Соціальна антропологія про людину План - раздел Философия, Предмет філософії. Історія філософії Поняття Людини Означає Людину Взагалі, Тобто Включає Сукупність Всіх Властиво...
Поняття людини означає людину взагалі, тобто включає сукупність всіх властивостей та атрибутів людини. Будучи абстракцією це поняття має два реальних втілення - окрема людина та людство в цілому. Кожен з нас, будучи окремою, незалежною від інших людиною, із своїм власним життям, поглядами, цінностями і т.п., є людиною настільки, наскільки в ньому є спільного всім людям. Людство в цілому складається з окремих людей, і кожна окрема є членом людської спільноти. Людина та суспільство є предметом вивчення багатьох наук - анатомії, психології, медицини і т.п., проте вони вивчають людину абстрактно - їх цікавить тільки якийсь окремий аспект життя людини. Людина у всій повноті її прояв піддається осмисленню тільки засобом та методом філософії.
Людина в цілому, безвідносно до світу та суспільства є предметом вивчення такої дисципліни як філософська антропологія; соціальне буття людини вивчає соціальна філософія.
Людину вивчають багато інших наук.
Питання "що таке людина?" одне із найдавніших питань, які ставило собі людство. Найчастішою відповіддю на це питання була спроба дати родово - видове визначення, як, наприклад: людина - це політична тварина, людина - це розумна тварина, людина - це тварина, яка виробляє знаряддя праці. Наукові теорії, які таким чином намагались розв’язати проблему сутності людини, модна умовно розділити на 2 напрями: перший - це біологічні теорії, другий - теорії соціологічні. Перші теорії виходять із розуміння людини як частини природи і пробують дати визначення людині як біологічному видові. Теоретична неспроможність таких теорій проявляється в тому, що практично неможливо виділити якусь біологічну ознаку, яка б чітко відділяла людину від інших живих істот, оскільки і у багатьох тварин існують елементи розумної поведінки, елементи соціальної організації і, навіть, виробництво знарядь праці. Подібні теорії в кінцевому рахунку мають антигуманістичну спрямованість, оскільки вони, так чи інакше, намагаються підмінити моральні принципи біологічними - природного добору, розвитку популяції і т.ін. Другий вид теорій - теорії соціологічні. Вони намагаються звести сутність людини до її включності в соціальну структуру суспільства, виходячи із уявлення про те, що людина я частиною суспільства, тобто частиною певної виробничо-цивілізаційної структури. Яскравим прикладом такої теорії є теорія Маркса, який писав, що сутність людини - це сукупність всіх суспільних відносин. Теоретична недостатність подібних теорій в тому, що людина тут зводиться тільки до якихось соціальних, виробничих функцій, з яких практично неможливо вивести різноманітність проявів людського життя. Моральні принципи в таких теоріях підміняються принципом соціальної діяльності, що принижує вартість окремої людської особистості.
Обидва види теорій мають спільну рису - вони намагаються зрозуміти людину як частину чогось - природи чи суспільства, тим самим позбавляючи людину не тільки якихось окремих параметрів, але й випускаючи фундаментальну властивість людини бути цілісною єдністю всіх своїх проявів. Людина не є частиною чогось, вона завжди є цілим. Вперше такий підхід до людини був сформований ще в античності. Він проявляється вже в відомій тезі Протатра про те, що людина є мірою всіх речей. Філософи античності вперше назвали людину мікрокосмом, тобто малим світом, протиставивши її та прирівнявши до макрокосму - великого світу. Між мікрокосмом та макрокосмом існує аналогія, все, що є в світі великому, є і у світі малому, тобто людина є рівновеликою всьому світові за багатством своїх проявів. Підходячи до людини як до цілісності, ми повинні визнати, що вона є цілісністю гетерогенних суперечливих початків, що не можуть бути додані одна до одної. В історії філософії виділяли різні людські начала. Найзагальнішим із них є: тіло та душа, матеріальне та духовне, розум і воля. Найочевиднішими початками людини є тіло та душа. Тіло - це чуттєве видиме в людині, її фізична основа. Душа - це те, що робить тіло живим, заставляє його рухатись, відчувати задоволення та страждати. Душа - це життя; бездумним в прямому значенні цього слова ми називаємо мертве тіло, в переносному - людину, яка не може, або не хоче, відчувати біль та радість. Життя людини відбувається в двох площинах - матеріальній та духовній. Людина, будучи фізичною істотою, живе згідно із законами матеріального світу, але будучи істотою духовною, не може бути зведеною тільки до цих законів. Людина живе в єдності своїх матеріальних та духовних проявів: її дух обтяжений тілом, а тіло - одухотворене. Саме до такої єдності матеріального та духовного в людині звертається нетрадиційна медицина та східні філософські традиції. Складаючись із матеріального та духовного людина, тим не менш є єдиною. Коли ми говоримо, що людина живе, дихає, мислить, діє, ми маємо на увазі, що існує єдиний діяльний центр людини, єдине людське Я, яке традиційно називається людським духом. Дух є осередком мислення та дії людини, і ми можемо дві духовні потенції людини - розум та волю. Вони є невід’ємними атрибутами поняття людини. Будь-яка дія людини є осмисленою, інакше кажучи, людина спочатку думає, а потім - робить, або, для того, щоб щось зробити, людині потрібно спочатку це обдумати. Думка є необхідною, але не достатньою для людської дії, бо обдумавши щось, людина повинна ще захотіти це зробити. Невід’ємним атрибутом людини є свобода волі, тобто людина в будь-якій ситуації, в кінцевому рахунку може діяти або не діяти. Навіть для того, щоб щось осмислити, людині потрібне вольове зусилля. Акт мислення є таким же вольовим актом, як і будь який людський вчинок. Аналіз цих початків показує, що, підійшовши до людини, як до цілісності, ми можемо продуктивно осмислити як буття окремої людини у всіх його проявах, так і історію людства в цілому. Проте, чи достатньо розуміння сутності людини, щоб осмислити буття окремої людини? Якщо ми знаємо, як функціонує людський організм, чи достатньо цього, щоб заставити функціонувати власний організм так чи інакше? Якщо ми розуміємо смисл життя та походження людства взагалі, чи достатньо цього для того, щоб зрозуміти сенс власного життя? Замислившись над цими запитаннями, ми можемо дійти до того висновку, у якого постає філософія європейського екзистенціалізму, що із сутності людини зовсім не витікає існування окремої людини. Скоріше - навпаки - існування окремої людини є первинним по відношенню до людської сутності - тобто, кожен із нас, навіть будучи знайомим з усім досвідом людства, змушений щоразу самостійно, на свій страх і ризик, відповідати на питання, які ставить перед ним його життя. Інакше кажучи, людина, народившись, уже існуючи, є нічим, їй належить "з нуля" створювати себе як людину. Такий висновок філософії підтверджується і біологічною наукою - на відміну від інших істот, поведінка людини не задається на біологічному, генетичному рівні: виростаючи поза межами людського суспільства, дитина не може стати людиною, в той же час, як домашні тварини, що виростають в умовах людської сім’ї, цілком відповідають природі свого біологічного виду. Таким чином, людська природа не задається людській істоті від народження. Від народження людській істоті дана лише свобода стати чи не стати людиною. Свобода волі людини має два виміри - негативний та позитивний. Негативний вимір свободи полягає в тому, що людина завжди може сказати "ні" будь-кому з будь-якої причини і навіть невмотивовано. Дитина може сказати "ні" будь якій спробі її цивілізації і вирости істотою асоціальною в тому чи іншому відношенні. Які б не були причини такого заперечення, ці причини є вторинні по відношенню до свободи волі людини. Будучи істотою вільною, людина не зобов’язана бути розумною, і може сказати "ні" тільки тому, що має на це право. Позитивний вимір свободи волі передбачає осмисленість її дій. Осмислюючи себе, своє положення в світі та суспільстві, людина може не тільки відмовитись від чогось, вона може направляти свої дії на досягнення якоїсь позитивної якості, на створення чогось.
Атрибутом свободи людини є відповідальність - людина завжди відповідає за свої вчинки, навіть відмова від чогось є вчинком. Поняття свободи та відповідальності у різних вимірах передбачають 2різні характеристики людини - її здатність бути особою та особистістю. Особа - це термін, запозичений із юриспруденції, особистість - із етики. І особа, і особистість людини передбачають свободу волі. Відмінність між ними через ту відповідальнісь, яку вони передбачають. Особа - це людина, наділена негативною свободою; для неї характерний принцип юридичної відповідальності, згідно з яким людина відповідає за свої вчинки незалежно від знання чи незнання закону, якого вони стосуються. Особистість наділена позитивною свободою, оскільки на неї розповсюджується принцип моральної відповідальності, згідно з яким людина не відповідає за ті вчинки, які вона не усвідомлює. Тобто, тільки знаючи, що таке добро і зло, людина здатна на добрі та погані вчинки.
Поняття особи та особистості не слід змішувати із поняттям індивіду та індивідуальності. Особа - це є член суспільства, особистість є рівновеликою суспільству, в той час як індивід - частина сукупності індивідів, а індивідуальність - це те, що відрізняє окремого індивіда від інших. Індивідуальнісь не робить людину унікальною, оскільки грунтується на загальних властивостях людей - наприклад, зовнішність людини є індивідуальною, але особливості будови її тіла, кольору очей, волосся лише підкреслюють те, що вона має всі атрибути, необхідні для людини. Унікальність людини не в тих деталях, якими вона відрізняється від інших, а в самому її існуванні. Існування і особистість окремої людини і є явище унікальне і є найвищою цінністю для неї самою і для суспільства. Унікальність - в тому, щоб бути таким, як всі, але своїм, неповторним чином.
Існування окремої людини є первісним, по відношенню до людської сутності. Людина може міняти себе, свою сутність, проте їй не підвладне власне існування. Людина приречена бути, вона вкинута у світ незалежно від власної волі. Людина приречена на свободу і на відповідальність, приречена на свій страх і ризик зважувати і вирішувати правильність чи не правильність своїх вчинків. Людина обмежена в своєму існуванні, вона народжується незалежно від власної волі і не може вирішувати питання власного життя чи смерті. Їй підвладна тільки тривалість життя та термін смерті. Проте фундаментальною характеристикою людини є здатність до самотрансцеденції - виходу за власні межі, як в мисленні, так і в дії. Людина здатна жити та віддавати своє життя заради того, що не зводиться до її власного існування. Людина здатна до пізнання інших істин, вона здатна для створення матеріальних цінностей, які безпосередньо не витікають із її існування; людина здатна долати межі свого існування через віру, надію, любов.
Все темы данного раздела:
Тема 1. Предмет філософії План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1. Поняття філософії, її вивчення в системі вищої освіти.
2. Поняття та типи світогляду.
3. Предме
Поняття та типи світогляду План
Для того, щоб зрозуміти значення філософії та її функцій, потрібно розглянути структуру відношення людини до світу в цілому. Можна виділити
такі форми освоєння світу людиною:
Предмет філософії та особливості філософського мислення План
Авторство слова "філософія" приписують давньогрецькому мислителю Піфагору ( 6-5 ст. до н.е.). Він був проти, щоб його називали мудрецем, і вважав себе філософом ( любител
Основні питання, методи і функції філософії План
Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Потрібно зазначити, що в рамках основного питання філософії по-різному в
Сторія філософії як наука та принципи її періодизації План
Філософію можна краще зрозуміти якщо вивчити її історію. Розглядаючи питання про періодизацію історії філософії, слід звернути увагу на принципи періодизації. В їх основі лежить розум
Давньоіндійська філософія План
Перші філософські школи і течії виникають у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст. до. н. е. в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї та Греції. Передмови виник
Антична філософія План
Історія античної філософії охоплює більше тисячі років. В її розвитку виділяють три основні періоди.
Перший - період ранньогрецької філософії - охоплює епоху від виникнення ф
Рання грецька філософія. План
Досократики. Родоначальником ранньогрецької філософії був Фалес /близько 624-547 р. до н.е./ - представник мілетської школи, його небезпідставно вважають першим астрономом. Він вираху
Онійська філософія План
/Фалес, Геракліт та ін./ шукає основу буття в матеріальних елементах природи /воді, вогкі/ і тому тяжіє до матеріалістичної відповіді на основне питання філософії. Одночасно поряд з матеріалістични
Елейська школа. План
Представників цієї школи називали елеатами. Це Ксенофан /565-473 рр. до н.е./, Парменід /кін. УІ-У ст. до н.е./, Зенон Блейський /490-430 рр. до н.е./.
Ксенофан поставив питання про почато
Тема 3. Філософія середньовіччя План
Вивчення даної теми здійснюється за таким планом:
Загальна характеристика філософії середньовіччя, основні етапи її розвитку.
Основні напрями в середньовіч
Основні напрями в середньовічній філософії /номіналізм та реалізм/ План
Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Слід зазначити, що реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного з сучасним знач
Загальна характеристика та світоглядні основи епохи Відродження План
Починаючи з ХУ ст. в соціально-економічному і духовному житті Західної Європи відбувається ряд змін, які ознаменували початок нової епохи, котра увійшла в історію під назвою епохи Відродження
Діалектика епохи Відродження План
Процес формування нової буржуазної культури супроводжувався принциповою зміною світоглядних орієнтирів. Але на ранніх своїх етапах процес цей набуває своєрідної перехідної, компромісної форми. Бурж
Натурфілософія епохи Відродження План
Вчення про природу. Пантеїзм. В епоху Відродження філософія знову звертається до вивчення природи. Але з розумінні природи, як і в тлумаченні людини в цей період, філософія
Реформація , її ідеї План
Ренесансні гуманістичні ідеї спершу не викликали негативної реакції з боку офіційних представників католицької церкви. Ситуація різко змінюється
після того, як у ХVІ ст. Відродження оберта
Сторичні передумови появи філософії Нового часу та її загальна спрямованість
/Характеризуючи філософію ХУІІ -ХУІІІ ст., студент повинен в першу чергу через характеристику епохи глибоко усвідомити, чому саме в цей час в історії боротьби матеріалізму та ідеалізму стався перев
Характеристика діяльності основних філософів цієї епохи План
Далі слід детально ознайомитись з поглядами видатних філософів цього часу.
Ф.Бекон /1561-1626 рр./ - родоначальник нової форми англійського матеріалізму і всієї тогочасної експерименталь
Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм План
Просвітництво - культурно-історичний термін /вперше використали Вольтер і Гердер/, що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільн
Французький матеріалізм ХVІІІ ст. План
Французький матеріалізмХVІІІ століття має багато спільного з філософією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насамперед його відрізняє одностайно матеріалістична спрямованість в
Тема 5. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ План
Вивчення цього розділу рекомендується організувати за наступним планом:
1.Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії.
2
Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії План
В кінці ХУІІІ - першій половині XIX століття бурхливий розвиток філософії був пов’язаний а Німеччиною.
Керуючись принципом діалектико-матеріалістичного детермінізму, потрібно підкреслити
Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта План
Родоначальником німецької класичної філософії був Іммануіл Кант /1724-1804 рр./. Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-
Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта План
Родоначальником німецької класичної філософії був Іммануіл Кант /1724-1804 рр./. Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-
Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії Л.Фейєрбаха План
Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л.Фейербах /1804-1872 рр./, його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.
З Л.Ф
Суб’єктивний ідеалізм та діалектика у філософії Й.Фіхте План
Й.Фіхте /1762-1814 рр./. Спираючись на суб'єктивно-ідеалістичний принцип тотожності буття і мислення, приписуючи здатність до руху тільки духу, Фіхте, характеризує процес його са
Quot;Філософія тотожності" законів природи і мислення Шеллінга План
Суб'єктивний ідеалізм Фіхте був нездатним пояснити явища природи та суспільного життя, практичної діяльності людини. Спробою його критичного осмислення стала так звана об'єктивно-ідеалістична філ
Тема 6. Історія філософії України План
Роботу над даною темою слід будувати за таким планом:
1.Особливості формування філософської думки в культурі Київської Русі. Філософські, етичні та соціально-політ
Києво-Могилянська Академія, її просвітницький вплив на філософську думку українського, російського та інших народів План
Видатну роль у духовному відродженні українського народу за часів Російської імперії відіграла Києво-Могилянська Академія, ще була заснована в 1632р. Довгий час Академія була осередком професійної
Quot;Філософія серця" Григорія Сковороди План
Григорій Савич Сковорода /1722-1794 рр./ - видатний філософ, поет, просвітитель-гуманіст,який здобув освіту в Київо-Могилянській Академії. Його філософські твори можна поділити на
Проблема людини та нації в творчості Кирило-Мефодіївського товариства. Філософські погляди Т.Шевченка План
Визначну роль в суспільно-політичному житті України зіграло Кирило-Мефодіївське товариство - таємна антикріпосницька організація, що була створена в Києві в січні 1846 р. його засновникам
Філософія серця П.Юркевича та його ставлення до матеріалізму Л.Фейєрбаха та М.Чернишевського План
Відомим філософом другої половини XIX ст. був П.Юркевич /1827-1874 рр./, професор Київської духовної академії. В 1860 р. він опублікував статтю "З науки про людський ду
Філософія серця та її вплив на формування філософських концепцій В.Соловйова, М.Бердяєва, С.Франка, П.Флоренського План
М.О.Бердяєв /1874-1948 рр./, представник київської філософської школи, в подальшому видатний російський мислитель, що справив великий вплив на розвиток філософії су
Тема 7. Тенденції розвитку сучасної філософії План
Вивчення даної досить складної і розгалуженої теми найкраще проводити за окремими філософськими напрямами:
1.Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, ета
Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення План
Філософія виникла, як відомо, в трьох культурах одночасно - індійській, китайській і античній, пройшовши довгий і складний шлях розвитку. Певним результатом її розвитку можна вважати класичну німец
Діалектичний і історичний матеріалізм План
Марксистська філософія, безумовно, важливий етап в розвитку світової філософії. В процесі самостійної роботи доцільно ознайомитись з біографічними моментами життя та діяльності Карла М
Позитивізм і неопозитивізм План
В історії позитивізму є три періоди розвитку.
Перший, початковий позитивізм, представниками якого були О.Конт, Спенсер, Михайловський. Програма початкового позитивізму зводилася до
Філософія життя План
Філософія життя /її представники - Ф.Ніцше, В.Дільтей, А.Бергсон, О.Шпенглер та ін./. Це філософський напрям, який розглядає все суще як форму прояву життя, як деяку реальність, що не е тото
Філософська антропологія План
Філософська антропологія - напрям в філософії, якій претендує на теоретичне обгрунтування сучасного знання про годину. Проблема людини була поставлена ще в староіндійській та античній філос
Герменевтика План
Герменевтика /фундатор - В.Дільтей/.
Кожна формальна система має багато інтерпретацій, пояснень. Мова як знакова система будь-якої природи, є однією з таких систем.
Мова ск
Структуралізм План
Структуралізм виник як напрям в зв'язку з переходом гуманітарних наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного методу дослідження: моделювання, формалізації і математизації досяг
Екзистенціалізм План
Екзистенціалізм виник на початку XX ст. в Німеччині, Франції, Італії, набувши великого впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. У джерел цієї філософії був С.Керкегор /1813-1855
Неотомізм План
Неотомізм. Головними представниками цього напряму є Марітен, Жільсон, Бохенський. Неотомізм відроджує і модернізує теїстичне вчення Ф.Аквінського, поєднуючи його з філософськими системами Канта,
Рраціоналізм План
Ірраціоналізм - філософське вчення, яке відстоює обмеженість раціонального пізнання, протиставляючи йому інтуїцію, віру, інстинкт, волю як основні види пізнання. Це вчення спрямоване проти
Фрейдизм та не фрейдизм План
Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розробленій в основному на
Висновки План
Підбиваючи підсумки по всій темі, слід зробити висновок про багатогранність і багатопроблемність сучасної філософії, її гуманістичну спрямованість.
Питання для самоконтрол
Проблема систематизації основних галузей філософії План
Як було визначено в темі №1, філософія є різновид світогляду, предметом якого є загальне в системі "людина-світ". До даної системи включаються такі відношення: онтологічні, гносеологічні,
Систематизація основних галузей філософії План
№ п/п
Галузь філософії
Предмет осмислення
Функція
Аспект рефлексії світогляду
Онтологія
Тема 9. Онтологія План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1. Сутність, проблеми і основні форми буття.
2. Буття матеріального. Сутність матерії.
3. Основні форми існування матерії.
Основні форми існування матерії План
Невід’ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії дух - це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілі
Проблема єдності світу План
Практикою, наукою в тому числі і філософією доведено, що простір, час, рух і матерія нерозривно поєднані і взаємозв'язані. Але існує й метафізична точка зору на простір, час і матерію. Ньютон, напр
Свідомість як відображення буття План
" Свідомість - це найкраща, притаманна тільки людям і зв’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові
Закони розвитку буття План
Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди /зві
Тема 10. Гносеологія План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1. Природа і призначення процесу пізнання.
2. Практика як основа і рушійна сила пізнання.
3. Пізна
Практика як основа і рушійна сила пізнання План
Пізнання носить суспільний характер, який обумовлюється працею і мовою. Пізнання відображає реальну дійсність не прямо, а опосередковано - через матеріально-практичну діяльність. Практика породжує
Основні види План
Пізнання відображає дійсність в формі образів. Образ - є форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображення об’єктивної реальності в свідомості людини. Образи за своїм змістом відповідаю
Поняття істини, її види, шляхи досягнення План
Істина є правильне відображення суб'єктом об'єктивної дійсності, підтверджене практикою. Протилежним їй поняттям є хибна думка. Хибна думка - це зміст свідомості, який не відповідає р
Практика, як критерій істини, її абсолютний і відносний характер План
Яким же чином ми можемо переконатися чи правильні наші знання, чи помилкові? В кінцевому підсумку це досягається за допомогою практики. Практика різноманітна - від повсякденного життєвого до
Специфіка наукового пізнання План
Наукове пізнання. При вивченні даної теми особливу увагу слід звернути на особливості наукового пізнання як їх вищої форми.
Наукове пізнання - це такий рівень функціон
Поняття науки, її види і функції План
Наука є системою понять про дійсність і має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетворенн
Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання План
Розрізняють емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.
Емпіричний /гр. - досвід/ - це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду /зі спостережен
Форми і методи наукового пізнання. Особливості методів соціального дослідження План
Свідома цілеспрямована діяльність щодо формування і розвитку знань регулюється певними методами й прийомами. Виявлення і розробка таких норм, правил, методів і прийомів складає предмет ло
Тема 11. Соціальна філософія План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1.Поняття суспільства.
2.Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства.
3.Соц
Поняття суспільства План
Перш за все ми звертаємо увагу на багатозначність поняття "суспільство". Існує концепція, що суспільство - це частина природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і розвиватись
Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства План
Існують два - матеріалістичний та ідеалістичний - підходи до розуміння суспільства та його історії. Про це чітко говориться в праці Н.Маркса -До критики політекономії. Передмова /твори,т.13 стор.6-
Закони суспільства, їхній характер і особливості План
Важливим є питання про характер і зміст законів суспільного розвитку. Виходячи з того, що суспільне життя має дуже складний, динамічний і необоротний характер, деякі філософи /особливо ідеалістично
Соціально-філософський зміст категорії "суспільне виробництво" План
Як показав К.Маркс, основним фактором існування і розвитку суспільства є суспільне виробництво. Воно являє собою трудову діяльність людей, спрямовану на створення споживчих вартостей, необхідних дл
Поняття суспільно-економічної формації та її структура План
Для історико-філософського вивчення процесу розвитку суспільства К.Маркса була введена така важлива категорія, як суспільно-економічна формація /СЕФ/. Вона виражає тип суспільства, що характеризуєт
Поняття суспільно-економічної формації та її структура План
Для історико-філософського вивчення процесу розвитку суспільства К.Маркса була введена така важлива категорія, як суспільно-економічна формація /СЕФ/. Вона виражає тип суспільства, що характеризуєт
Суспільний прогрес, його критерії, типи та напрями розвитку План
Зрозумівши суть основних джерел та рушійних сил суспільного прогресу, слід перейти до поняття спрямованості історичного прогресу, його критеріїв і характеру протиріч.
Посилаючись на складн
Методології та стилі мислення План
На кожному етапі розвитку наукових досліджень діє система усталених принципів мислення /парадигм/ та певний стиль мислення, який треба враховувати. Для часів дії класичного періоду в стилі мислення
Рівні методологій План
Методологія не є суцільною наукою і має прошарковий характер. Найбільш загальний характер має філософська методологія. Її альтернативні підходи - метафізика й діалектика. Там, де справа йде про ста
Основні методи наукового пізнання План
Усі існуючі методи можна умовно поділити на три групи:
1) філософські /діалектика й метафізика/;
2) загальнонаукові /індукція, дедукція, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізаці
Християнська мораль і господарська діяльність.
Релігія як світогляд та ідеологія є істотною складовою частиною світової культури і, отже вона не може стояти осторонь від певної трактовки господарської і підприємницької діяльності людини, яку во
Проблема гуманізації економічної освіти План
Суть проблеми гуманізації економічної освіти з глобалістських позицій найбільш точно можна сформулювати словами відомого філософа-софіста Стародавньої Греції Протагора: "Людина є міра в
Новости и инфо для студентов