Виходячи з того, що діяльність Вищої ради юстиції покликана, з одного боку, не допустити проявів корпоративності у формуванні суддівського корпусу, а з іншого – забезпечити гарантію незалежності суддів у здійсненні правосуддя від можливого тиску з боку представників виконавчої та законодавчої гілок державної влади, законодавець в ст. 131 Конституції України, а згодом і в Законі України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р. визначив особливий порядок формування складу Вищої ради юстиції, передбачивши, що Вища рада юстиції складається з двадцяти членів:
· Верховна Рада України, Президент України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени;
· всеукраїнська конференція працівників прокуратури делегує двох членів;
· до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України
Таким чином, пропорційний склад Вищої ради юстиції мав унеможливити перевагу однієї гілки влади над іншими під час прийняття рішень щодо кандидата на посаду судді чи притягнення судді до відповідальності.
Втім, основним недоліком складу Вищої ради юстиції на думку представників міжнародних експертних установ (зокрема Венеціанської комісії як експертного органу Ради Європи) була його невідповідність міжнародно-правовим стандартам, згідно яких формування суддівського корпусу належить здійснювати органу незалежному від виконавчої та законодавчої влади, більшість в якому складають судді, які обираються суддями.
Внаслідок проведеної у 2010 році судово-правової реформи кількісний склад суддів у Вищій ради юстиції складає одинадцять членів серед яких три призначаються судовою владою, сім іншими органами та за посадою у склад Вищої ради юстиції входить Голова Верховного Суду України.