Структура пізнавального процесу.

Пізнання людиною світу, формування пі­знавальних образів починається з чуттєвого контакту зі світом, з чуттєвого відображен­ня, з "живого споглядання". Під "живим спогляданням", "чуттєво-сенситивним відображен­ням" розуміють чуттєве відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприймання, уявлення. Відчуття — це відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їхнього безпосереднього впливу на органи чуття люди­ни. Відчуття — це ті канали, які зв'язують суб'єкт із зовнішнім світом. Але, будучи результатом безпосереднього впливу лише окремих влас­тивостей та сторін об'єктів, відчуття хоч і є джерелом пізнання, дає не цілісну характеристику дійсності, а лише однобічну її картину. Більш складною формою відображення є сприймання. Сприймання — це чуттєве відображення предметів та явищ дій­сності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії їх на органи чуття людини. Сприймання — це цілісний, багатоас-пектний чуттєвий образ дійсності, який виникає на основі відчуттів, але не є їхньою механічною сумою. Сприймання має активний характер, воно відображає в єдності із всебічними характе­ристиками об'єкта також і все багатогранне життя суб'єкта: його сві­тоглядні установки, минулий досвід, інтереси, прагнення, надії.

Уявлення — це чуттєвий образ, форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за відбитими в пам'яті слідами предме­тів, що раніше сприймалися суб'єктом. Уявлення — це чуттєвий об­раз предмета, який уже не діє на органи чуття людини; це узагальне­ний образ дійсності. Уявлення поділяються на образи пам'яті та образи уяви. За допомогою образів уяви твориться картина майбутнього.

Знання про дійсність, якою вона є, незалежно від суб'єкта, досягається подальшим розвитком форм пі­знання, які виводять за межі безпосередньої чуттєвості. Такою ви­щою сферою в порівнянні з чуттєвим відображенням, якісно новим рівнем відображення дійсності є раціональне пізнання, діяльність мис­лення.

Мислення — це процес активного, цілеспрямованого, узагальне­ного, опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних фор­мах, як поняття, судження, умовиводи, категорії.

Поняття — це форма раціонального пізнання, в якій відображаєть­ся сутність об'єкта і дається його всебічне пояснення. Поняття своїм логіч­ним змістом відтворює таку діалектичну закономірність пізнання, як зв'язок одиничного, особливого і загального. Судження — це елементарна найпростіша форма вираження зміс­ту поняття, така логічна форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно об'єкту пізнання. В судженнях виража­ється зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. Формою всебічного розкриття змісту понять може бути лише система суджень, що виражає їхній необхідний і закономірний зв'язок, тобто умовивід.

Умовивід — це такий логічний процес, у ході якого із кількох су­джень на основі закономірних, суттєвих і необхідних зв'язків виво­диться нове судження, яке своїм змістом має нове знання про дій­сність. Перехід до нового знання в умовиводі здійснюється не шля­хом звернення до даних чуттєвого досвіду, а опосередковано, на ос­нові логіки розвитку самого знання.

Важлива роль у функціонуванні і розвитку раціонального пізнан­ня, мислення, свідомості взагалі належить категоріям.

Категорії— це універсальні форми мислення і свідомості, які від­ображають загальні властивості, взаємозв'язки, закономірності розвит­ку всіх матеріальних і духовних явищ та процесів. Без категорій не може фун­кціонувати ні раціональне пізнання, ні свідомість взагалі, ні мислен­ня, ні чуттєве відображення, яке без категорій не може набути статусу знання, хоч категорії є насамперед формами раціонального пізнання.

Адекватне знання про дійсність чуттєве відображення може дати лише в єдності з раціональним пізнанням, яке в своїх формах і засо­бах (насамперед в категоріях) відображає суттєві властивості, при­чинні та закономірні зв'язки дійсності.

Специфіка раціонального пізнання, таким чином, полягає у тому, по-перше, що через нього суб'єкт може вийти за межі безпосередньо даного і пізнати ті властивості об'єктів, які не можуть бути зафіксо­вані чуттєвим відображенням. По-друге, раціональне пізнання дає змогу осягнути дійсність у її незалежності від суб'єкта. По-третє, че­рез раціональне пізнання суб'єкт пізнає світ не тільки і не стільки в результаті свого особистого досвіду, який опосередковується спіль­ним історичним досвідом людства, закріпленим у мові і в предметах матеріальної та духовної культури. У будь-якому випадку раціональне пізнання може функціонувати лише в єдності з чуттєвим.

Раціональне і чуттєве (чуттєво-сенситивне) — це діалектично вза­ємозв'язані сторони єдиного пізнавального процесу, які лише в єдності можуть давати адекватну картину дійсності. Кожний момент чуттєво­го відображення в пізнанні опосередкований мисленням. У свою чер­гу, раціональне пізнання одержує свій зміст з чуттєвих даних, які забезпечують постійний зв'язок мислення з конкретними предмета­ми та явищами дійсності. Єдність чуттєвого та раціонального моментів у пізнанні, зреш­тою, обумовлена суспільно-історичною практикою.