Тканини рослинних організмів

Перидерма приходить на зміну епідермісу, утворюючись під ним, на стеблах рослин першого року життя які залишаються на зиму. Спочатку із меристематичних (ініціальних) клітин, що розташовані у паренхімі кори, утворюється кільце фелогену, який починає відкладати на зовні клітини фелеми, а до центру клітини фелодерми.

2.3.2. Поглинальні (всмоктувальні)тканини –зовнішні граничні тканини, що вкривають поверхню коренів і виконують функцію всмоктування води з розчиненими мінеральними або органічними речовинами. Залежно від будови і джерел поглинання поживних речовин, виділяють три типи всмоктувальних тканин:

- ризодерма (епіблема) – первинна жива поглинальна одношарова тканина, клітини якої формують довгі вирости – кореневі волоски, поглинає воду з розчинними мінеральними речовинами із ґрунту, покриває корені у зоні всмоктування;

- веламен – первинна жива поглинальна багатошарова тканина, покриває корені рослин епіфітів, поглинає воду з мінеральними речовинами із повітря;

- гаусторії – органи присоски рослин (організмів) паразитів утворені поглинальною тканиною, проникають у живі тканини інших рослин і поглинають воду з органічними і мінеральними речовинами.

2.3.3. Фільтраційні тканини – внутрішні граничні тканини, які оточують судинно-волокнисті пучки в коренях і листках і виконують функцію фільтрації водних розчинів які потрапляють у судинно-волокнистий пучок і виходять із нього. За розміщенням і способом фільтрації водних розчинів внутрішні граничні тканини розділяють на три типи:

- екзодерма – первинна жива внутрішня гранична тканина, розташована у первинній корі кореня під ризодермою, фільтрує водні розчини через свої міжклітинники у напрямку центрального циліндру кореня, після відмирання ризодерми виконую захисну функцію;

- ендодерма – первинна жива внутрішня гранична тканина, розташована у первинній корі кореня навколо центрального циліндру (судинно-волокнистого пучка кореня), фільтрує водні розчини через свої протопласти;

- клітини обкладки – первинна жива внутрішня гранична тканина, розташована у листках навколо судинно-волокнистих пучків, пропускає органічні і мінеральні водні розчини через свої протопласти.

2.4. Провідні тканини – це спеціалізовані тканини які відповідають за транспортування поживних речовин по рослині. У рослинах виділяють дві основні транспортні системи (провідні пучки): ксилему і флоему. За походженням провідні тканини бувають:

- первинні (формується прокамбієм пагонів і коренів),

- вторинні (утворюються із клітин камбію),

- третинні (характерні для коренеплодів буряка, утворюються на додаткових кільцях камбію).

Провідні пучки ксилеми і флоеми разом формують судинно-волокнисті пучки (СВП). Розрізняють чотири типи СВП, залежно від розміщення в ньому провідних пучків ксилеми і флоеми:

- колатеральні (флоема розташована зовні флоеми або навпаки, наприклад листках),

- біколатеральні (ксилема зажата між пучками флоеми або навпаки, наприклад в стеблах гарбузових),

- радіальні (ксилема і флоема розташовані почергово по колу, наприклад в коренях однодольних рослин),

- концентричні (ксилема оточена флоемою або навпаки, наприклад в коренях і стеблах деревних рослин).

Рис. 25. Типи провідних пучків:

1 – відкритий колатеральний; 2 – відкритий біколатеральний (з внутрішньою флоемою); 3 – закритий (без камбію) колатеральний; 4, 5 – концентричні (4 – амфівазальний, 5 – амфікрибральний); Ф – флоема; Кс – ксилема; К – камбій

СВП в яких між флоемою і ксилемою знаходиться камбій називаються відкритими (характерні для дводольних рослин), в яких камбій відсутній – закритими (характерні для однодольних рослин).

2.4.1. Ксилема(деревина) – комплексна провідна тканина пучок, яка транспортують воду і розчинні мінеральні солі від коренів до листків та інших органів. Ксилема включає в себе три складові частини:

- судини (трахеї) або трахеїди – провідні трахеальні елементи – мертві провідні тканин, які забезпечують водопостачання. Судини знаходяться у ксилемі покритонасінних рослин, трахеїди – голонасінних рослин і папоротей;

- лібриформ – мертва механічна тканини, у складі ксилеми, яка виконує опорну функцію;

- паренхімні (живі) клітини основної виповнюючої тканини, які виконують регулюючу функцію у ксилемі.

Рис. 26. Схема розвитку членика судини:

А. Молодий сильно вакуолізований членик без вторинної оболонки. Б. Клітина розширилась, з’являються вторинні потовщення; первинна оболонка у зоні майбутньої перфорації потовщується; В. Формування вторинних потовщень закінчено, і клітина знаходиться на стадії лізису; ядро деформовано, тонопласт розірваний, клітинна стінка у місці перфорації руйнується. Г.Зріла клітина без протопласту, відкрита з обох кінців

Рис. 27. Типи потовщення і поровості бічних стінок трахеальних елементів:

1 – кільчасте, 2–4 – спіральне, 5 – сітчасте потовщення; 6 – драбинчаста, 7 – супротивна, 8 – почергова поровость

2.4.2. Флоема(луб) – комплексна провідна тканина (пучок), що постачає органічні поживні речовини від листків до коренів та інших органів. У склад флоеми входять:

- ситовидні трубки або ситовидні клітини – провідні ситовидні елементи – живі провідні тканини, які проводять органічні сполуки. Ситовидні трубки зв’язані з керівними клітинами-супутниками, ці клітини характерні для флоеми покритонасінних рослин, ситовидні клітини – голонасінних і папоротей;

- склеренхіма (луб’яні волокна) – мертва механічна тканина, оточує ситовидні елементи зовні або розташована поміж них, виконує опорну функцію;

- паренхімні (живі) клітини основної виповнюючої тканини.

Рис. 28. Схема утворення членика ситовидної трубки:

А. Материнська клітина ділиться. Б. В результаті формується молодий членик ситовидної трубки і клітина-супутник. Після поділу у цитоплазмі, відокремленої від вакуолі тонопластом, виникло одно або декілька Ф-білкових тіл. Стінки членика націй стадії потовщені, і місця майбутніх канальців ситовидної пластинки представлені плазмодесмами. В. Ядро і тонопласт руйнуються, і Ф-білкові тільця рівномірно розподіляються по цитоплазмі, вистилаючи плазмолему; одночасно плазмодесми ситовидних пластинок що розвиваються, починають розширюватися у канальці. У зрілому членику ситовидної трубки ядро і вакуоля відсутні. Усі інші компоненти протопласту, включаючи Ф-білок, розташовані понад плазмолемою; канільці ситовидних пластинок відкриваються.

2.5. Механічні тканини -це тканини, які виконують опорну функцію, утворюючи серед інших тканин арматурні конструкції. За будовою розрізняють три типи механічних тканин:

- коленхіма – жива механічна тканина, яка складається з видовжених клітин, оболонки яких не рівномірно потовщені. Залежно від характеру потовщень клітинних стінок і з’єднань клітин між собою розрізняють: кутову, пластинчату і пухку коленхіму. Коленхіма супроводжує судинно-волокнисті пучки в листках (разом вони формують жилки листків), а також знаходиться в стеблах;

- склеренхіма – мертва механічна тканина, з дуже довгими (прозенхімними) клітинами, у вигляді волокон, і рівномірно потовщеними здерев’янілими клітинними оболонками. Склеренхіма характерна для провідних пучків флоеми;

Рис. 29. Коленхіма:

1,2 – кутова коленхіма у стеблі лутиги (на поперечному і повздовжньому зрізах); 3 – пластинчаста коленхіма у пагоні бузини; 4 – пухка коленхіма з міжклітинниками у черешку листка кремени

- склереїди – мертва механічна тканина, клітини якої за формою паренхімні і мають сильно потовщену затверділу (закам’янілу) клітинну оболонку. Склереїди виконують захисну і опорну функції, розміщуються поодиноко (наприклад у плодах груші) або зібрані у суцільні комплекси (формують шкарлупи горіхів, кісточки слив).

2.6. Видільні тканини – це тканини, які накопичують речовини, що вилучені із обміну речовин в організмі рослині (метаболізму), або виділяють їх назовні. Видільні тканини групуються на тканини зовнішньої секреції та внутрішньої секреції.

2.6.1. Видільні тканини зовнішньої секреції– це залози (тканини) які виділяють секреторні сполуки на зовні рослини через спеціальні структури:

- залозисті луски,

- залозисті волоски – спеціалізовані трихоми на епідермісі листків і стебел, заповнені переважно їдкими сполуками, виконують захисну функцію. Характерні для кропиви жалкої;

- нектарники – залозки рослин, які знаходяться біля маточок у квітках, виконують функцію приваблення комах (шляхом виділення нектару) для здійснення процесу запилення;

- гідатоди або водяні продихи – спеціалізовані парні клітини в епідермісі листків, через щілину між якими виштовхуються надлишки води на зовні (забезпечують процес гутації). Характерні для рослин перезволожених місць, наприклад для верби плакучої.

2.6.2. Видільні тканини внутрішньої секреції – тканини, які виділяють секреторні сполуки у спеціальні вмістилища (резервуари) в середині рослин. Залежно від способу утворення цих вмістилищ видільні тканини внутрішньої секреції поділяють на чотири типи:

- схізогенні вмістилища – канали або камери утворені міжклітинниками залозистих (секреторних) клітин, які виділяють в них свої секрети (речовини). Знаходяться в органах голонасінних рослин у вигляді смоляних ходів, в яких смола виконує знезаражуючу функцію;

- лізогенні вмістилища – камери, які виникли на місці руйнації (розпаду) групи клітин, після накопичення в них відпрацьованих речовин, добре розвинені у шкірці цитрусових плодів;

- ідіобласти – накопичувальні поодинокі клітини у різних тканинах, які збирають відпрацьовані речовини із сусідніх клітин, після чого закупорюються і відмирають. Зберігають накопичені речовини переважно у вигляді кристалів;

- молочники – живі клітини, які містять у вакуолях молочний сік (латекс), виконують функцію резервуарів дезінфікуючих і запасних речовин. Членисті молочники виникають із окремих клітин, які у місцях з’єднання одна з одною розчиняють оболонки, а їхні протопласти і вакуолі з молочним соком зливаються в одну розгалужену систему (складноцвіті, макові). Нечленисті молочники утворюються однією гігантською клітиною, яка виникає у зародку, більш не ділиться, а постійно росте, подовжується і галузиться (молочайні).

Рис. 30. Молочники:

1 – членистий молочник у стелі латука отруйного (зірочками відмічені місця де клітини зливаються); 2 – частина нечленистого молочника молочаю;

К – крохмальны зерна; Об – оболонка молочника; П – паренхіма; Ц – цитоплазма