Встановлюються застій і нерухомість у суспільстві, що протягом сторіч не розвивається.

На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства у зв'язку з формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південній Європі держави виникли в епоху заліза. Там не потрібні були суспільні роботи, як у випадку східного (азіатського) шляху виникнення держав. У результаті розпаду громад виникала або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування зі збереженням державної власності (Спарта).

В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства.

У Стародавньому Римі процес формування класів і держави внаслідок цілого ряду причин гальмувався, і перехідний, до держави, період розтягся на сторіччя. В основному процес утворення держави в Стародавньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою плебеїв (стороннього населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства). Плебеї - особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торговельне й промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розпад родоплемінного порядку й утворення держави.

У Стародавній Спарті поява держави була обумовлена не тільки внутрішньоекономічними причинами, а й завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями й острах погрози повстання з їх боку обумовили формування держави на підґрунті специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю й рабів не допускалася, земля розподілялася нарівно серед общинників на правах володіння.

У древніх германців утворення держави було прискорено завоюванням значних територій Римської імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це привело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) порядку на землі колись могутньої Римської імперії.

Ф.Енгельс у роботі «Походження родини, приватної власності й держави» називає три форми виникнення держави: афінську, римську, німецьку імперії. (Цей порядок скоріше був прафеодальним або ранньофеодальним (селяни зберігали волю й власність на землю, знать не мала великої земельної власності), чим феодальним. Феодальний порядок, на відміну від прафеодального, характеризується такими класичними ознаками, як закріплення несвободи селянина й наявність великої земельної власності землевласника). Шляхом виникнення прафеодальної держави з первісного порядку йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), у Стародавній (Київській) Русі, в Азії в арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.

В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин - економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави в кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами.

Існує багато народів і націй, які створили свої держави лише в XX сторіччі. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних держав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основної націй (наприклад, Україна в складі дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності в XX ст. у результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, її супроводжувала характерна для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державоподібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії в середині 50- х років XX ст. виникло понад 90 нових держав, їхня кількість у наші дні виросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, які утворилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна (Боротьба за державність України йшла протягом століть із більш меншим успіхом. Це - народно-визвольна боротьба українського народу 1648- 1654 р. під керівництвом Б. Хмельницького. Це й спроби И.Мазепи в 1709р. використовувати російско-шведську війну з метою створення самостійної України. Це - події початку XX ст., коли була проголошена Українська Народна Республіка (УНР) на чолі з Г. Грушевським, а також - Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР, ЗУНР. Сюди належить і майже 70- літній період існування радянської України в складі СРСР. Державність самостійної незалежної України не придбала стійкий характер у зазначені періоди її виникнення або спроб створення) і інші країни СНД.