Процесуальний закон найдетальнішим чином регламентує форми відправлення правосуддя. Варто відмітити, що жодна галузь державного управліннянерегламентується на законодавчому рівні так докладно, як відправлення правосуддя. І це цілком природно, тому що правосуддя є найбільш відповідальною сферою життєдіяльності суспільства в тому розумінні, що в процесі його відправлення вирішуються такі важливі питання, як захист від будь-яких зазіхань на суспільний і державний лад, з одного боку, і захист свобод, честі і гідності громадян - з іншого.
Судова діяльність пов'язана із дослідженням фактичних даних, матеріалів, доказів, з допитом значної кількості осіб, з необхідністю забезпечити їх права при участі у справі. Усі ці дії суду проводяться для того, щоб забезпечити винесення законного й обґрунтованого рішення. Тому вся діяльність суду щодо розгляду справ суворо регламентована процесуальним законодавством. Таким чином, правосуддя здійснюється у визначеній законом формі – формі судового процесу. При розгляді кримінальних справ суд керується кримінально-процесуальним законодавством, розгляд і вирішення цивільних справ - регулюється цивільним процесуальним законодавством, розгляд господарських справ – господарським процесуальним законодавством, а розгляд адміністративних справ регламентований законодавством про адміністративне судочинство.
5. Найважливіша ознака правосуддя полягає в тому, що в результаті здійснення правосуддя у конкретній справі суд застосовує державний примус.
За законом суду надане право застосовувати державний примус за скоєне правопорушення. Засуджуючи підсудного по кримінальній справі або визнаючи особу винуватою у вчиненні адміністративного проступку, суд тим самим застосовує до правопорушника визначені у законі санкції, які обмежують права та свободи примушуваної особи.
У позивному проваджені примусовий характер заходів проявляється в тому, що задовольняючи позов чи відмовляючи в ньому, суд примушує позивача чи відповідача до належної, обов'язкової поведінки у межах оспорюваних правовідносин, до добровільного і сумлінного виконання обов'язків. Деякі галузі права (цивільне, господарське) передбачають можливість добровільного виконання зобов'язань. Так, наприклад, сторона, що не виконала обов'язку за договором постачання може добровільно заплатити штраф і відшкодувати збитки. У випадку невиконання – цей обов'язок може бути реалізований примусово шляхом винесення судового рішення, яке примушує сторону виконати закладені договором умови.
Узагальнюючи вищевикладені ознаки, правосуддя може бути визначено як забезпечувана заходами державного примусу, виняткова функція судової влади по розгляду і вирішенню справ, які віднесені до компетенції суду, а також перегляду судових актів у суворій відповідності до процедури, яка встановлюється галузевим законодавством, із метою захисту прав громадян і юридичних осіб, суспільного ладу та правопорядку в державі.