Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.
Поняття “тоталітаризм” означає весь, цілий, повний. Воно було введено в оборот ідеологом італійського фашизму Дж. Джентиле на початку XX в. У 1925 р. це поняття вперше пролунало в італійському парламенті. Лідер італійського фашизму Б. Муссоліні ввів його до політичної лексики. З цього часу починається становлення тоталітарного ладу в Італії, потім у СРСР у роки сталінізму й у гітлерівській Німеччині з 1933 р.
У кожній із країн, у яких виникав і розвивався тоталітарний режим, він мав свої особливості. Разом з тим є загальні риси, що характерні для усіх форм тоталітаризму і відбивають його сутність. До них відносяться наступні.
Висока концентрація влади, гіпертрофія керівного апарату, її проникнення в усі сфери життя суспільства. У тоталітарній свідомості проблеми “влада і суспільство” не існує:
1. Влада і народ мисляться як єдине, нероздільне ціле. Актуальними стають зовсім інші проблеми, а саме: влада і народ у боротьбі проти внутрішніх ворогів, влада і народ − проти ворожого зовнішнього оточення. Як це не парадоксально, але в умовах тоталітаризму народ, реально усунутий від влади, вірить, що влада виражає його інтереси глибше і повніше, ніж він сам зміг би це зробити.
2. Для тоталітарних режимів характерна однопартійність. Існує єдина правляча партія, на чолі якої стоїть харизматичний лідер. Мережа партійних осередків цієї партії пронизує усі виробничо-організаційні структури суспільства, направляючи їхню діяльність і здійснюючи контроль.
3. Ідеологізація всього життя суспільства. В основі тоталітарної ідеології − розгляд історії як закономірного руху до визначеної мети (світове панування, побудова комунізму й ін.), що виправдовує всі засоби. Дана ідеологія включає серію міфів (про керівну роль робітничого класу, про перевагу арійської раси і т. п.), які відбивають силу магічних символів.
4. Тоталітаризм характеризується монополією влади на інформацію, повним контролем за засобами масової інформації. Вся інформація має однобічну спрямованість − прославлення існуючого ладу, його досягнень. За допомогою засобів масової інформації вирішується завдання підйому ентузіазму мас для виконання цілей, які ставить тоталітарний режим.
5. Монополія держави на використання всіх засобів ведення збройної боротьби − армія, поліція, всі інші силові структури перебувають у винятковому підпорядкуванні центру політичної влади.
6. Існування відпрацьованої системи загального контролю за поведінкою людей системами насильства. Для цих цілей створюються концентраційні табори і гетто, де застосовується важка праця, катування людей, придушення їхньої волі до опору, відбуваються масові убивства ні в чому не повинних людей. У тоталітарному суспільстві діє ретельно розроблений репресивний апарат. За його допомогою насаджуються страх за особисту долю і членів родини, підозрілість і доноси, заохочуються анонімки. Робиться усе для того, щоб у країні не виникало інакомислення й опозиції. За допомогою силових і каральних органів держава контролює життя і поведінку населення.
7. Як загальне для всіх тоталітарних режимів слід відзначити, що вони функціонують відповідно до принципу заборонено все, крім того, що “наказано владою”. Керуючись цим принципом, суспільство здійснювало виховання людини. Тоталітаризму потрібна у вищій мірі скромна особистість, скромна в усьому: у бажаннях, в одязі, поведінці. Культивується прагнення не виділятися, бути як усі. Придушується поява індивідуальності, оригінальності в судженнях; широкого поширення набувають виказування, догідництво, лицемірство.
Такі основні загальні риси тоталітарних політичних режимів, що і дає підставу для об’єднання їх в одну групу.
Вивчення загальних рис тоталітарних політичних режимів і особливостей, різних їхніх форм, безсумнівно, робить більш доступним розуміння умов і шляхів виникнення тоталітарних режимів, що принесли стільки горя людству. Тоталітарні режими істотно загальмували прогрес економічного і соціального розвитку в країнах, де ці режими були пануючими. Вивчення даного питання залучало багатьох видатних учених − політологів, економістів, істориків, психологів, соціологів і ін. У розвиток його великий внесок внесли роботи Ф. Хайєка “Дорога до рабства” (1944 р.), X. Арендт “Джерела тоталітаризму” (1951 р.), К. Фрідріха і 3. Бжезинського “Тотальна диктатура і демократія”, Р.Арона “Демократія і тоталітаризм” (1958 р.) та ін. Практично всі дослідники дійшли висновку, що передумови тоталітаризму різноманітні і виникають з різних сфер громадського життя: господарської, політичної, соціальної. В їх основі − світоглядні передумови і психологічні фактори. І що особливо важливо, у кожній із країн, у якій виник тоталітарний політичний режим, поряд із загальними передумовами (характерними для всіх тоталітарних країн), малися і свої, специфічні, характерні лише для даної країни.