Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним відповідно до Конституції України сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. З наведеного визначення випливає, що завданням адвокатури є – надання фізичним і юридичним особам усіх видів юридичної допомоги. Таким чином, право на юридичну допомогу гарантується державою.
Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру», КПК України, ГПК України, КпАП України, КВК України, іншими законами та нормативно-правовими актами України (Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, положеннями Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України), статутами адвокатських об’єднань та міжнародно-правовими актами.
До головних нормативно-правових актів можна віднести наступні:Указ Президента України від 5 травня 1993 року N 155/93 «Про затвердження Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури»; Указ Президента України від 30 вересня 1999 року № 1240/99 «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури»; Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 302 «Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань»; Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. N 821 «Про затвердження порядку оплати праці адвокатів по наданню громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави»; Правила адвокатської етики, затверджені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року; Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, затверджений постановою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів від 10 березня 2000 року; Регламент Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, схвалений Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 19 лютого 2003 року; Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затверджений Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року; Роз’яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України «Про можливість зарахування у стаж роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів, терміну індивідуальної підприємницької юридичної практики», затверджене рішенням від 18.02.2005 року N IV/9-2-1; Роз’яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України «Про обов’язковість виконання адвокатами вимог ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України», затверджене рішенням від 18.02.2005 року N IV/9-2-7; Роз’яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України «Про можливість укладення контракту на виконання обов’язків помічника адвоката з особами, які мають вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за спеціальністю "правознавство"», затверджене рішенням від 18.02.2005 року N IV/9-2-6.
Міжнародно-правовими актами, які регулюють діяльність органів адвокатури в Україні є:Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 року; Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року).