Україна і світ

• Україна в структурі загально цивілізаційного процесу.

• Геополітичне становище сучасної України. Місце України в
інтеграційних процесах в Європі. Толерантність, плюралізм,

компроміс як основа спілкування світової спільноти. •
Глобальні проблеми сучасності, інтереси та цінності як основа
єдності людства і співпраці між народами. Внесок українців у
світову науку і культуру.

14.1. Україна в структурі загально цивілізаційного процесу.
Одним із потенційних чинників сприяння розвитку ВІДНОСИН України з
провідними державами Західної Європи та її інтеграції до європейських
структур співробітництва і безпеки є "стратегічна відкритість" обох партнерів.
І Україна, і Європейська спільнота (інституції та національні держави)
формують стратегію свого розвитку, намагаються визначити свої специфічні
ролі та моделі виживання у майбутньому. Ці пошуки ідентичності у
швидкозмінному середовищі надають можливість партнерам брати активну
участь у визначенні цілей та пріоритетів одне одного.

Інтеграційні процеси в Західній Європі ніколи не були предметом
короткострокових політичних спекуляцій та маневрів, вони залишаються
питанням стратегічної ваги. Прихильники та супротивники інтеграції мають
сталі усвідомлені позиції, виважені стратегії і змушені адаптувати їх до умов
навколишнього середовища. На теренах України часто відбувається щось
протилежне: інтеграція стає поняттям декларативним, використовується як
інструмент у політичній боротьбі, проте не є стратегічним усвідомленим
пріоритетом. Використання гасел європейської інтеграції лише як козирів у
внутрішньополітичній грі та як засобу одержання чергових порцій
міжнародної допомоги відштовхне європейців від України, зробить її ще
менш привабливою для західноєвропейського капіталу.

Попри декларації про геополітичну значущість орієнтації на
європейські держави та структури, Україна не виробила життєздатної
стратегії європейської інтеграції як на основі двосторонніх зв'язків, так і
інституційної. Під поняттям "стратегія" слід розуміти комплексну модель
визначення значущості тієї чи іншої ініціативи, її цілей та пріоритетів, шляхів
і засобів їх реалізації та ресурсів, необхідних для досягнення проголошеної
мети.

З цієї точки зору Україна не має загальнонаціональної, всеохоплюючої
стратегії щодо вирішення комплексних завдань європейської інтеграції.

Десятки державних інституцій та формальних груп і комісій залучені до
процесу прийняття рішень на цьому напрямку. їхні зусилля не скоординовані
належним чином, сфери відповідальності та повноваження визначені умовно,
тому значна частина рішень, які приймаються у надрах бюрократичного
апарату, ніколи не реалізується на практиці.

Намагаючись встигнути на всіх напрямках інтеграції, Україна
розпорошує інтелектуальні та матеріальні ресурси, часто вирішує другорядні,
рутинні проблеми, полишаючи без належної уваги та ресурсного
підкріплення справді важливі напрямки. Іншими словами, українська
політика стосовно держав Західної Європи та європейських інституцій є
занадто широкою та неструктурованою, щоб бути ефективною.
Для досягнення сумісності цінностей, норм і принципів внутрішнього
політичного та соціального життя України з нормами та принципами
євроспільноти потрібно демократизувати процес прийняття державних
рішень. Це буде можливим через перенавчання чиновників, створення умов
для ефективної діяльності ЗМІ та недержавних інституцій контролю за
процесом підготовки та реалізації рішень.
Що стосується входження України до Європейського Союзу і, ширше, до
Європи як політичної, економічної та культурної спільноти, то тут є кілька
засадничих проблем, які належать до галузі соціальної філософії.
Перше. Для України, яка тривалий час перебувала за відомою "залізною
завісою" і у спотвореному вигляді сприймала загальноцивілізаційні процеси,
необхідним є вироблення спеціальних механізмів засвоєння європейського
досвіду. Цей досвід не може бути сприйнятим одномоментно не лише з
погляду технологічної неможливості цього, а й з погляду необхідності
врахування складних механізмів людської психіки. Отже, потрібен певний
адаптаційний період, за який крок за кроком український народ
засвоюватиме надбання Європи.

Друге. Таке засвоєння не повинно бути механічним. Історичний досвід, і
насамперед досвід розвитку саме на європейських обсягах, доводить, що
засвоєння загальних цивілізаційних набутків повинно мати міцне
національне підґрунтя. Яким повинно бути таке підґрунтя, якою має бути
частка загальноцивілізаційного, якою - національного - це питання у кожному
випадку має розв'язуватися відповідно до конкретної ситуації. Філософською
мовою це зветься питанням про співвідношення універсального й
унікального. Підміна кожного з цих питань іншим на практиці призводить до
деформацій суспільного розвитку.

Третє. Інтеграція й адаптація не є одновекторними процесами. Іншими
словами, не лише Україна має пристосуватися до об'єднаної Європи та
входити до неї, а й об'єднана Європа мусить сприйняти Україну як
європейську за своєю сутністю державу, як країну з потужними культурними,

науковими, політичними традиціями, що штучно була протягом тривалого
часу відірвана від загальноєвропейського буття. Іншими словами, інтеграція
України до Європи має відбуватися в режимі політико-культурного діалогу.
14.2. Геополітичне становище України.

Говорячи про сучасну геополітичну ситуацію в Україні, часто
обмежуються аналізом позиції держави, підмінюючи поняття становища
української нації становищем України, а це не одне й те саме, хоча поняття
ці в значній мірі перетинаються.
Сучасна українська держава, як би критично не ставилися до її
«українськості», є великим кроком уперед порівняно зі становищем
української нації в СРСР, хоч би тому, що дає кращі можливості для розвитку
наци, не ставить під сумнів права українців на державу, дозволяє виховувати
наступні покоління на прикладах борців за волю України та Голодомору як
покарання за те, що в принагідний час українці не зіуртувалися до боротьби
за Українську Народну Республіку, втратили державу, і отримали розправу
завойовника над беззахісним населенням. У той же час сучасна українська
держава як така, що легітимним шляхом вийшла з радянської колонії УРСР,
зберегла багато атрибутів колишньої колонії, з них немало — в ментальності
населення, а головне — у своїй більшості ця держава керована людьми, яких
ко-ілишня метрополія готувала для управління своєю колонією.

Незважаючи на те, що практичні потреби керування незалежною державою
примушують цих людей здобувати нові навички та по-новому ставитися до
української нації, її минулого та майбутнього, старі навички, особливо в
комбінації з новими можливостями, також не раз створюють додаткові
загрози й існуючій державі, і нації, в ім'я якої ця держава створена.

Ми можемо довго говорити про геополітичне положення України на
межі різних цивілізацій та про загрози, які з цього випливають, але майбутнє
географічне положення України буде тим самим, що й сто, і триста років
тому, сусіди будуть тими ж, цивілізаційні кордони суттєво не пересунуться, а
отже, загрози, які з цього виникатимуть, будуть рімейком старих, всього лише,
що з поправкою на зміну історичних обставин.

Для нації, яка хоче впевнено дивитися в майбутнє, значно важливішим
є чинник внутрішній, готовність самої нації протистояти зовнішнім
викликам. Причому, якщо в попередніх історичних епохах доля нації в
значній мірі залежала від її політичних чи державних провідників, то в
сучасну добу відкритого інформаційного суспільства не менше, або й більше
значення відіграє вміння нації самоорганізовуватися, протиставлятися
викликам доби тоді, коли люди, що опинилися на лідерськихпозиціях, В силу
якихось причин цього зробити не можуть або ж роблять це явно не на
користь нації, а у власних корпоративних інтересах. Це те, що зараз
називають громадянським суспільством, і це є неодмінною ознакою модерної

нації. Варто лише зауважити, що на Заході в поняття громадянського
суспільства більше вносять правозахисну складову, що може створити
враження, ніби національні проблеми є поза таким способом самоорганізації
нації. Однак українська політична практика, зокрема події Помаранчевої
революції, свідчать, що національна складова в деякі моменти може бути
домінуючою і навіть важливим рушієм усього громадянського процесу.

Чи дає собі раду Україна з цим викликом історії, пов'язаним із
внутрішньою здатністю до відпору (відпорністю) нації на зовнішні небезпеки?
Дає, і краще, ніж можна собі уявити. Україна має подекуди безцінний досвід
такої самоорганізації, і навіть готові схеми та рецепти вирішення проблем.
Йдеться не про Помаранчеву революцію, яка є радше наслідком застосування
цього досвіду, а про концепцію побудови національного опору, створену
Бандерою та його однодумцями. Тут варто зробити кілька зауважень, які б
прояснили з одного боку співвідношення демократії та громадянського
суспільства, а з другого - співвідношення демократії та націоналізму. Отож,
якщо проглянути шлях розвитку українського націоналізму, то побачимо, що
погляди його ідеологів на форму державного устрою були достатньо
різноманітними, а ставлення ОуН до демократії як устроєвої форми
змінювалося залежно від історичних обставин. Нині мало хто заперечує, що III
Надзвичайний Збір ОуН відбувся на демократичних засадах, і головне —
заклав підстави для побудови саме демократичної держави. Отже, націоналізм
і демократія — це не є якісь антагоністичні поняття, в процесі державного
будівництва вони можуть комбінуватись, а як — це вже справа тих, хто цим
будівництвом займається. Тепер щодо концепції Бандери. За нею ОуН діяла в
суспільстві через низку громадських організацій, кожна з яких займалася
специфічними проблемами, цікавими для певного прошарку. У післявоєнний
час Степан Бандера реалізував цю концепцію в українській діаспорі, яка
мешкала переважно в країнах із демократичним устроєм. Українці створили
громадські організації, які займалися науковою, культурною, педагогічною,
спортивною діяльністю тощо, і, крім роботи «всередині» української громади,
докладали зусиль на своєму вузькому відтинку фронту боротьби за
Українську державу. Досвід діяльності цих структур свідчить, наскільки
ефективною була ця форма громадської активності в боротьбі за ідею
української незалежності. При цьому треба зазначити, що багато акцій та
ініціатив виходили зсередини самих громадських організацій — таким був
виховний принцип тої громадянської свідомості, яку ОуН хотіла бачити в
громадянах майбутньої незалежної держави.

Чому ж така сама громадянська активність для облаштування існуючої
держави в інтересах усього суспільства, а не групи політиків, не може бути
ефективною сьогодні? Єдиною причиною може бути недостатня кількість
самодостатніх людей в українському суспільстві. Отож, якщо ми хочемо, щоб

українська нація набула модерних рис, ми маємо збільшити в суспільстві
число людей, які можуть розв'язувати свої проблеми без допомоги уряду, і,
відповідно, спираючись на своє самодостатнє становище, можуть займати
громадянську позицію, незалежно він кон'юнктурних політичних рішень
певних політичних груп. І це буде найкращим захистом від більшості тих
викликів та загроз, які приносить Україні глобалізація та відкрите
інформаційне суспільство. Більше того, самодостатні громадські групи,
використовуючи сучасні геополітичні фактори, можуть активно працювати
для утвердження інтересів української нації в глобалізованому світі, причому
так, як цього ніколи не зроблять найманці політичних корпоративних груп.

Трохи про зовнішні загрози. Звичайно, коли говорять про загрози
незалежності України, в основному згадують російський чинник. Справді, в
Росії є найбільше тих сил, які б хотіли включити Україну до складу своєї
імперії та вирішити таким чином частину проблем, які стоять перед Росією.
Однак сьогодні міжнародне становище та власні можливості Росії такі, що
здійснити приєднання України грубою силою не зовсім реально. Тому Росія
діє в кількох напрямах, які б ослабили спроможність України до опору,
зробили б Київ більш економічно залежним від Москви та створили
сприятливі умови для аншлюсу, якщо така нагода трапиться. Саме у цьому
коріння того непримиренного опору відновленню української національної
свідомості, пропаганди російського способу життя та сучасної російської
національної ідеї, стимулювання внутрішніх конфліктів в українському
суспільстві. Кремль зацікавлений в консервації протистояння Східу- Захід,
оскільки в такому разі він має можливість стати над конфліктом і просувати
власні інтереси під виглядом арбітра. Треба зауважити, що впроваджена під
час Помаранчевої революції «реформа Конституції» є розробкою політиків,
які мають надто тісні зв'язки з Москвою, і саме ця реформа значною мірою
призвела до генерування конфліктів між українськими політиками там, де
суперечок могло б і не бути. У будь- якому разі, безпека України вимагає
сьогодні комплексного врахування російського фактора.

Інші сусіди України: Польща, Угорщина, Румунія — хоча й намагаються
просунути свої інтереси в українському політичному просторі, однак їхні
спроби є значно менш масштабними, до того ж вони зв'язані умовами
договору НАТО, що дуже обмежує прямі агресивні дії проти України. Однак
ці сусіди також ведуть свої дії на інформаційному фронті, метою яких є
зберегти та розширити свої впливи. Деякі дії цих сусідів у інформаційній
війні можна розцінювати як спробу залишити відкритими в майбутньому
можливості претендувати на частину української території. Однак до
агресивності росіян усім їм дуже далеко. Окремим питанням є загрози
Україні, які створюють Євросоюз та США. Специфіка цих загроз в тому, що
вони, по-перше, докорінно відмінні від загроз з боку Росії, по-друге, вони

діятимуть при будь-якому розвитку конфлікту з Росією, а нейтралізованими
ці загрози можуть бути лише внутрішніми українськими діями. Йдеться про
значний відтік українського генофонду в країни ЄС та США. Для останніх —
це великий здобуток, оскільки вони отримують активне, дієздатне, і дуже
часто — молоде та освічене населення, завдяки якому вони в майбутньому
розраховують покращити не лише матеріальний добробут, технології, але й
генетичний стан своїх націй. Для цього у всіх цих країнах працюють
спеціальні програми залучення талановитих молодих людей, що свідчить про
державний підхід до справи. Ті люди, які в розквіті сил виїхали з України
розбудовувати економіки інших країн, зробили це тому, що українська влада
не змогла створити в Україні сприятливі умови для реалізації їхніх
можливостей і талантів. Причому зовсім не обов'язково йдеться про
матеріальні можливості. Рівень бюрократії в науці, і в дозвільних процедурах
для малого підприємництва такий, що не дає можливості розкритися
багатьом людям, в результаті держава сама виштовхує тих, хто мав б
збільшувати її потугу, за кордон. Найгірше, що значна частина цього
генетичного фонду української нації вже ніколи не повернеться додому і буде
укріплювати успішніші нації, провідники яких краще розуміють суспільні
процеси, що відбуваються в світі.

Отже, стрижень внутрішньої стійкості нації зовнішнім загрозам і в
колишньому, і в сучасному, і в майбутньому світі — всередині самої нації. Як
ми зможемо зорганізувати суспільство, так воно й буде спроможне відповідати
на виклики доби. І не треба ставати осторонь і вказувати пальцем на тих, хто в
доінформаційну добу тільки й був відповідальний за безпеку нації чи
держави, бо в умовах інформаційного суспільства ця відповідальність лягає на
кожного, хто в стані зрозуміти суть проблеми та знайти своє місце в лаві.

13.3 Глобальні проблеми. Внесок українців у світову науку і
культуру. В процесі історичного розвитку ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ відбувається
злам застарілих технологічних способів, а разом з ними і застарілих соціальних
механізмів взаємодії людини з природою. На початку людської історії діяли
переважно адаптаційні (пристосувальні) механізми взаємодії. Людина
підкорявся силам природи, пристосовувався до змін, що відбуваються в ній,
змінюючи в міру цього свою власну природу. Потім по мірі розвитку
продуктивних сил запанувало утилітарне ставлення людини до природи,
іншій людині. Сучасна епоха ставить питання про перехід до нового шляху
соціальних механізмів, який слід назвати гармонійним. Глобальна ситуація, в
якій опинилося людство, відображає і висловлює загальну кризу
споживацького ставлення людини до природних та соціальних ресурсів. Розум
підштовхує людство до усвідомлення життєвої необхідності гармонізації
зв'язків і відносин у глобальній системі "Людина - Техніка - Природа". У зв'язку

осмислення глобальних проблем сучасності, їх причин, взаємозв'язку, шляхів
їх вирішення.

Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський
характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини
практично в будь-якій точці планети. Наприклад, загроза термоядерної
катастрофи, загроза деградації природного середовища та екологічного
самогубства людства, продовольча проблема, проблеми боротьби з
небезпечними для людства захворюваннями і т. д. Всі ці проблеми породжені
роз'єднаністю людства, нерівномірністю його розвитку. Свідоме початок ще не
стало найважливішою передумовою людства як єдиного цілого. Негативні
результати і наслідки неузгоджених, непродуманих дій країн, народів,
окремих людей, накопичуючись в глобальних масштабах, стали потужним
об'єктивним чинником світового економічного і соціального розвитку. Вони
роблять все більш істотний вплив на розвиток окремих країн та регіонів. їх
рішення передбачає об'єднання зусиль великої кількості держав і організацій
на міжнародному рівні.

Всі глобальні проблеми сучасності можна звести до трьох основних груп:
Проблеми економічного і політичної взаємодії держав:

а) проблема запобігання світової термоядерної катастрофи та створення
сприятливих умов для соціального прогресу всіх країн і народів;

б) проблема подолання технологічної та економічної відсталості країн, що
розвиваються і встановлення нового міжнародного порядку.

Проблеми взаємодії суспільства і природи:

а) запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища;

б) забезпечення людства необхідними природними ресурсами
(сировиною, енергією, продовольством);

в) освоєння світового океану та космічного простору. І Проблеми
взаємовідносин людей і суспільства:

а) проблема зростання народонаселення;

б) проблема охорони і зміцнення здоров'я людей;

в) проблеми освіти і культурного зростання.

У першій групі проблем ми назвали проблеми інтерсоціальні, переважно
політичні проблеми. І це не випадково. Відношення між державами планети,
проблема демілітаризації людства - ключова глобальна проблема. Мілітаризм
став "раковою пухлиною" людства. Досить сказати, що 1/4 вчених світу
втягнута у підготовку до війни. Військово-промисловий комплекс відволікає
відтворних цілей величезні трудові, матеріальні та фінансові ресурси. Ядерні
держави накопичили таку кількість матеріалів, що розщеплюються, що його
достатньо для багаторазового знищення всього живого на планеті. І нарешті,
військові витрати - головна перешкода на шляху позитивного вирішення всіх
глобальних проблем.

В умовах "потепління" міжнародного клімату, скорочення гонки озброєнь
створюються політичні та економічні передумови зняття проблеми
термоядерної катастрофи. Проте спокушатися успіхами в демілітаризації
людства не слід. По-перше, зберігається протистояння окремих держав і

небезпеку для людства локальних конфліктів і малих війн. По-друге, в умовах
швидкого розвитку атомної енергетики зростає небезпека термоядерного
катаклізму через безконтрольне розповзання атомної зброї і потрапляння його
в руки політичних маніяків і гангстерів.

Проблема повної демілітаризації людства може бути вирішена тільки на
основі усунення гноблення і експлуатації одного народу іншим, подолання
економічної відсталості країн, що розвиваються і встановлення
справедливого міжнародного економічного порядку. Ця проблема є
ключовою в справі переходу до нового історичного типу
природокористування, до ковводюційний механізмом розвитку людства в
гармонії з природою і самим собою.

Сьогодні людина стала найбільшою планетарної силою. Досить сказати,
що щорічно з надр Землі вилучається близько 10 млрд. т. корисних копалин,
витрачається 3-4 млрд. т. рослинної маси, викидається в атмосферу близько 10
млрд. т. промислової вуглекислоти. В Світовий океан та річки скидається
понад 5 млн. т. нафти і нафтопродуктів. Загострюється з кожним днем
проблема питної води.

Повітряна атмосфера сучасного промислового міста являє собою суміш
диму, отруйних випарів та пилу.

Зникають багато видів тварин і рослин. Велику рівновагу природи
порушено до такої міри, що з'явився похмурий прогноз про "екологічному
самогубство людства". Усе гучніше лунають голоси про необхідність
відмовитися від усякого промислового втручання в природну рівновагу,
зупинити технічний прогрес Проте вирішити екологічну проблему шляхом
відкидання людства до середньовічного стану - утопія. І не тільки тому, що
люди не відмовляться від досягнень технічного прогресу. Справа в тому, що
зміни в біосфері, в тому числі і катастрофічні, відбувалися і будуть відбуватися
незалежно від людини, тому мова повинна йти не про повну слухняність
природі, а про гармонізацію природних і соціальних процесів на основі
гуманізації НТП і докорінної перебудови всієї системи суспільних відносин.
Без цього неможливо вирішення глобальних проблем, що входять у третю
групу. Перша з них - це проблема народонаселення.
Проблему народонаселення не можна зводити тільки до відтворення
населення та його половозростного складу. Мова йде тут в першу чергу про
співвідношення процесів відтворення населення і громадських способів
виробництва матеріальних благ. Діалектико-матеріалістична соціальна
філософія відкидає мальтузіанскую концепцію зростання народонаселення,
біологізаторскій підхід до пояснення його відтворення. Однак і в
мальтузіанстві є, хоча і негативно виражена, здорова думка про необхідність
для прогресу суспільства випереджального зростання виробництва благ по
відношенню до зростання населення. Якщо виробництво матеріальних благ
відстає від зростання населення, то матеріальне становище людей буде
погіршуватися. І навпаки, якщо приріст населення скорочується, то це в
кінцевому рахунку призводить до старіння населення і скорочення
виробництва матеріальних благ, що спостерігається в кінці XX століття швидке
зростання населення в країнах Азії, Африки та Латинської Америки пов'язане
насамперед із звільненням цих країн від колоніального ярма і вступом їх у
новий етап економічного розвитку. Новий "демографічний вибух" загострив
проблеми, породжені стихійністю, нерівномірністю і антагоністичним
характером розвитку людства. Все це виразилося в різкому погіршенні
харчування, здоров'я і освіченості населення.

На сором цивілізованого людства більш 500 млн. людей (кожен десятий) з
дня на день хронічно недоїдають, ведуть напівголодне існування, і це
переважно в країнах з найсприятливішими умовами для розвитку
сільськогосподарського виробництва. Як показує аналіз, проведений
експертами ЮНЕСКО, причини голоду в цих країнах треба шукати в засиллі
монокультур (бавовна, кава, какао, банани і т. д.) і низькому рівні агротехніки.
Абсолютна більшість сімей, зайнятих на всіх континентах планети сільським
господарством, до цих пір обробляють землю за допомогою мотиги і сохи,
більше всього від недоїдання страждають діти. За даними Всесвітньої
організації охорони здоров'я, щоденно вмирає 40 тис. дітей у віці до 5 років,
яких можна було б врятувати. Це становить близько 15 млн. осіб на рік.

Гострою глобальною проблемою залишається проблема освіти. В даний
час майже кожен четвертий житель нашої планети у віці старше 15 років
залишається неписьменним. Кількість неписьменних збільшується щорічно на
7 млн. чоловік. Вирішення цієї проблеми, як і інших, впирається в брак
матеріальних коштів для розвитку системи освіти, в той же час, як ми вже
відзначали, величезні ресурси поглинає військово-промисловий комплекс Для
вивільнення і використання цих ресурсів на благо людства необхідні новий
світовий порядок, нове мислення, нова людина.

Прогнозуючи майбутнє людства, слід враховувати три найважливіші
обставини. По-перше, НТР, яка за допомогою автоматизації виробництва,
інтелектуалізації техніки докорінно змінює місце і роль людини в
технологічному процесі. По-друге, НТР припускає такого працівника, який за
рівнем свого інтелектуального розвитку та різнобічності здатний
сформувати гідне людини штучне середовище його життєдіяльності
(ноосферу). Становлення людини нової формації виступає як технологічна,
екологічна, економічна необхідність Отже, по-третє, люди повинні оволодіти
новим мисленням, перейти до нового типу раціональності. Раціоналізація
суспільства, односгоронньо орієнтована на зростання виробництва речей або
витяг прибутку, обертається ірраціональними катастрофічними наслідками
для людства в цілому і кожного окремого індивіда. Така раціональність
повинна бути замінена раціональністю гармонійного розвитку. Тільки
гармонізація ставлення людини до природи і до іншої людини, здійснена в
планетарному масштабі, - запорука спасіння людства. Не сама по собі краса
врятує світ, а краса, що стала ставленням людини до людини, внутрішнім
джерелом повноцінним творчим житті кожного.

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 1

Навчальна дисципліна: Людина і світ
Тема: Молодіжні субкультури

Мета: поглибити знання студентів про молодіжні субкультури, причини
їх виникнення та види субкультур

Форма самостійної роботи: підготувати повідомлення «Види

молодіжних субкультур»

Вид контролю: заслухати повідомлення: «Вид молодіжних субкультур»

Питання для самоконтролю:

1. Поняття субкультури

2. Види молодіжних субкультур:

а) хіпі

б) панки

в) шлях навпростець

г) скінхеди

д) хіп-хоп

е) гопники
є)готи

ж) рейв

3. Молодіжна контркультура

Література:

1. Карпяк В. «Молодіжні субкультури»

2. Вернал А. «О субкультуре»

3. Навчальний посібник «Людина і світ» К-П 2011

 

 

Підпис викладача ______________

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 2

Навчальна дисципліна: Людина і світ
Тема: Упередження

Мета: Розглянути види попереджень та їх вплив на формування
стереотипів в житті людини і суспільства

Форма самостійної роботи: підготувати повідомлення

Вид контролю: заслухати повідомлення «Види упереджень»

Питання для самоконтролю

1. Види упереджень:

а) дискримінація

б) ксенофобія

в) расизм

г) упередження

д)толерантність

Література:

1. Кравченко А. Соціальна ангрологія. - М., 2003

2. Хомутов А. Антропологія. - «Фенікс» 2001

3. Якубов А. Расизм та його корені.- М., 1999

4. Людина і світ: Навчальний посібник: К-П 2011

 

 

Підпис викладача ______________

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 3

Навчальна дисципліна: Людина і світ
Тема: Місце конфліктів у суспільстві

Мета: Розкрити місце конфліктів в суспільстві та шляхи їх подолання
Вид контролю: перевірка конспекту

Питання для самоконтролю:

1. Джерела виникнення конфліктів в суспільстві

2. Види суспільних конфліктів

3. Шляхи подолання суспільних конфліктів

Л ітература:

1. Ушмуратов А. Конфлікт і згода. - К.: Наукова думка, 1996

2. Джим Грехем Скот. Конфлікт та шляхи їх подолання. - К., 2001

3. Людина і світ: Навчальний посібник: К-П 201 1

 

 

Підпис викладача ______________

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 4

Навчальна дисципліна: Людина і світ

Тема: Стратифікація сучасного українського суспільства

Мета: Розглянути основні тенденції стратифікації сучасного
українського суспільства

Форма самостійної роботи: Конспектування навчального матеріалу

Вид контролю: перевірка конспекту

Питання для самоконтролю

1. Шляхи стратифікації сучасного українського суспільства

2. Поляризація соціуму

3. Виникнення нових класових утворень

4. Трансформація соціальної структури українського суспільства

Література:

1. Танчин У. Режим диспуту.

2. Електронний ресурс: Соціум

3. Людина і суспільство: Підручник. - К.: Ірпінь, 2006

4. Людина і світ: Навчальний посібник: К-П 2011

 

Підпис викладача ______________

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 5

 

Тема: Соціальна мобільність. Участь у житті суспільства.

Мета: Поглибити знання студентів про форми соціальної мобільності та
участі громадян у суспільному житті.

Форма самостійної роботи: Конспектування навчального матеріалу.
Вид контролю: Перевірка конспекту.

Питання для самоконтролю:

1. Співпраця як перспектива розвитку соціуму.

2. Форми участі громадян у суспільному житті.

3. Участь молоді у громадському житті.

4. Основні перешкоди для участі молоді у громадському житті.

Література:

1. Андреев Г. М. «Соціальна психологія» м. 1999

2. Бодальков А. А. «Особливість і спілкування», м. 1983

3. Стефаненко Т. Г. «Етнопсихологія» м. 2000

4. Навчальний посібник. «Людина і світ» К-П2011

 

Підпис викладача ______________

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 7

Навчальна дисципліна: Людина і світ

Тема: Сутність стосунків між людиною та державою. Дотримання прав
і відповідальність

Мета: розглянути суть стосунків між людиною і державою, усвідомити
необхідність дотримання норм права та відповідальності за його
порушення

Форма самостійної роботи: конспектування навчального матеріалу

Вид контролю: перевірка конспекту

Питання для самоконтролю:

Гарантованість громадянських і політичних прав та свобод

Права і свобода як норма життєдіяльності і розвитку індивідуальних
якостей особистості

Розуміння власної відповідальності перед суспільством за свої
вчинки і дотримання прав

Література:

1. Конституція України

2. Зайчук О.В. Теорія держави і права.- Інтер, 2006

3. Бондарук С. Людина і суспільство. - Ірпінь, 2006

4. Людина і світ: Навчальний посібник: К-П, 2011

 

Підпис викладача ______________

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 8

Навчальна дисципліна: Людина і суспільство
Тема: Громадянське суспільство в Україні

Мета: Розуміння змісту та суті громадянського суспільства його
функції. Вміння оцінити світовий досвід розвитку і консолідації
громадянського суспільства та його становлення в Україні

Форма самостійної роботи: опрацювання лекцій

Вид контролю: бесіда-диспут

Питання для самоконтролю:

1. Ознаки громадянського суспільства і їх наявність в Україні

2. Стан громадянського суспільства в Україні

3. Перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні

Література:

1. Александр Дж. С. Парадокси громадянського суспільства. - М.,1999

2. Денисенко В.М. Умови формування громадянського суспільства та
критерії його визначення. - Львів, 2005

3. Гаджієв К. Громадянське суспільство і права держави. - М, 2001

4. Людина і світ: Навчальний посібник: К-П, 2011

 

 

Підпис викладача ______________

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 9

Навчальна дисципліна: Людина і суспільство
Тема: Політична система України

Мета: Поглибити знання студентів та розуміння ними політики і її місця
в житті кожної людини. Участь громадян в політичному житті,
проаналізувати політичну систему в Україні

Форма самостійної роботи: повідомлення

Вид контролю: бесіда-диспут

Питання для самоконтролю:

1. Становлення політичних партій в Україні

2. Вплив політичних партій на соціально-економічний розвиток
України

3. Політичні лідери в Україні

4. Особливості політичної системи України

Література:

1. Потічний П. Що таке політика?: Генеза., 1998

2. Рябов С. Політика як соціальне явище. - К., 1995

3. Томенко М. Основи теорії політики. - К., 1996

4. Халіпов. Політика як наука і як мистецтво. - К.,2005

5. Людина і суспільство: Людина і світ: К-П 2011

 

 

Підпис викладача ______________

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 10

Навчальна дисципліна: Людина і світ
Тема: Інформаційний простір в Україні

Мета: усвідомити, що ЗМІ є джерелом поширення інформації в
суспільстві, знати види та функції ЗМІ і їх вплив на формування
громадянської думки та громадянського суспільства.
Проаналізувати інформаційний простір в Україні

Форма самостійного контролю: повідомлення

Вид контролю: заслухати повідомлення

Питання для самоконтролю:

1. Види ЗМІ в Україні

2. Роль ЗМІ в Україні в формуванні громадської думки в Україні

3. Комунікація між ЗМІ і аудиторією в Україні

4. Роль ЗМІ в пропаганді

5. Маніпулятивні засоби ЗМІ

Література:

1. Мелещенко O.K. Сенсація в газеті. - к., 2003

2. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації. - К., 2003

3. Гебермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості.
Дослідження категорії громадянське суспільство. - Львів, 2003

4. Людина і світ: Навчальний посібник: К-П, 2011

 

Підпис викладача ______________

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 11

Тема: формування політичної нації в Україні.

Мета: вміти характеризувати етапи етногенези української нації,

узагальнити процес та результати формування української нації,
проаналізувати проблеми формування політичної нації в Україні.

Форма самостійної роботи: повідомлення по темі «Проблеми формування
політичної нації в Україні»

Вид контролю: заслухати на занятті

Питання для самоконтролю:

1. Етапи етногенези української нації.

2. Процес формування української нації.

3. Формування української національної ідентичності.

4. Деформації національної і громадянської свідомості в
Україні.

Література:

1. Грозіцька Т. «Консесуальна теорія демократій: оптимальна модель для
У каїни». К.І998

2. Трипольський В. «Тернисті шляхи демократії, спроба політичного
аналізу». К.2004

3. Забежало ГІ. «Важкий шлях до демократії і свободи». К.2004

4. Навчальний посібник «Людина і світ» К-П. 2011

 

Підпис викладача ______________

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА 12

Тема: Міжконфесійні стосунки та їх вплив на життя в пол і культури ому
суспільстві.

Мета: вміння оцінити міжконфесійні стосунки та їх вплив на життя в

полікультурному суспільстві. Виховувати терпимість, плюралізм,
компроміс як основу співіснування та співпраці в
полікультурному суспільстві.

Форма самостійної роботи: повідомлення по темі «Релігійна ситуація в

вашому місті, селі»

Вид контролю: заслухати повідомлення.

Питання для самоконтролю:

1. Мізконфесійні стосунки та їх вплив на життя в полікультурному
суспільстві.

2. Стан міжконфесійних стосунків в Україні.

3. Релігійна ситуація в вашому місці, селі, районі.

Література:

1. Горєлов М.Є. «Цивілізаційна історія Україні» Нариси.- к.2006

2. Швайцер А. «Благословення перед жизнью» м. 1992

3. Фромлі Е. «Иметь или быть?» к. 1998

4. Попович М.В. «Нариси історії культури України» к. 1998

5. Нестеренко В.Г. «Онтологія людини» к.1995

 

Підпис викладача ______________

 

Контрольні питання до заліку з навчальної дисципліни

«Людина і світ»

1. Людина як біосоціальна істота

2. Індивідуальність як феномен людини

3. Особа. Особистість. Персона. Громадянин

4. Соціалізація особистості

5. Родинна соціалізація

6. Тендерна соціалізація особистості

7. Молодіжна субкультура

8. Стереотипи та їх роль в житті людини

9. Тендерні стереотипи

10. Види дискримінації. Ксенофобія. Расизм. Упередження. Толерантність

11. Джерела виникнення конфліктів та їх типи

12. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання

13. Поняття соціуму - суспільство людей

14. Соціальна стратифікація сучасного суспільства

15.Соціальна мобільність

16. Права людини в історії людства

17. Поняття прав і свобод людини

18. Сутність стосунків між людиною і державою

19. Права та відповідальність людини і громадянина

20. Громадянське суспільство - суть атрибути та функції

21. Політика як суспільне явище

22. Політична система: структура, функції

23. Типи політичних систем

24. Політичні партії. Опозиція. Лобізм

25. Політична еліта та політичне лідерство

26. Поняття, форми та принципи демократії

27. Вибори як інструмент демократії. Типи виборів

28. Види та функції засобів масової інформації

29. Свобода слова та цензура

30. Нація етнічна та нація політична

31. Нація та націоналізм

32. Політкультурність як добросусідство культур

33. Геополітичне становище сучасної України

34. Внесок українців у світову науку і культуру

 

Комплексна контрольна робота

Комплексна контрольна робота (ККР) - це перелік завдань, вирішення яких
потребує уміння застосовувати інтегровані знання програмного матеріалу
дисципліни.

ККР з навчальної дисципліни "Людина і світ" має 5 варіантів завдань
різнозначної складності, що враховує питання з усіх тем. Варіанти ККР
розроблені з розрахунку терміну їх виконання протягом 1 (однієї) академічної
години.

Оцінка за виконання ККР виставляється згідно з існуючим положенням за
12-бальною системою. При оцінюванні ККР слід враховувати повноту і
правильність виконання роботи.

Структура комплексної контрольної роботи

Кожен варіант контрольної роботи складається з трьох рівнів завдань та
додаткового завдання, що дає змогу оцінити рівень інтегрованих знань студентів.

Перший рівень ККР передбачає тестову форму відповідей. Перший рівень
складається з 4(чотирьох) груп завдань в які входять по З(три) запитання.

Другий рівень ККР передбачає розкрити зміст поняття.

На третій рівень ККР виноситься теоретичне запитання, яке вимагає
поширеної відповіді, вміння викладати матеріал логічно, послідовно, грамотно.

Критерії оцінки виконання ККР з навчальної дисципліни "Людина і світ"

Оцінювання завдань комплексної контрольної роботи здійснюється за 12-
бальною системою. Окремо оцінюється кожний рівень завдання:

Перший рівень завдання ККР тести. За правильну відповідь на запитання
студент отримує "0,5" бали. В підсумку за 12 запитань, давши правильну
відповідь, отримує "6" балів.

Другий рівень завдання ККР вимагає розкрити зміст певного питання,
терміну. За чітку і вичерпну відповідь - "2" бали.

Третій рівень завдання ККР - слід врахувати повноту відповіді, вміння
викласти матеріал логічно, послідовно, грамотно. За повну відповідь - "4" бали.

За бажанням студент може виконати додаткові тестові завдання. За
правильну відповідь отримує додаткові "З" бали.