Суд є одним із важливих складових елементів системи державної влади. При цьому, хоча він і наділений власними повноваженнями, які гарантують його самостійність та незалежність, цей орган функціонує у тісній взаємодії з іншими гілками державної влади, і в процесі реалізації своєї діяльності потребує ресурсного (фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного) забезпечення з боку держави. Таке забезпечення має зовнішній характер, так як його суб’єкти не є органами судової влади.
Водночас система органів судової влади, яка функціонує на засадах самоврядування, містить власні органи ресурсного забезпечення (переважено кадрового та інформаційного, адже вони не є фінансовими установами та наділені повноваженнями лише щодо розподілу отриманих фінансово-матеріальних ресурсів), які забезпечують її самостійність та незалежність.
Крім того, слід ураховувати, що суд як орган судової влади, який здійснює правосуддя, є одночасно державною установою в якій є адміністрація в особі голови суду, його заступників та працівники – судді й персонал, який забезпечує їхню діяльність (апарат суду на чолі з керівником).
Отже, забезпечення функціонування суду як державної установи, передбачає здійснення організаційно-управлінських заходів, система яких утворює поняття адміністрування суду, та організаційного супроводження процесуальної діяльності суддів, яке покладається на апарат відповідного суду.
Викладене дозволяє визначити організаційне забезпечення діяльності судів як реалізацію дій щодо задоволення потреб судів через надання ним достатніх фінансових, матеріально-технічних, кадрових, інформаційних засобів (ресурсне забезпечення), здійснення адміністрування судів та організаційного супроводження процесуальної діяльності суддів, а також вжиття інших заходів для забезпечення виконання судових функції.
Виходячи з запропонованого визначення, зміст організаційного забезпечення діяльності судів складають наступні елементи:
1. Ресурсне забезпечення:
1) заходи фінансового забезпечення;
2) заходи матеріально-технічного забезпечення;
3) заходи кадрового забезпечення;
4) заходи інформаційного забезпечення;
2. Адміністрування судів.
3. Організаційне супроводження процесуальної діяльності суддів.
4. Інші заходи для забезпечення виконання судових функцій.
1) Заходи фінансового забезпечення діяльності судів. Забезпечення державного фінансування функціонування судів і діяльності судів є однією з умов стабільності їхньої роботи. Особливий порядок такого фінансування є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у ст. 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі про фінансове забезпечення діяльності судів).
Відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»засадами фінансування судів є:
· фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
· бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
· функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
- Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
- Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
· видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів.
· видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
· видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Характер видатків:
· видатки на забезпечення суддів та працівників апаратів судів відповідним грошовим утриманням (оплата праці, нарахування на заробітну плату, виплата щомісячного грошового утримання та вихідної допомоги);
· видатки на забезпечення судів фінансуванням поточного характеру (утримання судів та установ, оплата комунальних послуг, а також безпосереднє забезпечення здійснення правосуддя);
Згідно звіту Державної судової адміністрації за 2010 р., видатки на забезпечення судів та установ судової системи у 2010 році склали – 2 435 млн. грн., при цьому потреба у коштах на ці цілі складала 9 131,9 млн. грн., отже, судові органи були профінансовані лише на 27% від їхніх потреб.
2) Заходи матеріально-технічного забезпечення діяльності судів.Згідно з Положенням «Про Державну судову адміністрацію України», затвердженому Рішенням Ради суддів України № 12 від 22.10.2010 р. до числа заходів матеріально-технічного забезпечення можуть бути віднесені:
· комп'ютеризація судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах;
· забезпечення судів необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;
· організація та фінансування будівництва, ремонту будинків і приміщень судів, забезпечення їх технічного оснащення;
· забезпечення судів та суддів символами судової влади (Державний Прапор України, зображення Державного Герба України), мантіями та суддівськими нагрудними знаками;
· забезпечення виготовлення посвідчень судді, голови суду та його заступника, судді у відставці, народного засідателя, присяжного.
Результати проведеного Державною судовою адміністрацією України моніторингу приміщень судів засвідчили, що станом на 1 січня 2011 року із 764 судів загальної юрисдикції (без урахування Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), 661 суд (86,5%) не забезпечений належними приміщеннями.
3) Заходи кадрового забезпечення діяльності судівскладають комплекс організаційно-правових заходів, пов'язаний з добором та перевіркою кандидатів на посаду судді, їх навчанням, проведенням кваліфікаційних іспитів, призначенням та обранням на посаду судді, а також з добором та призначенням на посаду працівників апарату суду.
4) Заходи інформаційного забезпечення діяльності судівє управлінською діяльністю, здійснюваною уповноваженими органами і посадовими особами, направленою на формування інформаційних систем і організацію їх використання в цілях задоволення інформаційних потреб в судовій інформації осіб, що ухвалюють процесуальні і управлінські рішення, а також громадськості.
Заходами створення інформаційного середовища для здійснення правосуддя є:
· забезпечення ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;
· забезпечення ведення офіційного веб-порталу судової влади;
· запровадження в судах програмного забезпечення, що автоматизує документообіг;
· впровадження в судах електронного цифрового підпису, основною метою якого є перехід на електронний документообіг.
Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) – база даних судових рішень, створена відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 р. Порядок формування та ведення ЄДРСР визначається Постановою Кабінету міністрів України № 740 від 25.05.2006 р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».
До реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції. Доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється відкрито через офіційний веб-портал Державної судової адміністрації України (ДСА України).
За даними ДСА України, протягом 2010 року, в середньому, близько 200 000 користувачів щомісячно звертаються до Реєстру з метою пошуку необхідної інформації про судові рішення. При цьому за місяць реєструється близько 1 120 000 пошукових запитів.
Принципи формування ЄДРСР:
· Універсальність. Обов’язковість внесення даних була поширена на всі без виключення суди країни і на всі провадження.
· Суцільність. Закон не передбачає будь-яких виключень щодо категорій судових документів, що підлягають оприлюдненню. Вимога про оприлюднення поширюється на всі судові документи, які приймаються судами у відкритому судовому засіданні. За даними ДСА України, станом на 31.12.2010 року кількість усіх внесених до Реєстру судових рішень становила 13 081 453.
· Захист конфіденційності фізичних осіб. Персональні данні фізичних осіб, а також інформація щодо них, яка здатна їх ідентифікувати (наприклад, адреси або номери реєстрації автомобілів) можуть бути доступні лише для обмеженого кола осіб, зокрема, для суддів. В загальному доступі до реєстру ця персональна інформація замінюється на літерні або цифрові позначення.
· Бюджетне фінансування. Відповідно до закону, реєстр судових рішень утримується за рахунок бюджетних коштів.
· Державне регулювання. Закон передбачив, що діяльність зі збору судових рішень, їх оприлюдненню і утриманню бази даних скеровуватиметься Державною судовою адміністрацією України, яка є розпорядником бюджетних коштів, що виділяються з Державного бюджету на утримання реєстру судових рішень.
2. Адміністрування судів Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на голів судів покладається здійснення організаційного керівництва (адміністрування) діяльністю суду. Відповідно до визначених головою суду обов’язків в організації діяльності суду також бере участь заступник (заступники) голови суду.
Особливість такого керівництва обумовлюється специфікою реалізації функцій судової влади та структури суду – так з однієї сторони він складається із адміністративного апарату на чолі з керівником, який зобов’язаний забезпечити повноцінне функціонування цього судового органу, стосунки в якому будуються за принципом підпорядкованості відповідних посадових осіб адміністраторам – голові суду, його заступнику та керівнику апарату, а з іншого боку, – він складається з суддів, діяльність яких повинна здійснюватись з дотриманням конституційних гарантій їх незалежності і недоторканості з боку судових адміністраторів.
В зв’язку з цим, під адмініструванням судів слід розуміти організаційно-управлінську діяльність судових адміністраторів з упорядкування й оптимізації роботи суду, спрямовану на своєчасне та якісне виконання судових функцій, з дотриманням принципів незалежності і недоторканості суддів.
Адміністрування судів має вирішувати наступні завдання:
· зведення до мінімуму обсягу несуддівських (або суто адміністративних) функцій, які виконують судді, шляхом забезпечення належного виконання цих функцій працівниками апарату суду. Не менш важливим аспектом цього завдання є те, що роботою працівників апарату суду мають керувати професійні судові адміністратори (керівники апарату), в той час як голова суду здійснює тільки загальний нагляд за роботою адміністративного апарату суду, а не займається вирішенням всіх управлінських та адміністративних питань особисто;
· забезпечення максимальної доступності суду для користувачів та відвідувачів, у тому числі за рахунок запровадження такої моделі, згідно з якою відвідувачі суду розглядаються як клієнти, які звертаються до суду з метою отримання необхідних їм послуг правосуддя;
· забезпечення максимально ефективної роботи всіх підрозділів та служб судів шляхом реорганізації та автоматизації робочих процесів.
Запровадження сучасних методів адміністрування відбувається у модельних судах, які утворюються на базі судів загальної юрисдикції відповідно до Наказу Державної судової адміністрації України «Про модельні суди» № 103 від 30.09.2009 р.
Метою створення модельних судів – є практична апробація новітніх форм та методів організації судового адміністрування через менеджментну місію апарату суду по створенню належних умов для відправлення правосуддя.
Таким чином, модельний суд – це суд з високоефективною організацією роботи його апарату, спрямованої на організаційне забезпечення судової діяльності при чіткому розмежуванні процесуальних та адміністративно-управлінських функцій.
Організаційна структура модельного суду базується на таких принципах:
- розподіл функцій між підрозділами і посадовими особами за сферами діяльності (тобто спеціалізація підрозділів);
- розподіл справ за категоріями між суддями (тобто спеціалізація суддів) та звільнення суддів від непроцесуальної діяльності;
- широке застосування інформаційних комп’ютерних технологій.
З метою організації роботи суду відповідно до вказаних принципів приміщення модельних судів поділено на три ізольовані блоки:
- блок суддів, який включає в себе ізольовані кабінети, право доступу до яких, крім суддів, мають їхні помічники, секретарі судових засідань, керівники структурних підрозділів суду;
- блок адміністративних приміщень, ізольований, з обмеженим доступом;
- блок публіки, який включає в себе зали судових засідань і частину адміністративних приміщень, вільних для доступу і призначених для прийому громадян.
За предметною (функціональною) спрямованістю можна виділити наступні організаційні дії у сфері адміністрування судів:
· що мають на меті професійно-кадрове забезпечення функціонування судів;
· з розподілу навантаження між суддями, обов’язків працівників апарату суду;
· пов’язану з проведенням колективних обговорень і сумісним вирішенням певних управлінських проблем суддями;
· з розподілу і використання фінансово-матеріальних ресурсів;
· із встановлення порядку забезпечення і користування організаційно-технічними засобами і канцелярським приладдям;
· направлену на узгодження і підпорядкування діяльності підрозділів і служб адміністраторам суду;
· пов’язану з інформаційним, нормативно-правовим і науковим забезпеченням процесу відправлення правосуддя;
· з вирішення соціально-побутових і санітарно-курортних проблем суддів та службовців апарату суду;
· пов’язану з залученням до відправлення правосуддя народних та присяжних засідателів.
Важливим кроком для забезпечення належного рівня адміністрування судів стало запровадження у 2010 році автоматизованої системи документообігу, яка регламентується Положенням «Про автоматизовану систему документообігу», затвердженим Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., та забезпечує об'єктивний і неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.
Автоматизація розподілу справ між суддями, по-перше, дозволила уникнути впливу голови суду на суддів в процесі «ручного» розподілу справ, по-друге, унеможливила прогнозованість судового рішення через передбачуваність складу суду, по-третє, забезпечила рівномірність навантаження на суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» персональну відповідальність за належне функціонування автоматизованої системи документообігу несе керівник апарату суду.
При автоматичному розподілі судових справ використовується та враховується така інформація:
· спеціалізація (за наявності);
· кількість судових справ, що надійшла на розгляд судді;
· кількість фактично відпрацьованого робочого часу (в днях);
· коефіцієнт складності категорій судових справ;
· коефіцієнт, що враховує форму участі судді у розгляді судової справи;
· категорія судової справи за загальним рядком відповідної форми звіту, що затверджується ДСА України, або загальним рядком класифікатора;
· наявність у судді повноважень для здійснення правосуддя на момент розподілу судових справ;
· наявність обставин, що виключають або не допускають повторної участі судді (складу суду) у розгляді судової справи відповідно до законодавства;
· наявність у судді допуску до державної таємниці;
· наявність у судді дозволу на розгляд судових справ з грифом «Для службового користування»;
· відсоток справ, що підлягає розгляду суддею, в разі виконання ним інших повноважень, не пов'язаних із здійсненням правосуддя;
· участь у роботі з допуску справ до провадження у Верховному Суді України.
Основним критерієм при розподілі судових справ виступає річне навантаження суддів.
За даними судової статистики, у 2010 році середньомісячне навантаження на одного суддю місцевого загального суду становило 121,1 справу. У місцевих судів Донецької, Запорізької, Луганської, Дніпропетровської областей та міста Севастополя цей показник вищий за середній по Україні і становить відповідно – 201,2; 164,8; 138,2; 137,7 і 137,3 справ. З найменшим навантаженням працювали судді місцевих судів Одеської – 80,3, Волинської - 86,5, Закарпатської - 87,2, Рівненської, Львівської і Чернівецької областей – 88 справ на одного суддю.
3. Організаційне супроводження процесуальної діяльності суддів здійснюється апаратом відповідного суду правовий статус працівників якого визначається Законом України «Про державну службу»16.12.1993 р.
Чинне законодавство (зокрема, Наказ ДСА України № 155 від 05.12.2006 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах»; Наказ ДСА України № 68 від 27.06.2006 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді»; Наказ ВГС України № 56 від 21.04. 2011 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України» та галузеве процесуальне законодавства України) передбачає виконання апаратом суду наступних повноважень:
· прийняття та видача документів;
· посвідчення копій судових документів;
· вручення документів, сповіщень та викликів;
· здійснення організаційно-підготовчих дій у зв’язку з призначенням справ до розгляду;
· забезпечення ведення протоколів судових засідань;
· ведення обліку руху справ та строків їх проходження в суді;
· забезпечення звернення до виконання судових рішень;
· здійснення зберігання справ та документів;
· прийняття участі в узагальненні даних судової практики, ведення судової статистики, інформаційно-довідкової роботи по законодавству України
· здійснення прийому громадян.
Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням з головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, в межах видатків на утримання відповідного суду.
В апаратах судів можуть створюватися управління, відділи, що здійснюють свої функції на підставі положення про відповідне управління, відділ, затвердженого керівником апарату відповідного суду.
В апараті суду загальної юрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду.
До штату апарату судів загальної юрисдикції входять також:
1) Помічники суддів. Правове положення та функціональні обов’язки помічника суді визначаються ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також Положенням «Про помічника судді суду загальної юрисдикції», затвердженого Рішенням Ради суддів України № 114 від 25.03.2011 р.
Помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя. З питань підготовки справ до розгляду він підзвітний лише відповідному судді.
Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста або магістра і вільно володіє державною мовою.
Помічник судді Верховного Суду України повинен також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років.
Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Призначення на посаду помічника судді здійснюється без конкурсного відбору на підставі письмового подання судді керівником апарату відповідного суду.
Помічник судді має такі повноваження:
· здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи;
· бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретної справи, проекти судових рішень, інших процесуальних документів, які приймаються суддею або під головуванням судді, виконавчих документів;
· здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим особам, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;
· здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутрішніх справ постанов судді про примусовий привід, а в разі невиконання таких постанов - готує проекти відповідних нагадувань тощо;
· за дорученням судді:
- контролює надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів;
- координує роботу секретаря судового засідання та надає йому методичну та практичну допомогу, в тому числі із забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами;
- здійснює перевірку своєчасності оформлення протоколів судових засідань у справах, що знаходяться в провадженні судді;
- здійснює контроль за своєчасною здачею секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді;
- здійснює підготовку та оформлення статистичних даних, звітів, узагальнень, інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій тощо;
- вивчає та узагальнює практику розгляду справ і застосування законодавства;
- аналізує повідомлення засобів масової інформації з питань судочинства, готує пропозиції щодо необхідності реагування на такі повідомлення відповідно до чинного законодавства;
- підписує непроцесуальні документи інформаційного та організаційного характеру;
- виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.
2) Секретарі судового засідання. Згідно типової інструкції секретаря судового засідання місцевого загального суду, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 86 від 20 липня 2005 року «Про затвердження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду» на посаду секретаря судового засідання призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність» з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста, без вимог щодо стажу роботи.
Повноваження секретаря судового засідання:
· здійснює судові виклики та повідомлення в справах, які знаходяться у провадженні судді; оформлює заявки до органів внутрішніх справ, адміністрації місць попереднього ув'язнення про доставку до суду затриманих та підсудних осіб, готує копії відповідних судових рішень;
· здійснює оформлення та розміщення списків справ, призначених до розгляду;
· перевіряє наявність і з'ясовує причини відсутності осіб, яких викликано до суду, і доповідає про це головуючому судді;
· здійснює перевірку осіб, які викликані в судове засідання, та зазначає на повістках час перебування в суді;
· забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами згідно з Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами;
· веде журнал судового засідання, протокол судового засідання;
· виготовляє копії судових рішень у справах, які знаходяться в провадженні судді;
· здійснює заходи щодо вручення копії вироку засудженому або виправданому відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, за дорученням судді здійснює заходи щодо дачі підсудним або засудженим підписки про невиїзд;
· здійснює оформлення для направлення копій судових рішень сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі й фактично не були присутніми в судовому засіданні при розгляді справи;
· готує виконавчі листи у справах, за якими передбачено негайне виконання;
· оформлює матеріали судових справ і здійснює передачу справ до канцелярії суду;
· виконує інші доручення судді, керівника апарату суду, помічника судді, що стосуються організації розгляду судових справ.
3) Наукові консультанти Згідно з Наказом Державної судової адміністрації України № 86 від 20 липня 2005 року «Про затвердження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду» в апаратах загальних судів запроваджуються посади консультанта, консультанта з кадрової роботи та консультанта із судової статистики. Наукові консультанти повинні мати науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук.
Консультант:
· здійснює систематизацію законодавства та судової практики, рішень Конституційного Суду України, облік та зберігання актів законодавства та судової практики;
· здійснює ведення контрольних кодексів;
· інформує працівників суду про зміни в чинному законодавстві України та судовій практиці судових органів вищого рівня;
· проводить узагальнення роботи суду із звернення судових рішень до виконання;
· організовує роботу бібліотеки суду, підбір літератури для працівників суду, координує роботу бібліотекаря суду;
· контролює ведення діловодства в суді;
· координує роботу архіву суду, надає методичну та практичну допомогу працівникам архіву суду;
· здійснює роботу з підвищення кваліфікації працівників суду;
· здійснює контроль за веденням обліку та зберіганням судових справ, веденням судової статистики, своєчасним та якісним складанням статистичних звітів, координує роботу старшого секретаря суду;
· контролює належний облік та зберігання речових доказів;
· здійснює оформлення проектів доручень суду про виконання судами інших держав окремих процесуальних дій.
