Поняття та сфера укладення колективних угод

Колективні угоди є актами соціального партнерства, зміст яких охоплює норми права, прийняті за домовленістю сторін, досягнутою у процесі проведення колективних переговорів Ко­лективні угоди містять положення, що є обов'язковими для роботодавців І їх об'єднань, представників найманих праців­ників І їх об'єднань, органів державної виконавчої влади Умови колективних угод діють безпосередньо І є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері ди сторін, що їх під­писали

Згідно з Законом України "Про колективні договори І угоди" розрізняють такі колективні угоди

• генеральна угода, що укладається на державному (все­
українському) рівні,

• галузеві угоди, що укладаються на галузевому рівні,

• регіональні угоди, що укладаються на регіональному (ад­
міністративно-територіальному) рівні

Сторонами генеральної угоди є професійні спілки, які об'єд­налися для ведення колективних переговорів І укладення ге­неральної угоди, та роботодавці, які об'єдналися для ведення колективних переговорів І укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників

держави. Відповідно сторонами галузевої угоди є роботодавці і їх об'єднання, профспілки або об'єднання профспілок та інших представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єд­наннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноважен­ня, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими найманими працівниками органами.

Закон України "Про колективні договори і угоди" встановив загальні вимоги до їх змісту. Генеральна угода визначає основні принципи і норми соціально-економічної політики і правового регулювання трудових відносин, угодою ж на регіональному рівні регулюються норми соціального захисту найманих пра­цівників у межах адміністративно-територіальної одиниці. При­чому угоди нижчого рівня не можуть погіршувати становище найманих працівників порівняно з генеральною угодою, її поло­ження є обов'язковими для застосування під час ведення колек­тивних переговорів і укладення колективних договорів та угод нижчого рівня як мінімальні гарантії. Угоди нижчого рівня можуть встановлювати вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації та пільги.

Зміст генеральної угоди охоплює взаємні домовленості сто­рін щодо встановлення гарантій праці і забезпечення продук­тивності зайнятості, мінімальних соціальних гарантій оплати праці та умов зростання фондів оплати праці, встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, регулювання тру­дових відносин, режиму роботи і відпочинку, умов охорони праці і навколишнього природного середовища, задоволення духовних потреб населення тощо. У сфері оплати праці сто­рони можуть встановити перелік мінімальних гарантованих роз­мірів доплат, надбавок, компенсацій, що мають міжгалузевий характер, передбачити заходи для підвищення реальної заро­бітної плати, зростання основної частки заробітної плати у серед­ній заробітній платі. Сторони можуть домовитися в галузевих (регіональних) угодах щодо мінімальних розмірів ставок (ок­ладів) заробітної плати як гарантії в оплаті праці найманих працівників.

В Україні існує практика договірного регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними відносин за допомогою колективних угод. Наприклад, в Україні було укладено кілька генеральних угод:

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і проф­
спілковими об'єднаннями України (1995 р);

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Ук­
раїнським союзом промисловців і підприємців та профспілко­
вими об'єднаннями України на 1997—1998 роки;

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Кон­
федерацією роботодавців України та профспілковими об'єд­
наннями України на 1999—2000 роки, її дія була продовжена
на 2001 рік;

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, Конфе­
дерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспіл­
ками і профоб'єднаннями на 2002-2003 роки,

• Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, все­
українськими об'єднаннями організацій роботодавців і підпри­
ємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями
на 2004—2005 роки.