Економічні реформи в кінці 50-х в першій половині 60-х років

1.Впровадження досягнень НТР у виробництво, інтенсифікація виробничих процесів, механізація і автоматизація трудомістких робіт. Розв’язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу Хрущов прийняв ряд принципових рішень, що визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської влади.

- було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами соціальну політику;

- значне скорочення чисельного складу армії, що дозволило спрямувати більше ресурсів на ракетноядерну зброю і пов’язану з нею космічну програму;

- було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном при створенні нових галузей промисловості.

2. Реформи у галузі промисловості:

- децентралізація управління промисловістю;

- організація раднаргоспів

- прискорення процесу технічної реконструкції підприємств, особливо паливно-енергетичної бази промисловості, яка включала 600 підприємств.

3. Реформи у сільському господарстві:

- підвищення у 2-5 років закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- зменшення обсягів обов’язкових поставок державі продукції сільського господарства;

- зниження податків;

- прийняття програми освоєння цілинних та перелогових земель (з України у Казахстан та Західну Сибір виїхало майже 100 тис. молодих людей, чимало з яких там і залишилися).

- збільшення посівів технічних культур з метою зміцнення кормової бази тваринництва (кукурудзи, горох та ін.), кукурудзу почали сіяти на пшеничних полях, внаслідок цього у крамницях пшеничний хліб був замінений на кукурудзяний. У 1962 році СРСР вперше змушений був закупити зерно за кордоном.

- скорочення вдвічі, починаючи з 1955 р. присадибних ділянок колгоспників.

Соціальна політика.

У 50-ті-середина 60-х років відбулися суттєві зміни у рівні життя населення, що стало результатом проведення активної соціальної політики в державі. У березні 1956 р. радянський уряд скоротив на дві години тривалість робочого дня у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, пов’язаних з вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних днів). Було скасовано закон 1940 р., що прив’язував робітників до підприємства, на яких вони працювали. Тепер працюючі мали право змінювати місце роботи, за 2 тижні попередивши адміністрацію про свій намір. Для селян, однак, зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп. У травні було встановлено 6-годинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Скасовувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах.

У липні 1956 р. було прийнято закон про державні пенсії, за яким значно збільшено розміри пенсій. Пенсійний вік знижувався до 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.

Державна система соціального забезпечення колгоспників почала діяти тільки з липня 1964 р. і була менш радикальною. Право на пенсію при стажі не менше 25 років одержали колгоспники: чоловіки – від 65 років, жінки – від 60 років.

З вересня 1959 р. підприємства, установи і організації УРСР почали перехід на 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями при восьмигодинному робочому дні. З 1965 р. розпочався поступовий перехід з восьмигодинного на семигодинний робочий день.

У березні 1956 р. була прийнята партійно-урядова постанова про щомісячне авансування колгоспників і додаткову оплату праці в колгоспах.

У липні 1957 р. ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняла постанову “Про розвиток житлового будівництва в СРСР”, де ставилося завдання забезпечити кожній сім’ї окрему квартиру.

Слід відмітити, що незважаючи на економічні та соціальні реформи того часу кардинальних зрушень не було. І причиною цього був неринковий господарський механізм. Як і раніше підприємства не могли працювати самостійно, тому що ринку засобів виробництва не існувало.

Відмінності командної економіки від ринкової