При розірванні трудового договору роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівнику копію наказу про розірвання трудового договору, належним чином оформлену трудову книжку, а також провести з ним розрахунок Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому випадку повинен в день звільнення або в день пред'явлення вимоги про розрахунок виплатити неоспорювану суму. Решта суми виплачується після вирішення трудового спору на основі рішення органу, який вирішував цей спір. У поняття "розрахунок" входить виплата невиплаченої частини заробітної плати, виплата вихідної допомоги у випадках, передбачених законом або договором, а також інших сум, що належать йому від підприємства. До поняття "розрахунок" входить і проведення стягнень із заробітної плати працівника. Необхідно зазначити, що проведення стягнень із заробітної плати працівника можливе лише у випадках, передбачених ст. 127 КЗпП України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
• для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної
плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок об
числюваних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно
не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або
переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо
працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих
випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати
наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше 1 місяця з
дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу,
погашення заборгованості або з дня виплати неправильно об
численої суми;
• при звільненні працівника до закінчення того робочого
року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпра-
цьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться,
якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у
пунктах 3, 5, 6 ст. 36 і пунктах 1, 2 і 5 ст. 40 КЗпП України, а
також при направленні на навчання та в зв'язку з виходом на
пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.
При цьому необхідно враховувати законодавчі обмеження відрахувань із заробітної плати. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%.
При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50% заробітку.
Обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.
Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.
Аналогічна відповідальність передбачена для роботодавця у разі затримки з його вини видачі трудової книжки. Обов'язок доказування відсутності вини у затримці видачі трудової книжки, а також проведення розрахунку покладається на роботодавця.