Поняття, предмет і ознаки філософії та філософствування

Назва«філософія» походить від двох грецьких слів — «філео» і «софія», які у перекладі означають «любов до мудрості». Філософія — це система теоретичних поглядів на світ у цілому і місце в ньому людини. Предметом філософіїє: 1) навколишній природний світ; 2) суспільство; 3) внутрішній свіг людини. Головні ознаки будь-якої філософської проблеми — це її абсолютність та людиновимірність. Тому іноді про філософію кажуть, що філософія цікавиться усім. Однак філософія в першу чергу цікавиться будь-якою проблемою тільки для того, щоб знайти відповідь на питання: «Що таке людина?»

Ознаки філософії:1) Теоретичність — упорядкованість, систем­ність філософського знання, використання філософією для викладу своїх поглядів особливої мови, що складається зі спеціальних філософських понять і категорій (субстанція, буття, матерія), доказовість та аргументованість філософських міркувань.

2) Загальність, тобто націленість на розв'язання проблем, що тор­каються не окремих осіб, а всього людства, людини як представника людського роду.

3) Вічність. Проблеми, що виявляються є центрі будь-якого філо­софського роздуму, актуальні, дійсні не в якийсь окремий історичний період, а для всіх народів і у всі часи.

4) Граничність — інакше кажучи, виняткова широта і первинність філософських питань. Тільки відповівши на питання, що таке людина, можна успішно вирішувати конкретні життєві проблеми здоров'я, сім'ї, освіти, матеріальних статків.

5) Універсалізм — прагнення до отримання знання про природу, суспільство та саму людину, виявлення найбільш загальних закономір­ностей, визначення за різноманітністю і мінливістю речей і процесів
в навколишньому світі єдиної, стійкої першооснови.

6) Критичність і рефлективність. Властива філософському мис­ленню вимога не приймати беззастережно жодної готової думки, жодної традиції, здатність сумніватися передусім у тому, що на рівні здорового глузду видається чимось беззаперечним. Ця критичність — не самоціль філософії, не спосіб зруйнувати встановлений порядок речей, чи початковий момент рефлексії — вдумливого пошу­ку ясних і точних підстав. Прикладом критичності та рефлексії ноже служити відомий вислів французького філософа XVII ст. Р. Декарта: «Мислю — отже, існую». Більшість, людей живуть, не замислюючись про своє існування. Натомість Р. Де карт з'ясував, чому насправді кожна людина існує? Тому, що вона мислить, отже, навіть коли уявити себе неіснуючим, все одно це уявлення буде існувати — в мисленні.

7) Поняття філософії слід відрізняти від поняття філософствування.Його запропонував знаменитий німецький філософ XX ст, М. Гайдеггер. Основні ідеї М. Гайдеггера були такими;

8) Філософствування — це фундаментальний спосіб людського буття, який з різним ступенем інтенсивності супроводжує лю­дину упродовж усього її життя.

9) Філософствування полягає в глибоко особистісному роздумі людиною про унікальність і неповторність власної присутності у світі.

10) Філософствування спричинено ситуацією «закинутості» людини у світ та ЇЇ «кінечності» (смертності). Дійсно, людина спершу народ­жується, а потім починає усвідомлювати своє існування. Природно, що в неї виникає загальне питання: «Для чого я існую в цьому світі?», «Навіщо мені цей світ?» У пошуках відповіді на це питання людина приходить до усвідомлення межі свого буття, своєї смертності. Таким чином, людина не за власним бажанням приходить у світ і не з своєї волі його покидає. Але на долю людини залишається час між народ­женням і смертю, що змушує її розмірковувати над цим у процесі філософствування.

11) Взаємозв'язок між філософією та філософствуванням. Філо­софствування як різновид духовної діяльності викликає потребу в появі професійної філософії, яка б допомагала людині розібратися у проблемах сенсу життя.