Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю чи про відмову в видачі свідоцтва, відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру», покладається на кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, а саме на атестаційну палату, яка є її складовою частиною.
Атестаційна палата, з метою визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю уповноважена:
· розглядати заяви осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю;
· допускати осіб, або відмовляти їм у допуску до складання кваліфікаційних іспитів;
· приймати кваліфікаційні іспити;
· ухвалювати рішення про видачу або відмовляти у видачі свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Протягом місяця з моменту ухвалення рішення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Особа, якій вручається свідоцтво, приймає Присягу адвоката України, текст якої міститься в ст. 15 Закону України «Про адвокатуру».
Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, вправі складати їх повторно через рік.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Адвокати у ході здійснення своїх професійних обов’язків дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та досудового слідства.
Даний перелік видів адвокатської діяльності передбачений у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про адвокатуру» не є вичерпаним, згідно з ч.2 цієї норми адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
При здійсненні професійної діяльності, відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право:
1) представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
2) збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
· запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;
· ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
· отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;
· застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства
· доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
· бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
· виконувати інші дії, передбачені законодавством.
Права адвоката також закріплені в Кримінально-процесуальному, Цивільно-процесуальному, Господарському процесуальному кодексах та Кодексі адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про адвокатуру» при здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний:
1) неухильно додержувати вимог чинного законодавства;
2) використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб;
3) не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про адвокатуру» передбачає що, адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.
Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.
Не можуть бути помічниками адвоката особи, позбавлені права займатися адвокатською діяльністю.
Закон України «Про адвокатуру»передбачає соціальні права адвоката та його помічника, а саме: адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником відповідно до діючого законодавства.
Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до законодавства.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.
У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому законодавством. Порядок призначення адвоката для надання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством.
Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об’єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.
Порядок оплати праці помічника адвоката визначається угодою між ним та адвокатом чи адвокатським об’єднанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.