Філософія Стародавнього Китаю

Перші філософські ідеї зустрічаються уVII ст. до н. е. Про це свід­чить зміст давньокитайських трактагів «І-цзін» («Книга змін»), «Ші-цзін» («Книга пісень»), «Шу-цзін» («Книга історії») і т.д. Належної зрілості й виразності філософські вчення Китаю набувають у VІ-V ст. до н. е.

Основна ідея давньокитайської філософії— ідея Дао. Дао — це спосіб функціонування Всесвіту як живого організму, що приходить на зміну первісному Хаосу. У цьому Всесвіті можна виділити:

Небо як ідеальний образ чотирьох великих цінностей світу — «жень», «синь», «і» та «лі», що покривають кожну людину як небо покриває землю;

Землю — власне, матеріальну підвалину світу, що також складається з чотирьох, але вже матеріальних елементів — «дерева», «води», «металу» і «вогню»;

Піднебесну — серединний світ, в якому живе людина, соціальне середовище її буття. Причому для китайців Піднебесну уособлювала їх рідна країна, тоді як всі Інші народи і держави світу взагалі спри­ймалися як дикуни.

Увесь Всесвіт пронизує, оживляє, приводить є рух, віковий енерге­тичний потік Ян—Інь, потік чоловічого і жіночого начал, що служить немов би двома полюсами магніта, створюючи між собою поле Дао, Однак саме по собі Дао не гармонізує Всесвіт — воно тільки спричиняє нескінченні,взаємні перетворення речей і нескінченну череду подій в житті кожної окремої людини і китайської цивілізації. Ось чому в кін­цевому результаті світ постає незавершеним і дисгармонійним.

Головне призначення і головна особливість китайської філосо­фії —її реставраційний характер,прагнення зрозуміти, осмислити різноманітність світу і доль людей, щоб свідомими зусиллями внести в кього порядок, тобто, примусити кожну людину і кожну річ виконувати власну партію у великій симфонії космічної вузини. Роль «диригента» тут покликаний був зіграти філософ.

У суперечках щодо стратегії подолання шляху Дао, шляху повер­нення до гармонії між світом І людиною виокремилися два основні напрями китайської філософії — даосизм і конфуціанство.

Основні ідеї даосизму(від імені засновника Лао-цзи, основний твір якого називався «Книга про дао та де»):