Консультант з кадрової роботи:
· бере участь у здійсненні заходів щодо реалізації державної політики з кадрових питань в апараті суду;
· готує та контролює документацію для продовження терміну перебування на державній службі працівникам апарату суду в установленому законодавством порядку;
· готує проекти наказів про призначення на посади в апарат суду, переведення на інші посади, звільнення з посад, з інших кадрових питань та здійснює їх реєстрацію;
· виконує доручення голови суду щодо організації роботи суду з кадровим резервом;
· оформлює матеріали про прийняття присяги державними службовцями апарату суду, присвоєння рангів державним службовцям, вносить відповідні записи до трудових книжок;
· обліковує стаж роботи суддям та працівникам апарату суду, що дає право на надбавку за вислугу років, здійснює контроль за встановленням надбавок та наданням відпусток відповідної тривалості, готує проекти наказів щодо встановлення цих надбавок;
· готує матеріали на заохочення працівників суду, веде відповідний облік;
· здійснює оформлення документів за підсумками проведення службового розслідування та застосування заходів дисциплінарного впливу щодо працівників суду;
· готує та подає в установленому порядку документи щодо призначення довічного грошового утримання суддям та пенсій працівникам апарату суду;
· здійснює оформлення листків непрацездатності та засідань комісії місцевого суду із соціального страхування;
Консультант із судової статистики:
· забезпечує достовірність, об'єктивність, оперативність, стабільність та цілісність статистичної інформації про роботу суду;
· заповнює статистичні картки на підсудного (обвинуваченого) за допомогою техніко-технологічних засобів;
· забезпечує своєчасне подання всіх форм звітів територіальному управлінню Державної судової адміністрації та відповідному територіальному управлінню статистики Держкомстату за своїм місцезнаходженням;
· організовує складання та обробку статистичних звітів про роботу суду за допомогою техніко-технологічних засобів;
· проводить аналіз стану діловодства та судової статистики в суді за підсумками кожного звітного періоду, здійснює розробку пропозицій з підвищення рівня цієї роботи;
· координує роботу з питань ведення статистики з відповідними апеляційним судом, територіальним управлінням державної судової адміністрації, територіальним управлінням статистики Держкомстату, підрозділами органів внутрішніх справ, прокуратури, інших правоохоронних органів.
4) Судові розпорядники є працівниками служби судових розпорядників як підрозділу у структурі апаратів судів. Порядок створення та діяльності служби судових розпорядників визначається ст. 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Тимчасовим положенням «Про службу судових розпорядників та організацію її діяльності», затвердженим наказом ДСА України № 51/04 від 21.04.2004 р.
Підрозділи служби підпорядковуються головам відповідних судів. До складу підрозділів служби входять за посадами судові розпорядники та старші судові розпорядники (далі - судові розпорядники).
На посаду судового розпорядника призначається особа, яка має повну або базову вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, без вимог до стажу роботи.
На посаду старшого судового розпорядника призначається особа, яка має повну вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра та стаж роботи за фахом у державній службі не менше двох років.
Основними завданнями та функціями підрозділів служби є:
· перевірка та підготовка залу судового засідання до роботи в ньому суду;
· забезпечення виконання учасниками судового процесу та іншими особами, присутніми в залі судового засідання, розпоряджень головуючого та у разі необхідності взаємодія зі спеціальними підрозділами судової міліції Міністерства внутрішніх справ України, іншими правоохоронними органами щодо підтримання громадського порядку в залі судового засідання та у приміщенні суду.
3. Інші заходи забезпечення діяльності судів:
1) Заходи щодо забезпечення безпеки працівників суду та членів їх сімей, охорони приміщень судів та покращення їх технічного укріплення. Для реалізації вказаних заходів Наказом МВС України № 1390 від 19.11.2003 р. в структурі міліції громадської безпеки був створений спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон». До його повноважень, зокрема, належить:
· забезпечення згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу;
· забезпечення заходів безпеки при розгляді судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, членів їх сімей і близьких родичів;
· ужиття необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява;
· ужиття необхідних заходів для забезпечення безпеки при надходженні заяви учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, звернення керівника відповідного Державного органу.
· забезпечення охорони приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу;
· здійснення оперативно-розшукової діяльність з метою отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.
За даними ДСА України, станом на 01.01.2011 підрозділами судової міліції «Грифон» охороняються 472 суди (62 %), з них 304 суди (40 %) цілодобово. Крім того, іншими підрозділами МВС України (територіальними органами внутрішніх справ) охороняється 14 судів.
2) Заходи, спрямовані на вирішення соціально-побутових питань як комплекс дій, націлених на забезпечення побутових потреб та реалізацію соціальних гарантій діяльності працівників суду, полягають, зокрема, у вирішенні житлових проблем, а також у санаторно-курортному лікуванні суддів та співробітників апарату суду.
§ 2. Система органів (посадових осіб), які здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів
Система органів (посадових осіб), які здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів,виходячи з багатосуб’єктності відповідної діяльності, в узагальненому вигляді може бути представлена наступним чином:
I. Органи (посадові особи) державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів:
1. Верховна Рада України здійснює вплив на судову систему в межах виконання законодавчої та установчої функцій. Зокрема, парламент здійснює законодавче визначення судоустрою, судочинства, статусу суддів, засад судової експертизи. Крім того, Верховна Рада України призначає третину складу Конституційного Суду України і трьох членів у Вищу раду юстиції, обирає суддів безстроково, а також звільняє з посад тих суддів, яких вона обирала або призначала у випадках, передбачених ч.5 ст.126 Конституції України. Також Верховна рада України надає згоду на притягнення суддів до кримінальної відповідальності. Фінансування судових органів здійснюється в межах, установлених Верховною Радою України за рахунок коштів Державного бюджету.
2. Президент України створює та ліквідує суди загальної юрисдикції, призначає третину складу Конституційного Суду і трьох членів до Вищої ради юстиції. Він також здійснює перше призначення судів на 5 років і звільняє з посад суддів, що призначав, у випадках, передбачених ч.5 ст.126 Конституції.
3. Кабінет міністрів України. Згідно ст. 20 Закону України «Про Кабінет міністрів України» від 07.10.2010 р. забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.
4. Міністерство юстиції. Відповідно до Положення «Про Міністерство юстиції України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1577 від 14 листопада 2006 р., здійснює: 1) забезпечення однакового застосування законодавства в судах через роботу з систематизації нормативно-правових актів, узагальнення практики, розробку пропозицій щодо удосконалення правового регулювання та забезпечення функціонування єдиної системи правової інформатизації; 2) експертне забезпечення правосуддя; 3) організацію примусового виконання судових рішень. 4) формування корпусу суддів і системи судових установ шляхом делегування однієї особи до складу Вищої кваліфікаційної комісії України. Крім того, Міністр юстиції за посадою входить до складу Вищої Ради юстиції та вносить Президенту України подання щодо утворення та ліквідації судів загальної юрисдикції.
5. Міністерство внутрішніх справ у відповідності з Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р. виконує функції забезпечення належної охорони приміщень судів і громадського порядку під час здійснення правосуддя, здійснення спеціальних заходів щодо гарантування особистої безпеки суддів та членів їх сімей, а також охорони майна, що їм належить (у тому числі шляхом видачі суддям зброї та інших засобів індивідуального захисту, встановлення сучасних засобів охоронної сигналізації у приміщеннях, в яких проживають судді та їх сім’ї).
6. Вища рада юстиції , відповідно до ст. 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» здійснює формування професійного суддівського корпусу, а також приймає рішення стосовно порушень суддями вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Призначає суддів судів загальної юрисдикції (крім Верховного суду України) на адміністративні посади – голови та заступника голови суду.
7. Органи місцевого самоврядування згідно ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. сприяють діяльності органів суду, взаємодіючи з ними у межах тих адміністративних одиниць на території яких вони розташовані. Забезпечуючи діяльність суду як органу правосуддя, місцеві ради затверджують та публікують у своїх друкованих засобах масової інформації списки народних засідателів (ч.ч. 2., 3 ст. 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Організаційно забезпечуючи роботу суду як державної установи, місцеві ради разом з територіальними управліннями державної судової адміністрації України сприяють вирішенню житлових проблем, забезпеченню транспортом та зв’язком працівників суду, а також розглядають питання надання та обслуговування приміщень судів, що перебувають у комунальній власності.
II. Органи (посадові особи) судової влади, які здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів:
1. Конституційний Суд України, Верховний Суд України та Вищі спеціалізовані суди, згідно ч.2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюють функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності.
Конституційний Суд України, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Конституційний Суд України», на своєму спеціальному пленарному засіданні обирає Голову та заступників Голови Конституційний Суд України.
Пленум Верховного Суду України, згідно ст. 42 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обирає та звільняє з посад Голову Верховного Суду України та його заступника.
2. Вища кваліфікаційна комісія України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, який здійснює формування професійного суддівського корпусу, а також приймає рішення щодо дисциплінарної відповідальності суддів місцевих та апеляційних судів (ст. 91 Закону України про судоустрій і статус суддів).
3. Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України та спрямована на здійснення організаційного забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
З моменту свого створення Указом Президента України від 29.08.2002 р. ДСА України мала подвійну підпорядкованість: з одного боку вона була підзвітна та підконтрольна Кабінету Міністрів України в силу статусу центрального органу виконавчої влади, а з іншого, враховуючи специфіку виконуваних функцій, – органам суддівського самоврядування. Таке правове положення стало результатом законодавчого пошуку оптимальної на той час моделі організаційного забезпечення (організаційного керівництва – назва, що використовувалась раніше) діяльності суду з боку державної влади. Визнаючи, що залишення таких повноважень за Міністерством юстиції як органу виконавчої влади є загрозою для самостійності і незалежності судів, законодавець, реалізуючи політику «стримувань і противаг», відмовився від ідеї створення спеціального органу в структурі судової влади, надавши перевагу двійному підпорядкуванню.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (глава 2) та Положення «Про державну судову адміністрацію України», затверджене Рішенням Ради суддів України № 12 від 22.10.2010 р. визначили новий статус ДСА України як органу в системі судової влади.
Підпорядкування ДСА України судовій владі як захід із забезпечення належного функціонування судової влади стало виконанням зобов’язань України перед Радою Європи в контексті гармонізації системи законодавства з європейськими стандартами і продовження судової реформи відповідно до Резолюції від 5 жовтня 2005 р. № 1446 «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Функції ДСА України:
· фінансування органів судової влади;
· матеріально-технічне забезпечення органів судової влади;
· інформаційне забезпечення органів судової влади;
· професійно-кадрове забезпечення судових органів;
· розподіл навантаження між суддями;
· участь у формуванні судів загальної юрисдикції;
· вдосконалення організаційного забезпечення, в тому числі через організацію міжнародного співробітництва;
· організація розгляду звернень громадян;
· матеріальне та соціальне забезпечення суддів, працівників апарату судів та суддів у відставці.
Голова ДСА України призначається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України та має такі повноваження:
1) внутрішньо-адміністративні:
· керує діяльністю Державної судової адміністрації України, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;
· організовує роботу Державної судової адміністрації України;
· призначає на посади за результатами проведеного Державною судовою адміністрацією України відповідно до законодавства про державну службу конкурсного добору та звільняє з посад працівників Державної судової адміністрації України;
2) функціональні:
· за поданням голови відповідного суду призначає на посади керівників апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України, їх заступників та звільняє їх з цих посад;
· призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
· за поданням голови відповідного суду застосовує до керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, їх заступників заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону;
· звітує про діяльність Державної судової адміністрації України перед з'їздом суддів України, інформує про діяльність Державної судової адміністрації України Раду суддів України та конференції суддів щодо питань організаційно-матеріального забезпечення діяльності судів відповідної судової спеціалізації;
· бере участь у підготовці пропозицій до проекту Державного бюджету України щодо фінансування судової влади.
Структура ДСА України:
· центральний апарат:
- керівництво (голова ДСА, його перший заступник, заступник та помічники);
- управління (юридичне, організаційного забезпечення діяльності ДСА України, бухгалтерського обліку та звітності, планово-фінансової діяльності та соціального забезпечення);
- відділи (організаційного забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування, документального забезпечення та контролю, контрольно-ревізійний, проходження державної служби працівників ДСА України, судової статистики, діловодства та архіву суддів, правової роботи, організаційної роботи);
- сектори (інформаційно-аналітичної роботи, міжнародного співробітництва та взаємодії з засобами масової інформації, підвищення кваліфікації працівників апаратів судів, господарського забезпечення, режимно-секретний).
· територіальні управління ДСА України, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Діяльність територіальних управлінь ДСА регламентується Положенням «Про територіальні управління Державної судової адміністрації України», затверджене Наказом ДСА України № 82 від 05.04.2011 р.;
4. Органи суддівського самоврядування. Суддівське самоврядування є делегованим і гарантованим правом суддівської спільноти та утворюваних нею органів на незалежне і самостійне вирішення віднесених до її компетенції питань управління судами та суддями. Основними особливостями суддівського самоврядування є порядок його утворення, способи вираження інтересів суддів як носіїв судової влади через органи суддівського самоврядування та межі їх участі у процесі управління
До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:
· забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;
· зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність;
· участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;
· вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому законом;
· призначення суддів Конституційного Суду України;
· призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.
Організаційні форми суддівського самоврядування:
1) збори суддів;
2) ради суддів;
3) конференції суддів;
4) з'їзд суддів України;
5) рада суддів України;
1) Збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду.
Збори суддів місцевих та апеляційних судів скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.
Збори суддів є повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості суддів даного суду. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді цього суду.
Збори суддів місцевих та апеляційних судів:
· обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників даного суду;
· визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови суду;
· заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в даному суді, та керівника апарату суду;
· подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів;
· можуть звертатися з пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті;
· можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства, вносити свої пропозиції на розгляд вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду України;
Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду також уповноважені:
· збори суддів вищого спеціалізованого суду визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови вищого спеціалізованого суду, приймають рішення про утворення та склад судових палат вищого спеціалізованого суду та призначають секретарів судових палат;
· збори суддів Верховного Суду України в порядку, встановленому цим Законом, подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференції суддів та обирають делегатів на з'їзд суддів України.
· збори суддів вищого спеціалізованого суду в порядку, встановленому цим Законом, подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів.
2) Конференція суддів - це зібрання суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
Конференція суддів відповідних судів:
· обговорює і вирішує питання щодо фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів, заслуховує з цих питань інформацію представників Державної судової адміністрації України;
· заслуховує звіти відповідних рад суддів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України;
· формує відповідну раду суддів;
· затверджує положення про раду суддів;
· розробляє пропозиції для внесення на розгляд з'їзду суддів України;
· звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
· обирає делегатів на з'їзд суддів України;
· ініціює проведення позачергового з'їзду суддів України;
Види конференцій суддів:
· конференція суддів загальних судів (
· конференція суддів господарських судів
· конференція суддів адміністративних судів
У період між конференціями суддів функції суддівського самоврядування виконує відповідна рада суддів.
3) Рада суддів:
· здійснює контроль за організацією діяльності відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів;
· розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їхніх сімей, заслуховує з цих питань представників Державної судової адміністрації України, приймає відповідні рішення;
· вносить подання Вищій раді юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з таких посад;
· визначає на основі поданих зборами суддів пропозицій щодо делегатів на конференцію суддів, склад відповідної конференції суддів виходячи з досвіду роботи кандидатів у делегати та їх авторитету;
· звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
· приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.
Рада суддів звітує про свою діяльність перед відповідною конференцією суддів. Рішення ради суддів є обов'язковими для суддів, які займають адміністративні посади в судах відповідної судової юрисдикції. Рішення ради суддів може бути скасовано конференцією суддів.
4) З'їзд суддів України є найвищим органом суддівського самоврядування та здійснює наступні повноваження:
· заслуховує звіти Ради суддів України та рад суддів про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів;
· заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність;
· призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції і законів України;
· призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції і законів України;
· призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
· звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб;
· обирає Раду суддів України;
· розглядає інші питання суддівського самоврядування відповідно до закону.
5) Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування у період між з'їздами суддів України, діяльність якого регламентується ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням «Про Раду суддів України», затвердженим V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р.
Рада суддів України має наступні повноваження:
· розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;
· розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;
· призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників;
· здійснює контроль за організацією діяльності судів;
· звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
· затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;
· здійснює інші повноваження, передбачені законом.
На засідання Ради суддів України запрошується Міністр юстиції України. При розгляді питань, пов'язаних із фінансуванням судів, на засідання Ради суддів України запрошується Міністр фінансів України.
5. Голови судів займають у судах всіх рівнів та юрисдикцій адміністративні посади, визначають адміністративні повноваження своїх заступників, контролюють ефективність діяльності апарату суду, а також ініціюють питання щодо призначення та звільнення з посад керівників апаратів судів та їх заступників, а також про застосування до них заохочень чи дисциплінарних стягнень. Голова вищого спеціалізованого суду вносить пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів в них (п.6 ч.1 ст. 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
6. Керівники апаратів судів – державні службовці, які очолюють апарати відповідних судів та несуть персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу (ч. 2. ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
7. Апарати судів, відповідно до ч. 1 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюють організаційне забезпечення роботи суду.
Контрольні питання:
1. Поняття організаційного забезпечення діяльності судів.
2. Які заходи вживаються для організаційного забезпечення діяльності судів.
3. Органи, що здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів.
4. Структура та компетенція Державної судової адміністрації України.
5. Система органів суддівського самоврядування.
6. Апарат суду.
Нормативно-правові акти:
1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
2.Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. № 1446 «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною».
3.Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р.
4.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р
5.Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07 2010 р.
6.Закон України «Про Кабінет міністрів України» від 07.10.2010 р.
7.Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі про фінансове забезпечення діяльності судів
8.Положення «Про Раду суддів України», затверджене V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р.
9.Положення «Про Державну судову адміністрацію України», затвердженому Рішенням Ради суддів України № 12 від 22.10.2010 р.
10. Положення «Про автоматизовану систему документообігу», затвердженим Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р.
11. Положення «Про помічника судді суду загальної юрисдикції», затверджене Рішенням Ради суддів України № 114 від 25.03.2011 р.
12. Наказ МВС України № 1390 від 19.11.2003 р. «Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон».
13. Тимчасове положення «Про службу судових розпорядників та організацію її діяльності», затверджене наказом ДСА України № 51/04 від 21.04.2004 р.
14. Наказом Державної судової адміністрації України № 86 від 20 липня 2005 року «Про затвердження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду»
15. Наказ ДСА України № 68 від 27.06.2006 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді»;
16. Наказ ДСА України № 155 від 05.12.2006 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах»;
17. Положення «Про територіальні управління Державної судової адміністрації України», затверджене Наказом ДСА України № 82 від 05.04.2011 р.
18. Наказ ВГС України № 56 від 21.04. 2011 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України»
Наукові та навчально-методичні джерела:
1.Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум /МВС України, Луган., держ. ун-т внутр. справ імені Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. – 150 с.
2.Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. – 2003. – № 12. – С. 20-45.
3.Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Право; Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.