Ред.]Свідчення на користь теорії Великого вибуху - раздел Образование, Совокупностьтермоядерных реакций Теорія Великого Вибуху Стоїть На «Чотирьох Експериментальних Стовпах»:
...
Теорія Великого вибуху стоїть на «чотирьох експериментальних стовпах»:
1. Розбіганні галактик за законом Хаббла, яке вимірюється на основі червоного зсуву спектральних ліній внаслідок ефекту Доплера.
2. Реліктовому випромінюванні
3. Поширеності хімічних елементів у Всесвіті із перевагою легких елементів гідрогену та гелію.
Великомасштабному розподілі та еволюції галактик, про яку свідчать астрономічні спостереження.
19. Нейтронна зоря
Нейтронна зоря — космічний об'єкт. Зоря на певному етапі своєї еволюції. Густина даного об'єкта, згідно із сучаснимиастрофізичними теоріями, співмірна з густиною атомного ядра.
Кінцева еволюція зірки
В залежності від маси зорі, після вигорання більшої частини водню, можливі три сценарії її подальшої еволюції. Якщо маса зірки з головної послідовності менша від трьох мас сонця, то після сходу з головної послідовності, зоря перетворюється на білий карлик. При масі 3-8 мас сонця — зоря перетворюєтся на нейтронну зірку. Якщо маса більша від восьми мас сонця, то вона колапсує до чорної діри.
Водень, що є основним складником зірки, вигорає під час термоядерної реакції, у результаті чого утворюється гелій. У центрі зірки поступово утворюється гелієве ядро, маса якого постійно зростає. Зірка зберігає свій об'єм завдяки тиску, який створює випромінювання утворене у результаті ядерного синтезу. Променевий тиск зрівноважує гравітаційну силу і протидіє гравітаційному cтисканню зорі. Однак зі зменшенням кількості водню, зменшується потужність термоядерної реакції і, відповідно, потужнісь променевого тиску зменшується. Може наступити момент, коли променевий тиск стане меншим від гравітаційної сили компактного гелієвого ядра. У цей момент починається гравітаційний колапс. Центральна частина зірки стискається, а зовнішня частина розширються (щоб зберігався повний імпульссистеми). Розширення супроводжується потужним світловим випромінюванням (наднова зоря). Центральна частина стискається до тих пір, доки густина речовини не стане рівна густині атомного ядра. Електрони втискаються в атомні ядра, і об'єкт, що утворюється, називають нейтронною зіркою, оскільки її речовина складається з нейтронів.
Оскільки радіус нейтронної зірки складає лише порядку 10-20 км, то вона має низьку світність. Безпосередньо спостерігати саму нейтронну зірку важко. Спостереження ведуться опосередковано, через ті ефекти які спричинюють особливості нейтронної зірки.
Подвійні зоряні системи достатньо поширені у Всесвіті. Якщо одна із зірок зійшла із головної послідовності і перетворилась на нейтронну зірку, то можливе перетікання речовини другої зорі на нейтронну зірку (акреція), і формування акреційного диску. Акреційний диск може мати високу світимість за рахунок перевипромінювання енергії випромінювання зірок, або за рахунок гравітаційного cтискання самого газу акреційного диску. Акреційний диск служить ознакою існування у системі компактного і масивного зоряного об'єкта.
Якщо нейтронна зоря має сильне магнітне поле, то речовина з акреційного диску випадає в областях магнітних полюсів. Кінетична енергія випадаючої речовини переходить у електромагнітне випромінювання. Нейтронна зоря швидко обертається — це результат збереження моменту кількості руху під час гравітаційного стискання зірки. Обертання призводить до появи пульсара — спостерігається астрономічний об'єкт, що випромінює у імпульсному режимі. Оскільки нейтронна зоря має розміри десятків кілометрів, то частота пульсації пульсара є порядку секунд, або навіть долі секунд.
Також поодинокі нейтронні зірки можуть бути виявлені завдяки явищу гравітаційного фокусування (при проходжені нейтронної зірки між звичайною зорею і спостерігачем відбувається візуальне збільшення яскравості зорі, оскільки гравітаційне поле нейтронної зірки викривляє рух світла).
Нейтронні зорі — одні з небагатьох астрономічних об’єктів, які були спочатку теоретично передбачені, а потім вже відкриті експериментально. У 1932 році Ландау припустив існування надгустих зірок, рівновага яких підтримується ядерними силами. А в 1934 році астрономи Вальтер Бааде і Фріц Цвіккі назвали їх нейтронними зорями і зв’язали з вибухами наднових. Але перше загальновизнане спостереження нейтронної зорі відбулося лише у 1968 році, коли були відкриті пульсари.
Ред.]Теоретичні положення й імплікації
Екстрапольовані у минуле астрономічні спостереження вказують на те, що Всесвіт розширився з початкового стану, в якому вся матерія та енергія були сконцентровані, маючи величезну температуру та гус
Ред.]Історія
Теорію зародження і еволюції Всесвіту, яку сьогодні називають «теорією великого вибуху», запропонував 1931 року бельгійський абат і астроном Жорж Леметр[1]. Знаючи про розбігання галакти
Ред.]Вихідні положення
Теорія Великого вибуху виходить із гіпотези однаковості законів фізики у всьому Всесвіті, а також із космологічного принципу, за яким Всесвіт однорідний та ізотропний. Припущення однорідності Всесв
Ред.]Розвиток подій
Сучасні уявлення про сценарій подій після «великого вибуху» зводяться до наступного.
Про початковий стан Всесвіту в момент Великого вибуху не можна сказати нічого. Приблизно після 10-
Ред.]Майбутнє
Існує кілька різних сценаріїв еволюції Всесвіту в майбутньому в залежності від його параметрів, зокрема густини. Проблема передбачення майбутнього ускладнюється тим, що результати спостережень оста
Пульсар
Пульсар — космічне джерело електромагнітного випромінювання, що реєструється на Землі у вигляді імпульсів — сплесків, які періодично повторюються.
Перший пульсар відкрили
Ред.]Магнітосфера пульсара
Магнітосфера пульсара складається з електронно-позитронної плазми, яка рухається в магнітному полі нейтронної зорі. Зовнішня границя магнітосфери — світловий циліндр, на якому лінійна швидкість обе
Ред.]Пульсарні відскакування
Пульсарне відскакування (pulsar kick) — спостережний феномен, суть якого полягає в тому, що нейтронні зорі — залишки наднових — рухаються з надмірно великими швидкостями. За оцінками просторового
Ред.]Затемнювано-подвійні зорі
постерігаються завдяки коливаннями блиску, створеними періодичними затьмареннями однієї зірки іншою, це відбувається в тих рідкісних випадках, коли Земля перебуває в одній площині із орбітами зірок
Гравітаційна взаємодія між компонентами
Подвійні зорі утримуються разом взаємним тяжінням. Обидві зорі подвійної системи обертаються по еліптичних орбітах навколо деякою точки, що лежить з-поміж них і називається центром гравітації цих з
Ред.]Походження назви
Українці здавна мали багато назв нашої галактики. Чумацький шлях — найпоширеніша з них. Згідно з легендою чумаки, орієнтуючись вночі на світлу смугу на небі, їздили в Крим по сіль.
Ред.]Історія відкриття Галактики
Першим вченим, який припустив, що Чумацький Шлях складається із віддалених зірок, був Демокрит. Ґрунтуючись на результатах своїх підрахунків, у XVIII столітті Вільям Гершель зробив спробу визначити
Ред.]Розміри
Основний диск Чумацького Шляху складає близько 80 000 — 100 000 світлових років у діаметрі та близько 250 000 — 300 000 у периметрі. Поза межами ядра галактики товщина Чумацького Шляху складає приб
Ред.]Вік
Дуже важко визначити вік, коли сформувався Чумацький Шлях, але наразі вік найдавніших зірок у цій галактиці оцінюється у 13,6 мільярдів років[4], що приблизно дорівнює віку Всесвіту. За
Ред.]Диск
Лише у 1980-их роках астрономи висловили припущення, що Чумацький Шлях є спіраллю із перемичкою[9], а не звичайноюспіраллю. Це припущення було підтверджене у 2005 році Космічним телескоп
Ред.]Гало
Галактичний диск оточено сфероїдним гало, що складається зі старих зірок та кулястих скупчень, 90% яких перебуває на відстані менше 100 000 світлових років [12] від центру галактики. Це
Ред.]Ядро
Центр галактики містить компактний об'єкт із дуже великою масою (близько 4,3 мільйона M☉[15]), розташований у напрямі сузір'я Стрільця. Цей об'єкт має назву Стрілець A*
Ред.]Спіральні рукави Галактики
Одним з найбільш помітних утворень в дисках галактик, подібних наший, є спіральні гілки (або рукави). Вони і дали назву цьому типу об'єктів — спіральні галактики. Спіральна структура в наший Галакт
Ред.]Положення Сонця у Галактиці
Згідно останніх наукових оцінок, відстань від Сонця до галактичного центру, складає 26 000 ± 1 400 світлових років[Джерело?], в той час як згідно попередніх
Ред.]Зіткнення з галактикою Андромеди у майбутньому
Детальніше: Зіткнення галактик Чумацький Шлях і Туманність Андромеди
За допомогою комп'ютерного моделювання, фахівці з Гарвардського-Смітсонського Центру Астрофізики зробили висново
Туманности, ионизованные излучением
Туманности, ионизованные излучением, — участки межзвёздного газа, сильно ионизованногоизлучением звёзд или других источников ионизующего излучения. Самыми яркими и распространёнными, а также наибол
Туманности, созданные ударными волнами
Разнообразие и многочисленность источников сверхзвукового движения вещества в межзвёздной среде приводят к большому количеству и разнообразию туманностей, созданных ударными волнами. Обычно такие т
Структура Галактики
«Структура нашей Галактики исследуется с помощью звёздных подсчётов и построения моделей распределения масс в Галактике, причем параметры этих моделей уточняются с помощью тех же звёздных подсчётов
Ред.]Фотометричний метод визначення відстані
Освітленість створювана однаковими за потужністю джерелами світла, обернено пропорційна квадратам відстані до них. Як результат, видимий блиск однакових світил (тобто освітленість, створювана на Зе
Закон Габбла
Закон Габбла - закон астрономії, за яким швидкість взаємного віддалення (розбігання) галактик пропорційна віддалі між ними. Відкритий американським астрономом Едвіном Габблом 1929
Активна галактика
Це галактика з активним ядром[Джерело?]. Такі галактики поділяються на: сейфертівські, радіогалактики, лацертиди та квазари. Встановлено, що в центрі майже к
Сторія вивчення галактик
1610 року Галілео Галілей за допомогою телескопа виявив, що Чумацький Шлях складається з величезного числа слабких зір. У трактаті 1755 року, заснованому на роботах Томаса Райта (англ. Thomas Wr
Ред.]Загальна характеристика
Галактики — надзвичайно далекі об'єкти, відстань до найближчих із них вимірюють у мегапарсеках, а до далеких — в одиницяхчервоного зсуву z. Саме через віддаленість побачити неозброєним оком на небі
Ред.]Класифікація
Детальніше у статті Класифікація Габбла
За морфологічними ознаками галактики поділяють на чотири типи:
§ еліптичні (E), 13%
§ лінзоподібні (SO), 22%
§ спі
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов