Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д. Сукупність засобів і методів, застосування яких забезпечує можливість суб’єкту влади здійснювати вплив на об’єкт, називається ресурсами влади.
У примітивних суспільствах влада спиралася в основному на авторитет правителя (вождя, воєначальника і т. д), перехід до майнових відносин призвів до зміни ресурсів влади, якими стали багатство і сила. Поведінка підданих усе більш ґрунтувалося на страху перед владою, на вірі в її справедливість і божественний характер, на традиції, звичці підкорятися їй. У той період влада ототожнювалася з пануванням.
В індустріальних суспільствах переважним ресурсом володарювання стає організація: бюрократія, партії, рухи. У сучасних суспільствах владні відносини все більше залежать від того, хто має інформацію, яка при збереженні ролі інших ресурсів стає найважливішим засобом володарювання.
Класифікація (типологія) ресурсів влади може здійснюватися на різних підставах (критеріях). Одна з найбільш ранніх систем типологій − антропологічна. У ній типи володарювання розрізняються стійкими мотивами, що лежать в основі поведінка суб’єкта й об’єкта влади. За Конфуцієм, ресурсами влади правителя є його особистий приклад і наслідування моральних принципів − справедливості, гуманності, турботи про благо народу, почуття обов’язку, мудрості. Піддані повинні поважати правителя і виконувати свої обов’язки.
Н. Макіавеллі поклав в основу класифікації типів володарювання інші мотиви людської поведінки − любов і страх. Обидва ресурси розрізняються способом впливу. Страх міцніший і твердіший, любов же дуже тонка, вона тримається на людській подяці. Крім страху і любові, як ресурс влади Н. Макіавеллі розглядав людські пристрасті і вади (облудність, боязкість, жадібність).
У більш пізніх класифікаціях до страху, на якому влада завжди трималася, додалися переконання (особливо в період розвитку засобів масової інформації) і інтерес.
Одна з найбільш сучасних типологій ресурсів влади, в якій використовуються змішані критерії, представлена американським соціологом О. Тоффлером (р. 1928). В історії людства влада, за О. Тоффлером, спиралася на три ресурси − силу, багатство і знання.
Залежно від того, якому ресурсу надається перевага, можуть установлюватися різні типи володарювання. Якщо влада заснована на силі, то вона являє собою тип володарювання низької якості. Влада середньої якості пов’язана з багатством. Нарешті, влада вищої якості заснована на знаннях. Визначальною тенденцією світового розвитку є перехід від типу володарювання нижчої якості, заснованого на силі, до влади вищої якості.