У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабільності системи, розглядаються як дисфункції.
Одна із загальновизнаних класифікацій функцій політичної системи була представлена Г. Алмондом і Дж. Пауеллом. Вони виділили за значимістю ті функції, кожна з яких задовольняє певну потребу системи, а всі разом вони забезпечують “збереження системи через її зміну”.
Збереження чи підтримка існуючої моделі політичної системи здійснюється за допомогою функції політичної соціалізації.
Політична соціалізація являє собою процес надбання політичних знань, вірувань, почуттів, цінностей, властивих тому суспільству, в якому живе людина. Прилучення індивіда до політичних цінностей, слідування прийнятим у суспільстві стандартам політичної поведінки, лояльне ставлення до інститутів влади забезпечують підтримку існуючій моделі політичної системи. Стабільність політичної системи досягається в тому випадку, коли її функціонування ґрунтується на принципах, що відповідають політичній культурі суспільства.
Життєздатність системи забезпечується її здатністю до адаптації до навколишнього середовища, її можливостям. Функція адаптаціїможе здійснюватися за допомогою політичного рекрутування − підготовки і добору суб’єктів влади (лідерів, еліт), здатних знаходити найбільш ефективні шляхи вирішення актуальних проблем і пропонувати їх суспільству.
Завдяки функції реагування політична система відповідає на імпульси, сигнали, що йдуть ззовні чи зсередини неї. Високорозвинена реагуюча здатність дозволяє системі швидко адаптуватися до мінливих умов функціонування. Особливо це важливо тоді, коли з’являються нові вимоги груп, партій, ігнорування яких може призвести до дезінтеграції і розпаду суспільства.
Політична система здатна ефективно реагувати на виникаючі вимоги за наявності в неї ресурсів. Ці ресурси вона черпає з внутрішнього чи зовнішнього економічного, природного і т.д. середовища. Дана функція називається екстракційною. Отримані ресурси необхідно розподілити так, щоб забезпечити інтеграцію і згоду інтересів різних груп усередині суспільства. Отже, розподіл політичною системою благ, послуг і статусів становить зміст її дистрибутивної (розподільчої) функції.
Політична система здійснює вплив на суспільство за допомогою управління, координації поведінка індивідів і груп. Управлінські дії політичної системи виражають сутність регулюючої функції. Вона реалізується шляхом введення норм і правил, на основі яких взаємодіють індивіди.