рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Суб’єкти референдного процесу в Україні.

Суб’єкти референдного процесу в Україні. - раздел Право, Конституційне право – провідна галузь права України Суб'єкти Референдного Права - Це Учасники Референдних Правовідносин, Наділені...

Суб'єкти референдного права - це учасники референдних правовідносин, наділені конституційною правосуб'єктністю, тобто правоздатністю й дієздатністю, що визначається нормами конституційного та інших галузей права. Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і обов'язків учасників референдних правовідносин, а конституційна дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права й обов'язки.

Суб'єкти референдних правовідносин утворюють систему суб'єктів референдних правовідносин, представлену певними групами. До першої групи суб'єктів референдних правовідносин належать спільноти та колективи громадян України: народ України, територіальні громади, зібрання громадян за місцем проживання, ініціативні, групи референдуму і власне громадяни України, що є членами відповідних колективів. Ця група суб'єктів референдного права є пріоритетною у системі суб'єктів референдних правовідносин, оскільки за сутністю і змістом референдум є способом реалізації права владних прав народу, територіальної громади та громадян України.

До другої групи суб'єктів референдних правовідносин належать органи державної влади (Верховна Рада України, Президент України, Центральна виборча комісія України і комісії з референдуму, Кабінет Міністрів України та центральні й місцеві органи виконавчої влади, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, Прокуратура України та ін.) та органи місцевого самоврядування (місцеві ради та їх виконавчі органи, сільські, селищні, міські голови і голови районних і обласних рад, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим і ін.). На органи державної влади та органи місцевого самоврядування покладаються основні обов'язки щодо організації та проведення референдумів, реалізації рішень референдумів і правової охорони права громадян України на всеукраїнський та місцеві референдуми.

До третьої групи суб'єктів референдних правовідносин відносяться політичні партії, громадські організації, масові рухи та трудові колективи. Зазначені суб'єкти мають собі на меті представляти, реалізувати і захищати політичні права громадянина України, втому числі й права на участь у референдумі.

Діяльність цих учасників референдумів має виключно важливе значення для агітації за чи проти цілей референдуму, а також для здійснення громадського контролю за процедурою всеукраїнського та місцевих референдумів. При цьому на сучасному етапі пріоритетним, суб'єктом цієї групи учасників референдних правовідносин є політичні партії України (діяльність зарубіжних політичних партій у всеукраїнському та місцевих референдумах забороняється чинним законодавством), яких, станом на 31 березня 2005 р., Міністерство юстиції України зареєструвало 126.

Відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" 2001 р. політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння форму ванн ю і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах3. Тобто політичні партії мають своїм першочерговим завданням сприяння реалізації політичних прав громадян і, насамперед, їх виборчих прав - права на вибори і референдуми.

До четвертої групи суб'єктів референдних правовідносин відносяться представники іноземних держав і міжнародних організацій, що здійснюють нагляд за організацією та проведенням референдумів в Україні. Зокрема, важливий вплив на перебіг референдної кампанії 2000 р. в Україні мала діяльність моніторингового комітету ПАРЄ, більш відомого як "Віденська комісія"6.

П'ята група суб'єктів референдних правовідносин представлена державними підприємствами, установами та організаціями, що сприяють в організації та проведенні всеукраїнського та місцевих референдумів Центральній виборчій комісії та комісіям з референдуму. Зокрема, вони забезпечують відповідні комісії з референдуму приміщеннями для голосування, надають транспорт, засоби зв'язку тощо.

67. Правові гарантії здійснення народовладдя. Юр. гарантії народовладдя - сукупність відповідно прийнятих норм права, що визначають загальні принципи функціонування інститутів народовладдя, коло суб’єктів його здійснення, цілі, яких воно має досягти. За

своєю правовою природою юридичні гарантії актів безпосереднього народовладдя закріплюються в нормах_принципах, проце_ суальних нормах, нормах, які визначають юридичні обов’язки виборців та учасників референдумів, а також у нормах, що передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавства про вибори, референдуми, інші інститути безпосереднього народовладдя.Принцип демократизму суспільства полягає у належності влади народові та участі народу у здійсненні влади. Це взаємовідносини суспільства і держави. За Конституцією, влада в Україні належить безпосередньо її народу як першоджерелу влади і до того ж всьому народу, а не будь-якій його частині, оскільки народ України складають громадяни усіх національностей і об’єктивно – усіх соціальних груп. Відповідно до ст. 5 Конституції народ є єдиним джерелом влади в Україні. Демократизм суспільства, суспільного ладу полягає також в участі народу у здійсненні влади: народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування (ст. 5). Основними формами безпосереднього здійснення влади народом, прямого народовладдя є, за Конституцією, вибори і референдуми (ст. 69), в яких мають право брати участь усі громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Тобто весь народ України має право брати участь у здійсненні політичної влади.

 

 

68. Поняття і форми представницької демократії.

Представницька демократія – демократія, в якій право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих, хто їх обрав.

Форми представницької демократії − це центральний представницький орган, представницькі органи місцевого самоврядування, місцеві голови, органи самоорганізації населення,через діяльність яких громадяни можуть впливати на здійснення місцевого самоврядування на підвідомчій території.

69. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.

Виборче право-це право обирати і бути обраним.

Юридичні властивості виборчого права:

Об’єктивне право-сукупність норм,що регулюють порядок формування представницьких органів

Суб’єктивне право-право окремого громадянина обирати (активне.ст.70 КУ) чи бути обраним(пасивне).

Виборча система-це сукупність правових норм,які регулюють порядок формування державних органів та здійснення виборцями своїх виборчих прав (передбачений Законом порядок формування представницьких органів)

 

70. Демократизм виборчої системи в Україні.

 

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

 

За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю – це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних і рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись і структуруватися. Таким чином, за умов саме демократичного суспільства існує постійний і самостійний напрям у його діяльності – періодичне формування власних владних структур, які б задовольняли інтереси й прагнення кожного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (або публічний) і політичний характер інституту виборів.

 

71. Види виборчих систем.

· Мажоритарна: отримала назву від французького “majorite” – “більшість”. На виборах за мажоритарною системою перемагає кандидат, який одержав більше голосів, ніж усі інші його суперники.

· Пропорційна: виборці голосують за список кандидатів від політичної партії (блоку партій). Підставою для вибору є підтримка політичної платформи чи програми розвитку держави, задекларованих зазначеним політичним об’єднанням. У такому разі мандати розподіляються між політичними силами пропорційно до кількості голосів, відданих за них. ((встановлюється поріг участі партії у розподілі мандатів.)-В Україні-5%(скоро має повиситись до 5%).Світова практика-найнижчий-1%(Ізраїль),найвищий-10%(Туреччина))

· Змішана : поєднує в собі елементи мажоритарної і пропорційної виборчих систем

Підсистеми мажоритарної система:

Відносна більшість-обраним вважається кандидат,який отримав просту більшість голосів (не встановлюється обов’язків мінімум для виборців,використовується жереб.Є результативною та найдешевшою)-використовувалась на виборах депутатів та голів рад.

Абсолютно більшості-обраним вважається кандидат,який набрав абсолютну більшість голосів (50%+1 голос).(встановлюється мінімум кількості виборців,можливий 2 тур).В 2 турі використовується вже мажоритарна система відносної більшості.-Вибори ПУ

Кваліфікована більшість-обраним вважається кандидат,що набрав встановлену законом кваліфіковану більшість голосів (частку або відсоток)(60%,3/4)-не використовувалось і не використовується в Україні

Підсистеми пропорційної системи:

Система жорстких списків-виборець голосує не за кандидата,а за список,розташування кандидатів у списку визначає сама партія,ніяких змін виборців вносити не можуть

Система гнучких списків-виборець голосує за кандидата у списку,розташування кандидатів у списку здійснює виборець під час голосування

Система преференцій-виборець відмічає перевагу конкретного кандидата від партії

Підсистеми змішаної системи:

лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом.

структурне змішування: парламент має дві палати, одна з яких обирається за мажоритарним принципом, інша – за пропорційним.

72. Позитиви й негативи мажоритарної виборчої системи.

Перевагою мажоритарної системи є те, що в ній закладені можливості ефективно працюючого стабільного уряду. Вона дозволяє крупним, добре організованим партіям легко перемагати на виборах і створювати однопартійні уряди. Основні недоліки мажоритарної системи: 1)значна частина виборців країни (іноді до 50%) залишається не представленою в органах влади; 2)партія, що отримала на виборах менше голосів, ніж її суперники, може виявитися представленою в парламенті більшістю депутатських місць; 3)дві партії, що набрали однакову або близьку кількість голосів, проводять до органів влади неоднакове число кандидатів.

73. Позитиви й негативи пропорційної виборчої системи.

Переваги : сформована з її допомогою в органах влади реальна картина політичного життя суспільства, розстановки політичних сил. Вона забезпечує систему зворотного зв'язку між державою і організаціями цивільного суспільства, у результаті сприяє розвитку політичного плюралізму і багатопартійності. Основні недоліки пропорційної виборчої системи: 1)виникають складнощі у формуванні уряду (причини: відсутність домінуючої партії; створення багатопартійних коаліцій, що включають партії з різною метою і задачами, і, як наслідок, нестабільність урядів); 2)вельми слабий безпосередній зв'язок між депутатами і виборцями, що голосують не за конкретних кандидатів, а за партії; 3)незалежність депутатів від своїх партій (така несвобода парламентаріїв може негативно позначитися на процесі обговорення і ухвалення важливих документів).

74. Основні принципи виборчої системи України.

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Проголошення цих принципів на конституційному рівні робить їх обов’язковими для всіх видів виборів, виключаючи можливість порушення будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно.

Поряд із цими загальними принципами в кожному із базових виборчих законів України встановлюються додаткові принципи виборчого процесу. Виборчий процес здійснюється, зокрема, на засадах: вільного і рівноправного висування кандидатів, гласності і відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принципи загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні визнані універсальними принципами демократичних виборів в Україні.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу, тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається.

 

 

75. Порядок організації та проведення виборів.

Проведення виборів включає декілька стадій. Організацією виборів займаються комісії.

Вибори ПУ

Чергові вибори ПУ відбуваються в останню неділю березня п'ятого року повноважень ПУ Верховна Рада України призначає чергові вибори ПУ не пізніш як за дев'яносто днів до дня виборів. Верховна

Рада України забезпечує опублікування рішення про призначення чергових виборів ПУ у засобах масової інформації.

Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за дев'яносто днів до дня виборів.

Позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня:

1) проголошення ПУ особисто заяви про свою відставку на засіданні ВРУ;

2) опублікування рішення Верховної Ради України про підтвердження неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

3) опублікування рішення ВРУ про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту;

4) прийняття постанови ВРУ про призначення позачергових виборів у зв'язку із смертю ПУ.

Виборчий процес позачергових виборів Президента України розпочинається з дня, наступного за днем, зазначеним у пунктах 1-4 частини четвертої цієї статті.

Повторні вибори ПУ відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня прийняття постанови ВРУ про призначення повторних виборів.

8. Постанова ВРУ про призначення повторних виборів приймається не пізніш як на п'ятнадцятий день після дня внесення до Верховної Ради України відповідного подання ЦВК.

9. Виборчий процес повторних виборів Президента України розпочинається наступного дня після офіційного опублікування постанови ВРУ про їх призначення.

1) утворення територіальних виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів ПУ;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів ПУ.

У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів ПУ.

Вибори ВРУ

Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення.

Позачергові вибори депутатів призначаються ПУ з підстав і в порядку, встановлених КУ

Повторні вибори депутата призначаються в одномандатному окрузі Центральною виборчою комісією у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата в порядку, встановленому цим Законом.

Проміжні вибори депутата призначаються Центральною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.

Стаття 16. Строки проведення виборів

1. Чергові вибори до ВРУ відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

2. Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за дев'яносто днів до дня голосування. ЦВК оголошує про початок виборчого процесу не пізніш як за дев'яносто один день до дня голосування.

3. Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу ПУ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до КУ України

4. Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу ПУ, зазначеного у частині третій цієї статті.

