рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Субъекты права промышленной собственности и их правовое положение

Субъекты права промышленной собственности и их правовое положение - Конспект, раздел Философия, Цивільне право України. Конспект лекцій Патентное Законодательство Украины Довольно Подробно Регламентирует Круг Субъ...

Патентное законодательство Украины довольно подробно регламентирует круг субъектов права про­мышленной собственности и их правовое положение.

Особо следует оговорить роль Ведомства - Государственного Комитета Украины по вопросам интеллекту­альной собственности. Согласно ст. 2 Закона Украины «Об охране прав на промышленные образцы» Ведом­ство обеспечивает реализацию государственной поли­тики в сфере правовой охраны промышленных образцов, принимает к рассмотрению заявки, проводит их экспертизу и государственную регистрацию патен­тов на промышленные образцы, публикует официаль­ные сведения, выдает патенты, а также исполняет другие функции согласно Положению о Государственном коми­тете Украины по вопросам интеллектуальной собствен­ности, утверждаемому Кабинетом Министров Украины. На договорных началах Ведомство может предоставлять любому лицу услуги относительно информации и доку­ментации в установленном им порядке.

Патентным законодательством определен круг субъектов патентно-правовых отношений.

К ним относится прежде всего сам автор творчес­ких результатов (соавторы), патентообладатели либо уполномоченные ими лица, лица, получающие патент­ные права по соглашениям.

Автором признается лицо, творческим трудом ко­торого создан данный результат. Если такой результат создан трудом нескольких физических лиц, они призна­ются соавторами, а отношения между ними опреде­ляются на основе паритетности - равенства их прав и обязанностей, если иное не предусматривается согла­шением между ними.

Авторы имеют определенный круг прав: личные (предопределенные фактором создания изобретения), по распоряжению своими правами (в случае квалифи­кации объема), и право требования.

К первой группе относятся:

- право на получение патента (свидетельства). Сле­дует отметить, что это право имеют и правопреемни­ки, в частности наследники автора;

- право авторства, которое является личным, неот­чуждаемым и охраняется бессрочно;

- право дать имя (наименование) своему детищу;

- право на подачу заявки в патентное ведомство;

- право на подачу заявки на изобретение, полезную модель, промышленный образец, сорта растений, зна­ки для товаров и услуг, созданные в связи с выполне­нием служебного задания, в случае если работодатель либо уполномоченное им лицо в течение четырех месяцев от даты получения от автора сообщения о со­зданном объекте вместе с материалами, которые рас­крывают его сущность, не подадут заявки сами;

- право требовать не указывать авторство в офи­циальных публикациях; а равно право требовать не раз­глашать авторство к другим лицам, которым это стало известно либо в силу их служебных обязанностей или от самого автора;

- право по собственной инициативе предоставлять в ведомство дополнительные материалы. Следует отме­тить, что такие материалы ведомство может и затребо­вать самостоятельно, если в поданной заявке их недостаточно, либо они неполностью отражают сущ­ность заявленного;

- автор, если он одновременно является и заявите­лем, имеет право на конвенционный приоритет в тече­ние времени, указанного в законе (по изобретениям -12 месяцев, а в остальных случаях - 6 месяцев);

- автор (заявитель) вправе по собственной инициативе, по предложению ведомства либо через своего представителя принимать участие в рассмотрении вопросов, возникающих во время экспертизы заявлен­ного;

- вносить по собственной инициативе в заявку ис­правления и уточнения;

- знакомиться со всеми материалами, обозначенны­ми в запросе либо решении ведомства. При этом копии таких документов по запросу заявителя ведомство дол­жно направить ему в течение месяца после получения запроса;

- отозвать заявку в любое время до даты получе­ния им решения о выдаче патента;

- ходатайствовать о возобновлении пропущенных по уважительной причине сроков на стадии эксперти­зы заявки;

- отказаться от уплаты сбора за выдачу патента и тем самым отказаться от получения патента;

- требовать исправления допущенных в публикации о выдаче патента очевидных ошибок, а также таких же ошибок в выданном патенте с последующим уведом­лением об этом в бюллетене;

- оспорить любое решение ведомства относитель­но заявки в Апелляционный совет ведомства на про­тяжении трех месяцев от даты получения его решения (или копии затребованных материалов);

- требовать решения вопроса о квалификации за­явленного в установленные законодательством сроки, а равно соблюдения иных сроков.

Следует отметить, что указанными правами обла­дает заявитель. Последним может быть не только ав­тор, но и иные лица: наследники автора, работодатель,

если результат создан в связи с исполнением служеб­ного задания или по поручению работодателя при ус­ловии, что трудовым договором (контрактом) не предусмотрено иное.

Однако не указанная группа прав составляет сущ­ность промышленной собственности, а лишь те, кото­рые являются абсолютными. Они принадлежат патентообладателю, которым может быть как сам автор, так и иное лицо, которое будет указано как заявитель. Исключительные права, составляющие сущность про­мышленной собственности, принадлежат тому лицу, которое является собственником охранного документа, независимо от оснований перехода к нему таких прав.

Среди абсолютных прав собственника патента следует отметить такие:

- исключительное право использовать охраноспо­собный объект по своему усмотрению, если такое использование не нарушает прав иных собственников

патентов;

- препятствовать третьим лицам использовать ох­раноспособный объект без его разрешения, за исклю­чением случаев, когда такое использование не признается в соответствии с патентным законодатель­ством нарушением прав собственника.

 

Общие положения наследственного права

Понятие наследственного права можно рассматривать как в объективном, так и в субъективном смысле.

Наследственное право в объективном смысле — это совокупность установленных государством правовых норм, которые регулируют условия и порядок перехода после смерти гражданина имущественных и некоторых личных неимущественных прав и обязанностей.

Под наследственным правом в субъективном смысле понимают права лица, которое призывается к наследованию, и права лица, которое уже приняло наследство. Таких лиц называют наследниками.

Принципы наследственного права представляют собой основополагающие начала, на которых базируются нормы наследственного права. Исходя из этого различают следующие принципы.

Принцип универсальности наследственного правопреемства состоит в том, что акт принятия наследства распространяется на все наследство, независимо от того у кого она находится и что определенные его объекты неизвестные наследнику в момент принятия наследства. Кроме того, универсальность проявляется и в том, что к наследнику переходят не только права, а и обязанности. Причем недопустимо принятие наследства частично, по условию или с определенными предостережениями.

Указанный принцип также означает, что переход прав и обязанностей не должен иметь никаких промежуточных звеньев, кроме случаев, предусмотренных законом, он может осуществляться непосредственно от наследодателя к наследнику.

Принцип свободы завещания. Этот принцип тесно связан с общегражданским принципом диспозитивности гражданско-правового регулирования и означает, что наследодатель может распорядиться своим имуществом на случай смерти, составив завещание, или вообще этого не делать. В завещании он может определить как наследников любых субъектов гражданского права, поделив между ними на свое усмотрение имущество, которое ему приналежит. Составление завещания, его отмена — исключительно воля наследодателя, никто не имеет права принудительно оказывать влияние на его действия.

Тем не менее, законодательством установлен ряд положений, которые направленные на защиту так называемых обязательных наследников (ст. 535 ГК) и которые имеют приоритет над правилами, установленными самим наследодателем. В этом состоит принцип обеспечения прав и интересов обязательных наследников.

Следующий принцип — принцип учета не только соответствующей действительности, а и допустимой воли наследодателя состоит в том, что если наследодатель не оставит завещание, то закон устанавливает круг наследников и порядок наследования с учетом допустимой воли наследодателя — к наследованию призываются ближайшие по родственным связям наследодателю люди.

Нормы наследственного права предоставляют свободу волеизъявления не только наследодателям, а и наследникам, которые могут принять наследство или отказаться от нее из разных соображений. Такая диспозитивность составляет содержание принципа свободы выбора у наследников, которые призываются к наследству.

Два других принципа — принцип охраны основ правопорядока и морали, интересов наследодателя, наследников, других физических и юридических лиц относительно наследования и принцип охраны самого наследства от любых противоправных или аморальных посягательств имеют охранительный характер. Эти принципы четко проявляются в нормах, которые регламентируют порядок устранения от наследования недобросовестных наследников (ст. 528 ГК Украины), обеспечение сохранения тайны завещания, исполнение воли наследодателя, реализации пренадлежащих наследникам наследственных прав, охраны и управления наследством к моменту передачи ее надлежащим наследникам и т.п..

Переход прав и обязанностей физического лица — наследодателя — после его смерти к наследникам соответственно нормам наследственного права называют наследованием.

Наследование характеризуется рядом таких признаков.

1. Для осуществления вышеупомянутого перехода прав и обязанностей необходимо наличие определенного фактического состава, предусмотренного нормой наследственного права. К основаниям наследования относят закон и завещание.

2. Единство прав и обязанностей, которые переходят от умершего гражданина к наследникам объединяется одним термином — наследственная масса. Все имущественные права, которые переходят к наследнику в процессе наследования имеют название наследственного актива, а совокупность обязанностей — наследственного пассива. Нельзя принять права и отказаться от обязанностей.

3. Наследование имеет общий (универсальный) характер, а не частичный (сингулярный). Нельзя принять одни права, а от других отказаться. Универсальность наследования проявляется и в том, что все права и обязанности переходят от одного лица к другому без участия третьего субъекта. Сингулярный правопреемник приобретает только какое-либо одно право или группу прав. К нему может перейти также отдельное обязательство. Так, согласно с ст. 539 ГК Украины наследодатель может возложить на наследника, к которому переходит жилой дом, обязательство предоставить другому лицу (сингулярному правопреемнику) пожизненное пользование этим домом или его частью. Как видим, сингулярный правопреемник приобретает свое право не непосредственно от наследодателя, а посредством наследника.

Наследственные правоотношения возникают не по воле субъектов. Основанием их возникновения является не событие. При этом не всегда наследодатель своим волеизъявлением может повлиять на содержание этих правоотношений. Так, в ст. 535 ГК Украины приведен круг наследников, которые имеют право на получение части наследственного имущества (обязательной части) независимо от того, какое распоряжение было сделано завещателем.

Элементами наследственных правоотношений являются субъект, предмет (объект) и содержание.

Субъекты наследственных отношений:

1. Наследодатель – лицо, после смерти которого открывается наследство. Это всегда физическое лицо.

2. Наследники – лица, указанные в законе или завещании в качестве таковых и могущие получить наследство со смертью наследодателя. Наследником может быть любой субъект гражданского права: физическое, юридическое лицо или государство. В отличии от юридических лиц, граждане и государство могут быть наследниками как по закону, так и по завещанию; юридические лица – только по завещанию. В качестве наследников могут быть граждане, находящиеся в живых к моменту смерти наследодателя, а также дети наследодателя, родившиеся после его смерти.

