Методичні рекомендації з обліку надходження нематеріальних активів

У бухгалтерському обліку первинна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний або неподібний об'єкт (п. 12 П(С)БО 8), визначається аналогічно придбанню основних засобів в обмін на подібний (п. 12 П(С)БО 7 [20]) або неподібний (п. 13 П(С)БО 7).

Критерії формування первісної й балансової вартості представлені в табл. 3.

Первинна вартість безкоштовно отриманих нематеріальних активів рівна справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених для придбаних нематеріальних активів (п. 13 П(С)БО 8).

Таблиця 3

Формування первісної вартості об’єктів нематеріальних активів

Якщо для того, щоб безкоштовно отриманий нематеріальний актив ввести в експлуатацію необхідно понести додаткові витрати, то в бухгалтерському обліку визнається доходом тільки та частина амортизації, яка нарахована на несплачену вартість нематеріального активу.

Первинна вартість нематеріального активу, внесеного до статутного капіталу підприємства, – це узгоджена засновниками (учасниками) підприємства і закріплена в засновницьких документах їх справедлива вартість з урахуванням додаткових витрат, передбачених для придбаних нематеріальних активів (п. 14 П(С)БО 8).

Підприємство може створювати нематеріальний актив для його подальшого продажу, наприклад, комп'ютерну бухгалтерську програму за замовленням конкретного підприємства, або використовувати її в господарській діяльності, наприклад, продавати права на користування нею іншим споживачам.

У первинну вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включаються прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього НМА і приведенням його в стан придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, патентів, ліцензій тощо). Перелік витрат, що входять в первинну вартість нематеріального активу, визначений п. 11 П(С)БО 8. Згідно з цим переліком фінансові витрати не включаються в первинну вартість НМА, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень, за винятком фінансових витрат, що включаються в собівартість кваліфікаційного активу відповідно до П(С)БО 31 [20]. Згідно з п. 3 якого кваліфікаційний актив – це актив, що обов'язково вимагає істотного часу для свого створення. Поняття "Істотний час" в П(С)БО 31не наведено. Мінфін запропонував істотним часом рахувати період більше 3 місяців. Таким чином, до кваліфікаційних активів відноситься створення нематеріальних активів (розробка програмного забезпечення, об'єктів промислової власності тощо), термін створення яких перевищує 3 місяці. В цьому випадку фінансові витрати (відсотки за кредит) включаються в первинну вартість таких НМА.

В деяких випадках нематеріальний актив може бути отриманий в результаті розробки яких-небудь нових якостей власної продукції (ноу-хау, відкриття або раціоналізаторська пропозиція). Такий нематеріальний актив, необхідно відображати в балансі за умов, що підприємство має намір, технічну можливість і ресурси для доведення його до стану, придатного для реалізації або використання, простіше кажучи, готово оформити патент і отримувати дохід від його використання. Такий намір підтверджується наказом, затвердженим бізнес-планом, а якщо підприємство не має технічної можливості, то договором з організацією, що має ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання.

Надходження і подальший рух нематеріальних активів по підприємству, аж до списання, слід підтвердити первинними документами ст. 9 [20]. Типові форми для обліку НМА надані в наказі Мінфіну України № 732 (далі – наказ № 732) [13]. Як випливає із назви, цей норматив розроблено для обліку об’єктів прав інтелектуальної власності. На наш погляд, цілком можливо, використовувати типові форми первинних документів, затверджених наказом № 732 і для обліку інших НМА. Тим більше, що альтернативи чинне законодавство не пропонує.

Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма НА-1) заповнюють в одному примірнику, керуючись технічною, науково-технічною та іншою документацією (ліцензійний договор, авторський договір, патент тощо). Його підписує спеціальна комісія, матеріально-відповідальна особа і головний бухгалтер, а затверджує керівник підприємства.

Форма заповнюється наступним чином. До графи «Найменування та номер документа, що підтверджує майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності» вносять номер патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель, патент на промисловий зразок, номер свідоцтва на знак для товарів і послуг, номер авторпського свідоцтва тощо. До графи «Дата виникнення права» заноситься день підписання договору, створення твору тощо. У графі «Власник об’єкта права інтелектуальної власності» слід зазначити власника майнових прав на об’єкт НМА, який має право: використовувати НМА на свій розсуд, давати дозвіл (видавати ліцензію) на експлуатацію і передавати право власності на об’єкт НМА іншій особі за договором. У рядок «Правові умови введення об’єкта права інтелектуальної власності в господарський оборот» вписують назву документа, за яким НМА вводять в господарський оборот. Це може бути договір на використання майнових прав, лізензійний договір тощо. До рядка «Документ, який підтверджує вартість об’єкта права інтелектуальної власності» потрапляють: реквізити документів, що підтверджують право користування НМА і його ціну (договір, накладна, акт приймання-передачі), – якщо НМА купили; реквізити акта оцінки – коли НМА створили власними силами. Приклад заповнення цієї форми наведено в Додатку А.