5. Повторні вибори в одномандатному окрузі призначаються не пізніш як через тридцять днів від дня визнання виборів такими, що не відбулися, або прийняття Центральною виборчою комісією рішення про визнання обраної особи такою, що не набула депутатського мандата. Повторні вибори відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Центральною виборчою комісією рішення про їх призначення. Виборчий процес повторних виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування рішення Центральної виборчої комісії про їх призначення.

6. Рішення про призначення проміжних виборів депутата в одномандатному окрузі приймається Центральною виборчою комісією не пізніш як у тридцятиденний строк з дня дострокового припинення повноважень депутата, обраного в цьому окрузі. Проміжні вибори відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Центральною виборчою комісією рішення про їх призначення. Виборчий процес проміжних виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування рішення ЦВК про їх призначення.

7. Протягом п'ятого року повноважень ВРУ поточного скликання проміжні та повторні вибори не проводяться.

1) висування кандидатів у депутати;

2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії);

3) реєстрація кандидатів у депутати;

4) проведення передвиборної агітації;

5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

У випадках, передбачених цим Законом, виборчий процес включає також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування.

Вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських.

Рішення про проведення чергових виборів депутатів обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів приймається Верховною Радою України.

Рішення про проведення чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим відповідно до КУ України

Позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом

Повторні вибори депутатів (депутата) у відповідному багатомандатному, одномандатному, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі призначаються відповідною територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі визнання відповідних виборів у цьому виборчому окрузі такими, що не відбулися, чи в разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата у відповідному одномандатному, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі.

Проміжні вибори депутата призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі.

Перші місцеві вибори призначаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено законом.

1) утворення виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) формування складу територіальних виборчих комісій, утворення дільничних виборчих комісій;

4) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів;

8) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

У випадках, передбачених Законом, виборчий процес включає також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків повторного голосування і результатів місцевих виборів.

 

76. Процедура реєстрації виборців України.

Дані про виборців містяться у Державному реєстрі виборців. Державний реєстр виборців - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до КУ.

Підставою для видання наказу про внесення запису до бази даних Реєстру є подані в установленому порядку до відповідного органу ведення Реєстру документи, які підтверджують набуття особою права голосу:

1) у зв'язку з досягненням особою віку 18 років;

2) у зв'язку з набуттям особою громадянства України;

3) у зв'язку з поновленням дієздатності особи, не включеної до Реєстру;

4) у разі виявлення не включеної до Реєстру особи, яка має право голосу.

Порядок подання документів до органу ведення Реєстру

Документи можуть бути подані до відповідного органу ведення Реєстру в порядку:

1) звернення особи за власною ініціативою;

2) періодичного поновлення персональних даних Реєстру;

3) уточнення персональних даних Реєстру.

Стаття 19. Порядок звернення особи за власною ініціативою до органу ведення Реєстру щодо включення до Реєстру

1. Особа, яка набула права голосу, або особа, яка має право голосу, однак виявила, що вона не включена до Реєстру, може за власною ініціативою звернутися до органу ведення Реєстру за місцем свого проживання на території України щодо свого включення до Реєстру.

2. Особа подає органу ведення Реєстру письмову заяву за формою, встановленою розпорядником Реєстру, із зазначенням відомостей про себе, наведених у ЗУ «Про Державний реєстр», і пред'являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство виборця, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянства України), копія якого додається до заяви. Відомості про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно зазначаються у заяві, яка подається разом з документом, що підтверджує відповідний факт. Особі, яка є військовослужбовцем строкової служби, для подання такої заяви надається відпустка на строк, достатній для звернення до органу ведення Реєстру.

3. Особа, яка набула права голосу і проживає чи на час набуття права голосу перебуває за межами України, може звернутися щодо свого включення до Реєстру до закордонної дипломатичної установи України за місцем свого проживання чи перебування із заявою за формою, зазначеною в частині другій цієї статті. До заяви додається копія пред'явленого документа, що посвідчує особу і підтверджує громадянство виборця, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа недавно набула громадянства України). Керівник закордонної дипломатичної установи України невідкладно передає заяву органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

4. Виборча адреса особи, яка звернулася із заявою щодо свого включення до Реєстру, визначається відповідно до ЗУ «Про Державний реєстр» .

5. Орган ведення Реєстру перевіряє, чи особа, яка звернулася із заявою про включення до Реєстру, не була до цього часу включеною до Реєстру, а також у разі необхідності перевіряє відомості, зазначені в заяві та необхідні для внесення запису до Реєстру, шляхом звернення до відповідних органів, закладів, установ, зазначених у ЗУ «Про Державний реєстр».

6. За наявності підстав, визначених ЗУ «Про Державний реєстр», керівник органу ведення Реєстру видає наказ про внесення відповідного запису до Реєстру. Перед виданням наказу орган ведення Реєстру може звернутися до виборця стосовно перевірки чи уточнення відомостей щодо нього.

7. У разі включення виборця до Реєстру орган ведення Реєстру надсилає на виборчу адресу виборця повідомлення про його включення до Реєстру за формою, встановленою розпорядником Реєстру. У повідомленні зазначаються персональні дані виборця, передбачені ЗУ «Про Державний реєстр», а також дата його включення до Реєстру. Повідомлення підписується керівником органу ведення Реєстру та засвідчується печаткою цього органу.

8. У разі якщо виборець уже включений до Реєстру, йому надсилається повідомлення, зазначене у ЗУ «Про Державний реєстр», на адресу, наведену в заяві як виборча адреса виборця.

 

77. Суб’єкти виборчого права в Україні.

Виборче право розуміється в об’єктивному та суб’єктивному значенні. В об’єктивному-це всі норми права, які регламентують порядок формування державних органів.

В суб’єктивному-активне і пасивне виборче право.

Суб’єктами виборчого права в Україні є:

· Дієздатні громадяни України, які на день виборів досягли 18 років (активне виборче право)

· Дієздатний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року і проживає в Україні протягом останніх 5 років, не має судимості (не знятої і не погашеної у встановленому законом порядку) за вчинення умисного злочину (пасивне виборче право-кандидат у депутати ВРУ)

· Дієздатний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років,володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10 останніх років, не має судимості (не знятої і не погашеної у встановленому законом порядку) за вчинення умисного злочину (пасивне виборче право-кандидат у ПУ)

·

78. Види виборчих комісій на виборах в Україні.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і ПУ і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів.

1) ЦВК (повноваження на всій території України та закордонних виборчих дільницях. Здійснює також повноваження окружної виборчої комісії в окремому закордонному виборчому окрузі.): є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі КУ, цього та інших ЗУ і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів ПУ, народних депутатів України, депутатів ВР АРК, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими ЗУ.

2) окружні виборчі комісії (повноваження у межах одномандатного округу): є юридичною особою, має печатку, зразок якої затверджується ЦВК. Окружна виборча комісія є комісією вищого рівня щодо всіх дільничних виборчих комісій в межах відповідного одномандатного округу.

3) дільничні виборчі комісії (повноваження у межах виборчої дільниці): не є юридичною особою. Дільнична виборча комісія має власну печатку, зразок якої затверджується ЦВК

.

79. Статус ЦВК.

ЗУ «Про ЦВК» 30.06.2004

Стаття 1. Статус ЦВК

1. Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі КУ, цього та інших ЗУ і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів ПУ, народних депутатів України, депутатів ВР АРК, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими ЗУ.

2. Комісія очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів ПУ, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів.

3. Комісія є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням.

 

80. Виборчий процес в Україні.

ЗУ «Про вибори народних депутатів України» 17.11.11, «Про вибори ПУ» 05.03.99

Виборчий процес - це здійснення суб'єктами (виборець; ЦВК, а також інша виборча комісія, утворена відповідно Закону; партія, що висунула кандидата у депутати; кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому Законом;

офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому Законом.) виборчих процедур, передбачених Законом.

Принципи виборчого процесу:

· Публічність і відкритість

· Політичного плюралізму і багатопартійності

· Законності

· Добровільності

· Вільні вибори

· Таємності голосування

· Особистого голосування

· Прямого голосування

· Рівності

· Загальності

· Інші.

Початок виборчого процесу оголошує ЦВК.

Етапи виборчого процесу ВРУ:

1) висування кандидатів у депутати;

2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії);

3) реєстрація кандидатів у депутати;

4) проведення передвиборної агітації;

5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

У випадках, передбачених Законом, виборчий процес включає також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування.

Етапи виборчого процесу ПУ:

1) утворення територіальних виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів ПУ;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів ПУ.

У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів ПУ.

 

81. Види виборчих дільниць на виборах в Україні.

Виборчі дільниці поділяються на:

· Звичайні (утворюються для організації голосування виборців за місцем їх) проживання

· Спеціальні (утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах та інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. Як виняток, спеціальні виборчі дільниці можуть утворюватися Центральною виборчою комісією за поданням відповідної окружної виборчої комісії на території військових частин (формувань), дислокованих на значній відстані від населених пунктів.)

· Закордонні (утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України.)

·

82. Проведення передвиборної агітації на виборах в Україні

Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать КУ та ЗУ.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

1) проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;

3) проведення публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій - суб'єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів у депутати;

4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

5) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

8) публічні заклики голосувати за або не голосувати за партію - суб'єкта виборчого процесу, кандидата у депутати або публічні оцінки діяльності цих партій чи кандидатів у депутати;

9) в інших формах, що не суперечать КУ та ЗУ.

Передвиборна агітація на виборах ВРУ

Партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидати у депутати мають право розпочати свою передвиборну агітацію з дня, наступного за днем прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати.

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем голосування.

Передвиборна агітація напередодні дня голосування та в день голосування забороняється. У цей же час забороняються проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) від імені партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидатів в депутати, розповсюдження агітаційних матеріалів, а також публічні оголошення про підтримку партією чи окремими кандидатами у депутати проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів.

Передвиборна агітація на виборах ПУ

Кандидат на пост ПУ може розпочинати проведення передвиборної агітації наступного дня після його реєстрації ЦВК.

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів.

Агітація перед повторним голосуванням розпочинається з дня, наступного після призначення повторного голосування, і закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем повторного голосування.

Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у законі, забороняється.

Стаття 58. Форми і засоби передвиборної агітації

1. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать КУ та ЗУ.

2. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост ПУ, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів.

3. До передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост ПУ, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених КУ або ЗУ

4. Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, для цілей, визначених Законом, та коштів виборчих фондів кандидатів на пост ПУ.

5. Передвиборна агітація за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, здійснюється з додержанням принципу рівних умов надання кандидатам на пост ПУ однакових друкованих площ у друкованих засобах масової інформації та ефірного часу на радіо і телебаченні.

6. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної окружної виборчої комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації, які організовує окружна виборча комісія.

При цьому окружна виборча комісія зобов'язана забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів на пост ПУ, зареєстрованих ЦВК. Оплата за використання наданих приміщень здійснюється у порядку, встановленому Закону.

7. Кандидат на пост ПУ, зареєстрований ЦВК, має право на договірній основі за рахунок коштів виборчого фонду орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів передвиборної агітації.

8. Кандидат на пост ПУ або його довірена особа повідомляє про час і місце проведення публічних заходів передвиборної агітації відповідну окружну виборчу комісію.

9. У разі якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації за одного кандидата на пост ПУ, власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має права відмовити в його наданні на тих же умовах іншому кандидату на пост ПУ. Зазначена вимога не стосується приміщень, що перебувають у власності чи постійному користуванні партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу.

 

83. Структура виборчого бюлетеня

Вибори ПУ

Форма і текст виборчого бюлетеня для голосування в день виборів ПУ, а також форма виборчого бюлетеня для повторного голосування затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за двадцять два дні до дня виборів. Текст виборчого бюлетеня для повторного голосування затверджується Центральною виборчою комісією не пізніш як за десять днів до дня повторного голосування.

Виборчі бюлетені є документами суворої звітності.

Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення виборів (бюлетень для повторного голосування - дату повторного голосування), номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, крім спеціальних виборчих дільниць, які

утворені відповідно до частини десятої статті 20, а також позначені місця для печатки дільничної виборчої комісії, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.

До виборчого бюлетеня для голосування в день виборів вносяться відомості в алфавітному порядку за прізвищами зареєстрованих кандидатів на пост Президента України із зазначенням прізвищ, імен, по батькові, року народження, місця проживання, місця роботи (занять), партійності кандидата, суб'єкта висунення кандидата. Праворуч напроти відомостей про кожного кандидата розташовується порожній квадрат. Після прізвищ усіх кандидатів у виборчому бюлетені зазначається: "Не підтримую жодного кандидата на пост ПУ" і праворуч від цих слів розташовується порожній квадрат.

Виборчий бюлетень повинен містити роз'яснення щодо порядку його заповнення виборцем під час голосування.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату виборів (дату повторного голосування), номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, а також позначені місця для номера, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.

Вибори ВРУ

Форма, колір і текст виборчих бюлетенів для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за п'ятдесят три дні до дня голосування.

Виборчі бюлетені для голосування в загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах мають бути різного кольору.

Ступені захисту виборчого бюлетеня встановлюються Центральною виборчою комісією.

Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення виборів депутатів, позначення (загальнодержавний чи одномандатний) виборчого округу, номер одномандатного округу, номер виборчої дільниці, а також позначені місця для печатки дільничної виборчої комісії.

Текст виборчого бюлетеня викладається державною мовою і повинен бути розміщений на одному аркуші та лише з одного боку.

У виборчому бюлетені для голосування у загальнодержавному окрузі назви партій розміщуються у порядку їх номерів, визначених жеребкуванням, яке проводить ЦВК за участю представників партій у Центральній виборчій комісії після

закінчення реєстрації кандидатів у депутати від партій перед затвердженням форми і тексту виборчого бюлетеня. У виборчому бюлетені зазначаються визначений жеребкуванням номер кожної партії, повна назва відповідної партії, власні імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) перших п'яти кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії. Між номером кожної партії та назвою цієї партії розміщується порожній квадрат.

У виборчому бюлетені для голосування в одномандатному окрузі зазначаються в алфавітному порядку прізвища, власні імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) зареєстрованих у цьому окрузі кандидатів у депутати з відомостями про рік народження, освіту, посаду (заняття), місце роботи, місце проживання, партійність, а також суб'єкт висування кожного кандидата. Ліворуч від прізвища кожного кандидата розташовується порожній квадрат.

Виборчий бюлетень містить роз'яснення щодо порядку його заповнення виборцем під час голосування.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату виборів, позначення (загальнодержавний чи одномандатний) виборчого округу та номер одномандатного округу, номер виборчої дільниці, а також позначення місця для номера, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища, ініціалів та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.

Виборчий бюлетень є документом суворої звітності.

Вибори депутатів ВР АРК, міських та сільських рад

Форма та колір виборчого бюлетеня для кожних місцевих виборів (виборів депутатів ВР АРК, обласних, районних, міських, районних у містах (у багатомандатному та одномандатному мажоритарному виборчому окрузі), сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів) затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніш як за 30 днів до дня проведення чергових місцевих виборів і не можуть змінюватися до початку виборчого процесу наступних чергових виборів.

Виборчі бюлетені є документами суворої звітності.

Текст виборчих бюлетенів для голосування у відповідних виборчих округах затверджується відповідними територіальними виборчими комісіями не пізніш як за 17 днів до дня місцевих виборів.

Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення місцевих виборів, означення (одномандатний чи багатомандатний) виборчого округу, номер виборчого округу (за наявності), а також позначені місця для номера виборчої дільниці, печатки дільничної виборчої комісії, прізвища та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень. За наявності підтвердженої відповідним поліграфічним підприємством технічної можливості територіальна виборча комісія може прийняти рішення про виготовлення виборчих бюлетенів із зазначенням номерів виборчих дільниць.

Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повинен містити назву та дату проведення місцевих виборів, означення (одномандатний чи багатомандатний) виборчого округу, номер виборчого округу (за наявності), а також позначені місця для номера виборчої дільниці, номера, за яким виборця внесено до списку виборців, підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища та підпису члена дільничної виборчої комісії, який видав виборчий бюлетень

У контрольних талонах виборчих бюлетенів, які виготовляються із зазначенням номерів виборчих дільниць, зазначається номер виборчої дільниці.

 

84. Гарантії здійснення виборчого права.

Однією з гарантій реального здійснення вільного волевиявлення установлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві.

Наприклад: У судовому порядку можна оскаржувати дії кандидатів на посади (ПУ, депутатів), їх представників, дії або бездіяльність членів дільничних комісій, засобів масової інформації тощо.

 

85. Види правових статусів осіб.

Види правового статусу особи:

•Загальний (конституційний) статус-юридично закріплене становище особи в державі та суспільстві, можливість мати, володіти, користуватись і розпоряджатись економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах КУ та інших законів

•Індивідуальний статус громадянина (освіта, вік, стать)- статус особи як індивідуума, який становить персоніфіковані права і обов'язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю: змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини

•Спеціальний (родовий) статус певних категорій громадян (професійні навички)- статус особи як представника тієї чи іншої соціальної групи, відокремленої за певним юридико-значущим началом (родом діяльності, віком та ін.), який наділений відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими, правами і обов'язками, обумовлений особливостями становища особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, посадова особа та ін.)

•Статус осіб, що працюють чи мешкають в різних екстремальних умовах (полярна станція ім.. Вернадського, Миротворчий контингент)

•Статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців-це сукупність прав, свобод і обов’язків особи, якими особу наділяє держава, і з якою у держави немає правового зв’язку, такого як громадянство.

•Статус громадян, що перебувають за кордоном-це сукупність прав, свобод і обов’язків громадян певної держави, які знаходяться за її межами і ці права, свободи і обов’язки визначаються законодавством держави громадянства, держави перебування і міжнародними договорами.

•Статус юридичної особи-це сукупність прав і обов’язків організації, утвореної в законодавчо закріпленому порядку.

•Галузеві статуси-це сукупність прав, свобод і обов’язків особи, які регулюються нормами певної галузі права

•Професійні і посадові статуси (органи державної влади)

 

86. Гуманістична спрямованість основ правового статусу

Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи найбільш чітко відбивається в конституційному положенні про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Історія виникнення і розвитку прав і свобод людини свідчить, що джерелом рівноправності і гуманізму є природна сутність людини. Історичний зміст гуманізму полягає в боротьбі за справедливе, засноване на рівноправності суспільства. Соціальна справедливість — головна риса гуманізму. Гуманізм як основоположний принцип державного і суспільного ладу лежить в основі конституційно-правового статусу людини і громадянина. Положення ст. З КУ визначають гуманістичну спрямованість конституційного регулювання суспільних відносин, демократичний вектор розвитку національної правової системи. Ідеї гуманізму мають юридичне вираження в чинній КУ, в поточному законодавстві.

Гуманістична спрямованість конституційно-правового статусу людини і громадянина проявляється також у наданні пільг окремим категоріям осіб. Виходячи з гуманістичних принципів, КУ і поточне законодавство передбачають систему пільг і переваг для тих, хто нужденний, потребує захисту (діти, жінки, хворі, інваліди тощо).

 

87. Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.

Правовий статус особи-це сукупність прав,свобод і обов’язків,якими наділяється суб’єкт правовідносин, та гарантії їх здійснення.

Принципи правового статусу— це головні засади, які визначають суть правового статусу і закріплюють його найважливіші ознаки.

Основні принципи конституційно-правового статусу:

•Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права (ст..9,55)

•Рівність прав і свобод осіб: за статтю, статусом, між чоловіком і жінкою, рівність перед законом (ст..24,ч2 ст3)

•Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини (ст. 21)

•Гарантованості прав та свобод (ст. 3,22,24)

•Гуманістична спрямованість основ правового статусу (ст. 3, ч2 ст 28)

•Загальнодоступність прав і свобод (ст. 49,71)

•Заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України (ст. 22,23,64)

•Єдності прав і обов’язків людини і громадянина (ст. 23,66)

•Поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства (ст. 23,64) Отже, під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов’язки людини й громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони складають його зміст і структуру): громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи й обов’язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми.

 

88. Конституційно-правовий статус особи, його структура

Конституційно-правовий статус особи-юридично закріплене становище особи в державі та суспільстві, можливість мати, володіти, користуватись і розпоряджатись економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах КУ та інших законів

Структура правового статусу особи:

•Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством.

•Правосуб’єктність— це можливість чи здатність особи бути суб'єктом права з усіма відповідними наслідками.

•Принципи правового статусу— це головні засади, які визначають суть правового статусу і закріплюють його найважливіші ознаки.

•Конституційні права та свободи- це встановлені державою,закріплені в її КУ певні можливості,які дозволяються кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними,соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих,так і в суспільних інтересів.

•Конституційні обов’язки-це міра належної поведінки людини, яка закріплена в КУ, і якої людина повинна дотримуватись

•Гарантії прав і свобод- система норм принципів,умов і вимог,які забезпечують у сукупності додержання прав і свобод і законних інтересів особи

 

89. Співвідношення конституційних прав та конституційних свобод.

Юридичні права і свободи є близькими й по суті тотожними поняттями. Закріплені в конституції вони визначають міру можливої поведінки, тобто межі можливих дій, можливість користуватися благами для задоволення своїх потреб та інтересів. Юридичні обов'язки є мірою належної поведінки. Вони визначають вид і міру суспільно необхідної поведінки громадян, висувають обов'язкові вимоги до поведінки, дій особи.

Правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина присвячені статті 21—68 розділу II Конституції України.Юридичне розмежування між правом (суб'єктивним) і свободоюпровести складно. Суб'єктивним правом є міра можливої поведінки суб'єкта. Це ж визначення можна застосувати і до поняття «свобода».

У більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право, передбачається наявність більш або менш визначеного суб'єкта, на якому лежить обов'язок, що відповідає даному праву (наприклад,право на охорону здоров'я повинно забезпечуватися мережею відповідних медичних установ). Коли ж йдеться про свободу, мається на увазі заборона відкидати або обмежувати цю свободу. Таказаборона звернена до невизначеного кола суб'єктів, зобов'язаних поважати дану свободу (наприклад, свобода слова передбачає право людини вимагати від держави захисту від будь-якого суб'єкта, що цю свободу порушує). Але наведене розмежування між правом та свободою досить умовне, оскільки є такі свободи, дотримання яких покладається на визначене коло осіб, наприклад, це академічнасвобода, тобто свобода викладацької діяльності.

Говорячи про співвідношення прав і свобод, слід додати і те, що вживання терміна «свобода» найбільш характерне для країн з англосаксонською системою права.

Закріплені в Конституції України права, свободи й обов'язки людини та громадянина, їх широта, реальність, гарантованість відтворюють не тільки фактичний і юридичний статус особи в суспільстві, а й суть демократії, що існує у країні, соціальні можливості, закладені безпосередньо в суспільному ладі.

До конституційних прав і свобод людини та громадянина належать громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні та культурно-духовні.

Громадянські (особисті) права і свободи людини та громадянина становлять основу правового статусу; вони закріплені в найбільшій кількості статей Конституції України. До них належать права на життя, свободу і особисту недоторканність; недоторканність житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті та ін. (статті 27—35 Конституції України). Конституція України поряд із найважливішими правами і свободами людини та громадянина встановлює також конституційні обов'язки як громадян, так і кожного, хто постійно проживає чи перебуває на території України (статті 65-68 Конституції України). Так, стаття 65 встановлює обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, шанувати її державні символи, а також відбувати військову службу відповідно до закону; стаття 66 зобов'язує громадян не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки, стаття 67 — сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом.

 

90. Покоління прав людини.

Покоління прав людини-це така послідовність, в якій виникали різні групи прав людини.

1)Права першого покоління(17-18 ст)-ліберальна концепція (право на життя, свободу та особисту недоторканість, гідність, справедливий суд)

2)Права другого покоління(початок 20 ст.)-позитивні права (право на працю,належні умови праці, освіту)

3)Права третього покоління(формується після Другої світової війни)-колективні права (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на соціальний і еко­номічний розвиток, на міжнародне спілкування, на мир)

4)Права четвертого покоління(21 ст)- права клонів (право на зміну статі, трансплантацію органів, клонування, використання віртуальної реальності, одностатеві шлюби, евтаназію)

 

91. Поняття громадянства і засоби його набуття.

Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством.

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках Громадянином держави є особа не в силу того, що проживає на її території, а внаслідок існування між особою і державою певних правових зв’язків. Філіація (франц. filiation від лат. filios - син) - набуття громадянства у зв'язку з народженням. Закони різних держав базуються на принципах або “права крові”, або “права ґрунту”. Згідно з принципом “права крові” дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження. Згідно з принципом “права ґрунту” дитині надається громадянство держави, на території якої вона народилася незалежно від громадянства батьків. Набуття громадянства за “правом крові” у правовій доктрині і законодавстві України та деяких інших держав називають набуттям громадянства “за походженням”, а за “правом ґрунту” - “за народженням”. Принцип “права крові”, як правило, застосовується у поєднанні з принципом “права ґрунту”: діє змішана система. Наприклад, у Законі “Про громадянство України” послідовно провадиться принцип “права крові”, але діти апатридів і діти, батьки яких невідомі, набувають громадянства України з огляду на народження на її території, тобто за “правом ґрунту”.

Натуралізація (укорінення) - індивідуальне надання до громадянства на прохання заінтересованої особи. Згідно із законом прохання приймається до розгляду уповноваженим державним органом лише через певний строк проживання у країні (США, Австралія, Україна, Франція - 5, Великобританія - 7, Іспанія -10 років).

Вимога додержання строків натуралізації від 5 до 10 років закріплена 1961 р. у Конвенції ООН щодо скорочення безгромадянства.

Згідно із Законом “Про громадянство України” (ст. 9) визначаються такі умови прийняття іноземців або апатридів до громадянства України:

а) визнання та дотримання Конституції України та законів України;

б) зобов'язання прийняти іноземне громадянство або не мати іноземного громадянства;

в) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;

г) отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

д) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;

є) наявність законних джерел існування.

Не можуть набути громадянства України особи, які вчинили злочин проти людства або насильницькі дії проти національної державності України, були засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Порядок натуралізації має дозвільний характер і встановлюється нормами національного права.

Трансферт (франц. transfert, від лат. transfero - переношу, переміщую) означає автоматичну зміну громадянства осіб у зв'язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої. Згідно з діючим у сучасному міжнародному праві принципом поваги прав людини процедура трансферту здійснюється після плебісциту про державну належність території, внаслідок якої населення дає свою згоду на перехід території до іншої держави і тим самим - на зміну громадянства. Крім того, окремим категоріям населення, окремим особам надається право оптації -вибору громадянства, тобто право набути нового громадянства через трансферт або зберегти громадянство держави - колишнього суверена. Оптацією називають також право вибору одного з двох громадянств, яке надається біпатриду з огляду на конвенції про скасування подвійного громадянства. У разі самовизначення нації і створення нової держави громадянство нової держави набуваєть-ся мешканцями цієї країни згідно із законом про громадянство, як правило, автоматично. Згідно зі ст. З Закону “Про громадянство України” громадянами України вважаються:

а) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

б) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (від 13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

в) особи, які прибули в Україну на постійне місце проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх страв України внесено запис “громадянин України”, а також діти та ких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

г) особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

На відміну від натуралізації, дарування громадянства здійснюється за особливі заслуги перед державою на основі постанови компетентних органів (президента, Сенату тощо), незалежно від терміну постійного проживання, знання мови і т. ін.

 

92. Ознаки громадянства.

Ознаками громадянства як певного зв'язку особи з державою є:

1) політико-правовий характер;

2) необмеженість у просторі та часі;

3) максимальний обсяг взаємних прав та обов'язків.

Громадянство є одним із базових факторів у характеристиці правового статусу особи. Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Термін "громадянство" використовується у країнах з республіканською формою державного правління, а термін "підданство" властивий для монархій, оскільки формально означає особисту підлеглість монарху.

Громадянином України, як і іншої держави, є не будь-яка людина, а тільки та, котра проживає чи проживала на її території, підкоряється державній владі, користується правами та виконує обов'язки, тобто це особа, яка перебуває в особливих

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конституційне право – провідна галузь права України

КП провідна галузь національного права норми якої регулюють найважливіші суспільні відносини в усіх сферах суспільного життя під час здійснення.. КП має специфічні якісні ознаки відноситься до публічного права його.. КП закріплює основні принципи констит ладу визначає права і свободи людини територіальний устрій держави систему..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Суб’єкти референдного процесу в Україні.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право».
Існує багато підходів щодо термінів „конституційне право" і „державне право". Історично відмінність між цими термінами була обумовлена різними концептуальними підходами у ХУШ-ХІХ ст., згі

Поняття і предмет конституційного права України
КПУ - це провідна галузь національного права України, яка являє собою систему правових норм, що регулюють базові суспільні відносини, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства (полі

Метод конституційно-правового регулювання
Метод конституційно-правового регулювання - сукупність способів і засобів, із допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі конституційного права. мет

Основні принципи та система конституційного права України.
Система конституційного права - це сукупність принципів, інститутів та норм конституційного права. Основні риси системи КПУ:Структурованість системи – спосіб зв'язку елементі

Види конституційно-правових норм.
Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. За змістом:

Особливості конституційно-правової норми
Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм сис

Особливості конституційно-правової норми
Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм сис

Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин
Юридичні факти – конкретні життєві обставини, що ведуть до виникнення, зміни та припинення правовідносин Правові факти – це такі факти реальної дійсності, з настанням яких

Поняття джерел конституційного права. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права.
Джерело конституційного права – це зовнішня форма, в якій знаходять свій вираз норми, які регулюють конституційно-правові відносини. Джерела конституційного права закріплюють найважливішу

Постанови, декларації, звернення, заяви Верховної України
4.Акти всеукраїнського референдуму- затверджуються проекти нормативних актів, інших важливих рішень загально­державного чи місцевого значення через народне голосування.

Структура та основні положення Конституції України.
Основні положення: 1. спрямована, насамперед, на убезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Держава функціонує для людини.2. Поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Норми Ко

Конституційний процес в Україні.
Конституційний процес - це процедура, порядок, встановлений законодавством щодо розробки, прийняття та внесення змін до конституції Новітній конституційний процес в Україні включає чотири етапи:

Розкрити види законів України.
Закони як і інші нормативні акти можна розрізняти, наприклад, по характері дії в часі (постійні, тимчасові, дія яких припинено або продовжено). Є закони що мають пряме відношення до певного кола ос

Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесу
Закон — це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найви

Значення і юридична сила конституційних і звичайних законів.
Істотною характеристикою джерел конституційного права є їхня юридична природа, елементами якої виступають: — нормативність актів; — юридична сила; — форма і структура;

Організація державної влади в Україні.
Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й мо

Розподіл державної влади.
Поділ влади – один з основних принципів конституціоналізму, який ґрунтується на політико – правовій доктрині поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову та інші види влади. Ідея поділу влади вис

Поняття і ознаки правової держави.
Правова держава - це держава, у якому організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає. Ідея правової держави спрямова

Інститут захисту конституційного ладу України
Правова охорона Конституції є неодмінною умовою забеспечення її верховенства і стабільності, високоефективності дії її положень у всіх сферах життєдіяльності нашої держави. Належний рівень правової

Поняття, форми і принципи державного устрою.
Державний устрій – це система відносини, що виникають на основі норм, закріплених у конституції і конституційних законах і діяльності органів, що складаються в процесі формування і, держави, регіон

Форми здійснення прямого народовладдя
Першочергове значення у становленні і функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади (державного апарату), зокрема порядок виборів до органів державної влади та

Принципи участі громадян у референдумах.
1)У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території України а

Ініціювання та призначення референдуму. Порядок формування ініціативних груп.
Всеукр.реф. признач. Верховною Радою України, місц. реф.- відповідними місц.Радами народних депутатів.ВРУ також призначає всеукр. референдум:1) з питань затвердження або скасування КУ, а також з пи

Законодавча діяльність Верховної Ради України
. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони.Законодавча влада це — делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, що має виклю

Суб’єкти розробки законів та суб’єкти законодавчої ініціативи
Суб'єкти законодавчої ініціативи Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конс

Бюджетна процедура Верховної Ради України.
1. Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі: 1) визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період; 2) розгляду проекту т

Комітети ВРУ
Комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підг

Тимчасові та спеціальні слідчі комісії Верховної Ради України.
Якщо Верховній Раді стануть відомі факти про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я, за пропозицією Голови Верховної Ради України або не менш як 45 н

Сесії Верховної Ради України.
Сесії є чергові та позачергові. Чергові сесії Верховної Ради, крім першої сесії, починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відпові

Парламентські слухання.
Парламентські слухання у Верховній Раді України проводяться з метою вивчення питань внутрішньої та зовнішньої політики держави, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулюв

Конституційний-правовий статус народного депутата.
Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не

Особливості правового статусу депутата місцевої ради.
Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції Україн

Основні гарантії депутатської діяльності.
Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України та іншими законами України. Повноваження народного депутата та його кон

Депутатський імунітет та депутатський індемнітет.
Народному депутату гарантується депутатська недоторканність тобто імунітет на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий

Рахункова палата України.
Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, н

Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу" Уповноважений здійснює свою діяльність не

Порядок звернення громадян до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення

Правовий статус Президента України.
Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людин

Порядок проведення виборів Президента України.
Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними. Чергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Президента Ук

Виключні повноваження Президента України.
Повноваження Президента України мають виключний характер. Частина 2 ст. 106 Конституції України забороняє Президентові передавати свої повноваження іншим особам або органам.Слід звернути увагу й на те

Повноваження Президента України в сфері оборони країни.
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах наці

Взаємовідносини Президента України з ВРУ та КМ.
За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадя

Акти Президента України.
З метою реалізації функцій і повноважень, визначених КонституцієюУкраїни, Президент здійснює правотворчу діяльність. На основі та на виконання Конституції і законів України він вид

Право вето
Ве́то — заборона, яка накладається одним органом державної влади (главою держави) на рішення іншого державного органу. За Конституцією України Президент України наділяється “п

Поняття та функції виконавчої влади
Викона́вча вла́да— одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та управляє

Система органів виконавчої влади
Вищим органом у системі органів вико­навчої влади є Кабінет Міністрів України. У своїй діяльності він керується Консти­туцією, законами України та актами Пре­зидента України. Більше того, однією а

Центральні органи виконавчої влади
Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Го­ловною ланкою системи органів централь­ної виконавчої влади є міністерства. Вони с

Правові основи організації судової влади.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя Згідно статті 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права,

Загальна характеристика судової системи України
Судову систему України складають суди загальної юрисдикціїта Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом констит

Система судів загальної юрисдикції
В Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації (ст. 125 Конс­титуції України). До системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд Ук

Ознаки унітарності України.
Уніта́рна держа́ва — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними права

Правовий статус Автономної Республіки Крим.
Правовий статус Автономної Республіки Крим визначений Законом України «Про Автономну Республіку Крим», який прийнято 17 березня 1995 p., Конституцією України 1996 р., в якій міститься розділ X, при

Повноваження органів влади в Автономній республіці Крим.
Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна рада Автономної Республіки Крим. ВР АРК в межах своїх повноважень приймає рішення та ухвалює постанови, які є обов'язковими до виконанн

Поняття і принципи місцевого самоврядування.
Місце́ве самоврядува́ння - право та спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, я

Форми здійснення місцевого самоврядування в Україні.
Систему форм здійснення місцевого самоврядування складають: 1. Форми безпосередньої демократії, які використовуються в системі місцевого самоврядування. До них відносяться: – місцевий референдум –

Повноваження органів місцевого самоврядування.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад стосуються наступних сфер діяльності: соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку; в галузі бюджету, фінансі

Функції органів місцевого самоврядування.
Характеризуючи функції Рад народних депутатів, передусім зазначимо, що вони у межах своєї компетенції вирішують питання місцевого значення, виходячи з інтере­сів громадян, які проживають на їх тери

Форми роботи органів місцевого самоврядування.
Серед правових форм діяльності місцевих рад можна виділити нормотворчу, установчу, правозастосовчу, контрольну та інтерпретаційну. Нормотворча форма діяльності місцевих рад здійснюється шл

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги