Порівняльна характеристика філософії та міфології. Історична доля міфології.

Хоча філософія претендує на вирішення вічних питань, які завжди цікавили людину, сама вона не є вічним способом їх розгляду. Філосо­фія виникає тільки в середині І тис. до н. е. До того часу панувала міфологія.

За сучасними уявленнями, міфологія (від давньогрецьк. «міф» — «переказ») - це низка вигаданих історій, покликаних водночас роз­важати і приховувати незнання справжніх причин явищ.

Міфологія— система поглядів, заснована не на теоретичних доказах і міркуваннях, о на емоційно-художньому переживанні нав­колишнього світу.

Основні риси міфологічної свідомості:

1.Конкретно-чуттєвий характер, особисте ставлення до природи, сприйняття її як живої, мислячої істоти. Простіше кажучи, людина емоційно відчувала світ як одушевлене «ТИ», як своєрідного людсь­кого двійника,

2.Міфологічна свідомість була заснована не на пояснювальному і узагальнюючому, а на описовому та індивідуалізованому підході до подій, явищ, процесів : замість того, щоб роздумувати про сутність явищ первісна людина про іт просто розповідала.

3.Егоцентризм ~ переживання найближчої до людини дійсності як всього світу загалом. Від цієї особливості міфології до нашого часу збереглося майже підсвідоме вороже ставлення до всього, що не вкла­дається в наші звичні із дитинства уявлення.

4.Художня образність — перенесення на світ в процесі його по­яснення рис самої людини чи суспільства, так що, наприклад, історія виникнення світу розповідалася як походження сім'ї богів.

5.Некритичність до змісту міфологічних оповідань. Будь-які вигадки про події чи героїв не підлягали сумніву та сприймалися як реальні; одні і ті ж самі міфологічні сюжети переповідалися у різних версіях, які сприймалися з однаковою зацікавленістю.