Реферат Курсовая Конспект
Міжнародно-правове визнання держав і урядів - раздел Образование, МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА У Міжнародно-Правових Відносинах Найбільш Важливим Аспектом. Інституту Визнан...
|
У міжнародно-правових відносинах найбільш важливим аспектом. інституту визнання в цілому є визнання держав, урядів і органів національного опору та визволення. Звичайно, при утворенні нової держави насамперед виникає питання про її визнання існуючими державами. Головна мета визнання полягає в створенні умов для нормальних відносин з новоутвореною державою, нала¬годження тісного співробітництва у взаєминах між стороною, що визнає, і стороною, яку визнають. Як категорію міжнародного пу¬блічного права, міжнародно-правове визнання — це визнання державами нових держав або урядів, інших дестінаторів визнання з метою встановлення з ними офіційних або неофіційних, повних або неповних, постійних або тимчасових відносин.
На практиці міжнародне-правове визнання виглядає як одно¬сторонній добровільний акт держави, в якому вона проголошує про свої наміри вступати в юридичні відносини зі стороною, яку визнає. Отже, визнання є важливим зовнішньополітичним ак¬том, який засвідчує можливості підтримання з новим суб'єктом міжнародного права нормальних і стабільних відносин. У той же час визнання має й велике міжнародне-правове значення, яке визначається тими юридичними наслідками, якими воно тягне за собою: веде до нормалізації відносин з іншими державами, виво¬дить цю нову державу з міжнародної ізоляції, дозволяє визнаній; державі в повному обсязі реалізувати свою міжнародну правосуб'єктність.
В доктрині міжнародного публічного права існують дві теорії щодо значення міжнародно-правового визнання: декларативна і конститутивна. Згідно з декларативною теорією правові наслідки визнання мають обмежений характер, бо визнання — лише де¬кларація або підтвердження існуючого правового і фактичного стану, оскільки правосуб'єктність виникла раніш у силу самого права, тобто з того моменту, коли держава набула ознаки дер¬жави. В наукових колах розповсюджена думка про те, що саме декларативна теорія у більшій мірі відповідає реаліям міжнарод¬ного життя. До того ж ця теорія підкріплюється практикою між¬державних відносин. Прихильниками цієї теорії були і є Ф. Ф. Мартенс, відомі спеціалісти-міжнародники У. Фішер, Ш. Руссо, Я. Броунлі, більшість російських та вітчизняних учених.
Раніше, та й сьогодні, поширеною в доктрині міжнародного права залишається конститутивна теорія. Згідно з цією теорією акт визнання утворює, конституює державу як суб'єкт міжнародно¬го права. Іншими словами, нова держава дістає свою правосуб'єктність з рук існуючих держав. Прихильниками цієї теорії є англій¬ські 1
юристи Л. Оппенгейм, Г. Лаутерпахт, деякі німецькі та інші юристи. Дана теорія породжує чимало запитань. По-перше, незрозуміло, яка кількість визнань необхідна для надання дестінатору (адресату) згаданої властивості. По-друге, як свідчить прак¬тика, держава може існувати і вступати в певні контакти з іншими державами, тобто ефективно виступати суб'єктом міжнародного публічного права і без офіційного визнання. По-третє, конститу¬тивна теорія визнання суперечить суверенітетові держав і основ¬ним положенням міжнародного права.
Питання про визнання уряду в міжнародному публічному пра¬ві виникає при так званій «неконституційній» зміні влади внаслі¬док соціальної революції та громадянської війни, в ході розгор¬тання національно-визвольного руху, державного перевороту.
Необхідно підкреслити, що між визнанням держави і визнан¬ням уряду існує взаємозв'язок. Міжнародно-правове визнання но¬вої держави означає визнання її уряду, а визнання уряду ново¬утвореної держави, звичайно, означає визнання цієї держави. Су¬часне міжнародне публічне право при розгляданні питання про визнання урядів враховує такі основні критерії: фактичний кон¬троль новим урядом території і влади в країні, ступінь підтримки уряду населення, а також готовність і здатність нового уряду вико¬пувати свої міжнародні зобов'язання, додержування норм міжна¬родного права.
Оскільки визнання уряду може бути помилково витлумачено як його схвалення, деякі держави стали дотримуватися політики стримування від будь-якого визнання урядів. Наприклад, СШЛ майже чотири місяці не визнавали уряд Народної Республіки Бангладеш у 1971 р.
Існують дві форми міжнародно-правового визнання: нормальне і обмежене. Повне визнання де-юре (de jurе), тобто повне і ціл¬ковите юридичне визнання, яке не можна забрати назад. Обме¬жене визнання де-факто (de fасtо) буває в тих випадках, коли держава, що визнає, вважає за неможливе з різних причин вста¬новиш з державою, яку вона визнає, відносини у повному обсязі її надати їм остаточного правового оформлення. Обмежене визнан¬ня має два різновиди, один з них — визнання де-факто — тим¬часовим, але в тій чи іншій мірі юридично оформленим.
Другий різновид - це фактичне неофіційне визнання, яке полягає лише в епізодичних зносинах з новоутвореною державою із спеціальних питань. У такому випадку говорять про визнання аd hoc (стосов¬но до конкретних ситуацій). Так. внаслідок застосування визнання аd hoс США визнавали уряди, які прийшли до влади «неконсти¬туційним» шляхом в Бразилії (1969 р.), Аргентині і Болівії (І971 р.). Лівії (1969 р.). Португалії (1974 р.).
Проте конкретний обсяг відносин, що встановлюються на ґрунті де-факто, у кожному випадку визначається волею сторін. Як правило, при такій формі визнання можуть укладатися торго¬вельні та фінансові угоди, угоди про співробітництво зі спеціаль¬них питань, а також може відбуватися обмін офіційними представ¬никами. але тільки на консульському рівні.
Визнання де-юре тягне за собою встановлення дипломатичних відносин. Отже, звичайною формою визнання є визнання де-юре. Наприклад, станом на 15 травня 1993 року Україну визнали як незалежну державу 139 держав світу, 120 з них встановили ди¬пломатичні відносини.
Нарешті, існують і різні способи міжнародно-правового виз¬нання. Вони поділяються на чітко висловлені та мовчазні. До пер¬ших належать ноти, заяви, послання, договори, в яких безпосе¬редньо йдеться про визнання. Другий спосіб полягає у встанов¬ленні дипломатичних відносин і укладанні двосторонніх міждер¬жавних договорів. Обмін офіційними дипломатичними представ¬никами та укладання договору з офіційною казною сторін вва¬жається рівнозначним визнанню де-юре.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття міжнародного публічного права Майже ідентичне визначення... ОБ ЄКТИ ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО... ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття основних...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Міжнародно-правове визнання держав і урядів
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов