Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами
Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами - раздел Образование, МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Принцип Вирішення Міжнародних Спорів Мирними Засобами Зафіксовано В Статуті 0...
Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами зафіксовано в Статуті 00Н і Декларації про принципи міжнарод¬ного права. Згідно з п. З ст. 2 Статуту 00Н «усі Члени Організа¬ції Об'єднаних Націй вирішують свої міжнародні спори мирними засобами так, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир та без¬пеку і справедливість». Цей принцип означає обов'язок держав розв'язувати усі спори, які виникають між ними, виключно мир¬ними засобами.
У міжнародно-правових актах постійно розвиваються засоби мирного розв'язування міжнародних спорів, і, більше того, встановлюється юридичне зобов'язання держав використати такі за¬соби. Наприклад, відповідно до ст. 33 Статуту ООН сторони, які беруть участь в будь-якому спорі, «повинні насамперед старатися вирішити спір шляхом переговорів, обслідування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіо¬нальних організацій або угод чи іншими мирними засобами за своїм вибором».
Аналіз міжнародних договорів і угод останніх років показує, що з'явилось чимало нових положень, які є подальшим розвит¬ком відповідних норм Статуту ООН. З-поміж них можна назвати обов'язок держав «докласти зусилля до того, щоб у короткий час дійти до справедливого розв'язання, що спирається на міжнарод¬не право», обов'язок «продовжувати шукати взаємо погоджені шля¬хи мирного врегулювання спору», а у тих випадках, коли спір не вдається розв'язати, «утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище».
Важливо підкреслити і те, що в останні роки нормативний зміст принципу став предметом ретельного аналізу на нарадах експертів НБСЄ. Наприклад, підсумковий документ Наради в Вал-леті (Мальта, 1991 р.) передбачав утворення в Європі спеціаль¬ного органу — «механізму НБСЄ з урегулювання спорів», що діє як орган примирення.
Таким чином, за останні роки спостерігається, з одного боку, зростання питомої ваги мирних засобів вирішення міжнародних спорів, а з іншого — прагнення держав збагатити нормативний зміст принципу згідно з новими реаліями міжнародно-правових відносин.
2.3. Принцип невтручання у справи, які входять до внутрішньої компетенції держави -
Сучасне розуміння цього принципу в найбільш загальному ви¬гляді подається в п. 7 ст. 2 Статуту 00Н, де сказано, що Органі¬зація Об'єднаних Націй не має «права на втручання в справи, що по суті належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави». Вказана заборона, звичайно, розповсюджується і на дії будь-яких учасників міжнародного спілкування.
Офіційне тлумачення цього принципу конкретизовано в таких авторитетних міжнародних документах, як Декларація про прин¬ципи міжнародного права 1970 року, Заключному акті НБСЄ, Де¬кларації ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності і суверенітету від 21 грудня 1965 року та ін. Згідно з Декларацією 1970 року, принцип невтру¬чання означає заборону прямого або непрямого втручання з будь-яких причин у внутрішні або зовнішні справи будь-якої держави. Відповідно з цією Декларацією данин принцип містить такі елементи:
а) заборона збройної інтервенції й інших форм втручання або загрози втручання, спрямованих проти правосуб'єктності держави або проти її політичних, економічних і культурних основ;
б) заборона використання економічних, політичних та інших заходів з метою домогтися підкорення собі іншої держави в здійс¬ненні її суверенних прав і одержання від неї будь-яких переваг;
в) заборона організації, заохочення, допомоги або допускання збройної, підривної або терористичної діяльності, спрямованої на зміну ладу іншої держави насильницьким шляхом;
г) заборона втручання у внутрішню боротьбу в другій державі;
д) заборона застосування сили для позбавлення народів вільно обирати форми їх національного існування;
е) право держави вибирати свою політичну, економічну, со¬ціальну і культурну систему без втручання інших держав.
Загальновідомо, що міжнародне публічне право «у принципі» Не регулює питання внутрішнього становища держав, а тому втручанням повинні вважатися будь-які заходи держав або між¬народних організацій, за допомогою яких останні зроблять спро¬бу перешкодити суб'єкту міжнародного права займатися справа¬ми, які входять до його внутрішньої компетенції. Але з цього загального правила є виняток щодо застосування примусових заходів на підставі розділу VII (п. 7 ст. 2 Статуту ООН). На¬приклад, якщо Рада Безпеки ООН констатує, що події, які від¬буваються в межах території будь-якої держави, загрожують міжнародному миру і безпеці, такі події перестають бути внут¬рішньою справою даної держави, і, отже, дії Об'єднаних Націй стосовно цих подій не будуть кваліфіковані як втручання у внут¬рішні справи держави. З цього випливає й інший висновок: кон¬цепція невтручання не означає, що держави можуть довільно від¬нести до своєї внутрішньої компетенції будь-які питання. На¬справді критерієм, який дозволяє правильно підходити до з'ясу¬вання цього питання, є міжнародні зобов'язання держав, у тому числі й їх обов'язки за Статутом ООН.
МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття міжнародного публічного права Майже ідентичне визначення... ОБ ЄКТИ ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО... ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття основних...
Поняття міжнародного публічного права
У світовій юридичній літературі існує велика кількість різно¬манітних визначень міжнародного публічного пряна. Наприклад, американська доктрина міжнародного права в найзагальнішій формі визначає це
Загальний характер сучасного міжнародного публічного права
Із закінченням другої світової війни, утворенням Організації Об'єднаних Націй розпочався новий етап у розвитку міжнародного публічного права. Ця точка зору тепер домінує у світовій літера¬турі з мі
Співвідношення міжнародного публічного права
і внутрішньодержавного права
Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержав¬ного права становить не тільки теоретичний, але Гі практичний ін¬терес. Наведемо звичайний приклад з кн
Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
Поділ права на «публічне» і «приватне» відомо із стародав¬ніх часів. Римський юрист Ульпіан так визначив ці поняття: «Пуб¬лічне право, яке (відноситься) до становища Римської держави, приватне, яке
Система міжнародного публічного права
Система сучасного міжнародного публічного права — це склад¬ний конгломерат різних елементів, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права. Звичайно, ядро сучасного міжна¬родного права с
Міжнародне публічне право і інші соціальні норми
Співвідношення норм права та інших соціальних норм — пи¬тання, яке часто виникає в теорії і в практиці.
Наш час характеризується розширенням та інтенсифікацією зв'язків між народами в різн
Міжнародне публічне право і інші соціальні норми
Співвідношення норм права та інших соціальних норм — пи¬тання, яке часто виникає в теорії і в практиці.
Наш час характеризується розширенням та інтенсифікацією зв'язків між народами в різн
Джерела міжнародного публічного права
Проблема джерел міжнародного публічного права активно ди¬скутується вченими юристами-міжнародниками, оскільки , його теоретичне розв'язання безпосередньо пов'язане із практичним втіленням у життя з
Кодифікація та подальший розпиток міжнародного публічною права
У системі міжнародного публічного права існує велика кіль¬кість не досить чітких і не завжди між собою узгоджених норм. До того ж нормативні юридичні акти видавалися в різні часи та в зв'язку з різ
Поняття основних принципів
Як і будь-яка інша юридична дисципліна, міжнародне публіч¬не право містить певні загальні принципи, ідо сформувалися як результат абстрагування основних елементів правових норм, які входять до скла
Принцип заборони застосування чи загрози силою
Уперше цей принцип проголошений у Статуті ООН. Згідно з п. 4 ст. 2 Статуту «всі Члени Організації О'бєднаних Націй утри¬муються в міжнародних відносинах від загрози силою або її за¬стосування як пр
Принцип співробітництва держав
Стосовно цього принципу Статут 00Н передбачає (п. З ст. 1) серед інших загальних ідей Організації здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні проблем економічного, соціального, культурног
Принцип рівноправності і самовизначення народів
Цей принцип є міжнародно-правовим відображенням народно¬го і національного суверенітету. Згідно з ним кожний народ і нація мають право власною волею визначати свою долю, розв'я¬зувати питання свого
Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн
Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн
Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн
Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн
Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн
Основні права та обов’язки держав
Держава як суб'єкт міжнародного публічного права є носієм певної сукупності міжнародних прав і зобов'язані.. З-поміж них виділяються деякі права й обов'язки, які мають основоположне значення для її
Основні права та обов’язки держав
Держава як суб'єкт міжнародного публічного права є носієм певної сукупності міжнародних прав і зобов'язані.. З-поміж них виділяються деякі права й обов'язки, які мають основоположне значення для її
Статус індивіда в міжнародному публічному праві
Однією з дискусійних проблем міжнародного права є питання про міжнародну правосуб’єктність індивіда. В доктрині існують різні думки з цього приводу. В принципі вони залежать від по¬глядів того чи і
Міжнародно-правове визнання держав і урядів
У міжнародно-правових відносинах найбільш важливим аспектом. інституту визнання в цілому є визнання держав, урядів і органів національного опору та визволення. Звичайно, при утворенні нової держави
Правонаступництво держав
Внаслідок таких політичних подій, як повне розчленування іс¬нуючої держави, відокремлення частини держави, деколонізація якоїсь частини держави, злиття існуючих держав, цесія або анексія в міжнарод
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов