Загальнонаукові і спеціальні методи безпеки життєдіяльності

Будь-яка реалізована небезпека, що приносить збиток, має певні причини. Отже, запобігання небезпекам або захист від них базується на знанні причин. Між реалізованими небезпеками і причинами існує причинно-наслідковий зв'язок. Тобто небезпека є наслідком деякої причини (причин), яка є наслідком іншої причини тощо. Таким чином, причини і небезпеки утворюють ієрархічні, ланцюгові структури або системи.

Система тут розуміється як сукупність взаємозв'язаних компонентів, що взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат. Під компонентами (елементами, складовими частинами) системи розуміються не тільки матеріальні об'єкти, але і відносини і зв'язки.

Принцип системності розглядає явища в їх взаємному зв'язку, як цілісний набір або комплекс. Наприклад, таке системне явище, як горіння (пожежа), можливе за наявності таких компонентів: горюча речовина, окислювач, джерело загорання. Виключаючи хоча б один з названих компонентів, ми руйнуємо систему. Графічне зображення таких залежностей нагадує дерево з гілками. В літературі, присвяченій аналізу безпеки об'єктів, використовуються такі терміни, як «дерево причин», «дерево відмов», «дерево небезпек», «дерево подій». В деревах, що будуються здебільшого, є гілки причин і гілки небезпек, що повністю відображають діалектичний характер причинно-наслідкових зв'язків.

Таким чином одним з базових загальнонаукових методів, що використовуються в безпеці життєдіяльності є системний аналіз - сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки і обґрунтування рішень за складних проблем безпеки життєдіяльності, що розуміється як складна ієрархічно організована, здатна до саморозвитку система.

В методології системного аналізу переплітаються елементи теорії і практики, чіткі формалізовані методи поєднуються з інтуїцією і особистим досвідом, з евристичними прийомами. Мета системного аналізу безпеки життєдіяльності людини полягає у виявленні причин, що впливають на виникнення небажаних подій (аварій, катастроф, пожеж, травм тощо), і розробки попереджувальних заходів, що зменшують вірогідність їх виникнення.

Необхідними етапами наукового дослідження будь-якого процесу, що відбувається в природі, у тому числі і прогнозування його еволюції такі: 1) відтворення моделі процесу, який досліджується; 2) відтворення меж, які є характерними для дослідження самого процесу в термінах побудови моделі, формулювання мети дослідження.

Сумісна реалізація певних етапів дає можливість побудувати моделі досліджуваного процесу. Важливо розуміти, що модель може мати як формальний вигляд (задаватися деякими математичними залежностями), так і описову структуру, яка задає лише основні закономірності, що реально спостерігаються. Звичайно, чим повнішою і докладнішою інформацією володіє дослідник, тим точніше буде очікуваний прогноз.

Потрібно розуміти обмеженість використання прогнозу на великому інтервалі часу. Тому використання наукових методів прогнозування у дослідженні природних і соціальних процесів означає неможливість передбачення розвитку реальних екологічних та інших ситуацій з безпеки життєдіяльності людини й суспільства, а робить можливим тільки проведення досліджень з метою аналізу окремих процесів взаємного впливу і розробки рішень щодо подальших шляхів розвитку. Екологічна безпека суспільства тісно пов'язана з рівнем культури, освіти і виховання людей цього суспільства.

Реальні процеси, що відбуваються в природі, незрівнянно складніші, ніж будь-які інтелектуальні побудови їх дослідників, і тому абстрактний прогноз як самоціль не становить значної цінності. Використання ж деякої мети з урахуванням багатьох припущень і обмежень, дає можливість оволодіти прогнозом як науковим баченням.

Прогнозування ситуації завжди має певну мету, яка визначає, по-перше, термін прогнозування (так званий «горизонт прогнозування»), і, по-друге, точність, якої вимагають щодо результатів прогнозу на певному інтервалі часу. Наслідком цього є необхідний ступінь деталізації уявлень про стан процесів, розгляд яких поставлений за мету.

Так для прогнозування травматизму в умовах «довгострокового прогнозу» використання математичних методів у «чистому вигляді» дуже проблематичне. Певні методи слід використовувати на певних етапах прогнозування. В цьому випадку найприйнятнішим є метод експертних оцінок. Метод експертних оцінок дає можливість передбачити подальші напрями удосконалення старих машин, механізмів, технологічних процесів або розробку нових, а також на основі цього визначає рівень, характер, важкість та інші можливі показники травматизму.

У результаті визначення подальшого розвитку технологій, оцінку характеру і рівня травматизму доцільно вести за двома напрямами. Перший - це пошук діючих аналогів у нових технічних рішеннях і визначення прогнозу травматизму з використанням статистичної обробки відомих даних в умовах використання існуючих рішень.

Другий - визначення травмуючих чинників нового устаткування і технологічних процесів за допомогою методу скоректованих думок, з послідовним їх ранжируванням. Тут слід також врахувати, що народження нових рішень, які направлені на подальше придушення певної виробничої небезпеки або шкоди, може викликати появу нових небезпек (чи шкоди) іншого вигляду. Тому на цьому етапі необхідно виявити недоліки нових рішень, визначити їх значущість з погляду можливого травмування.

Ще одним з виключно важливих спеціалізованих методів забезпечення безпеки життєдіяльності людини і суспільства є екологічна експертиза. Екологічна експертиза включає громадську і державну експертизу. Державна екологічна експертиза - це розгляд документації (або зразків), що проводиться експертними підрозділами органів державного управління в галузі природокористування і охорони навколишнього середовища на державному і регіональному (територіальному) рівнях. Громадська екологічна експертиза проводиться громадськими організаціями (об'єднаннями), основним напрямом діяльності яких є охорона навколишнього природного середовища, зокрема, проведення екологічної експертизи, і які зареєстровані у встановленому порядку.

Мета екологічної експертизи полягає у запобіганні можливому перевищенню допустимого рівня шкідливої дії на навколишнє середовище в процесі певної діяльності. Головне завдання екологічної експертизи - визначення повноти і достатності заходів щодо забезпечення необхідного рівня екологічної безпеки діяльності при її розробці, зокрема: визначення відповідності проектних рішень сучасним природоохоронним вимогам; визначення повноти і достатності віддзеркалення показників, що характеризують рівень дії на навколишнє середовище в процесі реалізації певної діяльності в даній документації і їх відповідність встановленим природоохоронним нормативам; оцінка повноти і ефективності заходів щодо запобігання можливим аварійним ситуаціям і ліквідації їх можливих наслідків; оцінка вибору засобів і методів контролю діяльності і її впливу на стан навколишнього середовища і використання природних ресурсів; визначення повноти достовірності і наукової обґрунтованості проведеної оцінки дії на навколишнє середовище.

Нормативними показниками екологічності підприємств, транспортних засобів, виробничого обладнання і технологічних процесів є гранично допустимі викиди (ГДВ) до атмосфери, гранично допустимі скиди (ГДС) у гідросферу, а також нормативи освіти і ліміти розміщення відходів. До нормативних показників екологічності технічних систем належать також допустимі рівні фізичних дій (шуму, вібрації, електромагнітних випромінювання тощо), що забезпечують гранично допустимі рівні (ГДР) в селітебних зонах. Нормативні показники є основою для проведення екологічної експертизи. Реалізація нормативних показників досягається шляхом підвищення екологічності проектів туристичних об'єктів, обладнання і технологічних процесів.

За наслідками екологічної експертизи складається експертний висновок, що включає три частини: вступну, констатуючу і завершальну.

У вступній частині містяться відомості про піддану експертизі діяльність, організацію, що її розробило, відомості про замовника, орган, що затверджує даний вид діяльності. Крім того, в ній наводяться дані про орган, що здійснює експертизу, час її проведення. В констатуючій частині дається загальна характеристика віддзеркалення екологічних вимог у представленому на експертизу проекті. Крім того, надається інформація про екологічний стан території, де проводитиметься будівництво. Завершальна частина експертного висновку повинна містити оцінку всього комплексу заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища. Ця частина має завершуватися висновками про допустимість дії на навколишнє природне середовище господарської або іншої діяльності, що є об'єктом екологічної експертизи, і можливості реалізації експертизи об'єкта.

Експертний висновок підписує керівник експертної комісії, її відповідальний секретар і всі її члени.

Експертний висновок у повному обсязі є обов'язковим для організацій - авторів проекту, замовників і інших виконавців. Експертний висновок надсилається до замовника, територіального органу Мінекобезпеки, органів виконавчої влади регіонів України і місцевих органів самоврядування.

Громадська екологічна експертиза проводиться до проведення державної екологічної експертизи або одночасно з нею. Громадська екологічна експертиза може проводитися незалежно від проведення державної екологічної експертизи тих самих об'єктів екологічної експертизи.