Література.

Підручники

1. Здравомыслов А.Г.Социология конфликта. – М.: Аспект-пресс, 1995. – С.15 – 98.
2. Пірен М.І. Основи конфліктології. – К., 1997. – 210 с.
3. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М.І. Пірен та Г.В. Ложкіна. – Чернівці – Київ: Чернівецький державний університет ім.. Ю.Федьковича, 1995. – С.125 – 126, 130 – 131, 142 – 143, 144 – 145, 156 – 161, 168 – 169, 173, 252 – 253.
4. Сергейчук С. В. Социология управления: Учебник. – Спб.: Изд. Дом «Бизнес-пресса», 2002. – С. 211-239.

Класичні тексти

1. Дарендорфф Р. Элементы теории социального конфликта // Социс. – 1994. - №5. – С.142 – 147.
2. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Философская и социологическая мысль. – 1996. - №1-2. – С.9 – 29.

1. Поняття конфлікту в соціології. Конфлікт, суспільна суперечність, напруженість та криза.

Без розгляду проблеми конфліктів не можна створити достовірне уявлення про суспільство і про людину як соціальну істоту. Будь-яке суспільство просякнуте конфліктами, а людина є конфліктуючою істотою. Конфлікти для суспільства та людини є не прикрими випадками, а перманентним станом. В теоретичній соціології навіть існує окрема парадигма аналізу суспільства, яка так і називається – конфліктологічна парадигма. Її визнаним засновником є Карл Маркс, який розглядав суспільство під кутом зору класового конфлікту.

Как и многие понятия в социологии, конфликт имеет немало различных толкований. Многие специалисты определяют конфликт как столкновение сторон и различных мнений, которые перерастают в открытое столкновение; борьба за власть, статус, ресурсы, в которой целями являются нейтрализация противника, нанесение ущерба или уничтожение противника. Здесь конфликт ассоциируется с враждой и конфронтацией.

Между тем конфликт не обязательно негативное явление. Многие социологи считают, что общество не может существовать без конфликтов. Наиболее отчётливо этот подход представлен в работах Г. Зиммеля, Л. Козера, Р. Дарендорфа. Например, согласно представлениям Р. Дарендорфа, социальное неравенство и борьба противоречащих друг другу субъективных интересов делают конфликты неизбежной составляющей общественной жизни. Напряженность между социальными группами, классами, отдельными личностями существует всегда. Она выходит на поверхность, принимает отчетливый облик в форме конфликта. Само по себе открытое проявление напряженности – социальное благо, поскольку если бы она оставалась скрытой и незаметно подтачивала бы социальную систему – это привело бы в конечному счете к гибели общества. Открытый конфликт, если он остаётся под контролём общества и умело регулируется, позволяет дать выход накопившимся страстям, после чего стороны возобновляют уравновешенные отношения.

Можна сказати, що конфлікт – це одна з форм соціальної взаємодії. В процесі цієї взаємодії сторони конфлікту ведуть боротьбу між собою. Форми боротьби можуть бути дуже різними: від полеміки на зборах чи у пресі до військових дій. Але у будь-якому випадку конфліктуючі сторони прагнуть реалізувати свій проект бажаного майбутнього, а проект майбутнього, створений супротивником, зробити неможливим. Там, де у соціальних суб’єктів немає різних проектів майбутнього, конфлікти є неможливими.

Результатом конфлікту є формування, відтворення або перетворення владних відносин. Останні виникають не якимось іншим чином, як в результаті того, що в суспільних конфліктів одні соціальні суб’єкти виграють, а інші програють. Отже ті, хто виграв, можуть накидати свою волю тим, хто програв. Таким чином у суспільстві стверджується не тільки політична влада, але і економічна експлуатація, ідеологічне домінування та ін.

Конфлікт в суспільстві існує не сам по собі. Він пов’язаний з цілим набором близьких соціальних явищ. Спорідненим конфлікту є таке явище як соціальна напруженість. Соціальна напруженість більш широке явище, ніж конфлікт, адже соціальна напруженість передує конфлікту, є його складовою частиною і проявляється як наслідок конфлікту. Безумовно, якість соціальної напруженості на кожному з названих етапів не однакова. В цілому соціальну напруженість можна визначити як стан соціальних стосунків, що виникає між великими групами людей, і характеризується на рівні суспільної свідомості відчуттям незадоволення, бажанням змінити ситуацію.Соціальна напруженість має саме такий об’єктивно-суб'єктивний характер. Для її виникнення є необхідними суспільні суперечності, але вона не виникає, поки ці суспільні суперечності не отримають оцінку з боку суспільної свідомості. В сучасних суспільствах напруженість пов’язана з певним станом громадської думки, з певним класом суспільних опіній. Це опінії незадоволення, агресії, конфронтації, або ненависті, образи і т.д. Той чи інший стан напруженості в суспільстві існує завжди. Соціолог і повинен визначити точки напруженості в певному суспільстві в певний період його існування. Для цього складається ментальна карта проблематизації повсякденного життя.

Більш глибинною передумовою виникнення як соціальної напруженості, так і конфліктів є соціальні суперечності. Суспільна суперечність характеризує структурні підвалини суспільства як такі, що мають момент неузгодженості, руху в різних напрямках. В цілому можна дати таке визначення суспільної суперечності: така взаємодія між частинами соціальної системи, коли вони одночасно і передбачають одна одну, і заперечують одна одну.

Соціальні суперечності знаходять прояв і в соціальній напруженості, і в соціальних конфліктах. Але ці суспільні явища не варто ототожнювати. Соціальні суперечності є досить сталими утвореннями. Напруженість та конфлікти – мінливі. Соціальні суперечності для свого існування не потребують безпосереднього опосередкування суспільною свідомістю. Вони довгий час можуть залишатися неусвідомленими, або усвідомленими неадекватно. Напруженість же і конфлікти без моменту свідомості взагалі існувати не можуть. Суперечність стосується структурних основ суспільства. Конфлікт же характеризує актуальні стосунки між живими соціальними суб’єктами (індивідуальними чи колективними).

Суспільні суперечності є передумовою виникнення не тільки суспільних конфліктів, але і суспільних криз (грецькою мовою krisis, латинською – crisis. Значення – рішучий поворот, перелом). Про останні варто сказати окремо. Криза – це особливий стан суспільної системи, або її підсистеми, який характеризується переважанням дисфункцій. Це означає, що функціонування суспільної системи веде до руйнування нормативного порядку та до наростання в ній хаосу. Кризу неможливо зрозуміти, якщо не розглядати суспільство як динамічну систему. У виникненні суспільних криз відіграють свою роль як внутрішні, так і зовнішні фактори. Внутрішні фактори виникнення суспільної кризи – це ситуації неузгодженості між підсистемами цілої суспільної системи, між елементами підсистем та ін.

Зовнішні обставини викликають кризу суспільної системи, коли вона не може пристосуватися до змін зовнішнього середовища. Сучасна глобальна екологічна криза є результатом неузгодженості між розвитком суспільства та можливостями біосфери. В результаті антропогенного тиску біосфера деградує, що створює загрозу для самого існування людства.