статус Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Касаційна інстанція є важливим елементом системи судоустрою та судочинства, який обумовлює статус касаційного суду, його роль в судовій та правовій системі, завдання та повноваження. Вона виступає додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави, способом виправлення судових помилок, формою судового контролю, інструментом формування єдиної судової практики та однакового тлумачення і застосування законодавства, надання методичної допомоги судам нижчого рівня.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

До суду касаційної інстанції звернення можливе після використання механізмів захисту прав та інтересів у суді попередньої — апеляційної інстанції. (Це правило не є загальним. З нього є винятки, які передбачені Кримінально-процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України.)

Контрольні питання:

1. Поняття судової влади.

2. Основні ознаки судової влади.

3. Які функції здійснює судова влада?

4. Поняття судового контролю.

5. Охарактеризуйте види судового контролю?

6. Поняття правосуддя.

7. Назвіть основні ознаки правосуддя.

8. Конституційно-правові принципи здійснення правосуддя в Україні.

9. Принципи побудови судової системи України.

10. Що таке судова ланка?

11. Що таке судова інстанція?

12. Які суди входять до судової системи України?

Нормативно-правові акти:

1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

2.Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р.

3.Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р

4.Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15.05.2003 р.

5.Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р.

6.Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.

7.Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 р.

8.Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28.12.1960 р

9.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р.

10. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.

11. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.

12. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р.

13. Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2000 від 16.11.2000 р. (справа про право вільного вибору захисника)

14. Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/ 2008 від 10.01.2008 у справі про завдання третейського суду

15. Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. (справа про право на правову допомогу),

16. Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/ 2010 від 11.03.2010 р. у справі щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження».

17. Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/ 2011 від 21.06.2011 р. у справі про повноваження державних органів у сфері судоустрою

18. Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2011 р. № 9-рп/2011 (справа щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції).

19. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»

20. Інструкція «Про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України», затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 84 від 21.07.2005 р

Наукові та навчально-методичні джерела:

1.Базов В. Деякі питання конституційно-правового регулювання судової влади в Україні // Право України. – 2011. – № 4. – С. 53-58

2.Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум /МВС України, Луган., держ. ун-т внутр. справ імені Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. – 150 с.

3.Коліушко І., Куйбіда Р. Пріоритети судової реформи на сучасному етапі // Право України. – 2010. – № 5. – С. 55-63.

4.Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Право; Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.

Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія.– К.: Атіка, 2004.– 288 с.

6.Маляренко В. Судова реформа та проблематика предмета змін // Право України. – 2010. – № 5. – С. 20-24.

8.Опришко В. Основні засади судової реформи // Право України. – 2010. – № 5. – С. 14-19.

10. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

11. Святоцький О. Судова влада в Україні: актуальні питання реформування // Право України. – 2010. – № 5. – С. 30-39.

12. Сіренко В. Деякі проблеми реформування судової влади в Україні // Право України. – 2010. – № 5. – С. 4-13.

16. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. — Вид. четверте, пєрероб. і допов. — К.: Істина, 2006. — 320 с.

ГЛАВА III. СИСТЕМА СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ

ЮРИСДИКЦІЇ

Місцеві суди

Місцеві суди в системі судів загальної юрисдикції є судами першого рівня, утворюючи основну ланку судової влади.Їх положення обумовлює широка компетенція та великий об’єм роботи. Територіально місцеві загальні суди максимально наближенні до населення, розглядаючи більше 90% цивільних та кримінальних справ, а також усі судові справи про адміністративні порушення. Крім того, в рамках здійснення функції судового контролю за діяльністю органів досудового розслідування та за оперативно-розшуковою діяльністю, вони здійснюють розгляд скарг на дії посадових осіб органів кримінального переслідування та вирішують подання цих органів про застосування правообмежувальних заходів.

Види місцевих судів

· районні; · районні в містах; · міські;

Види апеляційних судів

· апеляційні суди областей, · апеляційні суди міст Києва та Севастополя, · Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Повноваження апеляційних судів

Суддя апеляційного суду здійснює: 1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

Апарат апеляційного суду

· Керівник апарату. · Заступник керівника апарату. · Відділи (опрацювання кореспонденції (канцелярія суду); документального забезпечення діяльності Голови суду та його…

Склад вищого спеціалізованого суду

судді, обрані на посаду безстроково,
голова суду

3. заступники голови суду. (кількість не більше трьох, за умови, що кількість суддів перевищує сорок п’ять).

4. палати з розгляду окремих категорій справ (очолюються секретарем; утворюються рішенням зборів суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду);

5. пленум вищого спеціалізованого суду (скликається головою вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п’ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не рідше двох разів на рік).

Науково-консультативна рада

Повноваження вищого спеціалізованого суду

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції; 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; 4) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у…

Склад Пленуму вищого спеціалізованого суду

· голови апеляційних спеціалізованих судів; · головуючий (Голова Вищого спеціалізованого суду); · секретар пленуму;

Науково-консультативна рада

Науково-консультативна рада утворюється при вищому спеціалізованому суді з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов вищого спеціалізованого суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується пленумом вищого спеціалізованого суду.

Апарат Вищого спеціалізованого суду

Функції та структура апарату Вищого спеціалізованого суду (на прикладі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних… Відповідно до завдань та повноважень, визначених Законом України «Про… · організаційно-методичного та правового забезпечення;

Склад Верховного Суду України

2. Голова Верховного Суду (обирається на посаду строком на п’ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів… 3. заступник голови Верховного Суду (обирається на посаду строком на п’ять… 4. Пленум Верховного Суду (скликається головою вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як…

Суддя Верховного Суду України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/від 12.07.2011 р. (справа щодо конституційності окремих положень Закону України «Про судоустрій і… Суддя ВСУ виконую такі повноваження: 1) бере участь у розгляді справи в порядку, встановленому процесуальним законом;

Заступник Голови Верховного Суду України

· здійснює адміністративні повноваження, визначені Головою Верховного Суду України;

· інформує Пленум Верховного Суду України про свою діяльність.

Склад Пленуму Верховного Суду України

· головуючий (Голова Верховного Суду України); · секретар пленуму; · секретаріат пленуму.

Науково-консультативна рада

Науково-консультативна рада є дорадчим органом при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Верховного Суду України.

Апарат Верховного Суду України

Структура апарату Верховного Суду: · Керівництво апарату (керівник та заступник керівника апарату). · Управління (забезпечення діяльності керівництва Верховного Суду України, забезпечення розгляду справ…

7.Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

8.Середа О. Адміністративне і господарське судочинство: значення і доцільність спеціалізованих судів у порівняльно-історичному аспекті // Право України. – 2009. – № 6. – С. 80-83.

10. Судові та правоохоронні органи України: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи /Укл.: К.О. Кіндіров, Р.В. Корякін, М.Й. Курочка, О.І. Литвинчук; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008 р.

11. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

ГЛАВА IV. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Завдання та принципи діяльності

Конституційного Суду України.

Перший Закон України «Про Конституційний Суд України», який визначав порядок формування та функції цього органу, був прийнятий невдовзі після… Ситуацію було змінено після прийняття 28 червня 1996 року чинної Конституції… Згідно ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. …

Склад та повноваження Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України… Президент України при призначенні суддів проводить консультації щодо… Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.…

Порядок провадження в Конституційному Суді України.

У Законі України «Про Конституційний Суд України» визначені форми звернень до Конституційного Суду України. Ними є конституційне подання та… Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України… До суб'єктів права на конституційне подання належать:

Скомороха В. Деякі питання вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України – 2011. – № 5. – С.110-114. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / Под редакцией А . С . Васильева и Е.Л. Стрельцова. Издание четвертое, дополненное и переработанное.— X .: «Одиссей», 2005 . — 304 с.

9.Судові та правоохоронні органи України: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи /Укл.: К.О. Кіндіров, Р.В. Корякін, М.Й. Курочка, О.І. Литвинчук; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008 р.

10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

11. Тихий В. Правова природа, повноваження, рішення та висновки Конституційного Суду України // Право України. – 2010. – № 6. – С. 26-33.

12. Шостенко О. До питання правової природи актів Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України – 2011. – № 2. – С.102-109 .

ГЛАВА V. ПРАВОВИЙ СТАТУС НОСІЇВ СУДОВОЇ

ВЛАДИ В УКРАЇНИ

Правовий статус професійних суддів

В існуючій судовій системі суддя є центральною, головною фігурою у здійсненні судочинства, носієм судової влади в державі. Саме йому згідно з… Правовий статус професійного судді характеризує обсяг правових можливостей,… Професійними суддямиє громадяни, які у відповідності з Конституцією України призначені або обрані суддями та займають…

Суб’єкти кадрового забезпечення професійного суддівського корпусу

1. Органи, які формують професійний суддівський корпус. 2. Органи та посадові особи, які приймають безпосередню участь в процесі… 3. Органи та посадові особи, які приймають опосередковану участь в процесі формування професійного суддівського…

Повноваження Вищої ради юстиції

· вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

· за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих посад;

· розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

· здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

· розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Склад та порядок утворення Вищої ради юстиції

· Верховна Рада України, Президент України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ… · всеукраїнська конференція працівників прокуратури делегує двох членів; · до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України,…

Структура Вищої ради юстиції

· з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад; · дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду… Згідно з Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням Вищої ради юстиції № 791/0/15-10 від 04.10.2010 р.…

Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Прийнятий Верховною радою Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, який став першим етапом в реформуванні українського судочинства, вперше закріпив статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як постійно діючого органу в системі судоустрою України. До цього часу Комісія діяла на громадських засадах.

Визначений правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії створив умови для забезпечення стабільного, своєчасного та якісного наповнення судів професійними кадрами, ефективного й об’єктивного розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

· веде облік даних про кількість посад судді у судах загальної юрисдикції, в тому числі вакантних; · веде облік даних про кількість адміністративних посад у судах загальної… · проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної…

Склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

До складу Комісії входять: · шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України; · дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

Формування професійного суддівського корпусу

2. спеціальну підготовку кандидата на посаду судді; 3. складання кваліфікаційного іспиту; 4. проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді;

Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді

Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає теоретичне та практичне навчання за денною (очною) чи заочною формою. Організація спеціальної підготовки здійснюється Національною школою суддів України.

Спеціальна підготовка проводиться протягом шести місяців за рахунок коштів Державного бюджету України. На період проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне місце роботи, виплачується стипендія в розмірі не менше двох третин від посадового окладу судді місцевого суду загальної юрисдикції.

За результатами спеціальної підготовки кандидати отримують відповідний документ установленого зразка. Матеріали щодо кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, направляються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для складення кваліфікаційного іспиту.

У разі порушення кандидатом на посаду судді порядку проходження спеціальної підготовки, що призвело до його відрахування, або в разі припинення кандидатом проходження такої підготовки за власною ініціативою він повинен відшкодувати кошти, витрачені на його підготовку.3. Складання кваліфікаційного іспиту

Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особистих і моральних якостей кандидата.

Кваліфікаційний іспит проводиться згідно з Положенням «Про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання», затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.06.2011 р. шляхом складення письмового анонімного тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

Письмове анонімне тестування полягає у виконанні кандидатом тестового завдання, яке складається із визначеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України переліку тестових запитань з варіантами відповідей на них, лише один з яких є правильним.

Практичне завдання полягає у виконанні кандидатом запропонованої йому для вирішення ситуативної вправи для перевірки застосування кандидатом його практичних навичок та умінь у застосуванні закону шляхом складення проекту процесуального документа на основі передбачених у завданні конкретних вихідних даних.

Під час виконання практичного завдання кандидати мають право користуватися виключно текстами нормативно-правових актів на паперових носіях, список яких затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та оприлюднюється на офіційному веб-порталі Комісії

Тестові запитання для письмового анонімного тестування та ситуативні вправи для практичного завдання розробляються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України спільно із Національною школою суддів України.

Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніш як через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами складення кваліфікаційного іспиту визначає рейтинг кандидатів та зараховує їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Місце кандидата за рейтингом визначається з урахуванням «Методики визначення рейтингу кандидатів на посаду судді», затвердженої рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.06.2011 р., якою встановлені наступні правила:

· успішність кандидата, оцінка його досягнень відображається кількістю набраних ним балів за результатами складення кваліфікаційного іспиту;

· найвищим місцем за рейтингом є 1-ше місце, яке визначається кандидату, що за результатами складення кваліфікаційного іспиту набрав найбільшу кількість балів;

· подальші місця між кандидатами розподіляються за принципом зменшення кількості набраних ними балів.

· у разі набрання кількома кандидатами однакової кількості балів за результатами складення кваліфікаційного іспиту, їм визначається однакове місце за рейтингом.

Результати кваліфікаційного іспиту можуть бути оскаржені до Вищої ради юстиції, яка може скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов'язати її провести повторний кваліфікаційний іспит кандидата на посаду судді, який подав скаргу.

4. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-порталі та публікує таке оголошення в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» не пізніше ніж за місяць до проведення конкурсу.

В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце проведення конкурсу.

Кандидати на посаду судді, які перебувають у резерві та виявили бажання взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад судді, у встановлений строк подають до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України письмові заяви.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на заміщення вакантних посад судді та здійснює добір кандидатів з урахуванням результатів кваліфікаційного іспиту і кількості набраних кандидатами балів. У разі набрання кандидатами однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який має більший стаж роботи у галузі права.

За результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судді рекомендації про призначення кандидатів суддями.

Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада юстиції на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

5. Призначення на посаду суддіздійснюється Президентом України на підставі подання Вищої ради юстиції протягом тридцяти днів з дня отримання такого подання. Рішення про призначення особи на посаду судді строком на п'ять років оформлюється Указом Президента України, у якому вказується конкретний суд, посада, на яку його призначено, і строк повноважень.

6. Складання присяги.Присяга є одним із найважливіших атрибутів вступу на посаду носіїв судової влади; вона символізує їх особливий статус, відповідальність перед суспільством. Принесена привселюдно і скріплена підписом судді присяга є юридичним актом, що фіксує момент його вступу на посаду, визначає фактичне набуття ним права відправлення від імені держави правосуддя.

Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після церемонії складення присяги судді, якавідбувається відповідно до порядку «Складання присяги судді особою, вперше призначеною на посаду професійного судді», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 380/2011.

Присяга судді складається у присутності Президента України під час урочистої церемонії, що проводиться у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Прапор України.

На урочисту церемонію складення присяги судді особою, вперше призначеною на посаду професійного судді, запрошуються Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України та Голови Вищих спеціалізованих судів України, Голова Вищої ради юстиції, Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Міністр юстиції України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, Голова Державної судової адміністрації України або особи, які виконують їх повноваження.

Після складення присяги судді Президент України або за його дорученням інша особа вручає судді посвідчення.

Обрання на посаду судді безстроково.Обиратися на посаду судді можуть тільки судді, в яких закінчився п'ятирічний термін, на який вони були призначені. До складу апеляційних, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України можуть обиратися тільки професійні судді, які мають відповідний стаж роботи на судовій посаді (Рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2011 р. № 3-рп/2011 у справі про стаж для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України). Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в наступному порядку:1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації; 3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ; 4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України; 5) питання про обрання на посаду судді безстроково розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів та будь-яких перевірок. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Особа, обрана на посаду судді безстроково, набуває статусу судді з дня набрання чинності відповідною постановою Верховної Ради України.

Дисциплінарна відповідальність суддів та звільнення їх з посади

Судді як носії судової влади при здійсненні правосуддя є незалежними від будь якого впливу, нікому не підзвітні і підпорядковуються лише закону. Держава охороняє самостійність і незалежність суддів, встановлюючи спеціальні гарантії, які стосуються не тільки особливого порядку призначення і обрання суддів, а й притягнення їх до відповідальності та звільнення з посади.

Особливість статусу суддів має суттєвий вплив на визначення підстав виникнення дисциплінарної відповідальності суддів, кола суб'єктів, які можуть ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, органів, що правомочні вирішувати питання про дисциплінарну відповідальність суддів.

Слід мати на увазі, що як вид юридичної відповідальності, дисциплінарна відповідальність пов’язана з примусом щодо суддів, а отже наслідком її необґрунтованого застосування може стати протиправне обмеження суддівської незалежності. Тому повинні бути забезпечені гарантії справедливого та обґрунтованого притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема:

· точне законодавче визначення підстав дисциплінарної відповідальності;

· встановлення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності;

· належна процедура розгляду питання про дисциплінарну відповідальність, яка передбачає можливість оскарження рішення про накладення стягнення;

· постановлення рішення про накладення стягнення органом, більшість складу якого становлять судді.

Підстави дисциплінарної відповідальності суддів визначені у пункті 5 частини 4 статті 125 Конституції України, згідно якої суддя звільняється з посади органом, що його обрав (Верховна Рада України), або призначив (Президент України), у разі порушення суддею присяги, а також статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

У регулюванні правил суддівської етики важливе місце посідає Кодекс професійної етики судді, затверджений 24 жовтня 2002 р. V з’їздом суддів. Він регулює їх службову та позаслужбову поведінку та є направленим на забезпечення справедливості, безсторонності та незалежності правосуддя. Кодекс професійної етики судді містить наступні положення:

· суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

· суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб;

· суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої;

· суддя вправі брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитетові суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя;

· суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні;

· суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили;

· суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб;

· суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету суду та статусу судді;

· суддя при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо;

· суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя;

· суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те, що професійні судді колективно управляють внутрішньою діяльністю судів;

· суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

На сьогодні, між п.4 ч.1 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положеннями зазначеного Кодексу існує правова колізія, адже із преамбули останнього випливає, що закріплені положення не можуть застосовуватися як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх вини.

Крім того, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) як експертний орган Ради Європи, думка якого вкрай важлива для держав, що прагнуть стати членами європейської спільноти, у своєму висновку № 588/2010 від 07.10.2010 р. вказала на недоцільність змішування етичних принципів з дисциплінарними питаннями, аджеточність і передбачуваність підстав для дисциплінарної відповідальності є необхідною для правової визначеності і особливо для гарантій суддівської незалежності, оскільки нечіткі терміни можуть призвести до можливості використання їх як політичної зброї проти суддів.

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; 6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо не правдивих відомостей.Слід зазначити, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. Згідно з ст. 85Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органами, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді є: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; 2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.Віднесення питання про дисциплінарну відповідальність суддів до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції після законодавчого оновлення їх складів, до яких переважно входять судді, максимально наближено до положень «Європейської хартії про статус суддів» від 10 липня 1998 р., якою визначено, що вирішення питань, пов’язаних із застосуванням санкцій до суддів, належить здійснювати органу, незалежному від виконавчої та законодавчої влади, в якому не менше половини складу становлять судді. Дисциплінарне провадження щодо судді як процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді, передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються повідомлення особи, яка здійснювала перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та (або) його представника, а також інших заінтересованих осіб. Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та (або) його представник мають право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.За наслідками дисциплінарного провадження до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани.Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.Звільнення судді з посади можливо лише органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги.

В ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» визначено, що порушенням суддею присяги є:

· вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;

· незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім'ї;

· умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;

· порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

З приводу цього слід зазначити, що порушення морально-етичних принципів поведінки судді як підстава для звільнення суді збігається з підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, яка передбачена п. 4 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики.

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Слід зауважити, що звільнення суді з посади за вчинення протиправних дій не є дисциплінарним стягненням. На противагу трудовому законодавству, яке визначає, що звільнення може бути застосоване за вчинення працівником дисциплінарного проступку, законодавство про статус суддів такої можливості не передбачає. Це зумовлено тим, що Конституцією та ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення з посади.

Правовий статус народних засідателів та присяжних

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Розглядаючи участь народу у здійсненні правосуддя як конституційний принцип… · народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя шляхом розгляду справ в судах першої інстанції колегією з…

6.Москвич Л.М., Іваницький С.О., Русанова І.О. Правовий статус носіїв судової влади в Україні: професійні судді, народні засідателі, суд присяжних: Монографія / За заг.ред. Марочкіна І.Є. – Х.: 2009 – 448 c.

8.Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

9.Скомороха Л. Питання запровадження стажування кандидатів на посади суддів в Україні та міжнародний досвід // Право України. – 2011. – № 3. – С. 266-276

11. Судові та правоохоронні органи України: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи /Укл.: К.О. Кіндіров, Р.В. Корякін, М.Й. Курочка, О.І. Литвинчук; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008 р.

12. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

ГЛАВА VI. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ

Поняття та види заходів організаційного забезпечення діяльності судів.

Водночас система органів судової влади, яка функціонує на засадах самоврядування, містить власні органи ресурсного забезпечення (переважено… Крім того, слід ураховувати, що суд як орган судової влади, який здійснює… Отже, забезпечення функціонування суду як державної установи, передбачає здійснення організаційно-управлінських…

6.Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

7.Стрижак А. Державне управління в органах судової влади України: щодо постановки проблеми // Право України. – 2003. – № 7. – С. 15-42.

12. Пасенюк О. Повнота суддівського самоврядування – запорука його послідовного розвитку // Вісник Конституційного Суду України – 2011. – № 1. – С.53-65.

ГЛАВА VII. ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

Сутність, мета і завдання прокурорського нагляду

Згідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України,… Під дотриманням законів слід розуміти здійснення юридичними й фізичними… Застосування закону – це прийняття державними органами, посадовими й службовими особами відповідно закону рішень,…

Правові основи, функції та принципи організації діяльності прокуратури

Конституція України закріплює основні функції прокуратури (ст. 121) і регламентує порядок призначення та звільнення Генерального прокурора України… Завдання, організація і порядок діяльності органів прокуратури, а також… Порядок здійснення прокурорами процесуальних та інших повноважень передбачається Кримінально-процесуальним,…

Система та структура органів прокуратури України

Система органів прокуратури – це впорядкована побудова прокурорських органів різних рівнів і компетенції, об’єднаних спільністю цілей, шляхів її… Систему органів прокуратури складають: Генеральна прокуратура України,… Таким чином, система органів прокуратури включає територіальні та спеціалізовані прокуратури. Територіальні…

Напрямки прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування, їх загальна характеристика

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України… 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні,… 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці…

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків.

Акти прокурорського реагування:

Особливості й різновиди актів прокурорського реагування різноманітні. Найбільше поширення одержали: протести, приписи, подання, постанови прокурора.

Протест – це акт прокурора, що містить адресовану органу чи посадовій особі вимогу про скасування рішення, яке суперечить закону, або спрямований на приведення його у відповідність закону.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Припис – це документ прокурора, що містить звернену органу чи посадовій особі вимогу, яка підлягає негайному виконанню, про усунення явного порушення закону для запобігання можливого заподіяння істотної шкоди інтересам держави, підприємства або громадян.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Подання – це звернений до уповноваженого державного органу чи посадової особи документ прокурора, що містить аналіз порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, а також вимогу про їх усунення.

Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Постанова – це документ прокурора, яким у відношенні посадової особи або громадянина у випадку порушення ними законодавства й у залежності від характеру та ступеня суспільної небезпеки правопорушення порушується дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або кримінальна справа.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду уповноваженою посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом. Постанова про порушення кримінальної справи лягає в основу розслідування, що проводиться слідчим у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством з дотриманням правил підслідності (ст. 112 КПК України).

Організація роботи в органах прокуратури

Організація роботи в органах прокуратури України, у тому числі в міських (районних) прокуратурах, завжди була в центрі уваги Генерального прокурора… Повноваження прокурорів, організація, принципи, функції та порядок діяльності… Органи прокуратури у встановленому порядку, у межах своєї компетенції також вирішують питання, що випливають із…

Кадри органів прокуратури

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не… На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і… Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким…

9. Попович Є. Становлення та розвиток органів прокуратури // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 6. – С. 105-111.

10. Руденко М. Прокуратура України у правозахисній системі державі: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2004. – № 6. – С. 6-18.

11. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

12. Слинько С. Проблеми процесуальних функцій прокуратури // Право України. – 2003. – № 12. – С. 70-73.

16. Шумський П.В. Прокуратура України. - Київ, 1998 р. – 336 с.

18. Якимчук М. Правові засади незалежності прокуратури України // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 2. – С. 26-30.

ГЛАВА VIII. СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Правова основа, завдання і принципи діяльності служби безпеки України

Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України одразу постало питання про ліквідацію в молодій державі радянської системи органів… У період з листопада 1991-го по лютий 1992 року, завдяки спільній із… У грудні 1991 року відповідно до Указу Президента України розпочалося створення системи органів і підрозділів…

Система і структура органів служби безпеки України

- Центральне управління Служби безпеки України; - підпорядковані йому регіональні органи; - органи військової контррозвідки;

Основні напрямки діяльності і повноваження органів служби безпеки України

Контррозвідувальна діяльністьполягає у тому, що на СБУ покладено виконання таких обов’язків: - здійснення заходів контррозвідувального забезпечення дипломатичних… - здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм…

Кадри органів служби безпеки України

- співробітники-військовослужбовці; - працівники, які уклали трудовий договір із СБУ; - військовослужбовці строкової служби.

3.Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посіб. для вищих навч. закладів / Українська Академія держ. управління при Президентові України; Академія держ. податкової служби України. – К.: Преса України, 2000. – 304 с.

4.Отрешко В.С. Борьба органов службы безопасности Украины с организованной преступной деятельностью // Проблеми оперативно-розшукової діяльності й забезпечення прокурорського нагляду за її законністю: Міжнар. наук.-практ. конф. (21-22 лют. 2000 р.): [Збірник]. – Луганськ, 2000. – С. 34-46.

5.Пристайко В. Службі безпеки України – 10 років // Український правничий альманах. – К., 2002. – № 1. – С. 64-67.

Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

6.Сирота А.І. Правові основи фінансування органів Служби безпеки України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 22 с.

Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / Под редакцией А. С. Васильева и Е.Л. Стрельцова. Издание четвертое, дополненное и переработанное.— X .: «Одиссей», 2005 . — 304 с.

8.Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

9.Токарєв А.О. Деякі проблеми реалізації принципу законності в оперативно-розшуковій діяльності Служби безпеки України // Проблеми оперативно-розшукової діяльності й забезпечення прокурорського нагляду за її законністю. – Луганськ, 2000. – С. 242-245.

ГЛАВА IХ. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ,

ФУНКЦІЇ ТА СИСТЕМА ОРГАНІВ

Міністерство внутрішніх справ: завдання та функції

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. МВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України. Основним завданням МВС згідно с положеннями про МВС України єформування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.Міністерство відповідно до покладених на нього завдань:· розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України та Кабінетові Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; · погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять для погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади;· узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його удосконалення та в установленому порядку подає їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;· розробляє проекти державних програм з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, безпеки дорожнього руху та міграції;· організовує діяльність головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) і внутрішніх військ МВС України та здійснює управління ними, зокрема під час забезпечення охорони громадського порядку; · у межах компетенції, визначеної законодавством, надає соціальну та правову допомогу громадянам, сприяє державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків;· приймає заяви, повідомлення про правопорушення, що скоєні або готуються, а також про інші події від фізичних осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування; · організовує здійснення органами внутрішніх справ заходів із виявлення, розкриття та припинення злочинів; · у межах компетенції, визначеної законодавством, організовує та здійснює оперативно-розшукову діяльність; · у межах компетенції визначеної законодавством, бере участь у боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, корупцією та у запобіганні легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;· у межах повноважень бере участь у заходах із протидії злочинності на транспорті; · забезпечує в межах компетенції, визначеної законодавством, протидію поширенню наркоманії, боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; · організовує і проводить розшук громадян у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами; · здійснює провадження досудового слідства і дізнання в кримінальних справах та провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів у межах визначеної підслідності; · уживає заходів з організації конвоювання, а також у випадках, визначених законодавством, утримання затриманих, узятих під варту осіб під час досудового слідства, підсудних (засуджених) осіб на вимогу судових органів; · забезпечує безпеку осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві; · організовує проведення судової експертизи в кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справах, а також досліджень у позасудовому провадженні за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та інших процесуальних дій; · здійснює відповідно до законодавства оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; · забезпечує в установленому порядку участь спеціалістів Експертної служби МВС України в оперативно-розшукових заходах, слідчих та інших процесуальних діях; · веде базу даних реєстру атестованих судових експертів Експертної служби МВС України, у встановленому порядку передає інформацію до державного Реєстру атестованих судових експертів; · організовує роботу Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України із присвоєння, позбавлення та підтвердження особам кваліфікації судового експерта з правом проведення певного виду судової експертизи, присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта, а також роботу з надання та позбавлення права участі як спеціаліста у проведенні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів,надання, позбавлення та підтвердження права самостійного проведення спеціальних вибухотехнічних робіт та видає відповідні свідоцтва; · забезпечує підготовку, перепідготовку, спеціалізацію та підвищення кваліфікації судових експертів, спеціалістів-криміналістів і спеціалістів-вибухотехніків за напрямками діяльності; · організовує інформаційно-аналітичну діяльність органів внутрішніх справ, формує довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошукові та криміналістичні обліки, здійснює обробку персональних даних, у межах своїх повноважень складає статистичну інформацію, забезпечує режим доступу до інформації, надає інформаційні послуги; · здійснює профілактичні заходи з дітьми, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, а також щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням, уносить відповідному державному органу, громадській організації або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень; · вживає заходів щодо виявлення та припинення адміністративних правопорушень, забезпечує здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; · у випадках, передбачених законодавством, приймає рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; · у межах компетенції бере участь у здійсненні державної охорони органів державної влади України та посадових осіб; · у межах компетенції вживає заходів щодо запобігання та припинення насильства в сім’ї; · у межах компетенції вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також здійснення розшуку дітей, які зникли безвісти; · здійснює в межах, визначених законодавством, контроль за дотриманням вимог законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, здійснює в межах компетенції заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі;· у межах компетенції бере участь у здійсненні заходів, спрямованих на соціальну адаптацію осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі; · забезпечує в передбачених законодавством випадках виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання;· забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи;· затверджує порядок придбання, видачі громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону спеціальних засобів індивідуального захисту і самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої і подразнюючої дії, та їх зберігання;· у межах повноважень, визначених законодавством, здійснює державне регулювання у сфері поводження з вибуховими матеріалами; · у межах наданих повноважень забезпечує безпеку дорожнього руху; · здійснює державну реєстрацію та облік транспортних засобів і видає відповідні реєстраційні документи; · у межах, визначених законодавством, здійснює державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів, які регламентують питання перевезення пасажирів чи вантажів, технічного стану транспортних засобів, будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць і об’єктів дорожнього сервісу, торгівлі транспортними засобами та підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; · у порядку, визначеному законодавством, створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а також здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері; · приймає іспити на право керування транспортними засобами і видає посвідчення водія; · дає дозволи на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів з надгабаритними, великоваговими вантажами, а також інші документи у сфері безпеки дорожнього руху; · веде облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що реалізують транспортні засоби або номерні складові частини до них; · взаємодіє з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей; · організовує систему психологічного забезпечення працівників органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України і забезпечує її функціонування, здійснює психологічний відбір кандидатів на службу в органах внутрішніх справ і навчання у вищих навчальних закладах системи МВС України; · веде військовий реєстр працівників, пенсіонерів органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, членів їх сімей, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; · забезпечує в системі МВС України внутрішню безпеку; · визначає основні напрями розвитку науки і освіти з питань діяльності МВС України, бере участь у проведенні відповідних наукових, науково-дослідних, кримінологічних і соціологічних досліджень, а також у розробленні за їх результатами науково-практичних пропозицій, методичних рекомендацій;· у межах компетенції здійснює управління навчальними закладами, що перебувають у сфері управління МВС України; · організовує і координує роботу з упровадження в практику досягнень науки і передового досвіду, забезпечує розроблення нових видів озброєння, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України; · організовує в межах компетенції науково-методичне забезпечення судово-експертної діяльності; · забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності; · організовує на договірних засадах охорону власності, фізичних осіб, а також забезпечує охорону громадського порядку під час проведення масових заходів комерційного характеру за кошти осіб, які їх проводять; · забезпечує охорону особливо важливих і режимних об’єктів, важливих державних об’єктів і спеціальних вантажів, об’єктів на комунікаціях, об’єктів, які підлягають обов’язковій охороні органами внутрішніх справ, забезпечує відповідно до наданої компетенції охорону дипломатичних представництв і консульських установ на території України; · бере участь у формуванні науково-технічної політики держави у сфері діяльності органів внутрішніх справ; · забезпечує міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань боротьби зі злочинністю та інших питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України; здійснює представництво України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі, забезпечує виконання зобов’язань, що випливають із членства України в зазначеній міжнародній організації; · забезпечує участь миротворчого персоналу з числа працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях, здійснює оперативне управління та контроль за його діяльністю; · організовує та здійснює відбір, підготовку і навчання кандидатів для направлення до складу миротворчого персоналу з числа працівників органів внутрішніх справ; · надає практичну допомогу державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин; · забезпечує у випадках, передбачених законодавством, захист державних і власних інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; · у порядку та у способи, передбачені законодавством, інформує щодо здійснення державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, захисту економіки та об’єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху;· здійснює контроль у межах компетенції за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки в спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення;· бере участь в межах компетенції, визначеної законодавством, у стандартизації, метрологічному забезпеченні, підтвердженні відповідності встановленим вимогам продукції спеціального призначення (робіт, послуг), яка надходить до органів внутрішніх справ;· організовує та забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність та мобілізацію органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України; · організовує спеціальні та військові перевезення в межах України в інтересах органів внутрішніх справ або внутрішніх військ МВС України, а також на підставі рішень Кабінету Міністрів України та міжвідомчих угод - в інтересах відповідних органів державної влади; · у межах своїх повноважень організовує та здійснює заходи щодо рятування людей, забезпечення їх безпеки, охорони майна в разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф, а також щодо ліквідації їх наслідків; · уживає відповідно до законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників внутрішніх військ МВС України, пенсіонерів із числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їхніх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів; · здійснює в межах компетенції державний нагляд за охороною праці в органах внутрішніх справ; · забезпечує експлуатацію та функціонування системи зв’язку МВС України;· забезпечує в межах компетенції криптографічний захист інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом; · розробляє та закріплює у відповідних відомчих нормативно-правових актах та технічній документації (конструкторській, технологічній, програмній документації, технічних умовах, документах зі стандартизації, інструкціях) обов'язкові умови в галузі технічного регулювання щодо продукції, яка необхідна для потреб органів внутрішніх справ, а також щодо процесів проектування, виробництва, будівництва, монтажу, наладки, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації зазначеної продукції; · здійснює заходи щодо забезпечення протипожежної безпеки в апараті МВС України, в органах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління МВС України, а також на територіях, на яких вони розташовані; · веде і формує автоматизовану електронну базу даних Єдиного реєстру об’єктів державної власності, що належать до сфери управління МВС України; · затверджує у випадках, передбачених законодавством, правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку; · організовує і здійснює в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, установ і організацій, що належать до сфери його управління, внутрішніх військ МВС України, у тому числі приміщеннями, полігонами, засобами зв’язку,транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань;· здійснює:ремонт, обслуговування озброєння, транспорту, засобів зв’язку, приміщень, що надані МВС України для виконання покладених на нього завдань,контролює правильність використання матеріально-технічних ресурсів і коштів органами внутрішніх справ, внутрішніми військами МВС України, підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери його управління; будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об’єктів, що належать до сфери управління МВС України; · розробляє, організовує і здійснює профілактичні, лікувальні, оздоровчі та реабілітаційні заходи, спрямовані на охорону і зміцнення здоров’я працівників та військовослужбовців, членів їхніх сімей, державних службовців і пенсіонерів системи МВС України; здійснює управління закладами охорони здоров’я, що належать до сфери управління МВС України; · організовує розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю МВС України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються; · утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України;· виконує у межах повноважень інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління; · здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов’язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань. МВС України з метою організації своєї діяльності:1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Міністерства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; 2) здійснює добір кадрів в апарат Міністерства та на керівні посади в органах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату МВС України та інших органів внутрішніх справ; 3) контролює діяльність органів внутрішніх справ, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління; 4) організовує планово-фінансову роботу в апараті МВС України, інших органах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; 5) забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів; 6) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, захист інформації з обмеженим доступом, а також технічний захист інформації, контроль за їх збереженням в апараті МВС України;7) організовує в апараті Міністерства роботу з комплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів. МВС України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:1) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції МВС України; 2) одержувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані, необхідні для виконання покладених завдань; 3) скликати наради з питань, що належать до його компетенції; 4) перевіряти дотримання державними органами та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, їх посадовими особами, а також громадянами правил безпеки дорожнього руху, дозвільної системи та інших норм і правил, контроль за виконанням та додержанням яких покладено на МВС України;5) засновувати відповідно до законодавства відомчі нагороди, нагрудні знаки та почесні грамоти МВС України. МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи). МВС України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами, організаціями. МВС України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти МВС України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.Рішення МВС України, прийняті в межах його повноважень, обов’язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Структура центрального апарату МВС

Згідно з положенням про МВС Міністерство внутрішніх справ України має наступну структуру:

Керівництво

2. Служба Міністра

3. Департамент внутрішньої безпеки

Кримінальна міліція

4. Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю 5. Департамент карного розшуку

6. Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми

7. Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю

8. Департамент оперативної служби

9. Департамент оперативно-технічних заходів

10. Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків

11. Відділ кримінальної міліції у справах дітей

12. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу

Міліція громадської безпеки

14. Департамент профілактики правопорушень 15. Управління Державної автомобільної інспекції 16. Відділ ветеринарної міліції

12. Судові та правоохоронні органи України: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи /Укл.: К.О. Кіндіров, Р.В. Корякін, М.Й. Курочка, О.І. Литвинчук; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008 р.

13. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. Авт. Кол.) та ін. Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.

14. Шаповал В. Місце та призначення міліції охорони: доцільність її функціонування // Право України. – 2004. – № 3. – С. 82-85.

ГЛАВА Х. ОРГАНИ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Правова основа діяльності та завдання міністерства юстиції України

Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Історія органів української юстиції пов’язана з історією зародження української державності. Біля її витоків стояла Українська Центральна Рада. Наприкінці червня 1917 року у першому національному уряді — Генеральному Секретаріаті — було створено Генеральне секретарство судових справ (юстиції) на чолі з В. Садовським. Після проголошення Четвертим Універсалом Центральної Ради від 9 січня 1918 р. України "самостійною… суверенною державою Українського народу", Генсекретарство судових справ перейменовано в новому уряді — Раді Народних Міністрів — на Міністерство судових справ, яке очолив С. Шелухін. За гетьмана П. Скоропадського Міністерством судових справ здійснювалася практично вся правова політика.

15 липня 1918 р. Міністерство судових справ перейменовано на Міністерство юстиції. Під його керівництвом діяли 3 судові палати, 19 окружних судів і 112 міських та повітових з’їздів мирових суддів. Головними завданнями тогочасного Міністерства юстиції були: здійснення управління судовими органами та пенітенціарною системою, вдосконалення судочинства в умовах перехідного етапу української державності, кодифікація законодавства, підготовка проектів кримінальних, кримінально-процесуальних та інших нормативних актів.

Радянський період української юстиції розпочався 28 листопада 1918 р. з утворенням при Тимчасовому Робітничо-Селянському Уряді України Відділу юстиції. 29 січня 1919 р. відділ перетворено на Народний комісаріат юстиції на чолі з кваліфікованим юристом О. Хмельницьким. 11 грудня 1919 р. в Харкові створено Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті, а 19 січня 1920 р. його реорганізовано в Народний комісаріат юстиції України, який очолив політичний діяч Є. Терлецький. Тривалий час посади Наркома юстиції і Генерального прокурора обіймала одна особа.

У 1936 році органи юстиції та прокуратури розділилися. У 1946 році Народний комісаріат юстиції УРСР реорганізовано у Міністерство юстиції УРСР.

У 1963 році Мін’юст було ліквідовано, а його функції покладено на юридичну комісію при Раді Міністрів Української РСР та Верховний Суд УРСР, а на місцях – на обласні суди.

У 1970 році діяльність Міністерства юстиції поновлено. Вона регламентувалася відповідним Положенням, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 вересня 1972 р.

Правовою основою діяльності сучасного Мін’юсту є: Конституція України, міжнародні правові акти, Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395, Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, Регламент Міністерства юстиції України, затверджений Наказом Мін’юсту від 7 листопада 2007 року № 1053/5.

На Мін’юст покладено такі завдання:

· формування і забезпечення реалізації державної правової політики, політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС, політики з питань банкрутства;

· формування і забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності;

· забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України;

· експертне забезпечення правосуддя;

· організація роботи нотаріату;

· виконання функцій центрального засвідчувального органу шляхом забезпечення створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів;

· протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги);

· здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань.

Основні напрями діяльності та повноваження міністерства юстиції України

Відповідно до покладених на Мін’юст завдань можна умовно виділити основні напрями в діяльності цього центрального органу виконавчої влади.

1. Нормотворча діяльність, яка полягає у виконанні Мін’юстом наступних повноважень:

· розробка за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проектів законів та інших нормативно-правових актів;

· розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства та подання їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

· здійснення правової експертизи проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, які подаються на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

· підготовка зауважень і пропозицій до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;

· проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства;

· здійснення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів державних органів та органів місцевого самоврядування;

· вжиття відповідно до законодавства заходів щодо усунення державними органами та органами місцевого самоврядування корупційних правопорушень, виявлених під час здійснення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів;

· здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації;

· скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації;

· перевірка у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, а також інших органах, актів які відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, вимога у разі потреби подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію або їх скасування, внесення пропозицій про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

· розробка за пропозиціями міністерств та інших центральних органів виконавчої влади планів законопроектної роботи, координація нормотворчої діяльності у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, здійснення контролю за такою діяльністю;

· організація роботи з підготовки щорічного плану заходів щодо виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, проведення моніторингу її виконання;

· здійснення науково-експертного, аналітичного, інформаційного та методологічного забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, переклад актів acquis communautaire українською мовою, оновлення глосарія термінів acquis communautaire;

· підтримка текстів актів законодавства у контрольному стані, ведення їх обліку та здійснення зберігання; ведення обліку та здійснення зберігання чинних міжнародних договорів України, актів законодавства держав, з якими здійснюється обмін правовою інформацією;

· забезпечення ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, надання з нього інформації;

· здійснення офіційного опублікування нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів України, рішень Європейського суду з прав людини щодо України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України";

· здійснення офіційного видання збірників актів законодавства та кодексів, заснування журналів і газет із правових питань;

· координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань систематизації законодавства, перевірка стану такої діяльності, надання рекомендацій щодо її поліпшення і внесення пропозицій про усунення виявлених недоліків.

2. Правове забезпечення діяльності державних органів, полягає у наступних повноваженнях:

· здійснення методичного керівництва правовою роботою в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та інших органах виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях, а також на державних підприємствах, в установах, організаціях та державних господарських об'єднаннях, організація підвищення кваліфікації працівників їх юридичних служб;

· перевірка в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та інших органах виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях, а також на державних підприємствах, в установах, організаціях та державних господарських об'єднаннях стану правової роботи, надання рекомендацій щодо її поліпшення, внесення пропозицій про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

· видача висновків щодо призначення на посаду керівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

3. Правова освіта та правова допомога населенню, робота із зверненнями громадян.Цей напрям діяльності реалізується через такі повноваження:

· координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ, організацій та державних господарських об'єднань, навчальних закладів із питань щодо правової освіти населення, перевірка стану їх діяльності із зазначених питань та надання їм необхідної методичної допомоги;

· участь разом із Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України в організації роботи з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальністю "Правознавство" у навчальних закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, надання пропозицій щодо підготовки юридичних кадрів; внесення до відповідних органів управління освітою пропозицій щодо вдосконалення роботи, пов'язаної з вивченням права у вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

· участь у проведенні ліцензійної та акредитаційної експертизи спеціальності "Правознавство" та перевірки дотримання державних вимог щодо провадження освітньої діяльності вищими навчальними закладами, які здійснюють підготовку юристів;

· участь у розробленні та розповсюдженні освітніх програм у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян;

· сприяння розвитку надання юридичних послуг із метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

· організація роботи громадських приймалень із надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення, надання їм методичної допомоги;

· організація розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

4. Забезпечення реалізації державної політики з питань банкрутства, полягає у виконанні Мін’юстом таких повноважень:

· сприяння створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

· внесення пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших передбачених законом випадках;

· організація підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

· здійснення ліцензування діяльності фізичних осіб – підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), видача, переоформлення та анулювання ліцензії, видача дублікатів ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), прийняття рішення про визнання таких ліцензій недійсними;

· забезпечення здійснення процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

· ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлення та затвердження форми подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

· організація проведення експертизи фінансового стану державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

· підготовка на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновків про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;

· підготовка та подання в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України типових документів щодо здійснення процедур банкрутства;

· затвердження ліцензійних умов провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок контролю за їх додержанням;

· здійснення у межах повноважень контролю за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов;

· видання наказів про усунення порушень ліцензійних умов арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами);

· формування і ведення ліцензійного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

5. Представництво інтересів держави в судових та інших юрисдикційних органах, реалізується через такі повноваження:

· участь як представника інтересів Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України;

· здійснення міжвідомчої координації із захисту інтересів держави в судах загальної юрисдикції під час розгляду справ, стороною або третьою особою в яких є Кабінет Міністрів України, міністерства або інші центральні органи виконавчої влади;

· участь як представника інтересів держави, Президента України, Кабінету Міністрів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України;

· забезпечення підготовки документів та представництво інтересів держави в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітує перед Комітетом міністрів Ради Європи про стан виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України;

· залучення юридичних радників, зокрема іноземних, для захисту прав та інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України.

6. Експертне забезпечення правосуддя полягає у наступних повноваженнях:

· організація відповідно до законодавства експертного забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи;

· забезпечення організації роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України;

· присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю;

· зупинення дії або анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;

· забезпечення ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз;

· спрямування і контроль діяльності науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін'юсту України, здійснення нормативно-методичного забезпечення їх діяльності;

· координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи; забезпечення організації роботи Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України;

7. Організація роботи нотаріатуздійснюється Мін'юстом у разі виконання таких повноважень:

· здійснення державного регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлення порядку допуску громадян до її провадження, здійснення контролю за організацією роботи нотаріату, керівництво державними нотаріальними конторами, перевірка стану організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів і виконання ними правил нотаріального діловодства, видача та анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, встановлення зразка і опис печатки приватного нотаріуса, погодження визначеної головними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі кількості посад стажистів нотаріусів, установлення умов і порядку проходження стажування, вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та ведення нотаріального діловодства, порядку проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, порядку підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів та помічників нотаріусів;

· забезпечення ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру правочинів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей;

· забезпечення в установленому законодавством порядку організації доступу до реєстрів інформаційної мережі Єдиних та Державних реєстрів Мін'юсту України;

· забезпечення організації роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю та Комісії з питань застосування санкцій за порушення вимог актів законодавства, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

· здійснення підготовки нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації, надання консульським установам і дипломатичним представництвам допомоги з питань вчинення нотаріальних дій;

· проставлення апостилю на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на призначених для використання на території іноземних держав документах, що оформляються нотаріусами.

8. Виконання функцій центрального засвідчувального органу.Відповідно до цього напряму діяльності Мін'юст здійснює такі повноваження:

· забезпечує розроблення норм, стандартів і технічних регламентів у сфері електронного цифрового підпису;

· забезпечує здійснення відповідно до законодавства технічного регулювання у сфері електронного цифрового підпису;

· здійснює організаційні заходи щодо застосування електронного цифрового підпису.

9. Протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги) полягає у тому, що Мін'юст:

· здійснює у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу – нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги, шляхом проведення планових і позапланових перевірок, у тому числі виїзних;

· забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу – нотаріусам, адвокатам та іншим особам, які надають юридичні послуги;

· проводить у межах повноважень перевірку організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення фінансового моніторингу;

· інформує Державну службу фінансового моніторингу України про дотримання суб'єктами первинного фінансового моніторингу – нотаріусами, адвокатами та іншими особами, які надають юридичні послуги, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, в тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті для їх усунення;

10. Організація міжнародно-правового співробітництва.Даний напрям діяльності полягає у виконанні наступних повноважень:

· підготовка пропозицій щодо укладення міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у галузі міжнародного приватного права, захисту прав людини;

· проведення правової експертизи проектів міжнародних договорів України, підготовка висновків щодо здійснення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності такими договорами, а також юридичних висновків, інших матеріалів, необхідних для набрання чинності міжнародними кредитними (гарантійними) договорами України;

· укладання угод про правове співробітництво з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, організація у межах повноважень взаємодії з ними;

· забезпечення підготовки пропозицій щодо приведення законодавства України у відповідність із принципами та стандартами Ради Європи, інтеграція його в систему міжнародного права, координація роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади із зазначених питань;

· здійснення представництва інтересів іноземних осіб під час розгляду справ судами України у межах виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей;

· організація виконання і надання методичної допомоги судам та іншим органам державної влади під час виконання міжнародних договорів України з питань, що належать до компетенції Мін'юсту України;

· перевірка стану виконання органами державної влади зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань міжнародно-правових відносин і правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, надання рекомендацій щодо поліпшення відповідної роботи, внесення пропозицій щодо усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

· забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України;

· виконання функцій Національного органу України для сприяння контактам з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, участь у межах повноважень у діяльності інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, у тому числі забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із членства України в таких організаціях, а також здійснення співробітництва з іншими міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції;

· участь в установленому порядку у роботі двосторонніх і багатосторонніх комісій, а також інших міжнародних органів та інституцій, погоджує кандидатури членів та іншого персоналу від України в міжнародних судових органах і радників із правових питань закордонних дипломатичних установ України;

· забезпечення підготовки матеріалів з питань, що належать до його компетенції, у зв'язку з участю України у відповідних міжнародних організаціях та інтеграцією її в такі організації;

· забезпечення правового співробітництва судів та інших органів державної влади у цивільних і кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, вирішення питання про видачу правопорушників (екстрадицію), виконання інших функцій, визначених законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

· Мін'юст здійснює й інші повноваження на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

Система і структура органів міністерства юстиції України

Мін'юст України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України.

Міністр має першого заступника та заступника Міністра – керівника апарату, які призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України і звільняються з посад Президентом України.

Центральний апарат Міністерства складається з таких структурних підрозділів:

· Прес-служба Міністерства.

· Департамент взаємодії з органами влади.

· Департамент конституційного, адміністративного та соціального законодавства.

· Департамент цивільного, фінансового законодавства та законодавства з питань земельних відносин.

· Департамент судової роботи.

· Департамент реєстрації та систематизації нормативних актів, правоосвітньої діяльності.

· Департамент антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя.

· Департамент міжнародного права та співробітництва.

· Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

· Департамент кадрової роботи та державної служби.

· Управління експертного забезпечення правосуддя.

· Департамент організаційного та ресурсного забезпечення.

· Управління бухгалтерського обліку та звітності.

· Контрольно-ревізійне управління.

· Відділ режимно-секретної та мобілізаційної роботи.

Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції. Діяльність вказаних органів регламентується Наказом Мін'юсту від 23 червня 2011 року № 1707/5 «Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства юстиції України».

До системи установ та органів юстиції також відносяться:

· Державні нотаріальні контори;

· Органи реєстрації актів цивільного стану (РАЦС);

· Відділи Державної виконавчої служби;

· Науково-дослідні установи судових експертиз;

· Регіональні представництва Урядового уповноваженого у справах Євросуду

Підвідомчими установами та державними підприємствами Мін'юсту є:

· Державне підприємство «Українська правова інформація»;

· Державне підприємство "Інформаційний центр";

· Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України;

· Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції.

Крім того, через Міністра юстиції України координуються такі органи:

· Державна архівна служба України;

· Державна пенітенціарна служба України;

· Державна реєстраційна служба України;

· Державна служба України з питань захисту персональних даних.

Державна виконавча служба, її структура та повноваження

Правовою основою діяльності ДВС є: Конституція України, Закон України „Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, Закон України „Про… Основними завданнями ДВС є: 1. реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;

Загальна характеристика нотаріату та правовий статус нотаріусів.

Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом… Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних… Органи і особи, які вповноваженні на вчинення нотаріальних дій:

Нотаріус.

Нотаріуси, незалежно від того чи є вони державними або приватними, уповноваженні вчинювати наступні дії: · Посвідчувально-засвідчувальні:ü… Контрольні питання:

6. Пташинський О.Б. Пенітенціарна система України: Монографія / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2004. – 204 с.

7. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

8. Станік С.Р. Роль Міністерства юстиції України в систематизації законодавства // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 1999. – С. 34-43.

12. Федькович О. Інтеграційна функція органів юстиції у справі формування основних юридичних професій в Україні // Право України. – 2005. - № 9. – С. 53-56.

13. Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навч. посібник / С. Ковальський (шеф-ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.

15. Ясінов І.І. Взаємодія судових експертів з правоохоронними органами у боротьбі з організованою злочинністю // Академія правових наук України. Вісник. – Х., 1997. - № 1(8). – С. 206-208.

ГЛАВА ХI. АДВОКАТУРА УКРАЇНІ

Поняття, завдання та правова основа адвокатури України

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним відповідно до… Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України «Про… До головних нормативно-правових актів можна віднести наступні:Указ Президента України від 5 травня 1993 року N 155/93…

Принципи, гарантії та організаційні форми діяльності адвокатури України

Адвокатура в Україні здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності (ч. 1 ст. 4… · Принцип верховенства закону. · Принцип незалежності.

Правовий статус адвоката

Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом… Прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською… Атестаційна палата, з метою визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю…

Дисциплінарна відповідальність адвоката, припинення адвокатської діяльності

За грубе порушення вимог Закону України «Про адвокатуру», інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати, яка є складовою частиною кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, може бути припинена діяльність адвоката, анульоване свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та накладене відповідне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику відповідно від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономні Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського управління юстиції, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палата для вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів уповноважена:

· розглядати скарги громадян, окремі ухвали суддів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або її членів, заяви адвокатських об’єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів;

· вирішувати питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, розглядати порушені з цих питань справи та приймати рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності;

· узагальнювати дисциплінарну практику палати та адвокатських об’єднань за рік.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про адвокатуру» до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

· попередження;

· зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

· анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Вона має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Строк повноважень комісії становить три роки, починаючи з дня першого її засідання.

Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об’єднання регулюється також статутом відповідного об’єднання.

Адвокатська діяльність може бути припиненарішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках:

· засудження адвоката за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили;

· обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;

· втрати громадянства України;

· грубого порушення вимог Закону України «Про адвокатуру» та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.

Контрольні питання:

1. Дайте поняття адвокатури та визначте принципи її діяльності.

2. Визначте організаційні форми діяльності адвокатури.

3. Які функції виконують адвокати й адвокатські об'єднання?

4. Дайте характеристику основних професійних прав і обов'язків адвоката.

5. Які гарантії адвокатської діяльності?

6. Визначте склад і повноваження атестаційної палати адвокатури.

7. Визначте склад і повноваження дисциплінарної палати адвокатури.

8. Які правила притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, назвіть види дисциплінарних стягнень?

9. У яких випадках припиняється адвокатська діяльність?

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

2. Закон України “Про адвокатуру” від 19.12.1992 р.

3. Указ Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93 “Про затвердження Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.”

4. Указ Президента України від 30 вересня 1999 р. № 1240/99 “Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури.”

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302 “Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань.”

6. Правила адвокатської етики, затверджені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 р. № 6/VI.)

7. Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, затверджений постановою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів від 10 березня 2000 року № 1.

8. Регламент Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, схвалений Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 19 лютого 2003 року.

9. Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затверджений Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом від 1 жовтня 1999 року № 6/2.

10. Роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України “Про можливість зарахування у стаж роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів, терміну індивідуальної підприємницької юридичної практики”, затверджене рішенням від 18.02.2005 р. № IV/9-2-1.

11. Роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України “Про обов'язковість виконання адвокатами вимог ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України”, затверджене рішенням від 18.02.2005 р. № IV/9-2-7.

12. Роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України “Про можливість укладення контракту на виконання обов'язків помічника адвоката з особами, які мають вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за спеціальністю "правознавство", затверджене рішенням від 18.02.2005 р. № IV/9-2-6.

13. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р.

14. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В.

15. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».

Наукові та навчально-методичні джерела:

1. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – Кн. 1. – 940 с.

2. Адвокатура України: Навч. посіб. / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, А.М. Титов, Ю.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. - К.: Знання, 2007. – 398 с.

3. Бірюкова А.М. Проблеми надання адвокатом правової допомоги у кримінальному судочинстві // Вісник Академії адвокатури України. – К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2006. – Вип. 5. – С. 94–102.

4. Варфоломеєва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний коментар до Закону України “Про адвокатуру”. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: Зб. нормат. актів; Коментар / Академія адвокатури України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.

5. Вільчик Т.Б. Організація роботи адвокатури в Україні: Навч. посіб. / За ред. Сібільової Н.В. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 304 с.

6. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум /МВС України, Луган., держ. ун-т внутр. справ імені Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. – 150 с.

7. Омельченко Т. В. Теоретичні і практичні проблеми реалізації права на правову допомогу на досудових стадіях кримінального судочинства // Право і Безпека. – Х., 2003. - № 2. – Т. 2. – С. 123 - 126.

9. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: “Харків Юридичний”, 2007. – 548 с.

13. Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник. – К.: Алерта; Прецедент, 2007. – 486 с.

14. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. — Вид. четверте, пєрероб. і допов. — К.: Істина, 2006. — 320 с.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Используемые теги: судові, правоохоронні, органи, України0.08

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

ТЕМА: «ОРГАНЫ ЧУВСТВ. ОРГАН СЛУХА. ОРГАН РАВНОВЕСИЯ.
ОРГАН СЛУХА УЛИТКОВЫЙ КАНАЛ СПИРАЛЬНЫЙ КОРТИЕВ ОРГАН...

Лекція 1. Вступ до курсу історії України 1. Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу. 2. Періодизація історії України
Лекція Вступ до курсу історії України План...

Розгляд заяв і скарг в органах прокуратури. Сутність і завдання розгляду звернень в органах прокуратури
Розгляд заяв і скарг в органах прокуратури Сутність і завдання розгляду... Розгляд заяв і скарг в органах прокуратури України...

ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Ввідна лекція. 1.Предмет і завдання курсу. Періодизація історії України
Ввідна лекція... План...

Место и роль органов исполнительной власти в системе государственных органов
Современное государство имеет сложную структуру и включает, в частности, представительные (законодательные) органы власти; главу государства;… При этом последовательное разделение властей на законодательную,… Все три ветви власти действуют самостоятельно и независимо друг от друга таким образом, чтобы не позволять ни одной из…

Самостійна роботи з історії України Модуль 1 ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Частина Робота з контурними картами... ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ...

Яка чисельність населення україни? Яке місце за кількістю населення в Європі займає Україна
Яка чисельність населення україни Яке місце за кількістю населення в Європі займає Україна... Станом на р населення України становить млн осіб Займає... Назвіть причини депопуляції населення...

Таможенные органы как органы дознания
Участвуя в регулировании внешнеторгового оборота и осуществляя фискальную функцию, таможенная служба регулярно пополняет государственный бюджет и… Почти половина доходной части Федерального бюджета пополняется за счет… В новых рыночных условиях, когда российская экономика стала открытой , а государственные границы прозрачными или во…

Гинекология. ЖАЛОБЫ: на бели, боли, кровотечение, нарушение функции смежных органов, нарушения половой функции, зуд наружных половых органов
Любая гинекологическая патология имеет очень сходную симптоматику поэтому независимо от того с какой патологией придет женщина жалобы у нее... ЖАЛОБЫ на бели боли кровотечение нарушение функции смежных органов... Есть много и других жалоб но эти жалобы являются основными...

0.036

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?

Подпишитесь на Нашу рассылку

Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail

Новости и инфо для студентов

Свежие новости
Актуальные обзоры событий
Студенческая жизнь

Соответствующий теме материал

Похожее
По категориям
По работам

З предмета Історія України КУРС СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД... ЕКОНОМІКО ПРАВОВИЙ ТЕХНІКУМ ПРИ МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ...
Отчет по учебно-ознакомительной практике (c правовыми основами местного самоуправления, формированием представительных и исполнительных органов власти, структурой и функциями органов местного самоуправления) На федеральном уровне основы местного самоуправления закреплены в законе Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской… Исходя их определения местного самоуправления, оно осуществляется через органы… Волеизъявление осуществляется через следующие формы местный референдум собрание граждан муниципальные выборы обращение…
Органы исполнительной власти и органы местного самоуправления - как субъекты административного права Сегодня мы приступаем к рассмотрению коллективных субъектов административного права. Одним из немаловажных коллективных субъектов административного права являются… Именно эти органы играют решающую роль в государственном управлении, именно эти органы наделены…
Территориальные органы федеральных органов исполнительной власти Литература: 1. А.Б.Агапов «Федеральное административное право России», 1997, Москва, Юристъ 2. Д.Н.Бахрах «Административное право», 1996, Москва 1.… Деятельность территориальных федеральных органов испол¬нительной власти может… Общие вопросы деятельности многочисленных территориаль¬ных федеральных органов урегулированы постановлением Сове¬та…
Территориальные органы федеральных органов исполнительной власти Основы конституционного статуса территориальных органов закреплены в части 1 статьи 78 Конституции, в соответствии с которой они создаются в… К примеру, существуют областные краевые, окружные, республиканские военкоматы,… Однако в федеральном законодательстве и законодательстве субъектов Федерации нет общих подходов в понимании…

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Что будем делать с полученным материалом:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?

Подпишитесь на Нашу рассылку

Новости и инфо для студентов

Реклама

Соответствующий теме материал

О Сайте