Основні документи на будівництво свердловин

 

Основними документами, на основі яких здійснюється будівництво свердловин, є технічний проект і кошторис.

Залежно від призначення свердловин складають індивідуальні або групові технічні проекти. За індивідуальними технічними проектами бурять опорні, параметричні і перші три розвідувальні свердловини на кожній площі та свердловини спеціального призначення. Будівництво решти наступних розвідувальних, а також експлуатаційних та нагнітальних свердловин може здійснюватись як за індивідуальними, так і за груповими технічними проектами. Груповий проект складають у тому випадку, якщо на даній площі передбачається пробурити групу свердловин, що характеризуються такими однаковими ознаками:

а) метою буріння (наприклад, експлуатація);

б) проектною глибиною (в одну групу об’єднують свердловини, глибини яких відрізняються від середньої в той чи інший бік не більше , ніж на 250 м);

в) конструкцією;

г) гірничо-геологічними умовами буріння;

д) способом буріння;

е) видом буріння (одинокі свердловини або кущі свердловин);

є) місцезнаходженням площадки закладення (на суші, на окремій морській основі і т.д.).

Технічні проекти розробляють спеціальні проектні інститути (НДПІ) на основі планових завдань, що видаються замовником, наприклад, НГВУ. Завдання містить: відомості про адміністративне розміщення площі; номери свердловин, які повинні споруджуватись за даним проектом; мету буріння; категорію свердловин; проектний горизонт і проектну глибину; коротке обгрунтування закладення свердловин; характеристику геологічної будови площі, перспективних на нафту і газ об’єктів; гірничо-геологічні умови буріння; дані про пластові тиски та тиски гідророзриву порід, геостатичні температури, про об’єкти, які необхідно випробувати, про об’єкти геофізичних, лабораторних та спеціальних досліджень; діаметр експлуатаційної колони; об’єми підготовчих робіт до будівництва і заключних робіт після закінчення випробування і дослідження; про будівництво об’єктів теплофікації, жилих та культурно-побутових приміщень; назву бурового підприємства, яке повинно будувати свердловину; іншу інформацію, необхідну для розробки проекту.

Технічний проект складається з 18 розділів і декількох додатків до нього.

І-й розділ – це зведені техніко-економічні дані;

ІІ - документи, на основі яких розроблений проект;

ІІІ – загальні відомості про район бурових робіт і будівельну площадку;

IV – геологічна частина проекту;

V – обгрунтування вибору конструкції проектної свердловини;

VІ – обгрунтування вибору профілю свердловини, його розрахунок та повну характеристику;

VІІ – обгрунтування вибору складу та властивостей промивальної рідини для буріння різних інтервалів свердловин; розробці рецептур хімічної обробки; розрахунку потреби в матеріалах та реагентах для приготування, обважнення, обробки промивальних рідин, а також вибору обладнання для приготування, очистки, дегазації та обробки цих рідин;

VІІІ – обгрунтування вибору способів буріння різних інтервалів свердловини, типорозмірів бурових доліт та вибійних двигунів, розробці режимів буріння, розрахунку компонування низу бурильної колони, що забезпечує дотримання вибраного в шостому розділі профілю свердловини, вибору засобів для контролю за просторовим положенням ствола свердловини, розрахунку бурильної колони на міцність, а при роторному способі і на витривалість, гідравлічним розрахункам роботи бурових насосів, а також вибору схеми оснастки талевої системи;

ІХ – технологія та техніка кріплення свердловини;

Х - розкриття газонафтових пластів та випробування свердловини на продуктивність;

ХІ - обгрунтування термінів проведення дефектоскопії та опресування бурильних труб і обладнання, режиму роботи насосних агрегатів при опресуванні і розрахунку загального об’єму цих робіт.

ХІІ – розрахунки кількості викликів спеціальних машин і насосних агрегатів, кількості використовуваних машин і агрегатів і тривалості їх роботи.

ХІІІ – вибір схем транспортування вантажів і бурових вахт і наводиться розрахунок загального об’єму транспортних робіт.

XIV – заходи та запропоновані технічні засоби для охорони навколишнього середовища.

XV – вибір засобів механізації трудомістких робіт, засобів контролю процесу буріння та диспетчеризації на буровій.

XVІ –техніка безпеки, промислової санітарії та протипожежної безпеки.

XVІІ – будівельно-монтажна частина проекту.

XVІІ – список нормативно-довідкових та інструктивно-методичних матеріалів, які використовувались під час прийняття проектних рішень.

До технічного проекту додають:

а) геолого-технічний наряд;

б) обгрунтування тривалості будівництва свердловин за основними етапами;

в) схему розміщення бурового обладнання та привишкових споруд при бурінні та випробуванні;

г) схеми обв’язування устя при бурінні та випробуванні;

д) норми витрати доліт, інструменту, матеріалів;

е) профіль похилої свердловини;

є) схему транспортних зв’язків;

ж) документи для обгрунтування додаткових витрат часу та засобів.

Кошторис на будівництво свердловини складають до кожного технічного проекту. Він визначає загальну вартість свердловини і служить основою для розрахунків бурового підприємства із замовником.

Кошторис складається з чотирьох розділів, що відповідають основним етапам будівництва свердловини.

Розділ 1. Підготовчі роботи для будівництва свердловини.

Розділ 2. Будівництво і розбирання (або перетягування) вишки, привишкових споруд, котельних будівель, монтаж і демонтаж обладнання.

Розділ 3. Буріння та кріплення свердловини.

Розділ 4. Випробування свердловини на продуктивність (або освоєння нагнітальної свердловини).

У вигляді окремих статей (крім згаданих розділів) у кошторис включають затрати на промислово-геофізичні роботи, резерв на проведення робіт у зимовий період, затрати на топографо-геодезичні роботи, накладні витрати, плановий прибуток, додаткові затрати (польове забезпечення тощо).

До кошторису додають шість кошторисних розрахунків, у яких визначені вартість основних етапів робіт та обгрунтування додаткових затрат, які не враховані в основних її розділах.

Бурова бригада перед початком будівництва свердловини одержує три основних документи:

1. Геолого-технічний наряд (ГТН);

2. Інструктивно-технологічну карту;

3. Наряд на виконання бурових робіт.

Геолого-технічний наряд - це оперативний план роботи бурової бригади. Його складають на основі технічного проекту. Якщо технічний проект груповий, то при складанні ГТН для конкретної свердловини в нього вносять необхідні корективи з врахуванням відмінностей даної свердловини від типової стосовно її довжини, глибини спуску обсадних колон, профілю ствола. ГТН складається з двох частин: геологічної і технічної.

Наряд на виконання бурових робіт складається з двох частин. У першій частині вказують номер та глибину свердловини, проектний горизонт, її призначення та спосіб буріння, конструкцію свердловини, характеристику бурового обладнання, компонування бурильної колони, терміни початку та закінчення робіт за нормами, затрати часу на буріння і кріплення окремих інтервалів та свердловини в цілому за нормами, планову та нормативну швидкість буріння, а також суму заробітної плати бурової бригади.

Другу, основну частину наряду складає нормативна карта. Ця карта дозволяє визначити нормативну тривалість робіт від початку буріння до перфорації експлуатаційної колони. Для складання карти використовують матеріали ГТН і галузеві або затверджені для даної площі норми часу на виконання всіх видів робіт.

Для розробки нормативної карти ділянку свердловини між глибинами спуску двох суміжних обсадних колон розбивають на декілька нормативних пачок. У карті перелічують послідовно всі види робіт, які повинні бути виконані при бурінні кожної пачки. Вказують затрати часу на кожний вид робіт за нормами; розраховують затрати часу на буріння та кріплення кожного інтервалу та свердловини в цілому.

Інструктивно-технологічна карта призначена для поширення передового досвіду роботи, накопиченого в районі. Вона складається з трьох частин: режимно-технологічної, інструктивної та оперативного графіку будівництва. Карту складають на основі аналізу роботи бурових бригад та вахт, які досягли найвищих показників при бурінні свердловин на даній площі або при виконанні окремих видів робіт (наприклад, по спуску і підйому бурильних колон і т.д.).

У режимно-технологічній частині наводяться рекомендації про типорозміри доліт, вибійних двигунів, параметрів режиму буріння і властивостей промивальних рідин, при використанні яких можуть бути досягнуті найвищі показники буріння.

В інструктивній частині висвітлюються нові або досконаліші способи виконання окремих, перш за все, найтрудомісткіших видів робіт, наводять рекомендації щодо раціональної організації виробничого процесу із врахуванням особливостей конкретної ділянки площі.