Объектом наследственных правоотношений на всех этапах является наследство или, как ее называют, наследственная масса, под которой понимают то, что после смерти наследодателя переходит к его наследникам в порядке наследственного правопреемства.

Если содержание наследства - это права и обязанности, которые принадлежали наследодателю, то права и обязанности, которые составляют содержание наследственных правоотношений, это, во-первых, права, которые возникают в связи с открытием наследства, — право на принятие наследства или отказ от него, и во-вторых, права и обязанности, которые возникают у наследника на втором этапе развития наследственных правоотношений, в частности право на получение свидетельства о праве на наследство, право выделения полагающейся ему части наследственного имущества, обязанность возместить в рамках соответствующей действительной стоимости наследственного имущества необходимые затраты, возникшие у третьих лиц из охраны наследственного имущества или из управления им и т.п.

 

 

Спадкування за заповітом. Особі надається право самостійно визначати коло осіб, яким може дістатись майно після її смерті та визначити частки, яки мають належати цім особам. Щоб це зробити громадянину необхідно скласти відносно свого майна заповіт. Заповіт являє собою розпорядження громадянина щодо визначення ним долі свого майна на випадок смерті, що повинно бути зроблено у письмовій формі з нотаріальним посвідченням (чи в прирівняної до неї формі). Заповіт може складатись на користь як тих осіб, що входять, до кола спадкоємців за законом, так і тих, що не входять до нього. Також можна заповісти майно державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Отже заповіт може як покращити становище спадкоємця за законом, так і погіршити його в залежності від волі заповідача, а також може закликати до прийняття спадщини осіб, що взагалі не є спадкоємцями за законом. Заповідач також може у заповіті позбавити права на спадкування одного, кількох чи, навіть, всіх спадкоємців за законом.

Але закон чітко визначає коло тих осіб, які не можуть бути взагалі залишені без спадщини за волею заповідача. Якщо заповіт складений не на користь таких осіб, вони все одно мають право успадкувати деяку частину від того майна, що належала б їм за законом, тобто так звану обов’язкову частку. Отже, ст. 535 ЦК УРСР виділяє осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Вони успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом. Такими особами є неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого. При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Складання заповіту є одностороннім правочином, оскільки під час життя заповідача спадкоємець щодо житла в силу заповіту прав не має та ні яких обов’язків не несе. Спадкоємець погоджується на прийняття спадщини не під час здійснення правочину – складання заповіту, а вже після смерті заповідача. Отже, складаючи заповіт спадкодавець висловлює лише свою особисту односторонню волю щодо подальшої долі належного йому майна. Але ні хто примусово не муже бути наділений майном, тому спадкоємець може як прийняти, так і відмовитись від майна, призначеного йому за заповітом. Відсутність волевиявлення спадкоємця щодо прийняття житла за заповітом після смерті заповідача не робить цей заповіт недійсним, а лише свідчить про відмову від спадку. Все це дозволяє говорити про те, що заповіт не є двосторонньою угодою – договором а є саме одностороннім правочином, у якому відображена воля однієї особи – заповідача.

Заповіт може бути скасований чи змінений заповідачем у будь-який момент на його розсуд. Тому заповіт не має за життя заповідача остаточної сили. Про скасування заповіту говорить звернення заповідача до нотаріальної контори з відповідною заявою чи посвідчення нового заповіту. Останній заповіт відміняє усі попередні. При цьому слід брати до уваги, що скасування чи зміна заповіту є дією, що має суто особистий характер. Тому згідно зі ст. 544 ЦК УРСР та Законом України “Про нотаріат” заповіт може бути зроблено, змінено або скасовано лише особисто громадянином – заповідачем. Вчинення цих дій через представників не допускається. Навіть опікун особи, що була визнана недієздатною після нотаріального посвідчення заповіту, не має права скасовувати або змінити заповіт підопічного.

Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її, зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця) – ст. 536 ЦК УРСР. З деякою умовністю можна провести аналогію між спадкоємцями другої черги спадкоємців за законом та підпризначеним спадкоємцем за заповітом: перші успадковують лише після спадкоємців першої черги за законом, другі – лише після основного спадкоємця за заповітом. Але є й суттєва різниця. Підпризначений спадкоємець призначається заповідачем, а коло спадкоємців другої черги визначено законом. Підпризначений спадкоємець, якщо зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її як спадкоємець за заповітом успадковує перш ніж будь-які спадкоємці за законом (за виключенням обов’язкової частки у спадщині). Як справедливо зазначають В.М.Самойленко та В.А.Кройтор, якщо основний спадкоємець помре, не відмовившись від спадщини, а лише не встигнув її прийняти, право на спадщину надходить до його спадкоємців за законом[1]. Якщо вже ці спадкоємці не приймуть спадщини, у спадкові права має вступати підпризначений спадкоємець.

Згідно зі ст. 538 ЦК УРСР заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання. Відказоодержувачами можуть бути як ті особи, що входять, так і ті, що не входять до числа спадкоємців за законом. Наприклад, умовою прийняття спадщини спадкоємцем може бути прийняття ним на себе обов’язків за договором довічного утримання. У разі відмови від цього заповідального відказу спадкоємець позбавляється не тільки можливості стати власником будинку, що був отриманий заповідачем за договором довічного утримання, а також позбавляється всього спадкового майна, що йому мало надійти за заповітом. Адже прийняття спадщини під умовою з боку спадкоємця неможливо та свідчить про його відмову від спадкування. Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання заповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього. Тому якщо заповідальний відказ перевищує вартість успадкованого спадкоємцем майна, у цієї частині заповідальний відказ буде недійсним. У разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання заповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщини зобов'язання з виконання заповідального відказу переходить на інших спадкоємців, які одержали його частку.

У ст. 539 ЦК УРСР особливо виділено, що заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить жилий будинок зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною. Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право спадкоємства. Обов’язок надавати вказаній заповідачем особі довічне користування житлом обтяжує не тільки спадкоємця, а саме житло, оскільки у разі наступного переходу права власності право довічного користування зберігає силу для нового власника. Тому в усіх наступних правовстановлюючих документах про право власності на житло (договорах, заповітах тощо) нотаріус повинен відображувати право особи на довічне користування житлом аж до смерті цієї особи. Необхідно підкреслити, що при покладенні на спадкоємця обов’язку з надання іншій особі права довічного користування цим будинком або певною його частиною мова може йти тільки про спадкування за заповітом. Адже в законі мова йде не просто про спадкодавця, а саме про заповідача. Тому у випадку, коли спадкодавець бажає, щоб після його смерті майно перейшло спадкоємцям за законом та щоб при цьому якась інша особа довічно користувалась житлом, є доцільним оформлення заповіту.


[1] Самойленко В.М., Кройтор В.А. Юридический справочник владельца автомобиля. / Х.: Бизнес-информ. - 1996.-c. 87.

 

 

У статті 524 ЦК УРСР вказано, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Отже, розглянемо детальніше ці підстави спадкування.

Спадкування за законом має місце коли і оскільки воно не змінено заповітом. Тобто якщо спадкодавець не висловив окремо у заповіті свою волю щодо долі усього чи частини свого майна після смерті, чи спадкоємець за заповітом помер раніш відкриття спадщини, спадкувати мають особи, що є спадкоємцями за законом.

Фізичні, особи, що є спадкоємцями за законом відповідно з тим, хто з них раніш інших має право на спадкування поділяються на відповідні черги. Спадкоємці, що віднесені законом до однієї черги ні яких переваг один перед іншим не мають та спадкова маса, що припадає на спадкоємців цієї черги поділяється між ними в рівних частках (крім предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку). Але слід зазначити, що у разі, коли майно (наприклад, будинок) було нажите подружжям у зареєстрованому шлюбі, до спадкової маси має бути віднесена лише та частина цього майна, що належала саме померлому з подружжя. Такий поділ не лишає іншого з подружжя спадкувати після померлого з виділеної частини майна померлого. Розглянемо приклад. У період шлюбу подружжя придбало будинок та на протязі одного року до смерті чоловіка в цьому будинку проживали чоловік, дружина та донька. До спадкової маси необхідно віднести лише половину цього будинку, оскільки інша половина як спільно нажите у шлюбі майно є власністю дружини померлого. Під час відкриття спадщини її прийняли дружина, син та донька померлого, що є спадкоємцями за законом. Спадкова маса, серед якої половина будинку, поділяється на три рівні частки та це є доля кожного у майні, що має бути успадкована кожним зі спадкоємців. Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку поділяються між дружиною померлого та його донькою, оскільки вони проживали сумісно з спадкодавцем на протязі останнього року його життя.

Перша черга спадкоємців за законом встановлена ст. 529 ЦК УРСР. Спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому батьку.

Ст. 530 ЦК УРСР встановлює другу чергу спадкоємців за законом. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

У ст. 531 ЦК УРСР йдеться про те, що спадкувати за законом мають право непрацездатні особи, що утримувались померлим не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. Зазначимо, що утримання у цьому випадку повинно мати постійний характер на протязі року. Більш того, утриманці померлого неодмінно повинні бути непрацездатними за віком (пенсіонери, неповнолітні) чи за станом здоров’я (інваліди). Усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер. Ст. 532 ЦК УРСР регламентує спадкування усиновленими та усиновителями. Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших кровних родичів усиновленого. В той же час кровні родичі усиновленого по висхідній лінії і його брати та сестри, навпаки, не одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його нащадків

 

 

Прийняття спадщини.

Для того, щоб скористуватись правом на отримання спадщини спадкоємець повинен здійснити фактичні дії, що свідчать про цей його намір. Іншими словами, спадкоємець повинен прийняти спадщину. Згідно зі ст. 549 ЦК вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Відносно житла, яке складає спадкову масу це означає, що якщо спадкоємець у встановлені строки після відкриття спадщини вселяється в це житло, чи на момент відкриття спадщини вже проживає у ньому, він вважається таким, що прийняв спадщину. Існування вказаних обставин не виключає того, щоб спадкоємець після відкриття спадщини подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Цім спадкоємець лише підтверджує свою волю щодо прийняття спадщини. Підтвердженням фактичного вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим житлом можуть бути, наприклад, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, місцевого виконкому чи держадміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смерть спадкодавця проживав разом з ним; штамп у паспорті спадкоємця про прописку в успадкованому житлі у шестимісячний період після смерті спадкодавця чи відповідний запис в домової книзі.

Але якщо спадкоємець не проживає в житлі, що створює спадкову масу у період відкриття спадщини та бажає прийняти спадщину, він обов’язково повинен звернутися з письмовою заявою до державної нотаріальної конторі за місцем відкриття спадщини. До заяв на вчинення нотаріальних дій, пов’язаних зі спадкуванням як до юридичних документів пред’являються уніфіковані вимоги. Передусім зазначимо, що це частіше саме заяви про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини, а також про видачу свідоцтва про право на спадщину. Якщо така заява подається спадкоємцем до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто, то нотаріус встановлює особистість заявника, перевіряє його підпис та робить про це відмітку у заяві. Якщо спадкоємець особисто не може з’явитися у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини, його підпис на заяві повинен бути нотаріально засвідченим. Якщо заява, на якої підпис спадкоємця не є нотаріально засвідченим надійшла по пошті, нотаріус приймає її та запропоновує спадкоємцю надіслати заяву, що оформлена належним чином або прийти особисто до цієї нотаріальної контори (п. 110 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України).

Ст. 550 ЦК УРСР припускає продовження шестимісячного строку на прийняття спадщини. Цей строк може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Питання про те, чи визнавати поважною причину пропуску строку на прийняття спадщини вирішується судом в кожному окремому випадку виходячи з його внутрішнього переконання, існуючої практики та матеріалів справи, оскільки закон не містить вичерпного переліку цих поважних причин. Також є припустимим позасудовий порядок продовження строку на прийняття спадщини, навіть якщо він порушений без поважних причин, якщо на це погодяться всі інші спадкоємці, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти майна, що мало йому належати .

Спадкоємець приймає спадщину без будь-яких умов або застережень, чи може відмовитись від неї, якщо його не задовольняють будь-які умови прийняття спадщини. Причому згідно з п. 111 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України прийняття чи відмова від спадщини можуть мати місце по відношенню до всього успадкованого майна. Спадкоємець не може прийняти одну частину спадщини, а від другої частки відмовитись. Спадкоємець, що прийняв частку спадщини вважається таким, що прийняв усю спадщину. Прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців (ст.551 ЦК УРСР).

Відмова від спадщини

Відмова від спадщини є одностороннім правочином, що свідчить про неприйняття спадщини спадкоємцем. Така відмова повинна бути зроблена в шестимісячний термін з дня відкриття спадщини. При цьому спадкоємець може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій (ст.553 ЦК УРСР). Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини. Тобто спадкоємець може відмовитись від спадщини шляхом активних дій (коли подає заяву про це до нотаріальної контори) та шляхом бездіяльності (утримуючись від дій, що свідчать про прийняття спадщини). У першому випадку спадкоємець, що відмовляється від своєї частки у спадщині може призначити це майно будь-кому з спадкоємців на свій розсуд. Інакше частка того спадкоємця, що відмовився від спадщини поділяється між іншими спадкоємцями в рівних частках. Відмова від спадщини не є можливою на користь тих з спадкоємців, які є усуненими від спадщини.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами України справ про спадкування” від 24 червня 1983 р. №4 з наступними змінами йдеться про те, що відмова від спадщини на користь інших закликаних від спадкування спадкоємців допускається лише протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Після цього особа, яка прийняла спадщину, вправі передати право на все або частину одержаного за спадщиною майна іншому спадкоємцеві на підставі загальноцивільних угод - договорів купівлі-продажу, дарування, міни. Як бачимо угоди, що замінюють відмову від спадщини після пропущення строку можуть бути як безоплатними, так і оплатними. З цього випливає висновок, що на відміну від прийняття спадщини, яке завжди є безумовним, відмова від спадщини на користь іншої особи може бути зробленою як без будь-яких умов щодо неї, так і з умовою зробити зустрічне грошове чи інше майнове надання.

Свідоцтво про право на спадщину.

Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності спадкоємця на житло чи інше успадковане майно є Свідоцтво про право на спадщину. Воно свідчить про прийняття спадщини спадкоємцями та підтверджує цей юридичний факт, тому може бути видане лише тим спадкоємцям, яки належним чином прийняли спадщину. Це Свідоцтво видається виключно держаним нотаріусом за письмовою заявою спадкоємця. Згідно зі ст. 561ЦК УРСР Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що крім осіб, які заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Але оскільки Свідоцтво про право на спадщину лише засвідчує юридичний факт прийняття спадщини, воно може бути видане навіть через кілька років після прийняття спадщини, якщо встановлено, що цей факт дійсно мав місце.

Видача Свідоцтва про право на спадщину на житло чи інше майно, що підлягає реєстрації здійснюється нотаріусом після отримання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцю та перевірки відсутності заборони чи арешту цього майна. Крім правовстановлюючих документів на житло необхідним є надання нотаріусу довідки-характеристики з БТІ, а якщо інвентаризація не проведена – довідку відповідного виконкому. Якщо на вказане житло накладена заборона нотаріус повинен повідомити кредитора про те, що спадкоємцям боржника видане Свідоцтво про право на спадщину. Відповідно, кредитор спадкодавця може стягнути борг з спадкоємців як з боржників чи задовольнити свої вимоги з вартості майна спадкоємців (у тому числі з успадкованого), оскільки спадкоємці поряд з правами успадковують обов’язки спадкодавця серед яких також його борги. Якщо на житло, що успадковується раніш був накладений арешт судовими органами, видача Свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту. При спадкуванні житла, Свідоцтво про право на спадщину, як і інші правовстановлюючі документи про право власності на нерухомість, повинно бути зареєстровано у БТІ чи місцевому виконкомі, про що на ньому цім органом робиться відмітка.

Згідно з п. 109 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України Свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я всіх спадкоємців чи, за їх бажанням, кожному з них окремо. При цьому в кожному Свідоцтві вказується все успадковане майно та перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини, що належить спадкоємцеві, якому видається Свідоцтво про право на спадщину. Якщо Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не на всю спадщину, то в його тексті вказується, яка частка залишається відкритою.

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Цивільне право України. Конспект лекцій

Конспект лекцій.. зміст цивільне право як одна з галузей права України цивільне законодавство України..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Субъекты права промышленной собственности и их правовое положение

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Акты гражданского состояния
Акты гражданского состояния - это факты (события или действия), с которыми закон связывает возникновение или прекращение определенного состояния физического лица как субъекта охраняемых и регулируе

Понятие Украины как государства - субъекта гражданского права
Украина как государство правде всего представляет собой политическую организацию общества, носителя политической власти и суверенитета. В этом качестве она субъектом гражданского права не является.

Понятие и виды права общей собственности
Право собственности на имущество может принадлежать как одному, так и одновременно двум или нескольким лицам. Например, жилой дом принадлежит на праве собственности двум или нескольким физическим л

Понятие и виды права общей собственности
Право собственности на имущество может принадлежать как одному, так и одновременно двум или нескольким лицам. Например, жилой дом принадлежит на праве собственности двум или нескольким физическим л

Понятие и виды смежных прав и их объекты
Наряду с охраной прав авторов произведений на­уки, литературы и искусства Закон Украины «Об автор­ском праве и смежных правах» охраняет смежные права исполнителей, производителей фонограмм и органи

Охрана прав исполнителей
Определяя круг лиц, которые приобретают смеж­ные права в связи с исполнением произведений, Закон Украины «Об авторском праве и смежных правах» оп­ределяет, что исполнителем является актер (театра,

Система
В виду многочисленности и разнообразия складывающихся обязательственных правоотношений, важное место занимает их систематизация. Система обязательственного права представляет собой внутреннюю связь

Понятие
Экономическая функция обязательства состоит в опосредствовании перемещения имуществ и иных отчуждаемых благ. Такой характер носят, например, обязательства по поставке или купле-продаже, при помощи

Виды обязательств
По своему содержанию гражданско-правовые обязательства могут быть подвергнуты классификации исходя из различных признаков. ·В зависимости от оснований возникновения они подразделяются на д

Основания возникновения обязательств
Основаниями возникновения обязательств признаются определенные юридические факты или их совокупность (юридические составы), с наступлением которых нормы права связывают возникновение установление о

Субъекты обязательств. Множественность лиц в обязательствах
Субъектами обязательств (сторонами) могут быть физические, юридические лица и государство. Управомоченный участник обязательства именуется кредитором. В силу того, что он в обязательстве, ож

Понятие и принципы исполнения обязательств
Обязательство устанавливается для того, чтобы оно было исполнено. Исполнение обязательства состоит в совершении должником в пользу кредитора обусловленного действия, составляющего предмет обязатель

Предмет и способ исполнения обязательств
Предмет исполнения обязательств - это действия по передаче вещи, выполнению работы или оказанию услуги, которые осуществляются или должны осуществиться должником в пользу кредитора. Если они связан

Субъекты исполнения обязательств. Исполнение обязательств с участием третьих лиц
Кредитор может требовать исполнения только от должника, т.к. характер и качество исполнения некоторых обязательств зачастую зависят от личных особенностей должника. Например, поверенного, с которым

Место и время исполнения обязательств
Место исполнения - это то место, где должны быть совершены действия, составляющие содержание обязательства (место передачи товара, место уплаты денег, место производства работы и т. д.). Должник до

Просрочка исполнения должником и кредитором и их правовые последствия
Срок исполнения обязателен для должника и для кредитора. Нарушив установленные сроки, должник считается допустившим просрочку. Если по характеру обязательства кредитор обязан совершить действия, не

Понятие и способы обеспечения исполнения обязательств
Обеспечение исполнения обязательств - это предусмотренная законом или соглашением сторон дополнительная мера имущественного воздействия на должника, побуждающая его к исполнению основного обязатель

Понятие задатка
Задатком признается денежная сумма, выдаваемая одной из договаривающихся сторон в счет причитающихся с неё по договору платежей другой стороне в доказательство заключения договора и в обеспечение е

Понятие поручительства
Поручительство - это договор, по которому поручитель обязывается перед кредитором другого лица отвечать за исполнение последним его обязательства в полном объеме или в определенной части. Обеспечен

Понятие гарантии
В силу всего вышесказанного приходим к выводу, что гарант обязывается перед кредитором другого лица отвечать за исполнение последним своего обязательства в полном объеме или в части. Гарантироватьс

Понятие банковской гарантии
Банковская гарантия – это выдаваемое одним лицом (гарантом), по просьбе другого лица (принципала) письменное обязательство уплатить кредитору принципала (бенефициару) в соответствии с условиями дав

Понятие удержания как способа обеспечения исполнения
Суть удержания как способа обеспечения исполнения обязательства состоит в том, что кредитор, у которого находится вещь, подлежащая передаче должнику либо лицу, указанному должником, вправе в случае

Понятие и основания гражданско-правовой ответственности
Гражданско-правовая ответственность - это мера воздействия, применяемая к правонарушителю, влекущая для него невыгодные экономические последствия. Сущность гражданско-правовой ответственности кратк

Понятие и виды договоров
Термин «договор» употребляется в гражданском праве в различных значениях. Под договором понимают и юридический факт, лежащий в основе обязательства, и само договорное обязательство, и документ, в к

Порядок заключения договора
Для того чтобы стороны могли достигнуть соглашения и тем самым заключить договор, необходимо, по крайней мере, чтобы одна из них сделала предложение о заключении договора, а другая - приняла это пр

