Чи існує в сучасному світі конфлікт цивілізацій ?.

Для сучасної духовної ситуації вже банальністю стало твердження про існування на нашій планеті конфлікту цивілізацій. Для того, щоб охарактеризувати ці погляди варто звернутися до їх першоджерела. Ним є стаття відомого американського дослідника Семюела Гантінгтона (н. 1927 р.) „Зіткнення цивілізацій”. Вона була вперше опублікована 1993 р. Дуже швидко цей текст перетворився на світовий бестселер, будучи перекладеним на основні світові мови. Це свідчить про те, що він відповідав глибинним очікуванням великих мас людей на нашій планеті. З того часу положення статті С.Гантінгтона неодноразово піддавалися критиці і оголошувалися спростованими. Зараз про цю статтю говорять як про давно застарілу, але вона все одно залишається в фокусі інтелектуального життя.

С.Гантінгтон в своєму есе стверджує, що можна говорити про еволюцію міжнародних конфліктів. Основними їх типами були: 1) війни королів; 2) „війни народів” або конфлікти націй, які перетворилися на провідні в світі після 1793 р.; 3) конфлікт ідеологій та зіткнення наддержав (СРСР та США); 4) конфлікт цивілізацій[4]. На думку американського автора, конфлікт між цивілізаціями буде останнім етапом в еволюції конфліктів у сучасному світі. Він оперує таким визначенням: „Цивілізація є культурною спільнотою”, або „найвищим культурним утворенням”[5]. С. Гантінгтон вважає, що зараз реально існують 7 або 8 цивілізацій. Він називає наступні: західна, конфуціанська, японська, ісламська, індуська, слов'яно-православна та, можливо, африканська[6]. Причини виникнення конфліктів між цивілізаціями американський дослідник вбачає в тому, що вони зараз змушені постійно взаємодіяти. Це пов’язано з глобалізацією. Отже, цивілізації не можуть, як раніше, просто знаходитися поряд одна з одною.

На думку С.Гантінгтона основна вісь світового конфлікту зараз виглядає як „Захід та всі інші”. Фокусом же конфлікту є стосунки Заходу та декількох ісламських та конфуціанських країн[7]. Що це за країни можна уявити: Китай, Іран, Ірак, Пакистан та ін. С.Гантінгтон дуже боїться союзу між конфуціанськими та ісламськими країнами. Натомість, Заходу він рекомендує протидіяти нарощуванню військового потенціалу цими країнами, експлуатувати суперечності між ними. Крім того, заходу потрібно розвивати співробітництво в межах своєї цивілізації, включаючи також співробітництво з Східною Європою та Латинською Америкою. Його рекомендації не зводяться до перерахованих. С.Гантінгтон не є закоренілим циніком. В кінцевому підсумку він вважає, що Захід мусить навчитися співіснувати з іншими культурами[8].

Здається, що роки, які пройшли після виходу статті С.Гантінгтона, підтвердили його основні думки. Маю на увазі і теракти 11 вересня 2001 р. в США, і війну в Чечні, і війни в Афганістані та Іраку, і протистояння між Іраном та Західним світом і т.п. Цивілізаційний фактор, без сумніву, присутній в багатьох конфліктах в сучасному світі. Але чи можна його ототожнити з конфліктом цивілізацій? Мабуть, ні. Цивілізації є досить аморфними спільнотами. Навряд чи зараз вони мають характер суб’єктів суспільного процесу. В такому випадку у стосунках між цивілізаціями є суперечності, які виступають загальним тлом для розгортання конфліктів у сучасному світі. Але конфлікти виникають між іншими суб’єктами.

[1] Там же. – С.167 – 170.

[2] Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. – К.: Наукова думка, 1996. – С.9.

[3] Соснин В.А. Конфликтов типология // Социология. Словарь-справочник. Т.3. Междисциплинарные исследования. – М.: Наука, 1991. – С.81.

[4] Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Философская и социологическая мысль. – 1996. - №1-2. – С.10.

[5] Там же. – С.9 – 10.

[6] Там же. – С.12.

[7] Там же. – С.28.

[8] Там же. – С.27 – 28.