Ситуаційні задачі І.

 

1.

Ви надаєте допомогу жінці Р., 56 років, у якої виникла інтенсивна кровотеча з розірваного варикозно розширеного венозного вузла на гомілці. В чому полягає перша допомога?

1. Накласти на рану стискаючу асептичну пов’язку, надати кінцівці припідняте положення та госпіталізувати в хірургічне відділення.

2. Накласти джгут Есмарха нижче рани та госпіталізувати в хірургічне відділення.

3. Накласти джгут Есмарха вище рани та госпіталізувати в хірургічне відділення.

4. Накласти імпровізований джгут на гомілку нижче рани.

5. Накласти на рану асептичну пов’язку та госпіталізувати в хірургічне відділення.

 

2.

Хворий М., 40 років, отримав травму в середній третині правого стегна яка супроводжувалась інтенсивною кровотечею. Через 20 хв. після накладання джгута поступив у хірургічне відділення. Черговий хірург при ревізії рани виявив розрив стегнової артерії з дефектом 4 см. Яка тактика лікування в стаціонарі?

1. Первинна хірургічна обробка рани, пластика стегнової артерії аутовеною.

2. Первинна хірургічна обробка рани і перев’язка стегнової артерії.

3. Первинна хірургічна обробка рани з накладанням циркулярного шва на артерію.

4. Перев’язка стегнової артерії та проведення шунтування.

5. Первинна хірургічна обробка рани і кінцева зупинка кровотечі.

 

3.

Хвора М., 32 роки, у автомобільній катастрофі отримала забійну рану в середній третині правого стегна з масивною кровотечею. Яку допомогу необхідно надати на догоспітальному етапі.

1. Накласти джгут вище рани і вказати час накладання, рану закрити асептичною пов’язкою, ввести 1 мл 2% розчину промедолу, накласти шину Дітеріхса і терміново транспортувати хвору в лікувальний заклад.

2. Накласти імпровізований джгут на верхню третину стегна, ввести 1 мл 2% розчину промедолу, провести іммобілізацію кінцівки шинами Крамера.

3. Накласти джгут на верхню третину стегна, ввести 1 мл 2% розчину промедолу та провести іммобілізацію кінцівки за допомогою підручних засобів.

4. Накласти на рану стискаючу пов’язку, ввести 1 мл 2% розчину промедолу, провести імпровізовану іммобілізацію правої нижньої кінцівки.

5. Накласти імпровізований джгут на праве стегно, ввести 1 мл 2% розчину промедолу та фіксувати хвору ногу до здорової.

 

4.

Хворий Т., 26 років, скаржиться на біль та відчуття розпирання у правому стегні, неможливість ходити. 7 днів тому отримав тупу травму стегна. Об’єктивно: в нижній третині правого стегна, на його медіальній поверхні – пульсуюча припухлість розміром 5х6 см. Шкіра над припухлістю синюшна. При аускультації вислуховується систолічний шум. Пульсація судин стопи ослаблена. Ваш діагноз.

1. Пульсуюча гематома (несправжня аневризма) правого стегна.

2. Флегмона правого стегна.

3. Абсцес правого стегна.

4. Пухлина м’язів правого стегна.

5. Гематома правого стегна.

 

5.

У хворого Г., 25 років, на сьому добу після тупої травми нижньої третини лівого передпліччя з’явилася припухлість, розміром 2х3 см, не болюча при пальпації, відчувається посилена пульсація, аускультативно вислуховується систолічний шум. Яке захворювання можна припустити у хворого?

1. Несправжню аневризму артерії передпліччя.

2. Гігрому передпліччя.

3. Флегмону передпліччя.

4. Ліпому нижньої третини передпліччя.

5. Забій м’яких тканин передпліччя.

 

6.

Хворий В., 40 років, одержав різану рану в задній ділянці лівого колінного згину. Кровотеча інтенсивна, кров фонтанує. Пальцевим притисканням артерії в паху кровотечу тимчасово зупинено. Для доставки потерпілого в хірургічне відділення вирішено накласти на стегно джгут. На який максимальний термін допустиме накладання джгута?

1. 20 хв.

2. Півгодини.

3. 2 год.

4. 3 год.

5. 4 год.

 

7.

Хворий К., віком 42 роки, страждає виразковою хворобою шлунка. Останні 2 дні відчув біль в епігастральній ділянці, загальне нездужання, головокружіння. Вранці, піднявшись з ліжка, на декілька секунд втратив свідомість. Хворий блідий. В епігастральній ділянці при пальпації визначається болючість. Симптомів подразнення очеревини нема. Яке ускладнення виразкової хвороби можна припустити у хворого?

1. Внутрішню кровотечу.

2. Перфорацію виразки.

3. Стеноз пілоруса.

4. Пенетрацію виразки в печінку.

5. Переродження виразки в рак.

 

7.

Жінка К., 30 років, під час автодорожньої катастрофи отримала закриту травму живота. Стан важкий, АТ – 80/20 мм. рт.ст., пульс 128 уд/хв. Блідість шкірних покривів. Є садна на животі. Визначається болючість у лівому підребер’ї. Черевна стінка напружена, тупість у лівій половині живота. Печінкова тупість збережена. Сеча не змінена. Який найбільш вірогідний попередній діагноз?

1. Внутрішня кровотеча (розрив селезінки).

2. Розрив печінки.

3. Розрив кишки.

4. Розрив шлунка.

5. Розрив лівої нирки.

 

8.

Хворому Б., 56 років, проведено пластику пошкодженої підколінної артерії. На 6-й день у хворого підвищилась температура до 38,8⁰С, з’явилися біль у нозі і гнійні виділення з рани. Після зняття швів з рани виникла інтенсивна артеріальна кровотеча, яку було тимчасово зупинено накладанням еластичного джгута. Ваша подальша тактика.

1. Перев’язати артерію на протязі та прошити її в рані.

2. Перев’язати судину в рані.

3. Провести тугу тампонаду рани.

4. Провести електрокоагуляцію судини.

5. Перев’язка судини в рані, дренування рани.

 

9.

Хворому В., 45 років, після тяжкої травми – перелом кісток таза, ребер, кровотеча з плевральної порожнини – проведені хірургічна корекція і протишокова терапія (реінфузія 600 мл крові, альбумін – 200 мл, сольові розчини – 2500 мл, гепарин – 2500 ОД). Через 6 год. з’явилася кровотеча з дренажу, встановленого в плевральну порожнину та з місць ін’єкцій. Яке ускладнення виникло?

1. Синдром розсіяного внутрішньосудинного згортання крові.

2. Відсутність хірургічної корекції кровотечі.

3. Геморагічні захворювання або синдроми в анамнезі.

4. Гемодилюція після інфузійної терапії.

5. Передозування антикоагулянтів прямої дії.

 

10.

Потерпілого М., 42 роки, оперують з приводу внутрішньочеревної кровотечі внаслідок автомобільної катастрофи. В яких випадках можна використовувати кров пацієнта з черевної порожнини з метою реінфузії?

1. Розрив селезінки.

2. Розрив печінки.

3. Розрив тонкого кишечника.

4. Розрив сечового міхура.

5. Розрив шлунка.

 

11.

Хворому М., 55 років, в ургентному порядку виконані холецистектомія і дренування черевної порожнини. В післяопераційному періоді призначено гепарин, після чого появилась кровотеча з операційної рани. Назвіть препарат, який треба застосувати для усунення побічної дії гепарину.

1. 1% розчин протаміну сульфату.

2. 10% розчин хлориду кальцію.

3. 1% розчин хлориду кальцію.

4. 1% розчин вікасолу.

5. 5% розчин амінокапронової кислоти.

 

12.

Хворого К., 56 років, госпіталізовано з ознаками внутрішньочеревної кровотечі після падіння з висоти. Після операції спленектомії виявлено підвищення фібринолітичної активності крові. Які з препаратів найбільш доцільно призначити потерпілому в даному випадку?

1. Амінокапронову кислоту з фібриногеном.

2. Протамінсульфат.

3. Гепарин та фібринолізин.

4. Поліглюкін.

5. Рефортан.

 

13.

Хворий К., 48 років, внаслідок автомобільної аварії отримав рану внутрішньої поверхні верхньої третини лівого плеча (5х4 см), з якої пульсуючим струменем (поштовхи відповідають пульсу) витікає кров яскраво-червоного кольору. Назвіть попередній діагноз? Яку першу допомогу треба надати потерпілому?

1. Забійна рана лівого плеча з пошкодженням плечової артерії. Накласти джгут Есмарха на ліве плече та асептичну пов’язку на рану.

2. Забійна рана лівого плеча з артеріальною кровотечею. Накласти імпровізований джгут на плече та асептичну пов’язку на рану.

3. Забійна рана верхньої третини лівого плеча з пошкодженням плечової артерії. Накласти джгут Есмарха проксимальніше місця кровотечі на верхню третину лівого плеча з восьмиподібними ходами через праве надпліччя на протилежному боці. До джгута прикріпити етикетку, на якій вказати дату та час його накладання. На рану накласти асептичну пов’язку, ввести знеболюючі засоби, іммобілізувати кінцівку шиною Крамера та негайно транспортувати потерпілого у стаціонар.

4. Забійна рана лівого плеча з артеріальною кровотечею. Тампонувати рану і відправити потерпілого у стаціонар.

5. Забійна рана лівого плеча з кровотечею.Накласти на рану стискаючу асептичну пов’язку і відправити потерпілого в стаціонар.

 

14.

Потерпілий З., 26 років, поранив склом ліву ліктьову ямку. Виникла значна пульсуюча кровотеча, колір крові яскраво-червоний, передпліччя і китиця бліді. Яку першу медичну допомогу необхідно надати хворому?

1. Провести тугу тампонаду рани і направити потерпілого в лікувальний заклад.

2. Накласти джгут Есмарха на нижню третину плеча до зупинки кровотечі і вказати час його накладання, асептичну пов’язку, дати знеболюючий середник, провести іммобілізацію кінцівки шиною Крамера та негайно транспортувати потерпілого в лікувальний заклад.

3. Накласти на ліве плече імпровізований джгут та направити потерпілого в лікувальний заклад.

4. Накласти імпровізований джгут та стискаючу пов’язку і направити потерпілого в хірургічний стаціонар.

5. Накласти стискаючу пов’язку і направити потерпілого в стаціонар.

 

15.

До операційної доставлений хворий М., 26 років, із закритою травмою живота. Під час операції виявлено численні розриви селезінки та тонкої кишки. Артеріальний тиск прогресивно знижується. Виникла необхідність гемотрансфузії. Хто може виконати визначення групи крові та резус-належності у потерпілого?

1. Лікар будь-якої спеціальності.

2. Лікар-лаборант.

3. Хірург.

4. Лікар-травматолог.

5. Лікар-анестезіолог.

 

16.

Хворий В., 28 років, 2 год. тому під час автомобільної аварії отримав закриту травму живота. Під час ревізії в черевній порожнині виявлено до 1,5 л рідкої крові. Селезінка пошкоджена в декількох місцях. Який вид трансфузії слід застосувати в даному випадку?

1. Реінфузію.

2. Непряму.

3. Пряму.

4. Аутотрансфузію.

5. Замінну.

 

17.

Хворого Д., 26 років, 2 год. тому збила машина. Він загальмований, блідий; є рвані кривавлячі рани на лівому передпліччі, закритий перелом лівих плеча і стегна. Пульс – 110 уд. на хв., АТ – 90/40 мм рт.ст. В аналізі крові: еритроцити – 3,5. 10¹²/л, Нв – 100 г/л. Почали виконувати протишокові заходи. Який кровозамінний розчин краще використати в даному випадку?

1. Стабізол.

2. Желатиноль.

3. 5% розчин глюкози.

4. Ацесоль.

5. Трисоль.

 

18.

Хворий І., 40 років, на будові впав з висоти 2-х метрів і отримав закриту травму живота з розривом печінки та внутрішньою кровотечею. Проведено операцію ушивання печінки і дренування черевної порожнини. З метою ліквідації постгеморагічної анемії на 4-й день перелито внутрішньовенно крапельно 450,0 мл одногрупної А (ІІ) Rh (-) крові. Через 20 хв. після гемотрансфузії підвищилася температура до 38,5⁰С, з’явилися задуха, біль голови, кволість, запаморочення, м’язевий біль, хворого морозить. Була одноразова блювота. Пульс – 110 уд./хв., АТ-90/60 мм рт.ст. Яке ускладнення розвинулося у хворого?

1. Важка пірогенна реакція.

2. Анафілактичний шок.

3. Анафілактична реакція.

4. Алергічна реакція.

5. Калієва інтоксикація.

 

19.

Хворому К., 45 років, з гострою шлунково-кишковою кровотечею перелито консервовану кров гр. В(ІІІ), Rh (+) в об’ємі 500 мл після проведення всіх проб на сумісність. Після гемотрансфузії стан хворого погіршився, вникли біль в голові та м’язах, підвищилася температура тіла до 38⁰С. Чим пояснити стан хворого?

1. Пірогенною реакцією середньої важкості.

2. Розвитком гемотрансфузійного шоку.

3. Алергічною реакцією.

4. Розвитком бактеріально-токсичного шоку.

5. Повітряною емболією.

 

20.

Хворому П., 46 років, у зв’язку з гострою кровотечею було перелито 2 л одногрупної та однорезусної консервованої крові і еритромаси. Після переливання виникли неприємні відчуття за грудиною, знизився артеріальний тиск до 100/60 мм рт.ст., з’явилися судоми. При обстеженні – рівень кальцію сироватки крові дорівнює 1,7 ммоль/л. Який механізм розвитку цього ускладнення?

1. Цитрат натрію зв’язує іони кальцію, гіпокальціємія погіршує функцію міокарда.

2. Цитрат натрію викликає інтоксикацію організму.

3. Цитрат натрію викликає розвиток метаболічного ацидозу.

4. Підвищена кількість цитрату натрію призводить до судом.

5. Цитрат натрію зв’язує калій, викликаючи важку гіпокаліємію.

 

21.

Хворому, 35 років, було проведено оперативне втручання з приводу внутрішньої кровотечі; в післяопераційному періоді продовжувалась інфузія 1,5 літра консервованої крові та еритроцитарної маси гр. В(ІІІ), Rh(+). Після відновлення свідомості хворий скаржиться на затруднене дихання, судоми у нижніх кінцівках. Об’єктивно: пульс – 110 уд/хв., АТ – 90/60 мм рт.ст. Яке ускладнення можна припустити?

1. Цитратний шок.

2. Гемотрансфузійний шок.

3. Тромбоемболію легеневої артерії.

4. Пірогенну реакцію.

5. Синдром гомологічної крові.

 

22.

Хворий І., віком 42 роки, поступив у хірургічне відділення з гострою шлунково-кишковою кровотечею. Виникла необхідність гемотрансфузії. Група крові В(ІІІ), резус-позитивна. Проведено проби на індивідуальну сумісність за системою АВО та резус-сумісність. Щоб перелити хворому кров, треба зробити ще біологічну пробу. Вкажіть правильний метод її проведення.

1. Тричі вливають кров струминно по 15-20 мл з інтервалом 3 хв.

2. Двічі вливають кров струминно по 15-20 мл з інтервалом 3 хв.

3. Двічі вливають кров краплинним методом по 15-20 мл з інтервалом 5 хв.

4. Тричі вливають кров струминно по 15-20 мл з інтервалом 10 хв.

5. Одноразово вливають 15 мл крові струминно.

 

23.

У хірургічному відділенні лікарні лікується хворий М., 38 років, з виразковою хворобою шлунка та хронічною анемією. Група крові третя, резус-позитивна. При підготовці до операції хворому показане переливання крові. Випишіть зі станції переливання крові 400 мл крові та позначте її згідно міжнародної класифікації.

1. Група крові В(ІІІ), Rh+(позитивний) – 400 мл.

2. Група крові ІІІ (В), Rh+(позитивний) – 400 мл.

3. Група крові Вa, Rh+ – 400 мл.

4. Група крові ІІІ(Вa), Rh+ – 400 мл.

5. Група крові ІІІ(a), Rh+ – 400 мл.

24.

Вкажіть правильне позначення груп крові за системами АВО і резус-фактора за міжнародною класифікацією.

1. 0αβ,

Аβ,

Вα,

АВ0,

2. О (1),

А (ІІ),

В (ІІІ),

АВ (ІV).

3. О(І) Rh + (позитивний),

А (ІІ) Rh + (позитивний),

В (ІІІ) Rh + (позитивний),

АВ (ІV) Rh + (позитивний).

4. І (0),

ІІ (А),

ІІІ (В),

ІV (АВ).

5. І (0αβ),

ІІ (Аβ),

ІІІ (Вα),

ІV (АВ0).

 

25.

Хвора М., 38 років, поступила в хірургічне відділення 3 тижні тому. Прооперована з приводу кишкової непрохідності, розлитого перитоніту. Виконана резекція кишки з накладанням ентеростоми. Стан важкий. З нориць за добу виділяється до 2,5 л кишкового вмісту. Який найбільш ефективний препарат для хворої можна використати?

1. Ліпофундин.

2. Ізотонічний 0,85% розчин хлориду натрію.

3. 10% розчин глюкози.

4. Рефортан.

5. Альвезин.

 

26.

Хворому В., віком 54 роки, з відкритим переломом лівого стегна проводяться протишокові заходи. Лікар визначив за допомогою стандартних сироваток групу крові і отримав такий результат: 0(І) – аглютинація, А(ІІ) – відсутність аглютинації, В(ІІІ) – аглютинація. Яка група крові у потерпілого?

1. А(ІІ).

2. 0(І).

3. В(ІІІ).

4. АВ(ІV).

 

27.

Для визначення груп крові взяли один комплекс гемаглютинуючих сироваток груп 0(І), А(ІІ), В(ІІІ), АВ(ІV) з титром 1:16. Температура приміщення 35⁰С, освітлення добре. Оцінювали результати аглютинації через 10 хв. Які помилки допущені при визначенні групи крові?

1. Для визначення груп крові користуються двома стандартними серіями сироваток.

2. Титр сироваток повинен бути не нижчий 1:64.

3. При визначенні групи крові температура навколишнього середовища повинна бути 18-20⁰С.

4. Оцінюють результати аглютинації через 5 хв.

5. Визначають групу крові двома стандартними сироватками груп 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) і АВ(ІV) з титром 1:64 при температурі 18-20⁰С. Результати аглютинації оцінюють через 5 хв.

 

28.

При визначенні груп крові брали краплі крові у 5 разів менші від крапель сироватки і змішували їх однією скляною паличкою, результати оцінювали через 3 хв. Які помилки допущені?

1. Крапля крові повинна бути в 10 разів менша, ніж крапля сироватки.

2. Кожну краплю сироватки окремими скляними паличками змішують з поруч розміщеною краплею крові.

3. Результати оцінюють через 5 хв.

4. Кров і сироватки повинні бути у співвідношенні 1:10. Для кожної групи сироватки потрібна окрема скляна паличка. Тарілку протягом 5 хв. обережно похитують, після чого оцінюють реакцію.

5. Усі відповіді правильні

 

29.

Кров зберігали в холодильнику при температурі +12⁰С протягом двох днів. При її огляді виявили, що плазма забарвлена у рожевий колір, на дні – незначні згустки, середній шар лейкоцитів відсутній. Які помилки допущені при зберіганні крові?

1. Збереження крові при температурі +12⁰С є помилкою.

2. Наявність згустків, помутніння та забарвлення плазми у рожевий колір свідчать про інфікування крові і гемоліз.

3. Дану кров переливати не можна.

4. Кров, придатна для переливання, має три окремі шари.

5. Усі відповіді вірні.

 

30.

Хворий М., 40 років, знаходиться 3 тижні на лікуванні з приводу опіку кип’ятком нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст. площею 20% поверхні тіла. Стан важкий. Хворий схуд; ремітуючий тип гарячки з коливаннями до 2⁰С , апетиту нема. На передніх поверхнях обох стегон – опікові рани, вкриті в’ялими грануляціями та поодинокими некрозами тканин з гнійними виділеннями. В плазмі крові визначається 5,6 мг% білка. Які препарати варто використати при підготовці хворого до операції?

1. Нативну плазму.

2. Розчин альбуміну.

3. Амінопептид.

4. Гідролізат казеїну.

5. Стабізол.

 

Еталони відповіді: 1(1); 2(1); 3(1); 4(1); 5(1); 6(3); 7(1); 8(3); 9(1); 10(1); 11(1); 12(1); 13(1); 14(2); 15(1); 16(1); 17(1); 18(2); 19(3); 20(2); 21(3); 22(3); 23(1); 24(3); 25(1); 26(1); 27(1); 28(1); 29(1); 30(1)

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ ІІ:

1. У хворого з гострою стресовою виразкою шлунка та кровотечею з виразки встановлено що, показники гемодинаміки стабільні, концентрація гемоглобіну в межах норми. Чи є показання до переливання крові або компонентів крові?

2. У пацієнта при перевірці групової приналежності реакція гемаглютинації не пройшла ні в одній лунці. Чи можливий такий варіант результату?

3. Хворий тривалий час має трофічну виразку в ділянці гомілки, яка утворилась після травми. Загальний стан задовільний, температура тіла нормальна, якісні зміни крові: не виявлено. Чи показане переливання крові?

4. Необхідно здійснити непряме переливання 300ml свіжоцитратної крові. Чи є потреба проводити пробу на індивідуальну сумісність та сумісність за резус-фактором?

5. При огляді ампули з консервованою кров’ю виявлено, що вона темно-червоного кольору. Ваш висновок про придатність крові до переливання.

6. При огляді ампули консервованої крові, яка знаходилась в правильних умовах зберігання виявлено, що плазма крові із згустками фібрину. Строк зберігання ампул з дня заготовки 10 днів. Ваш висновок про придатність крові до переливання.

7. При проведенні біологічної проби кров пацієнту вливалася довенно струйно тричі. При введенні останніх 25ml виникла задишка та явища ознобу. Вирішено продовжити інфузію, але вливання крові проводити крапельним методом. Чи рішення лікаря-трансфузіолога є оправданим?

8. Визначаючи групу крові пацієнтові медсестра , одержавши сумнівну реакцію аглютинації в одній з лунок запитала в пацієнта,чи раніше йому визначали групу крові. Порівнявши відповідь пацієнта з одержаною реакцією записала результат на титульну сторінку історії хвороби. Чи допускається такий варіант перевірки результатів?

9. Чи необхідно пацієнтові, котрий готується на повторне переливання крові проводити всі реакції, що проводилися перед попереднім переливанням? Якщо ні, то якими можна знехтувати?

10. Перед оперативним втручанням пацієнт, будучи при ясному розумі, категорично відмовляється від переливання крові. На оперативному втручанні при виникненні крововтрати, чи можна знехтувати цим проханням?

 

Еталони відповідей:

1. Переливання крові можливе з гемостатичною метою.

2.Можливо, якщо у пацієнта І(0) група крові.

3. У пацієнта лише відносні показання до переливання крові чи препаратів крові. Можливе введення невеликої кількісті свіжоцитрованої крові з стимулюючою ціллю.

4. Проведення таких реакцій є обов’язковим.

5. Якщо консервована кров, що відстоялась має темно-червоний колір – вона гемолізована і не придатна для переливання.

6. Кров інфікована і не придатна для переливання.

7. Гемотрансфузію необхідно припинити.

8. Ні, необхідно провести повторне визначення групи крові, щоб уникнути будь-яких сумнівів.

9. Проведення усіх необхідних реакцій є обов’язковим перед кожним наступним переливанням крові.

10. Перед гемотрансфузією необхідно одержати письмову згоду чи відмову пацієнта. У даній ситуації за наявності зафіксованої в історії хвороби відмови пацієнта від переливання крові, переливають лише кровозамінники.

 

 

Тестове завдання ІІІ рівня знань.

Заповніть таблицю диференційної діагностики гострої крововтрати при внутрішній кровотечі.

 

Захворювання	Гостра крово­втрата	Гострий дифуз­ний перито­ніт	Гострий деструк­тивний апенди-цит	Гостра ниркова коліка	Гостра печін­кова коліка
Симптоми
Падіння АТ	+	-	-	-	-
Гіпертермія	-	+	+	-	-
Біль в животі	+	+	+	+	+
М’язеве напруження передньої черевної стінки	-	+	+	-	-
Інтоксикація	-	+	+	-	-
Зменшення ОЦК, Нв, Нt, еритроцитів	+	-	-	-	-
Лейкоцитоз, зсув формули вліво	-	+	+	-	-
Зростання ШОЕ	-	+	+	-	-

“+” – симптом наявний; “-“ – симптом відсутній.

Примітка: таблиця заповнена, як “Еталон відповіді”.

 

1. Через два дні після вивільнення хворого з-під обвалу (протягом год.) була притиснена колодою права нижня кінцівка, з’явилась жовтяниця, блювота, спрага, болі в попереку, марення, затримка сечі. Ваш діагноз?

а) травматичний токсикоз;

б) синдром тривалого стиснення;

в) міжм’язева гематома.

2. Під час рубання дров молода людина розсікла сокирою праве передпліччя з’явилась сильна кровотеча. Що включає долікарська допомога?

а) прийняти знеболюючі;

б) зупинити тимчасово кровотечу;

в) накласти асептичну пов'язку;

г) провести іммобілізацію кінцівки.

3. У хворого після первинної хірургічної обробки залишилась не видалена частина некротичної тканини. Що в першу чергу необхідно зробити?

а) застосувати антибіотики;

б) дренувати рану;

в) примінити ферменти;

г) забезпечити іммобілізацію;

д) проводити часті перев'язки.

4. Є рвана рана. Краї рани гіперемовані з фібринозним нальотом. Що необхідно провести?

а) первинну хірургічну обробку;

б) пізню первинну хірургічну обробку;

в) вторинну хірургічну обробку;

г) зробити туалет рани, наложити мазеву пов'язку;

д) накласти шви.

5. В рані має місце обмежена ділянка некрозу шкіри. Що необхідно зробити?

а) висікти некротичну ділянку шкіри;

б) накласти пов'язку з протеолітичними ферментами;

в) накласти пов'язку з маззю Вишневського;

г) накласти пов'язку з гіпертонічним розчином;

д) накласти пов'язку з метилурацилом.

6. Які розрізняють види балістики:

a. Внутрішня;

b. Зовнішня;

c. Кульова;

d. Термінальна;

7. Які виділяють зони пошкодження тканин при вогнепальних пораненнях:

а.) Зона первинного раневого каналу;

б) Зона вторинного раневого каналу;

в) Зона молекулярного струсу;

г) Зона третинного раневого каналу;

8. Структура вогнепальної рани м’яких тканин складається з:

а.) Некротичної зони;

б.) Вхідного отвору;

в.) Вихідного отвору;

г) Раневого каналу.

9. Які розрізняють види загоєння ран:

a. )Первинним натягом;

b. )Вторинним натягом;

в.)Третинним натягом;

г.)Гнійним типом.

 

Еталони відповіді: 1(б); 2(б); 3д; 4(г); 5(а); 6(с); 7)в); 8(б,в,г); 9(а,б)

 

1. Які обставини являються основою для накладання первинно-відстроченого шва на рану?

а) шок;

б) велика крововтрата;

в) можливість розвитку інфекції;

г) неможливість відтягнути краї рани при первинній хірургічній обробці;

д) поранення нерва.

2. В якій рані більш вірогідно розвиток інфекції?

а) різаній;

б)укушеній;

в) операційній;

г) рубленій;

д) розміщеній на обличчі.

3. Який засіб найбільш ефективний при наявності в рані синьо- гнійної палички?

а) біогенні стимулятори;

б) сульфаніламіди;

в) антибіотики;

г)борна кислота,

д) саліцилова кислота.

4. Що потрібно зробити в першу чергу після первинної хірургічної обробки рани на передпліччі?

а) призначити лікувальну фізкультуру;

б) внутрішньом’язево ввести антибіотики;

в)накласти гіпсову лангету;

г) ввести знеболюючі;

д) застосувати ферменти.

5. З якою метою призначають ферментні середники місцево при гнійних ранах?

а) розплавити некротизовані тканини;

б) посилити дію антибіотиків;

в) зменшити запалення;

г) посилити ріст грануляцій;

д) прискорити стадію гідратації.

6. Які умови будуть сприяти загоєнню рани вторинним натягом?

а) краї рани добре доторкаються і без первинної хірургічної обробки;

б) видалення мертвих тканин при хірургічній обробці;

в)велика крововтрата;

г) наявність гематоми;

д) авітаміноз.

7. Є рвана рана. Краї рани гіперемовані, з фібринозним нальотом. Що необхідно провести?

а) первинну хірургічну обробку рани;

б) вторинну хірургічну обробку;

в) накласти шви на рану;

г) провести туалет рани, накласти мазеву пов’язку.

8. В рані має місце обмежена ділянка некрозу шкіри. Що необхідно зробити?

а) висікти некротичну ділянку шкіри;

б) накласти пов’язку з протеолітичними ферментами;

в) накласти пов’язку з маззю Вишневського;

г) накласти пов’язку з гіпертонічним розчином.

9. Через дві доби після вивільнення хворого з-під обвалу (була притиснена колодою права нижня кінцівка), з’явилась жовтяниця, блювота, спрага, болі в попереку, марення, затримка сечі. Ваш діагноз?

а) травматичний токсикоз;

б) гостра ниркова недостатність;

в) гостра серцева недостатність;

г) травматичний шок.

10. Хворий отримав різану рану передпліччя. З часу отримання травми минуло більше 24 годин. Що необхідно провести?

а) обробити рану, дренувати, накласти навідні шви;

б) накласти асептичну пов’язку;

в) накласти мазеву пов’язку;

г) накласти пов’язку з антисептиком.

Еталони відповіді: 1(в); 2(б); 3(г); 4(в); 5(а); 6(б); 7(г); 8(а); 9(а); 10(а);

Ситуаційні задачі.

 

1.

У травматологічний пункт доставлено потерпілого з глибокою косопоперечною різаною раною долонної поверхні правої китиці. Активні згинальні рухи у міжфалангових суглобах ІІ-V пальців відсутні. Які хірургічні маніпуляції недоцільно виконувати при первинній хірургічній обробці рани?

1. Накладати первинний шов на сухожилки і нерви.

2. Обробляти шкіру навколо рани антисептиками.

3. Проводити кінцеву зупинку кровотечі.

4. Промивати рану розчинами антисептиків.

5. Дренувати рану перед накладанням швів.

 

2.

У хірургічний кабінет поліклініки прийшов потерпілий зі сліпою колото-різаною раною правого стегна, яку отримав 5 днів тому. В ділянці рани наявна припухлість, болючість при пальпації; з рани виділяється сукровично-гнійний ексудат. Яку помилку допустив хірург при виконанні хірургічної обробки рани?

1. Туалет рани.

2. Ургентна специфічна профілактика правця.

3. Туге тампонування рани.

4. Пов’язка з антисептиком і гіпертонічним розчином хлориду натрію.

5. Обробка шкіри навколо рани антисептиком.

 

3.

У приймальне відділення лікарні доставлено хлопчика, якого півгодини тому вкусила гадюка. Потерпілий скаржиться на біль у правій гомілці, сонливість, в’ялість. У нижній третині гомілки є дві невеликі ранки з крововиливами в прилеглі тканини та вираженим набряком. Які маніпуляції не можна виконувати при наданні невідкладної допомоги?

1. Накладати венозний джгут.

2. Накладати артеріальний джгут.

3. Вводити полівалентну протизміїну сироватку.

4. Надати спокій кінцівці.

5. Виконати циркулярну новокаїнову блокаду кінцівки.

 

4.

У хірургічний кабінет доставлено потерпілого із різаною раною нижньої третини правого плеча розміром 3х0,5 см, яку він отримав під час бійки на вулиці (після травми минуло 18 год.). Що є фактором первинного інфікування мікроорганізмами даної рани?

1. Руки хірурга.

2. Шовний матеріал.

3. Шкіра навколо рани.

4. Пінцет при перев’язці чи хірургічній обробці.

5. Скальпель.

 

5.

У хірургічний кабінет поліклініки доставлено хворого С., 36 років, якого декілька годин тому покусав бродячий собака. При огляді на гомілці видно укушено-рвані рани, наповнені згустками крові. Навколо рани – набряк тканин та їх болючість. Які хірургічні маніпуляції не можна виконувати даному потерпілому?

1. Дренувати рану.

2. Туалет рани.

3. Профілактичне щеплення проти сказу.

4. Обробляти рану антисептиками.

5. Ушивати рану.

 

6.

При огляді потерпілого Д., 39 років, у середній третині правого стегна виявлено наскрізну рану з невеликим вхідним і великим вихідним отворами та дефектом м’яких тканин. Якою зброєю може бути нанесена така рана?

1. Штиком.

2. Осколком.

3. Кулею з близької відстані.

4. Кулею з далекої відстані.

5. Ножем.

 

7.

Потерпілому С., 38 років, при первинній хірургічній обробці рани ушито пересічену внаслідок ножового поранення стегнову артерію в нижній третини стегна. На 6-й день у хворого підвищилася температура до 38,9⁰С, з’явився пульсуючий біль і гнійні виділення з рани. Під час зняття швів з рани виникла інтенсивна артеріальна кровотеча, яку було тимчасово зупинено накладанням еластичного джгута. Ваша тактика.

1. Провести електрокоагуляцію кривавлячої судини.

2. Перев’язати судину на протязі.

3. Перев’язати артерію в рані.

4. Перев’язати артерію на протязі та прошити її в рані.

5. Провести тугу тампонаду рани.

 

8.

У приймальне відділення лікарні доставлено потерпілого Ч., 33 років, з різаною раною передньої черевної стінки. Таку рану буде названо проникаючою при пошкодженні:

1. Внутрішніх органів.

2. Парієтальної очеревини.

3. Вісцеральної очеревини.

4. Шкіри.

5. М’язів.

 

9.

У приймальне відділення доставлено потерпілого Л., 56 років, з різаною раною середньої третини лівого плеча розміром 3х0,5 см, яку йому 3 год. тому наніс ножем невідомий. Який об’єм хірургічної допомоги слід надати потерпілому?

1. Накласти асептичну пов’язку.

2. Виконати первинну хірургічну обробку рани.

3. Накласти “глухі” шви на рану.

4. Обробити краї рани спиртовим розчином.

5. Ввести знеболюючі середники і протиправцеву сироватку.

 

10.

У поліклініку доставлено хлопчика 9 років з пораненням правого плеча. Зі слів потерпілого, його вдарив вістрям хімічного олівця товариш по парті. При огляді на боковій поверхні плеча є точкова рана з припухлістю навколо. Поряд з нею під шкірою визначається стороннє тіло розміром 0,3х0,5 см. Яку допомогу необхідно надати дитині?

1. Накласти асептичну пов’язку.

2. Обробити шкіру антисептиком і накласти асептичну пов’язку.

3. Висікти місце пошкодження разом з кінчиком олівця.

4. Розсікти рану і поставити дренаж.

5. Ввести протиправцеву сироватку і накласти асептичну пов’язку.

 

11.

У травматологічний пункт доставлено потерпілого Р., 25 років, зі скальпованою раною волосяної частини голови розміром 2х6 см. Травмований 2-2,5 год. тому. Від правця щеплений. Який об’єм кваліфікованої допомоги слід надати хворому?

1. Накласти зближуючі шви на краї рани.

2. Накласти асептичну пов’язку на рану.

3. Вистригти волосся навколо рани і зблизити її краї лейкопластиром.

4. Вистригти волосся, “освіжити” краї рани і реплантувати скальпований клапоть шкіри.

5. Вистригти волосся, зробити послаблюючі розрізи біля рани і накласти шви на її краї .

 

12.

У медичній карті хворого П., 43 років, госпіталізованого в хірургічний стаціонар, черговий хірург зробив запис про проведення первинної хірургічної обробки рани. Який об’єм допомоги виконав хірург?

1. Висік ділянки раневих кишень.

2. Здійснив гемостаз.

3. Висік краї і дно рани.

4. Висік краї, стінки і дно рани.

5. Промив рану антисептиком і наклав антисептичну пов’язку.

 

13.

У травмпункт доставлено потерпілого А., 40 років, з гранулюючою раною на внутрішній поверхні передпліччя розмірами 3х7 см. У якому випадку хірург може накласти на цю рану первинний шов?

1. Первинний шов накласти не можна.

2. При відсутності в рані запальних змін.

3. Якщо в рані нема некротичних тканин.

4. При використанні антибіотиків.

5. Якщо в рані немає стороннього тіла.

 

14.

На 7-й день після поранення В., 31 рік, пов’язка на рані почала промокати виділеннями, які за кольором характерні для синьогнійної палички. Який засіб найбільш ефективний для ліквідації такого ускладнення?

1. Саліцилова кислота.

2. Борна кислота.

3. Пеніцилін.

4. Протеолітичний фермент.

5. Розчин фурациліну.

 

15.

У хірургічне відділення доставлено потерпілого Ф., 40 років, , який отримав вогнепальне поранення стегна 14 год. тому. Які максимально допустимі терміни первинної хірургічної обробки рани з моменту поранення?

1. До 12 год.

2. До 24 год.

3. До 48 год.

4. До появи ознак інфекції.

5. До 7 днів після поранення.

 

Еталони відповідей:1(1); 2(1); 3(2); 4(3); 5(5); 6(3); 7(4); 8(2); 9(2); 10(3); 11(4); 12(4); 13(1); 14(2); 15(2).

1. Що характерно для опіків, отриманих в приміщеннях?

а) велика площа.

б) отруєння чадним газом;

в) опік дихальних шляхів.

г) обвуглення.

2. З чого починається лікування в стаціонарі хворого з ураженням опіків більше 50%
поверхні тіла?

а) введення антибіотиків;

б) введення протиправцевої сироватки;

в) проведення місцевої анестезії.

г) проведення комплексу протишокових заходів. Проведення загального знеболення.

3. Отриманий хімічний опік невідомою рідиною.

а) промивання оцтової кислоти

б) промивання розчином соди.

в) промивання проточною водою.

4. П’ята доба після отримання обмеженого (менше 10%) по площі опіку в результаті попадання на шкіру розпеченого металу. Хірургічна тактика?

а) відкритий метод лікування;

б) закритий метод лікування;

в) лікування в умовах керованого антибактеріального середовища;

г) некректомія;

5. Для чого в гемодез введений синтетичний компонент полівінілу?

а) для абсорбції токсинів;

б) для покращення капілярного кровотоку;

в) для покращення діурезу;

г) для прискорення згортання крові;

д) для утримання рідини в кров’яному руслі.

6. Для парентерального живлення найкраще вводити?

а) плазму крові;

б) розчин глюкози;

в) желатиноль;

г) гідролізати з глюкозою;

д) розчин Гартмана.

7. Протипоказано переливати білкові кровозамінники при?

а) пневмонії;

б) анафілаксії;

в) асфіксії;

г) інфаркті міокарду;

д) виснаженні.

8. Якою гемокоригуючою дією володіють високо- і середньомолекулярні препарати декстрану?

а) згущають кров;

б) підвищують згортання крові;

в) знижують артеріальний тиск;

г) розріджують кров;

д) покращують капілярний кровотік.

9. Яка найбільш оптимальна швидкість введення білкових кровозамінників?

а) 10-20 капель в хвилину;

б) струменево;

в) 20-40 капель в хвилину;

г) 40-60 капель в хвилину;

д) 80-100 капель в хвилину.

10.Пірогенні реакції розвиваються внаслідок попадання в організмі реципієнта:

а) надмірної кількості цитрату натрію;

б) пірогенних речовин;

в) несумісності по антигенах АВО.

г) несумісності по Rh-фактору.

11. Причинами гемотрансфузійного шоку є:

а) розлади кровообігу, гострий внутрішньосудинний гемоліз, порушення діурезу;

б) гострий внутрішньосудинний гемоліз;

в) порушення діурезу;

г) розлади кровообігу;

д) розлади свідомості.

12.Тривалість періоду олігурії при гемотрансфузійному шоці:

а) 2 дні;

б) 2 тижні;

в) 2 місяці;

г) 10 днів.

13. Клінічними проявами гемотрансфузійного шоку є:

а) стиснення в грудях;

б) сповільнення пульсу;

в) сильний озноб;

г) падіння артеріального тиску;

д) ціаноз.

Еталони відповіді: 1(б); 2(б,г); 3(в); 4(г); 5(в); 6(г);7(б); 8(д); 9(в); 10(а); 11(а); 12(б); 13(г)

1.

У приймальне відділення лікарні бригада швидкої допомоги з місця пожежі доставила потерпілого. Свідомість запаморочена. Обличчя і китиці вкриті кіптявою, ніс і губи обпечені. Дихання поверхневе, періодично хворий відкашлює харкотиння з домішками кіптяви. Які дії не будуть входити в об’єм першої допомоги?

1. Транспортування хворого в медичний заклад.

2. Профілактика асфіксії (при опіку дихальних шляхів).

3. Мазева пов’язка.

4. Введення знеболюючих.

5. Суха асептична пов’язка.

2.

Потерпілий Б., 39 років, поступив у приймальне відділення лікарні з множинними термічними опіками полум’ям кінцівок і тулуба, отриманими при загоранні одягу. Який метод визначення площі опіку використовується при заповненні медичної карти хворого як найточніший?

1. За спеціальними таблицями.

2. Схеми (скіци) Г.Д.Вілявіна.

3. Правило долоні (метод І.І.Глумова).

4. Правило дев’ятки (метод А.Уоллеса).

5. Метод Б.М.Постнікова.

3.

У хірургічне відділення поступив хворий Х., 50 років, який 3 дні тому отримав електричний опік правої верхньої кінцівки. При огляді – передпліччя і китиця з різким набряком, дерев’янистої щільності. Пальці холодні, чутливість на них значно знижена. Яке оперативне втручання слід виконати в ургентному порядку?

1. Декомпресійну фасціотомію на передпліччі.

2. Некректомію обпечених ділянок.

3. Ампутацію кінцівки на рівні передпліччя.

4. Не виконувати ніякого втручання.

5. Некротомію циркулярними розмірами.

 

4.

До лікаря заводського медпункту доставили працівника цеху З., 32 роки, який випадково вилив на ногу концентровану сірчану кислоту. Що не варто робити при наданні потерпілому першої допомоги?

1. Обробку опікової рани проточною водою.

2. Знеболення.

3. Накладання асептичної пов’язки.

4. Обробку рани нейтралізуючим розчином.

5. Транспортування хворого в медичний заклад.

 

5.

Лікар швидкої допомоги приїхав на виклик до потерпілого Щ., 27 років, який випадково вилив на себе кип’яток, який викликав термічний контактний опік обличчя, грудей, живота і нижніх кінцівок. Об’єм першої допомоги буде включати все, крім:

1. Введення знеболюючих.

2. Профілактики асфіксії при опіку верхнії дихальних шляхів.

3. Накладання сухої асептичної пов’язки.

4. Накладання мазевої пов’язки.

5. Організації доставки в лікувальний заклад.

6.

У хірургічне відділення поступив потерпілий Г., 34 роки, з термічним опіком кип’ятком кінцівок і живота. Лікар, який описує історію хвороби, при формуванні діагнозу не вказує:

1. Вид опіку і травмуючий агент.

2. Тривалість дії травмуючого агента.

3. Загальну площу опіку.

4. Локалізацію опіку.

5. Ступінь опіку (І-ІV).

7.

У приймальне відділення поступив хворий П., 29 років, з термічним опіком правої долоні. При формуванні діагнозу лікар вказує, що площа даного опіку складає .....% поверхні тіла.

1. 9-10%.

2. 4-5%.

3. 2-3%.

4. 1-1,1%.

5. 0,5-0,6%.

 

8.

При гасінні пожежі потерпілий З., 24 роки, отримав опіки верхніх кінцівок і обличчя. Лікар швидкої допомоги при наданні першої допомоги повинен виконати всі наступні дії, крім:

1. Профілактики асфіксії (при ознаках опіку дихальних шляхів).

2. Введення знеболюючих.

3. Накладання сухої асептичної пов’язки.

4. Накладання мазевої пов’язки.

5. Транспортування хворого в лікувальний заклад.

 

9.

Доставлено у хірургічний кабінет поліклініки потерпілого Ш., 18 років, з невеликими і середніми за розмірами міхурами, наповненими світло-жовтою рідиною на обпеченій шкірі китиці і передпліч. Як поступити з цими міхурами при наданні першої допомоги?

1. Пунктувати.

2. Висікти.

3. Дезінфікувати поверхню міхурів, накласти суху асептичну пов’язку.

4. Дезінфікувати шкіру і накласти мазеву пов’язку.

5. Розкрити міхурі.

 

10.

Лікаря заводського медпункту викликали до робітника цеху гальваніки У., 35 років, який випадково вилив на себе їдку рідину. Що не слід проводити при наданні потерпілому першої допомоги?

1. Обробка нейтралізуючими розчинами.

2. Знеболення.

3. Накладання мазевої пов’язки.

4. Промивання проточною водою.

5. Транспортування хворого в стаціонар.

 

 

 

11.

Потерпілий А., 39 років, скаржиться на біль в ногах, зміну кольору шкіри пальців, не може ходити. 2 дні тому здійснив тривалий перехід заболоченою місцевістю. Весь цей час не знімав взуття. Температура повітря була від +1⁰ до +5⁰С. Палить з 13 років. В дитинстві часто переохолоджувався. Дистальні відділи стоп і пальці набряклі, синюшні. Пульс на артеріях стоп ослаблений, на підколінних і стегнових – доброго наповнення. Сформуйте попередній діагноз.

1. Відмороження стоп 2 ст.

2. Облітеруючий ендартеріїт ніг 1 ст.

3. Хвороба Рейно.

4. Загальне переохолодження.

5. Відмороження стоп 1 ст.

 

12.

Хворий А., 43 роки, доставлений у лікарню після тривалого перебування взимку в горах. При поступленні скарги на біль в обох ступнях та їх затерпання. Об’єктивно: шкіра стоп бліда, холодна, чутливість її знижена, пульсація на периферичних артеріях різко ослаблена. Яку першу допомогу необхідно надати потерпілому?

1. Активно зігріти кінцівки зануренням їх у теплу воду, температуру якої необхідно поступово підвищувати з 18⁰ до 37⁰С.

2. Дати хворому випити трохи алкоголю.

3. Кінцівки закутати теплою ковдрою.

4. Ступні розтерти снігом і закутати ковдрою.

5. На ступні накласти мазеві пов’язки.

 

13.

У хірургічне відділення ЦРЛ поступив хворий К., 36 років, який день тому у стані алкогольного сп’яніння тривалий час знаходився на вулиці при температурі –20⁰С. При огляді стоп виявлено їх блідість і набряк, на шкірі численні міхурі, заповнені серозним вмістом. Який ступінь відмороження стоп у потерпілого?

1. Перший і другий.

2. Перший.

3. Другий.

4. Третій.

5. Четвертий.

 

14.

Хірург-інтерн госпіталізував хворого, який заблудився у лісі під час лижної прогулянки. Хворий при свідомості, але загальмований; температура тіла знижена до 32⁰С. Старший колега хірурга порадив йому поряд з медикаментозною терапією якнайшвидше зігріти хворого. Яким способом це можна зробити?

1. Занурити потерпілого у ванну з водою, температуру якої протягом 20 хв. підвищити з 36 до 40⁰С.

2. Закутати хворого у теплу ковдру.

3. Розтерти пацієнта спиртом.

4. Дати хворому гарячого напою.

5. Провести довенну інфузію підігрітого розчину глюкози.

 

15.

В процесі лікування хворого С., 36 років, госпіталізованого 3 дні тому з глибоким відмороженням правої ступні, лікуючий лікар виявив наростаючий набряк та ціаноз останньої, що супроводжувались ознаками наростання інтоксикації. Завідувач рекомендував колезі провести оперативне втручання. Про яку операцію йшла мова?

1. Некротомію.

2. Ампутацію ступні.

3. Некректомію.

4. Ампутацію нижньої кінцівки на рівні гомілки.

5. Фасціотомію на гомілці.

 

16.

У хворого з ІІ ступенем відмороження стоп на другий тиждень лікування проксимальніше міхура на тильному боці правої ступні з’явилися дифузне почервоніння шкіри і набряк, підвищилася температура тіла до 37,9^оС. Яке ускладнення виникло у пацієнта?

1. Дифузний лімфангоїт.

2. Підшкірна флегмона.

3. Бешиха.

4. Фурункул.

5. Алергічний дерматит.

 

17.

До хірурга звернувся пацієнт Ц., 40 років, зі скаргами на рану, яка тривало не гоїться після ампутації дистального відділу правої ступні. З анамнезу відомо, що ампутація проведена 4 місяці тому у зв’язку з глибоким відмороженням тканин ступні. Що є причиною порушення загоєння рани?

1. Неправильно визначений рівень ампутації.

2. Запізно виконана ампутація.

3. Наявність у хворого супутньої виразкової хвороби шлунка.

4. Неповноцінне харчування хворого.

5. Паління та зловживання алкоголем.

 

18.

Хворий З., 29 років, на другу добу після відмороження нижніх кінцівок скаржиться на відчуття розпирання у правій ступні та нижній третині гомілки. При огляді виявлено виражений набряк гомілки, щільність м’язів. Констатовано підвищення температури тіла до 38^оС, частота пульсу – 100 уд/хв. Ваші дії як лікуючого лікаря.

1. Негайно виконати фасціотомію для попередження некрозу тканин.

2. Призначити сечогінні.

3. Надати кінцівці підвищене положення.

4. Накласти на кінцівку еластичний бинт.

5. Продовжувати призначене консервативне лікування.

 

19.

У хворої В., 39 років, на другий день після відмороження на тильному боці ступні з’явився великий міхур, заповнений серозно-геморагічним вмістом. Загальний стан потерпілої задовільний, вона отримує консервативне лікування. В чому полягає місцеве лікування зони відмороження?

1. Підрізати міхур, випустити рідину, накласти асептичну пов’язку.

2. Видалити відшарований епідерміс.

3. Накласти пов’язку з гіпертонічним розчином.

4. Пунктувати міхур і промити його антисептиком.

5. Накласти асептичну пов’язку і зігрівати кінцівку.

20.

У хворого з глибокими відмороженнями лівої ступні та гомілки на 4-й день спостерігаються наростання температури тіла до 38,6⁰С, загальна слабкість, нудота. Частота пульсу складає 98 уд/хв., в крові зниження гемоглобіну до 86 г/л, лейкоцитоз (12 х 10⁹/л). У рані після фасціотомії з’явилися видимі ознаки некрозу м’язів нижньої третини гомілки. Ваші дії.

1. Провести ампутацію кінцівки у верхній третині гомілки.

2. Здійснити некректомію.

3. Продовжити дезінтоксикаційну та протизапальну терапію.

4. Накласти пов’язку з протеолітичними ферментами.

5. Виконати ампутацію ступні.

21. В приймальне відділення доправлений хворий з ознаками опікового шоку: АТ=60-40ммртст, пульс==120 уд/хв., площа глибоких опікув становить 40%. Що необхідно ввести на приймальному покої даному хворому в першу чергу?

а.) наркотичний аналгетик;

б) десенсибілізуючі середники;

в.) антибіотики;

г.) спазмолітичні середники

22. Хворий в результаті пожежі отримав опік верхніх дихальних шляхів. Дихання пацієнта забруднене. АТ==100/60 ммртст, пульс ==100/хв. Наявні також поверхневі опіки шкіри площею 10%. Пацієнтові необхідно провести:

а.) вагосимпатичну блокаду;

б) десенсибілізуючі середники;

в.) антибіотики;

г.) спазмолітичні середники

23. У пацієнта з ознаками опікової хвороби при розрахунку прогностичного її протікання по правилу „сотні”- сума віку хворого та загальна площа опіку>100. Який життєвий прогноз для даного хворого?

а.) несприятливий;

б.) сумнівний;

в. ) сприятливий;

г.) суперечливий.

Еталони відповіді:1(3); 2(2); 3(1); 4(5); 5(4); 6(2); 7(4); 8(4); 9(3); 10(3); 11(1); 12(1); 13(3); 14(1); 15(2); 16(1); 17(1); 18(1); 19(1); 20(2); 21(а); 22(а); 23(а)

1.

З метою створення максимальної концентрації антибіотика у патологічному вогнищі найбільш доцільно використовувати регіонарну антибіотикотерапію, яка проводиться шляхом введення розчинів у:

1. М’які тканини кінцівки.

2. Порожнину суглоба.

3. Шлунково-кишковий тракт.

4. М’язи.

5. Судину, яка постачає кров’ю ділянку вогнища.

2.

Для лікування хірургічної інфекції використовують антисептики, які мають вплив або на мікроорганізм, або на макроорганізм. До антисептиків, які проявляють лікувальну дію безпосередньо через макроорганізм, не відносяться:

1. Кров, плазма.

2. Імунні глобуліни.

3. Вакцини, анатоксини.

4. Сульфаніламіди.

5. Метилурацил.

3.

У хворого, якому тривало призначали антибіотики, розвинулись симптоми кандидомікозу. Який з препаратів варто призначити хворому?

1. Цефтазидим.

2. Азитроміцин.

3. Флюконазол.

4. Еритроміцин.

5. Фурацилін.

4.

Гнійна рана стегна промита пульсуючим струменем розчину антисептика і дренована гумовим випускником разом з марлевим тампоном, змоченим гіпертонічним розчином хлориду натрію. Яка антисептика використана в даному випадку?

1. Змішана.

2. Механічна.

3. Біологічна.

4. Фізична.

5. Хімічна.

5.

Гнійні метастази характерні для:

1. септицемії.

2. септикопіємії.

3. фурункула.

4. карбункула.

5. лімфангоїту.

6.

По клінічному перебігу сепсис ділять на:

1. раневий, одонтогенний, криптогенний.

2. стафілококовий, стрептококовий.

3. блискавичний, гострий, підгострий, хронічний, рецидивуючий.

7.

Розповсюдження гнійного процесу на передпліччя можливе при локалізації панарицію на:

1. Першому або п‘ятому пальці.

2. Другому,третьому,четвертому пальцях.

3. Першому і другому пальцях.

4. Четвертому і п‘ятому пальцях.