За загальним правилом переведення на Іншу роботу проводяться за згодою працівника (ст ст 32—34 КЗпП України) Ця норма грунтується на принципі взаємного погодження сторонами зміни умов трудового договору, закріпленому ст 31 КЗпП
України Недодержання цього принципу означало б можливість залучення до примусової праці Норма про заборону використання примусової праці встановлена Конституцією України (ст 43) Поняття "примусова праця" є у тексті Конвенції № 29 МОП про примусову чи обов'язкову працю — це будь-яка робота або служба, що вимагається від особи під загрозою будь-якого покарання, для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг*
Конституція України зазначає, що не вважається примусовою працею робота, що виконується особою відповідно до закону про надзвичайний стан Надзвичайний стан згідно Із Законом України від 16 березня 2000 р "Про правовий режим надзвичайного стану" визначається як особливий правовий режим, що може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих Іі місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, які призвели чи можуть призвести до людських І матеріальних втрат, створюють загрозу життю І здоров'ю громадян
Умови, за яких вводиться надзвичайний стан, та умови залучення до роботи працівників у випадках, передбачених ст 33 КЗпП, є однаковими Отже, тимчасове залучення працівників без їхньої згоди до виконання Іншої роботи зумовлено винятковими (надзвичайними) обставинами, що унеможливлює примусовий характер виконання цієї роботи Проте І в таких ситуаціях працівника можна переводити лише за умови, що робота не протипоказана йому за станом здоров'я А щодо деяких категорій працівників — лише за їх згодою (ч 3 ст 33 КЗпП)
Примусовою працею відповідно до ст 43 Конституції України також не вважається військова або альтернативна (невійськова) служба та робота, що виконується особою, чи служба, яку вона несе за вироком суду