Изменение и расторжение договора
Основания изменения и расторжения договора. Заключенные договоры должны исполняться на тех условиях, на которых было достигнуто соглашение сторон, и не должны изменяться. Такое общее правило

Понятие и характеристика договора купли-продажи
Общество, в котором существует товарное про­изводство, не может обходиться без актов обмена товаров, перехода права собственности от произво­дителя к потребителю. Одной из форм организации оборота

Понятие, характеристика и виды договора поставки
По договору поставки одна сторона - поставщик, обязуется передать в обусловленный срок, не совпа­дающий с моментом заключения договора, продук­цию (товары) в собственность (оперативное управление)

Договор энергоснабжения и газоснабжения
Договор энергоснабжения - это соглашение, по которому одна сторона обязуется подавать энергию через присоединенную сеть другой стороне (абонен­ту), а та в свою очередь обязуется оплачивать ее и так

Договор дарения
Согласно части первой ст. 234 ГК по договору дарения одна сторона передает безвозмездно другой стороне имущество в собственность .Договором да­рения опосредуется переход имущества от одного лица к

Договор аренды
Договор аренды – это соглашение в силу которого одна сторона (арендодатель) обязуется предоставить другой стороне (арендатору) имущество за плату во временное владение и пользование. Договор аренды

Договор аренды земли
Договор аренды земли - это соглашение в силу которого арендодатель за плату передает арендатору во владение и пользование земельный участок для хозяйственного использования на обусловленный договор

Обязанности ссудодателя
В реальном договоре ссудодатель не несет ка­ких-либо обязанностей, ибо свою единственную функцию - передать имущество другому контраген­ту - выполняет уже в момент заключения сделки. В кон

Обязанности ссудополучателя
В отличие от ссудодателя ссудополучатель несет обязанности, остающиеся одними и теми же незави­симо от того, является ли совершенная ссуда реаль­ным или консенсуальным, односторонним или взаимным д

Договор подряда
По договору подряда подрядчик обязуется выполнить за свой риск определенную работу по заданию заказчика из его или своих материалов, а заказчик обязуется принять и оплатить выполненную работу.

Ответственность сторон
За неисполнение или ненадлежащие исполнение обязанностей по договору строительного подряда подрядчик или заказчик несут взаимную имуще­ственную ответственность. Что касается подрядчика, то

Договор бытового заказа
Договор подряда по обслуживанию бытовых потребностей граждан (бытовой заказ) – это соглашение, согласно которому субъект, обслуживающий бытовые потребности граждан, обязуется выполнить для заказчик

Договоры на проведение НИР и ОКР
По договору на выполнение научно-исследовательских, опытно-конструкторских и технологических работ исполнитель обязуется выполнить в обусловленный срок научно-исследовательскую, опытно-конструкторс

Понятие, характеристика и виды договоров по предоставлению услуг
Легально определения договоров по предостав­лению услуг нет, однако такое общее понятие мож­но вывести путем выявления общих признаков. Договор о предоставлении услуг - соглашение, в силу

Понятие, характеристика и виды договора хранения
По договору хранения одна сторона (хранитель) обязуется хранить имущество, переданное ей другой стороной, и возвратить это имущество в сохранности. Юридическая характеристика договора.

Виды договоров хранения
Теория гражданского права традиционно выде­ляет несколько видов договоров хранения. • В зависимости от норм регулирующих отноше­ния по хранению различают обычное хранение и специальные вид

Страховое правоотношение и его элементы
Страховое правоотношение - это вид гражданс­ко-правовых отношений складывающихся по пово­ду защиты имущественных интересов граждан и юридических лиц в случае наступления определен­ных событий (стра

Договор страхования
Договор страхования представляет собой пись­менное соглашение между страхователем и страхов­щиком, согласно которому страховщик берет на себя обязательство в случае наступления страхового слу­чая в

Формы и виды страхования
Классификация страховых обязательств предпо­лагает разделение последних на группы по опреде­ленным обобщающим признакам, связанным с характеристикой страховых рисков, участников страхового соглашен

Понятие, характеристика и значение договора поручения
По договору поручения одна сторона (поверенный) обязуется совершить от имени и за счет другой сторо­ны (доверителя) определенные юридические действия Сторонами данного договора (поверенным и

Права и обязанности сторон по договору поручения
Согласно ст. 390 ГК на поверенном лежат сле­дующие обязанности: сообщить доверителю по его требованию все сведения о ходе исполнения поручения. Соблюдение данного требования может дать воз

Прекращение договора поручения
Договор поручения может быть прекращен, на общих основаниях прекращения обязательств, а так­же вследствии: а) отмены его доверителем; б) отказа поверенного. Право на одно

Договор комиссии
По договору комиссии одна сторона (комиссио­нер) обязуется по поручению и в интересах другой стороны (комитента) за вознаграждение совершать одну или несколько сделок от своего имени за счет комите

Договор займа
По договору займа одна сторона (займодавец) передает другой стороне (заемщику) в собственность или на праве полного хозяйственного ведения (оперативного управления) деньги или вещи, определяемые ро

Договор банковского счета
Договор банковского счета – это соглашение по которому банк обязуется принимать и зачислять на счет, открытый клиенту (владельцу счета), денежные средства, выполнять распоряжения клиента о перечисл

Договор банковского вклада и его виды
В сферу кредитных и расчетных отношений включаются отношения, связанные со сберегательными вкладами населения, которые могут приниматься всеми банками на условиях, самостоятельно определяемых банка

Договор факторинга
По договору факторинга одна сторона (фактор) передает или обязуется передать денежные средства другой стороне (клиенту), а клиент уступает или берет на себя обязательство уступить фактору своё дене

Лицензионный договор и его виды
По лицензионному договору обладатель исклю­чительного права (лицензиар) передает право на ис­пользование охраняемого объекта другому лицу (лицензиату), а последний принимает на себя обя­занность вн

Договор о передаче ноу-хау
Понятие ноу-хау и правовые предпосылки дого­вора о его передаче. Под ноу-хау понимается принадлежащая граж­данину или юридическому лицу полезная неохраня­емая техническая, организационная

Договор о совместной деятельности
Договор о совместной деятельности – это договор, по которому несколько лиц (товарищей) обязуются соединить некую часть своего имущества и совместно действовать для достижения общей для них цели.

Обязательства, возникающие из действий в чужом интересе без поручения
В реальной жизни иногда возникают ситуации, когда одни лица добровольно совершают опреде­ленные действия в интересах других лиц, не имея от последних никаких полномочий на их совершение. Чаще всего

Обязательства, возникающие вследствие спасания государственного или коллективного имущества
Согласно ст. 467 ГК Украины, вред, причинен­ный лицу при спасании коллективного или государ­ственного имущества, возмещается той организацией, имущество которой спасал потерпевший. Субъект

Обязательства, возникающие вследствие причинения вреда. Основания гражданско-правовой ответственности за причинение вреда
Наиболее распространенным видом внедоговорных обязательств являются обязательства, возникающие вследствие причинения вреда неправомерны­ми действиями. Их сущность сводится к тому, что лицо, которое

Ответвенность организаций за вред. причиненный по вине ее работников
Организация может также причинить вред по­средством своей деятельности, воплощенной в дей­ствиях ее администрации или работников. В гражданском законодательстве и устанавливается от­ветственность о

Ответственность за вред причиненный незаконными действиями государственных и общественных организаций, а также должностных лиц
При рассмотрении вопроса об особенностях от­ветственности за вред, причиненный незаконными действиями государственных и общественных орга­низаций, а также должностных лиц при осуществле­нии ими акт

Ответственность за вред причиненный незаконными действиями органов дознания. предварительного следствия, прокуратуры и суда
Законом Украины «О порядке возмещения ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда» регламентированы основания и объем воз

Ответственность за вред причиненный несовершеннолетними и недееспособными лицами
В ГК содержится определение ответственности за вред, причиненный несовершеннолетними, не достиг­шими пятнадцати лет (ст. 446 ГК), несовершеннолет­ними в возрасте от 15 до 18 лет (ст. 447 ГК);

Ответственность за вред причиненный источником повышенной опасности
Согласно ст. 450 ГК организации и граждане, деятельность которых связана с повышенной опас­ностью для окружающих, обязаны возместить вред, причиненный источником повышенной опасности, если не докаж

Ответственность за вред причиненный при необходимой обороне или в состоянии крайней необходимости
Не подлежит возмещению вред. причиненный при необходимости обороны, если не были превы­шены ее пределы (ст. 444 ГК). Понятие необходимой обороны дается в УК Ук­раины. В соответсвии

Возмещение (компенсация)морального вреда
Моральным вредом признаются переживания и страдания, причиненные гражданину вследствие фи­зического или психического воздействия, что привело к ухудшению или лишению его возможности реа­лизации сво

Обязательства, возникающие из неосновательного приобретения или сбережения имущества
Обязательства из неосновательного обогащения -это такие обязательства в силу которых лицо, полу­чившее или сохранившее имущество за счет другого, лица без достаточных оснований, установленных за­ко

Понятие и предмет семейного права Украины
Семейное право Украины представляет собой со­вокупность правовых норм, регулирующих имуще­ственные и личные неимущественные отношения между членами семьи. Специфика имущественных и личных

Условия и порядок заключения брака. Препятствия к вступлению в брак
Для заключения брака законодательством уста­новлены определенные условия. К таким условиям относятся взаимное согласие лиц, вступающих в брак, и достижение ими брачного возраста. Взаимн

Брачный договор (контракт)
Брачный контракт - это соглашение лиц, всту­пающих в брак, определяющее имущественные пра­ва и обязанности супругов в браке и (или) в случае его расторжения. Цель данного контракта - измен

Неимущественные отношения между супругами
При вступлении в брак закон предоставляет суп­ругам право оставить каждому из них добрачную фамилию. По их взаимному согласию они вправе избрать общую фамилию, которая должна принад­лежать одному и

Правовой режим имущества супругов
Имущество, нажитое супругами во время брака является их общей совместной собственностью. Из этого следует, что каждый из супругов имеет равные права владения, пользования и распоряжения эт

Алиментные обязанности супругов
Супруги обязаны материально поддерживать друг друга. Такая обязанность возникает у супругов с момента регистрации брака, при этом не имеет значения, проживают супруги вместе или раздельно.

Алиментные обязанности родителей и детей
Порядок уплаты алиментов В соответствии с законом родители обязаны со­держать своих несовершеннолетних и нетрудоспособ­ных совершеннолетних детей, нуждающихся в материальной помощи. Несове

Усыновление (удочерение). Условия и порядок усыновления
(удочерения) Усыновление является юридическим актом, ус­танавливающим между усыновителем и усыновленным такие правовые отношения, какие существуют между родителями и детьми. Главной

Опека и попечительство
Вопросы опеки и попечительства относятся как к семейному, так и к гражданскому праву, ибо лич­ные неимущественные и имущественные отношения граждан с организациями и между собой регулируются и охра

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги