Тестові завдання модульного контролю №1

Тестові завдання модульного контролю №1

Що з перерахованого є найбільш ймовірною причиною остеомієліту кісток? A *Перелом B Флегмона

Правильні відповіді: 1в; 2в; 3б; 4а; 5г; 6б; 7б; 8г; 9а; 10а; 11г; 12а; 13б; 14б; 15а.

а) аспіраційна пневмонія; б) гіпостатична пневмонія; в) кровотеча з рани;

Тестові завдання ІІ

а) Мосе; б) Ландштейнер; в) Янський;

Ситуаційні задачі І.

1. Ви надаєте допомогу жінці Р., 56 років, у якої виникла інтенсивна кровотеча з… 1. Накласти на рану стискаючу асептичну пов’язку, надати кінцівці припідняте положення та госпіталізувати в…

8.

Дівчина С., 7 років, доставлена в клініку зі скаргами на біль в правій нижній кінцівці, високу температуру (400С), головний біль, нудоту- тошноту, блювоту- рвоту. Тиждень тому хворіла ГРЗ. По клінічним даним запідозрено діагноз: Гострий гематогенний остеомієліт правого стегна. Який додатковий метод ранньої діагностики доцільно застосовувати для верифікації діагноза?

1. Пункція кістки з фонометрією.
2. Рентгенографія правого стегна.
3. Ультразвекове дослідження.
4. Контактна термометрія.
5. Рідкокристалічна термографія.

Хвора Ж, 33 років звернулась в поліклініку з приводу панарицію ІІ пальця правої кисті. Хірургом встановлено діагноз: Сухожилковий панарицій ІІ пальця правої кисті в фазі серозної ексудації. Виберіть найкращий метод лікування в даній фазі панарицію?

1. Пункція сухожилкової піхви, аспірація гною, введення антибіотиків в порожнину піхви.
2. Оперативне лікування - розкриття піхви, дренування.
3. Внутрішньовенне введення антибіотиків широкого спектру дії.
4. Внутрішньоартеріальне введення антибіотиків широкого спектру дії.
5. Ендолімфатичне введення антибіотиків широкого спектру дії.

10.

В поліклініку звернувся хворий з фурункулом верхньої губи. Температура тіла 39,0С. Виражений набряк верхньої губи, вік. Як повинен поступити хірург з цим хворим?

1. -Амбулаторно призначити курс антибіотико терапії.
2. -Розкрити фурункул, лікувати амбулаторно.
3. -Призначити фізіотерапевтичні процедури і зігріваючі компреси.
4. - Госпіталізувати у хірургічне відділення. Розкрити фурункул і призначити антибіотики.

 

 

11.

У хворої 43 років в результаті пізнього звернення у лікарню флегмона пристінкового клітковінного простору таза ускладнилась натьочником у лівій підколінній ямці. Через який отвір таза відбулося розповсюдження гнійного процесу?

1. Під грушовидний.
2. Над грушовидний.
3. Малий сідничний.
4. Затульній.
5. М`язову лакуну.

12.

Дівчина С., 7 років, доставлена в клініку зі скаргами на біль в правій нижній кінцівці, високу температуру (40,0С), головний біль, нудоту, блювання. Тиждень тому хворіла ГРЗ. По клінічним даним запідозрено діагноз: Гострий гематогенний остеомієліт правого стегна. Який додатковий метод ранньої діагностики доцільно застосовувати для верифікації діагнозу?

1. Пункція кістки з фонометрією.
2. Рентгенографія правого стегна.
3. Ультразвукове дослідження.
4. Контактна термометрія.
5. Рідкокристалічна термографія.

 

 

1.

Хворий К., 22 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на появу на підборідді випинання шкіри з волосиною на верхівці, почервоніння шкіри в цій ділянці. Захворювання триває протягом останніх 3-х діб. Причиною вважає поріз шкіри в цьому місці під час гоління. Виставте діагноз патологічного процесу, що виник у згаданого пацієнта.

1. Фурункул лицевої ділянки голови.

2. Карбункул лицевої ділянки голови.

3. Місцева алергічна реакція.

4. Абсцес лицевої ділянки голови.

5. Флегмона лицевої ділянки голови.

 

2.

Хвора М., 18 років, звернулася до хірурга поліклініки з приводу появи ущільнення шкіри на задній поверхні шиї, яке стає з часом все болючішим при пальпації і збільшується в розмірах. Скаржиться на загальну слабкість, втрату апетиту, субфебрильне підвищення температури тіла. На верхівці випинання є кірочка, з-під якої при пальпації виділяється незначна кількість гнійних мас. Який патологічний процес виник у хворої?

1. Фурункул дорзальної частини шиї.

2. Гідраденіт дорзальної частини шиї.

3. Доброякісна пухлина шкіри дорзальної частини шиї.

4. Флегмона шийної ділянки.

5. Обмежене гнійне запалення шкіри дорзальної частини шиї.

 

3.

Хворий Л., 27 років, звернувся до лікаря зі скаргами на обмежене випинання шкіри, болюче при дотику, темно-червоного забарвлення. Крім того, у спостерігається загальна слабкість, незначне (на 1-2⁰С) зростання температури тіла. Хворому виставлено діагноз: фурункул лицевої частини голови. Визначте тактику лікування.

1. Прийом сульфаніламідних препаратів, місцево - протирання ураженої ділянки шкіри 70% етиловим спиртом, обколювання розчином антибіотика з новокаїном, ультрафіолетове опромінення.

2. При наявності некротичних мас – пов’язки з гіпертонічним розчином.

3. Хірургічне розкриття вогнища та його дренування.

4. Пункція фурункула з видаленням гнійних мас та промиванням порожнини розчином антисептика.

5. Загальна антибіотикотерапія та місцеве накладання волого-висихаючих напівспиртових компресів.

Хворий М., 32 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на появу в ділянці потилиці синьо-червоної припухлості розміром 7Х5 см, яка виступає над поверхнею шкіри. Турбує також загальна слабкість, втрата апетиту, підвищення температури тіла до 39⁰С. Симптоми розвитку якого патологічного процесу спостерігаються у хворого?

1. Карбункул потиличної ділянки.

2. Фурункул потиличної ділянки.

3. Гнійний лімфаденіт потиличної ділянки.

4. Ліпома потиличної ділянки.

5. Фіброма потиличної ділянки.

 

При огляді хірург поліклініки у хворого К., 27 років, на спині виявив болючий інфільтрат. Шкіра над ним напружена. В центрі інфільтрату колір шкіри синьо-червоний, по периферії – блідий. На поверхні визначаються декілька великих пустул, основи яких зливаються з зоною некрозу шкіри. Який патологічний процес можна припустити у хворого?

1. Карбункул.

2. Абсцес.

3. Флегмону.

4. Гідраденіт.

5. Бешиху.

 

У зв’язку з розвитком різко болючого випинання в ділянці задньої поверхні шиї, яке супроводжується виділенням гною та некрозом шкіри, хворий П., 26 років, звернувся до лікаря. Враховуючи місцеві симптоми, а також підвищення температури тіла, загальну слабкість, втрату апетиту, диспептичні розлади та дані лабораторних обстежень, виставлено діагноз “карбункул задньої поверхні шиї”. Яке лікування слід проводити в цьому випадку?

1. Н-подібний розріз шкіри з висіченням нежиттєздатних тканин та застосування антибіотиків, протизапальних, десенсибілізуючих та дезінтоксикаційних середників.

2. Місцеві волого-висихаючі пов’язки з гіпертонічним розчином хлориду натрію.

3. Хрестоподібний розріз шкіри та антисептичні середники.

4. Спирт-новокаїнові блокади ділянки патологічного процесу.

5. Пункцію інфільтрату в поєднанні з антибіотикотерапією.

 

7.

Хвора Р., 30 років, після гоління волосся в паховій ділянці відмітила значне почервоніння шкіри. На другий день у цьому місці з’явився невеликий болючий вузлик до 1 см в діаметрі, який виступав над шкірою. Хвора звернулася до лікаря. Розвиток якого патологічного процесу можна припустити у неї?

1. Гідраденіт.

2. Дерматит.

3. Екзема.

4. Фурункул.

5. Карбункул.

 

8.

До хірурга медсанчастини звернулася працівниця підприємства, яка втретє відмічає періодичне (1 раз на 3-4 місяці) виникнення у лівій аксилярній ділянці випинання шкіри округлої форми. На 10-12 день після появи припухлості, остання стає м’якшою, виділяється желеподібний гній. Лікувалася самостійно. Оскільки захворювання періодично повторювалося, вирішила звернутися до лікаря. Який діагноз можна поставити хворій?

1. Рецидивуючий гідраденіт лівої аксилярної ділянки.

2. Гнійний лімфаденіт лівої аксилярної ділянки.

3. Абсцес лівої аксилярної ділянки.

4. Флегмона лівої аксилярної ділянки.

5. Доброякісний новоутвір шкіри лівої аксилярної ділянки.

 

9.

У хворої К., 45 років, після обстеження діагностовано гідраденіт правої аксилярної ділянки в фазі інфільтрації. Яке лікування показане при цьому патологічному процесі?

1. Антибіотики, сульфаніламіди, протирання шкіри напівспиртовим розчином, ультрафіолетове опромінення.

2. Хірургічне лікування.

3. Хірургічне лікування в поєднанні з антибактеріальною та протизапальною терапією.

4. Фізіотерапевтичні методи лікування.

5. Імунізація стафілококовим анатоксином.

10.

В хірургічне відділення поступила хвора Р., 35 років, зі скаргами на біль і ущільнення в ділянці правої сідниці, підвищення температури тіла до 39⁰С. Тиждень тому в цьому місці зроблено ін’єкцію 50% розчину анальгіну. Об’єктивно: шкіра гладка, в ділянці верхньо-зовнішнього квадранта правої сідниці припухлість, почервоніння шкіри. При пальпації відмічається болючий інфільтрат, в центрі якого розм’якшення, позитивний симптом флюктуації. Ваш попередній діагноз?

1. Абсцес.

2. Фурункул.

3. Флегмона.

4. Запальний інфільтрат.

5. Бешиха.

11.

У хворого К., 25 років, на третю добу після травми тканин передпліччя уламком скла в місці пошкодження з’явилися обмежене почервоніння шкіри до 2 см у діаметрі, припухлість, незначне підвищення місцевої температури. Зі слів хворого, протягом наступної доби припухлість збільшилася в розмірах і її випиналася над поверхнею шкіри. Який патологічний процес можна запідозрити у хворого?

1. Підшкірний абсцес у стадії серозно-інфільтративного запалення.

2. Післятравматична гематома.

3. Киста передпліччя.

4. Пухлинний процес у стадії розпаду.

5. Карбункул передпліччя.

 

12.

У хворої П., 36 років, діагностовано підшкірний абсцес правої сідниці в стадії нагноєння. Якими клінічними ознаками буде характеризуватися такий патологічний процес?

1. Місцево – запалення, флюктуація; в загальному – симптоми інтоксикації; лабораторні дані – лейкоцитоз з нейтрофільозом і зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ.

2. Помірно вираженими проявами місцевого запального процесу.

3. Зміною форми поверхні шкіри в місці ураження та функції кінцівки в цілому.

4. Явищами загальної інтоксикації організму.

5. Больовим синдромом.

 

13.

Під час амбулаторного лікування гострого запального процесу в легенях хворий М., 41 рік, пройшов курс ін’єкційної внутрішньом’язевої терапії антибактеріальними препаратами. Після виконання чергової ін’єкції в верхньолатеральному квадранті сідниці утворилася підшкірна гематома до 1 см в діаметрі, стосовно якої хворому ніякі лікувальні заходи не проводилися. Протягом наступних двох діб у місці гематоми відмічалася різко болюча припухлість, гіперемія, місцеве підвищення температури, флюктуація. Який патологічний процес розвинувся у хворого і які види лікування слід застосувати для його усунення?

1. Післяін’єкційний абсцес у стадії нагноєння. Лікування: місцево – розкриття гнійника, ревізія, промивання розчином антисептика, дренування; в загальному – антибактеріальна, протизапальна та детоксикаційна терапія, яка виконувалася при лікуванні первинного захворювання легень.

2. Післяін’єкційний абсцес у стадії серозно-інфільтративного запалення. Лікування: місцево – напівспиртові волого-висихаючі пов’язки, в загальному – антибактеріальна, протизапальна та детоксикаційна терапія.

3. Гострий гнійний лімфаденіт. Лікування: хірургічне – розкриття, санація, дренування; консервативне – антибактеріальна, протизапальна і загальнозміцнююча терапія.

4. Доброякісний новоутвір підшкірної клітковини. Лікування: оперативне (хірургічне) – видалення новоутвору.

5. Післяін’єкційний абсцес у стадії нагноєння. Лікування – продовження терапії первинного запального процесу в легенях.

 

14.

Хвора В., 50 років, звернулася до хірурга зі скаргами на інтенсивний біль і ущільнення в ділянці правої сідниці, підвищення температури до 38⁰С. П’ять днів тому їй було зроблено дом’язеву ін’єкцію спазмолітика, а наступного дня у ділянці ін’єкції виникли біль та ущільнення. Об’єктивно: шкіра правої сідничної ділянки гіперемована, у верхньолатеральному квадранті пальпується ущільнення з розм’якшенням у центрі, симптом флюктуації позитивний. Яким має бути місцеве лікування?

1. Розкриття, дренування гнійника, пов’язки з антисептичними розчинами.

2. Пункції з відсмоктуванням ексудату і туга асептична пов’язка.

3. Пункція гнійника, введення у порожнину антибіотика.

4. Застосування теплових процедур в ділянці патологічного процесу.

5. Обколювання ураженої ділянки антибіотиками та новокаїном.

 

15.

Хвора П., 44 роки, скаржиться на інтенсивний пекучий біль і відчуття жару в ділянці правої гомілки, підвищення температури тіла до 39-40⁰С, загальне нездужання, які виникли раптово вночі. Об’єктивно: на передній поверхні гомілки локальне почервоніння шкіри з чіткими контурами у вигляді “географічної карти”. Шкіра набрякла, болюча при пальпації, її температура підвищена. Симптом флюктуації негативний. Який діагноз у хворої?

1. Еритематозна форма бешихи.

2. Капілярний лімфангоїт.

3. Флегмона правої гомілки.

4. Трункулярний лімфангоїт.

5. Флегмонозна форма бешихи.

16.

На 2-у добу після травматичного пошкодження правої гомілки хвора С., 54 роки, відмітила значне погіршення загального стану, втрату апетиту, слабкість; у місці травми спостерігалися різка гіперемія шкіри з ділянками синюшності, яка не мала чітких меж і збільшувалася в діаметрі, набряк правої гомілки, місцеве підвищення температури, болючість при пальпації. Хворій було виставлено діагноз “післятравматичне флегмонозне запалення підшкірної клітковини правої гомілки в стадії нагноєння”. Визначте правильну тактику лікування.

1. Хірургічна обробка ділянки травми, дренування підшкірної клітковини гомілки, санація тканин розчинами антисептиків у поєднанні з загальними антисептиками.

2. Місцеве лікування антибактеріальними та протизапальними препаратами у поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами.

3. Хірургічна обробка ділянки травми та санація її розчинами антисептиків.

4. Загальна антибактеріальна, протизапальна терапія.

5. Спостереження в динаміці.

 

У хворого М., 25 років, при поступленні в хірургічне відділення стаціонару діагностовано флегмону м’яких тканин поперекової ділянки. Яку лікувальну тактику слід застосовувати в цій ситуації?

1. Широкий розріз і дренування.

2. Холод (гіпотермія).

3. Гарячий компрес.

4. Пункцію з наступним бактеріологічним дослідженням пунктату.

5. Обколювання ураженої ділянки розчином новокаїну з антибіотиками.

 

18.

Які клінічні симптоми характерні при діагнозі “надфасціальне гнійно-некротичне флегмонозне запалення м’яких тканин стегна”?

1. Підвищення температури тіла, нездужання, біль голови; місцеві – набряк шкіри, колір її – від блідо-червоного до сіро-землистого, обмеження функції нижньої кінцівки, регіонарний лімфаденіт.

2. Підвищення температури тіла, слабкість, нездужання, біль голови, періодична втрата свідомості, приступи судом.

3. Набряк шкіри в місці патологічного процесу, блідо-червоного або сіро-землистого колір шкіри, флюктуація, м’язева контрактура.

4. Незначне загальне і місцеве підвищення температури тіла, виражений регіонарний лімфаденіт та лімфангоїт.

5. Втрата свідомості, різке порушення функції життєво важливих систем організму.

 

 

19.

Хворий Д., 56 років, лікувався в інфекційній лікарні з приводу еритематозної форми бешихи правої нижньої кінцівки. На 3-ю добу перебування в стаціонарі розвинулось повторне загострення, яке проявилося вираженим набряком правої нижньої кінцівки, болючістю, колір її став червоно-синюшним, на шкірі з’явилися міхурі. Значно погіршився загальний стан хворого, а лабораторні показники свідчили про розвиток в організмі гнійного запального процесу. Яке захворювання можна припустити у хворого?

1. Бешиха правої нижньої кінцівки, бульозно-флегмонозна форма;

вторинна флегмона кінцівки.

2. Алергічний набряк правої нижньої кінцівки.

3. Гострий ілеофеморальний тромбоз правої нижньої кінцівки.

4. Гострий тромбофлебіт підшкірних вен правої нижньої кінцівки.

 

20.

За сукупністю клінічних симптомів можна виділити наступні форми бешихи:

1. Еритематозну, бульозну, флегмонозну, некротичну.

2. Еритематозну, бульозну, флегмонозну, гнійну.

3. Еритематозну, флегмонозну, гнійну, некротичну.

4. Бульозну, флегмонозну, гнійну, некротичну.

5. Еритематозну, бульозну, флегмонозну, гнійну, некротичну.

 

21.

Хвора Р., 44 рок, поступила в хірургічне відділення з діагнозом “гострий тромбофлебіт варикозно-розширених поверхневих вен правої нижньої кінцівки”. На 2-у добу перебування в стаціонарі різко зросла температура тіла до 39-40⁰С, хвору почало морозити, погіршилося самопочуття, скаржиться на біль голови, втрату апетиту. Посилилася болючість правої нижньої кінцівки, особливо при пальпації, різко почервоніла шкіра з чіткими межами. З анамнезу відомо, що у хворої хронічний тонзиліт. Яке захворювання розвинулось у хворої?

1. Еритематозна форма бешихи.

2. Флегмонозна форма бешихи.

3. Гострий алергічний дерматит.

4. Гострий вторинний перифлебіт.

5. Тромбоз глибоких вен правої нижньої кінцівки.

 

22.

Хвора К., 65 років, поступила в хірургічний стаціонар зі скаргами на розвиток некрозу шкіри лівої гомілки розміром 10х15 см, погіршення самопочуття, поганий сон, субфебрильну температуру тіла, втрату апетиту. З анамнезу: 3 дні тому у вечірній час різко піднялася температура тіла до 40-41⁰С, з’явилися вказані симптоми та різке, обмежене почервоніння шкіри лівої гомілки. До лікаря не зверталася, лікувалася самостійно. Враховуючи аналіз результатів об’єктивних та додаткових методів обстеження, виставлено діагноз “бешиха лівої гомілки, флегмонозно-некротична форма”. Яке лікування слід провести хворій?

1. Загальну антибактеріальну, протизапальну та детоксикаційну терапію; місцево – хірургічна обробка ураженої ділянки і її санація з застосуванням антисептичних розчинів.

2. Загальну антибактеріальну, протизапальну та детоксикаційну терапію в поєднанні з щоденними перев’язками з використанням розчинів антисептиків.

3. Місцеве застосування протеолітичних ферментів, мазей з антибіотиками.

4. Пластичне заміщення некротизованих ділянок шкіри.

5. Щоденні перев’язки з використанням розчинів антисептиків в поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами.

23.

Зі слів хворої, на 2-й день після появи ознак ангіни вона відмітила помірну болючість у шиї , збільшення в розмірах лімфатичних вузлів. Лімфовузли болючі при пальпації, щільні, не зрощені з навколишніми тканинами, шкіра над ними не змінена. Розвиток якого патологічного процесу розпочався у хворої?

1. Вторинний гострий катаральний лімфаденіт.

2. Вторинний гострий гнійний лімфаденіт.

3. Загострення хронічного лімфаденіту.

4. Множинні підшкірні абсцеси.

5. Поширена флегмона в ділянці шиї.

 

24.

Хворий С., 34 роки, звернувся в поліклініку з приводу прогресування в лівій паховій ділянці патологічного процесу. Зокрема, він відмічає різку болючість та гіперемію шкіри над лімфатичними вузлами; останні злиті між собою і зрощені з навколишніми тканинами, нерухомі. Температура тіла висока, турбують біль голови, виражена слабкість; початок хвороби гострий, тривалість – 4 дні. Який патологічний процес можна припустити у хворого?

1. Гострий гнійний лімфаденіт.

2. Флегмона лівої пахової ділянки.

3. Остеомієліт тазових кісток.

4. Туберкульоз лімфатичних вузлів.

5. Гострий неспецифічний коксит.

 

25.

У хворої С., 19 років, під час профогляду виявлено ознаки правобічного шийного гнійного лімфаденіту. З анамнезу - тривалий час перебувала в приміщенні з протягами. Лабораторні дані - зростання кількості лейкоцитів у крові, зростання ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво. Яке лікування необхідно провести?

1. Розсікти шкіру над місцями вираженої флюктуації, ревізія вогнища запалення та його дренування, застосування антибактеріальної та протизапальної терапії.

2. Пункція лімфатичних вузлів з наступним промиванням тканин, з яких було відсмоктано гній розчином антисептика.

3. Загальна антибактеріальна, протизапальна та детоксикаційна терапія у поєднанні з місцевим протизапальним лікуванням.

4. Фізіотерапевтичне лікування;

5. Спостереження в динаміці.

 

26.

У хворого П., 29 років, діагностовано гострий лімфангоїт лівої нижньої кінцівки. Встановлений діагноз передбачає:

1. Гостре запалення лімфатичних судин.

2. Гостре запалення лімфатичних вузлів.

3. Гостре запалення лімфатичних судин і лімфатичних вузлів.

4. Запалення лімфатичних судин і артеріо-венозних анастомозів.

5. Запалення лімфатичних вузлів і артеріо-венозних анастомозів.

 

27.

У хворого Д., 27 років, який звернувся до лікаря на 3-ю добу після поранення забрудненим металевим предметом, було діагностовано поверхневу флегмону правого стегна в фазі гнійного запалення. Одночасно у з’явилися скарги на появу та прогресуюче збільшення висхідних синюшно-червоних смуг на шкірі, суміжній з ділянкою первинного гнійного ураження, флюктуацію в ділянці смуг, посилення місцевої болючості, зростання температури тіла. Яким патологічним процесом ускладнився перебіг первинного захворювання?

1. Вторинний гострий гнійний регіонарний лімфангоїт.

2. Вторинний гострий лімфангоїт в стадії серозного запалення.

3. Вторинний гострий регіонарний тромбофлебіт поверхневих вен.

4. Бешиха, флегмонозна форма.

5. Вторинний регіонарний гострий алергічний дерматит.

 

28.

При об’єктивному обстеженні хворого С., 38 років, виявлено: загальний стан середньої важкості, при свідомості, температура тіла 39⁰С, АТ – 110/70 мм.рт.ст., пульс – 60 уд/хв, ЧД – 16/хв.; місцево: шкіра нижньої третини лівої гомілки набрякла, рожевого забарвлення, на фоні якого відмічається “сітка” синюшно-червоного кольору. Ця ділянка болюча, пальпуються щільні тяжі з зонами розм’якшення, болючі, не злучені з навколишніми тканинами. Який діагноз можна поставити хворому?

1. Гострий гнійний лімфангоїт.

2. Гострий серозний лімфангоїт.

3. Гострий некротичний лімфангоїт.

4. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен.

5. Гострий тромбофлебіт глибоких вен.

29.

У хворої К., 20 років, в ранньому післяпологовому періоді в навколоареолярній ділянці лівої молочної залози з’явилося локальне, з чіткими межами почервоніння шкіри, розміром 2-3 см. Поява утвору супроводжувалася субфебрильним підвищенням температури тіла. Ділянка почервоніння болюча при пальпації, визначається симптом флюктуації. Визначте правильну лікувальну тактику.

1. Хірургічне лікування з використанням радіального розрізу та загальна антибактеріальна терапія.

2. Хірургічне лікування з використанням дугоподібного розрізу за Барденгеєром та антибактеріальна терапія (загальна і місцева).

3. Загальна антибактеріальна терапія та місцеве лікування розчинами антисептиків.

4. Попередження лактостазу, ензимотерапія.

5. Ретромамарна новокаїнова блокада з антибіотиками та протеолітичними ферментами.

 

30.

У хворої С., 21 рік, в ранньому післяпологовому періоді почав турбувати біль в правій молочній залозі, підвищення температури тіла до 38-39⁰С, місцеве підвищення температури шкіри, наявність ущільнення в паренхімі залози, порушення лактації. Після додаткових лабораторно-інструментальних методів дослідження хворій виставлено діагноз ”гострий мастит в стадії гнійного абсцедування”. Виберіть лікувальну тактику.

1. Розтин гнійника, обробка антисептичними розчинами, дренування, перев’язки; загальна антибіотикотерапія, протизапальні, дезінтоксикаційні та антигістамінні середники.

2. Антибіотикотерапія, протизапальні, дезінтоксикаційні та антигістамінні середники, зціджування молока.

3. Розтин гнійника, обробка антисептичними розчинами, дренування, перев’язки, зціджування молока.

4. Пункція гнійника, аспірація гнійних мас, введення розчинів антисептиків та протеолітичних ферментів.

5. Зціджування молока, масаж молочної залози, антибактеріальна терапія, УВЧ-терапія.

 

 

31.

Хвора Ф., 58 років, поступила в хірургічне відділення зі скаргами на біль в лівому поперековому відділі спини, набряк тканин, підвищення температури тіла до 38-39⁰С, погіршення загального самопочуття і активності, порушення сечовиділення. Після додаткових лабораторно-інструментальних методів обстеження хворій поставлено діагноз “гострий лівобічний паранефрит в стадії гнійного флегмонозного запалення”. Яке лікування необхідно виконати для ліквідації даного патологічного стану?

1. Місцево – розтин гнійного вогнища, видалення гнійних мас та нежиттєздатних тканин, обробка антисептиками, дренування рани та перев’язки; загальна антибіотико-, протизапальна терапія, дезінтоксикаційні середники.

2. Місцево – пункція гнійника, аспірація гнійних мас, введення розчинів антисептиків, антибіотикотерапія.

3. Антибіотикотерапія, протизапальні та дезінтоксикаційні середники, переливання лейкоцитарної маси; місцево – волого-висихаючі напівспиртові пов’язки.

4. Розкриття гнійного вогнища, видалення гнійних мас та нежиттєздатних тканин, обробка антисептиками, дренування рани, перев’язки.

5. Антибіотикотерапія, протизапальні, антигістамінні та дезінтоксикаційні середники, гемотрансфузія, УВЧ-терапія.

 

32.

Хворий П., 52 роки, скаржиться на болючість в перианальній ділянці, яка посилюється під час акту дефекації. Об’єктивно: в перианальній ділянці в проекції “9 година” відмічаються гіперемія шкіри, розміром 2х3 см, болючість при пальпації, флюктуація та локальне підвищення температури шкіри. Який метод лікування показаний хворому?

1. Оперативне розкриття і дренування гнійника, загальна та місцева антибактеріальна і протизапальна терапія.

2. Теплі ванни з 0,3% розчином перманганату калію.

3. Пункція гнійника та санація з використанням антисептиків.

4. Теплові фізіотерапевтичні процедури.

5. Обколювання гнійника 0,25% розчином новокаїну.

 

34.

У хворого Т., 14 років, після травми пальця лівої китиці діагностовано тендовагініт. Розповсюдження гнійного процесу на передпліччя можливе при локалізації панарицію на:

1. Першому або п’ятому пальці.

2. Першому, другому, третьому, четвертому та п’ятому пальцях.

3. Першому і другому пальцях.

4. Другому, третьому і четвертому пальцях.

5. Четвертому і п’ятому пальцях.

 

35.

У хворої С., 28 років, запідозрено гнійний тендовагініт І і ІІ пальців правої китиці. Які симптоми найповніше характеризують картину гострого гнійного тендовагініту?

1. Пульсуючий біль, набряк, гачкоподібне згинання пальця з вираженою болючістю при його розгинанні, позитивний симптом “зонда” в проекції розташування сухожилка.

2. Пульсуючий біль, набряк, згладжування міжфалангових борозен.

3. Пульсуючий біль, біль при згинанні та розгинанні пальця.

4. Болюче згинання пальця, болючість в проекції розташування сухожилка.

5. Набряк пальця, вирівнювання міжфалангових борозен, болюче розгинання пальця.

 

36.

Для виставлення хворому діагнозу “пандактиліт” лікарю слід керуватися наступними критеріями:

1. Гостре гнійно-некротичне запалення всіх тканин пальця.

2. Гостре гнійно-некротичне запалення нігтьового ложа.

3. Гостре гнійно-некротичне запалення сухожильної піхви.

4. Гостре гнійно-некротичне запалення кісток пальця.

5. Гостре гнійно-некротичне запалення судинно-нервових пучків пальця.

 

37.

До хірурга поліклініки звернувся хворий Б., 18 років, зі скаргами на біль, набряк і почервоніння шкіри у ділянці дистальної фаланги першого пальця правої китиці, підвищення температури шкіри до 37,4⁰С. З анамнезу відомо, що два дні тому у хворого в руці тріснула скляна банка, уламки якої пошкодили шкіру. Хворий самостійно обробив рану розчином діамантового зеленого і до лікаря не звертався. Останню ніч не зміг заснути через різкій біль в ушкодженому пальці. Який патологічний процес можна припустити у хворого?

1. Гострий панарицій І пальця у стадії гнійного розплавлення тканин.

2. Гострий серозний панарицій І пальця.

3. Фурункул дистальної фаланги І пальця.

4. Карбункул дистальної фаланги І пальця.

5. Гострий пароніхій І пальця.

 

38.

При хірургічному лікуванні хворого С., 22 роки, з гнійним панарицієм дистальної фаланги ІІІ пальця лівої китиці лікарю слід зробити наступні розрізи:

1. Ключкоподібні розрізи на долонно-бічних поверхнях пальця.

2. П-подібний розріз на долонній поверхні пальця.

3. Радіальні розрізи на долонній поверхні пальця в напрямку від точки найбільшої болючості.

4. Повздовжній лінійний розріз через точку флюктуації.

5. Поперечні лінійні розрізи.

 

 

39.

Хворий П., 28 років, який 2 дні тому поранив дистальну фалангу вказівного пальця правої руки голкою, скаржиться на різкий біль пульсуючого характеру, набряк та виражене порушення рухомості пальця. Через біль останньої ночі заснути не міг. Палець дещо зігнутий; дистальна фаланга гіперемована, збільшена в об’ємі. Температура тіла 36,9⁰С. Яке місцеве лікування слід провести?

1. Розкриття і дренування нагнійного процесу пальця.

2. Розкриття гнійника після місцевої інфільтративної анестезії.

3. Обколювання ураженої ділянки антибіотиками.

4. Застосування напівспиртових компресів.

5. Резекція дистальної фаланги пальця.

 

 

40.

Хворий С., 25 років, скаржиться на біль у першому пальці правої китиці. Об’єктивно: палець рівномірно набряк, знаходиться в зігнутому положенні. Різкий біль з’являється і при доторкуванні зондом в проекції сухожилка. Яке захворювання можна діагностувати?

1. Сухожилковий панарицій.

2. Підшкірний панарицій.

3. Суглобовий панарицій.

4. Кістковий панарицій.

5. Пароніхій.

 

41.

Хвора М., 32 роки, скаржиться на збільшення другого пальця лівої китиці, підвищення температури до 37,5^оС. При огляді встановлено: палець деформований, не згинається, шкіра синюшного кольору, є нориці, з яких витікає гній. На рентгенограмі - остеопороз кісток та суглобів. З якою формою панариція маємо справу?

1. Пандактиліт.

2. Кістковий.

3. Суглобовий.

4. Сухожилків.

5. Кістково-суглобовий.

 

42.

При падінні з велосипеда хворий З., 17 років, травмував праву китицю в ділянці тенара. До лікаря не звертався. Місце травми промив проточною водою з милом та обробив 5% спиртовим розчином йоду. Протягом наступних двох діб стан різко погіршився. Відмічалися загальна слабкість, поганий сон, втрата апетиту. У ділянці травми наростав набряк, синюшність, різка болючістю, флюктуація при пальпації, обмеження функції І пальця та всієї китиці. Який патологічний процес можна припустити у хворого?

1. Флегмона тенара правої китиці.

2. Підшкірний абсцес тенара правої китиці.

3. Карбункул тенара правої китиці.

4. Доброякісний новоутвір м’яких тканин тенара правої китиці.

5. Справжня аневризма артерії, локалізованої в ділянці тенара правої китиці.

 

43.

На 8-й день після закритої травми правої гомілки у хворого Т., 12 років, з’явилися сильний біль у цій ділянці і набряк. Напередодні відмітив загальну слабкість, гарячку (до 38-39^оС). Ваш попередній діагноз.

1. Нагноєння гематоми правої гомілки.

2. Післятравматичний остеомієліт кісток правої гомілки.

3. Гострий гематогенний остеомієліт кісток правої гомілки.

4. Забій м’яких тканин правої гомілки.

5. Закритий перелом правої великогомілкової кістки.

 

44.

Хворий Е., 26 років, звернувся до лікаря зі скаргами на ниючий біль у правому стегні, який посилюється вночі і при фізичному навантаженні. Хворіє протягом 1,5-2 років. Об’єктивно: загальний стан хворого задовільний, видимих змін на правому стегні не виявлено, при постукуванні у нижній третині стегна помірна локальна болючість. На рентгенограмі у нижній третині стегнової кістки – округла порожнина з чіткими контурами. Поставте діагноз.

1. Внутрішньокістковий абсцес Броді.

2. Альбумінозний остеомієліт Ольє.

3. Первинно-хронічний остеомієліт.

4. Антибіотичний остеомієліт.

5. Склерозуючий остеомієліт Гарре.

 

45.

Хворий К., 41 рік, протягом тривалого часу відмічає непостійний ниючий біль у середній третині лівої гомілки з тенденцією до посилення вночі і при фізичному навантаженні. Звернувся за допомогою у зв’язку з погіршенням стану: підвищенням температури тіла до 37,2-37,4^оС, появою припухлості на лівій гомілці. При об’єктивному обстеженні відмічається збільшення лівої гомілки в діаметрі на 2-3 см у порівнянні з правою. На рентгенограмі виявлено веретеноподібне потовщення діафіза лівої великогомілкової кістки. Ваш діагноз?

1. Склерозуючий остеомієліт Гарре.

2. Гострий тромбоз глибоких вен лівої гомілки.

3. Первинно-хронічний остеомієліт.

4. Хронічний гематогенний остеомієліт.

5. Антибіотичний остеомієліт.

 

46.

Хворий Ф., 59 років, скаржиться на біль у нижній третині лівого стегна і в колінному суглобі, який посилюється при згинальних рухах у коліні. Вважає себе хворим протягом 5-6 місяців. Місяць тому почав відмічати припухлість цієї ділянки. Об’єктивно: набряк нижньої третини лівого стегна, згладженість контурів суглоба, помірна болючість при його пальпації. На рентгенограмі в нижній третині стегнової кістки виявлено два порожнисті утвори і періостальні нашарування. Яке захворювання виявлено у хворого?

1. Альбумінозний остеомієліт Ольє.

2. Деформуючий остеоартроз лівого колінного суглоба.

3. Хронічний артрит.

4. Абсцес Броді.

5. Остеомієліт Гарре.

 

47.

Хворий Н., 12 років, протягом 3-х днів відмічає загальну слабкість, ломоту в кінцівках, біль у м’язах, біль голови, гарячку зі стійким підвищенням температури до 39^оС. За останню добу появився сильний біль у правому стегні розпираючого характеру, який посилюється при найменших рухах кінцівкою. В аналізі крові: лейкоцитоз – 15х19⁹/л, нейтрофільоз, знижена кількість еозинофілів і моноцитів. Діагноз гострого гематогенного остеомієліту не викликає сумніву. Яке лікування слід призначити хворому?

1. Антибактеріальна і дезінтоксикаційна терапія.

2. Оперативне лікування, дезінтоксикаційна терапія, фізіопроцедури.

3. Антибіотики, УВЧ-терапія, дезінтоксикаційні середники.

4. Антибіотикотерапія, вітамінотерапія, фізіопроцедури.

 

48.

Хворий Ф., 14 років, отримує консервативне лікування з приводу гострого гематогенного остеомієліту лівої стегнової кістки протягом 3-х днів, однак стан його залишається важким. Збільшилися біль і набряк на стегні. Яку лікувальну тактику слід вибрати?

1. Продовжувати консервативне лікування.

2. Провести остеоперфорацію.

3. Провести секвестректомію.

4. Провести секвестрнекректомію.

5. Дезінтоксикаційна терапія.

 

 

49.

Хворий У., 22 роки, тривалий час лікувався з приводу гострого гематогенного остеомієліту правого стегна. Через 3 місяці після виписки зі стаціонару переохолодився. Звернувся повторно до лікуючого лікаря зі скаргами на біль в ураженій ділянці, підвищення температури тіла до 38^оС. Поставте правильний діагноз.

1. Хронічний гематогенний остеомієліт.

2. Гострий гематогенний остеомієліт.

3. Внутришньокістковий абсцес Броді.

4. Альбумінозний остеомієліт Ольє.

5. Флегмона правого стегна.

 

 

50.

Хворий Т., 49 років, отримав травму правого плеча. У стаціонарі діагностовано закритий перелом середньої третини правої плечової кістки. Проведено оперативне лікування з накладанням апарата Ілізарова. На 8-й день після операції хворий скаржиться на біль, набряк, почервоніння шкіри у місці проведення спиць. При стисканні даної ділянки лікарем виділилось декілька крапель гнійно-геморагічного ексудату, біль посилився. Ваш діагноз.

1. Травматичний остеомієліт.

2. Абсцес правого плеча.

3. Гострий гематогенний остеомієліт.

4. Хронічний гематогенний остеомієліт.

5. Антибіотичний остеомієліт.

 

51.

У стаціонар поступив хворий Х., 48 років, зі скаргами на загальну слабкість, підвищення температури до 37,3-37,8^оС, біль у лівій гомілці, набряк і гіперемію даної ділянки, наявність рани, з якої періодично виділяється гнійний ексудат. З анамнезу відомо, що хворий неодноразово лікувався з приводу хронічного остеомієліту лівої великогомілкової кістки. Виставлено попередній діагноз “хронічний остеомієліт (норична форма)”. Які додаткові методи обстеження необхідно призначити?

1. Фістулографію.

2. УЗ-дослідження.

3. Комп’ютерну томографію.

4. Пункцію нориці.

5. Термографію.

 

52.

Хворий З., 58 років, періодично лікується з приводу норичної форми хронічного післятравматичного остеомієліту лівого стегна. 5 днів тому гнійні виділення з нориці припинилися. Посилився біль, збільшився набряк, почервоніла шкіра в ураженій ділянці, підвищилася температура тіла, кволість. Діагностовано остеомієлітичну флегмону лівого стегна. Яке лікування слід призначити?

1. УВЧ-терапію, антибіотики.

2. Розкриття флегмони, дренування, антибактеріальну терапію.

3. Антибактеріальну терапію, напівспиртовий компрес.

4. Пункцію флегмони з введенням протеолітичних ферментів.

5. Антибіотикотерапію, пункцію флегмони через закриту норицю.

 

53.

Хворий Ж., 18 років, внаслідок транспортної травми отримав відкритий перелом кісток лівої гомілки. На 8-у добу з’явилася гнійна ексудація з рани. Яке ускладнення травми можна припустити?

1. Травматичний остеомієліт.

2. Нагноєння рани.

3. Флегмона.

4. Перифлебіт.

5. Лімфангоїт.

 

54.

До травматолога звернувся хворий Н., 38 років, зі скаргами на біль і набряк ділянки лівого ліктьового суглоба, обмеження рухів у ньому, підвищення температури до 38,5⁰С, кволість. Вказані симптоми з’явилися на 5-й день після травми суглоба при падінні. При огляді – контури лівого ліктьового суглоба згладжені, пальпаторно – місцеве підвищення температури шкіри і різка болючість, що посилюється при рухах. Ваш попередній діагноз.

1. Післятравматичний гнійний артрит.

2. Закритий внутрішньосуглобовий перелом лівої ліктьової кістки.

3. Остеомієліт головки плечової кістки.

4. Інфікована гематома в ділянці лівого ліктьового суглоба.

5. Абсцес ділянки лівого ліктьового суглоба.

 

55.

Хворого С., 48 років, турбують біль і набряк у ділянці правого колінного суглоба, обмеженість рухів і посилення при них болю, підвищення температури до 38,0^оС. При огляді – права нижня кінцівка напівзігнута в колінному суглобі, контури якого згладжені. Пальпаторно відмічається “балотування” надколінка і місцеве підвищення температури. Поставте найбільш імовірний діагноз.

1. Деформуючий остеоартроз.

2. Туберкульозний гоніт.

3. Гострий артрит.

4. Хронічний артрит.

5. Флегмона правого стегна.

56.

Хвора Б., 58 років, знаходиться на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з приводу гострого гнійного артриту лівого колінного суглоба. Крім загального консервативного лікування, хворій протягом 8 днів проводилися повторні пункції суглоба з відсмоктуванням ексудату і введенням антибіотиків. Однак стан хворої не поліпшився. Турбують набряк, біль у колінному суглобі і вимушене положення лівої нижньої кінцівки. Яка подальша тактика у лікуванні хворого?

1. Провести артротомію і дренування суглоба.

2. Провести артродез лівого колінного суглоба.

3. Зробити артроскопію і ввести антибіотики.

4. Продовжувати пункції суглоба і антибіотикотерапію.

5. Пункція суглоба з введенням антибіотиків.

 

 

57.

Хворий К., 69 років, лікувався з приводу гострого гнійного артриту лівого кульшового суглоба. На 1-й день лікування стан хворого різко погіршився, з’явились ознаки інтоксикації. На передній і боковій поверхнях набряклість, позитивний симптом флуктуації. Діагностовано параартрикулярний абсцес. Яке лікування слід призначити хворому?

1. Розкриття і дренування абсцесу, антибактеріальну терапію.

2. Пункцію абсцесу і антибіотикотерапію.

3. УВЧ-терапію.

4. Напівспиртові компреси і антибіотикотерапію.

5. Пункцію абсцесу і введення протеолітичних ферментів.

 

1.

Ранніми симптомами правця вважаються:

1. головні болі.
2. болі, посіпування м'язів в ділянці рани.
3. сильне потовиділення.
4. блювота.
5. болі в спині.
6. частий сечопуск.

2.

Хвора 65 років скаржиться на біль в прямій кишці, який відмічає 6 діб. Оглянута прок-тологом, діагностована хронічна анальна тріщина з інфільтратом. Рекомендовано консервативне лікування: антибіотики, компрес на анальну ділянку, свічки. Через 2 доби оглянута повторно – інфільтрат збіль-шився, з’явилась флюктуація та крепітація. Діагностовано гострий анаеробний пара-проктит. Хворій необхідно провести:

1. Розкриття гнояка під в/в знеболенням в ургентному порядку.
2. Розкриття гнояка під місцевим знеболенням в ургентному порядку.
3. Продовжувати консервативне лікування.
4. Розкриття гнояка під в/в знеболенням в плановому порядку.
5. Розкриття гнояка під місцевим знеболенням в плановому порядку.

 

3.

Хворому 23 роки. 4 дні тому виконана первинна хірургічна обробка вогнепальної рани нижньої третини правої гомілки. Стан хворого відносно задовільний. Рана після обробки не зашивалась. При перев’язці виявлено, що рана зі скудними кров’янисто-гнійними виділеннями, набряк навколо помірно виражений. При дотику до рани тампоном з’являється посмикування м’язів біля рани. Регіонарні лімфатичні вузли не збільшені. Що у хворого?

1. Правець.
2. Сибірка.
3. Газова гангрена.
4. Гнилісна інфекція.
5. Стафілококова інфекція.

4.

Три дні назад хворого чоловіка вкусила за гомілку своя собака. При дослідженні в хірургічному кабінеті поліклініки у хворого установлена укушено-рвана рана 2х1 см з виділенням з неї гнійного ексудату на задній поверхні правої гомілки в її середній третині. Визначте для хворого лікувальну тактику?

1. Хірургічна обробка гнійної рани, протиправцева вакцинація.
2. Промивання нари антисептиками, пов‘язка.
3. Пов‘язка, призначення антибіотиків.
4. Перев‘язка: введення в рану дренажа, пов‘язка, антирабічна сироватка.
5. Пов‘язка, протиправцева імунізація.

5.

При обстеженні колотої рани лівої гомілки лікар виявив значний набряк тканин, шкіра мармурового кольору, рана суха, при пальпації ділянки ураження крепітація. Про яке ускладнення перебігу ранового процесу колотої рани Ви можете подумати?

1. Розвиток анаеробної газової інфекції

2. Нагноєння рани.

3. Емфізема.

4. Правець.

 

6.

Хворий П. звернувся до травмпункту з колотою раною передпліччя, яка нанесена забрудненим цвяхом. Необхідна профілактика інфекційного ускладнення. Якого?

1. Правець.
2. Сказ.
3. Лептоспіроз.
4. Туберкульоз.
5. Ревматоідний артрит.

 

7.

Хворий П., 45 років скаржиться на підвищення температури тіла до 40⁰С, загальну кволість, головний біль, біль і спастичне скорочення м’язів в ділянці рани на гомілці. П’ять діб по тому, під час обробки землі отримав рану. За медичною допомогою не звертався. Про яку ранову інфекцію можна подумати?

1. Правець.

2. Сибірка.

3. Анаеробну.

4. Змішану.

5. Грам-негативну.

 

8.

Хворий П., 45 років під час сільськогосподарських робіт отримав рану в ділянці правої гомілки. Профілактичного щеплення проти правця не отримував протягом останніх 20 років. Яку Ви будете проводити профілактику правця?

1. Екстрену. Неспецифічну (первинна хірургічна обробка рани). Специфічну (активно-пасивна імунізація).

2. Планову, шляхом введення правцевого анатоксину.

3. Виконати первинну хірургічну обробку рани.

4. Потерпілому ввести 3000 АО протиправцевої сироватки.

5. Специфічну – активно-пасивну імунізацію.

 

 

9.

У хворого П., 30 років, на 5-й день після вогнепального поранення лівого плеча встановлено діагноз газової гангрени, після чого проведені широкі лампасні розрізи плеча і передпліччя. Яка добова доза протигангренозної сироватки необхідна в такій ситуації?

1. 150 тис. МО.

2. 100 тис. МО.

3. 50 тис. МО

4. 30 тис. МО.

5. 10 тис. МО.

 

10.

Після того, як хворому Б., 58 років, виконано гільйотинну ампутацію правої нижньої кінцівки з приводу газової гангрени, неріжучий і неколючий металевий інструментарій, що використовувався при операції, відправлено для стерилізації кип’ятінням. Яким повинен бути час кип’ятіння?

1. 2 год.

2. 1,5 год.

3. 1 год.

4. 30 хв.

5. 15 хв.

11.

У приймальне відділення ургентного стаціонару звернувся пацієнт К., 28 років, зі скаргами на те, що близько півгодини тому його вкусила собака у ліву литку. Господар собаки представив документацію про її реєстрацію і проходження курсу профілактичної вакцинації проти сказу згідно плану. Що необхідно зробити потерпілому поряд з первинною хірургічною обробкою рани?

1. Провести специфічну профілактику правця.

2. Провести специфічну профілактику сказу.

3. Ввести антибіотик широкого спектру дії.

4. Здійснити все те, що вказано у пунктах А, Б і В.

5. Обмежитися первинною хірургічною обробкою рани.

 

12.

В поліклініку звернулася хвора М., 53 роки, з приводу рани лівої ступні, яку отримала сапою на городі день перед тим і відразу ж обробила 5%-им розчином йоду. З анамнезу життя відомо, що пройшла повний курс імунізації проти правця, а після ревакцинації минуло 7 років. Чи необхідно проводити пацієнтці специфічну профілактику правця?

1. Так, їй необхідно ввести 0,5 мл правцевого анатоксину.

2. Так, необхідно ввести 0,5 мл правцевого анатоксину і 250 МО протиправц­вого людського імуноглобуліну.

3. Ні, оскільки вона пройшла повний курс імунізації проти правця.

4. Ні, адже після ревакцинації не минуло 10 років.

5. Ні, оскільки хвора відразу ж обробила рану антисептиком.

 

13.

В ургентну лікарню карета швидкої допомоги доставила лісоруба Р., 49 років, з рубаною раною правої гомілки. Два роки перед тим йому було проведено повний курс імунізації проти правця. Чи необхідно проводити потерпілому специфічну профілактику правця?

1. Ні, адже після повного курсу імунізації не минуло більше 5 років.

2. Ні, оскільки потерпілому був проведений повний курс імунізації.

3. Так, необхідно ввести 3000 МО протиправцевої сироватки.

4. Так, потрібно ввести 250 МО протиправцевого людського імуноглобуліну.

5. Так, необхідно ввести 0,5 мл правцевого анатоксину.

14.

У поліклініку поступила хвора Ш., 35 років, зі скаргами на те, що рана лівої китиці розміром близько 1,5 см у діаметрі, яку вона лікувала самостійно, обробляючи розчином йоду, не загоюється уже близько 10 днів. При огляді тканини довкола рани набряклі, шкіра гіперемована. На дні рани стійкі сіро-жовті фібринозні нашарування. Який збудник викликав такі зміни в рані?

1. Corynebacterium diphtheriae.

2. Clostridium tetani.

3. Clostridium perfringens.

4. Bacillus anthracis.

5. Pseudomonas aeruginosa.

15.

У хворого В., 51 рік, діагностовано шкірну форму сибірської виразки середньої важкості. Яку дозу протисибіркового g-глобуліну необхідно ввести пацієнту?

1. 40 мл.

2. 60 мл.

3. 100 мл.

4. 150 мл.

5. 20 мл.

16.

У пацієнта Т., 44 роки, діагностовано шкірну форму сибірської виразки з важким перебігом. Виберіть правильний комплекс антибактеріальних засобів.

1. 60 мл протисибіркового g-глобуліну, бензилпеніцилін натрію і саль­вар­сан.

2. 40 мл протисибіркового g-глобуліну, лінкоміцин, фурагін.

3. 20 мл протисибіркового g-глобуліну, еритроміцин, 5-НОК.

4. 20 мл протисибіркового g-глобуліну, бензилпеніцилін натрію і сальварсан.

5. 60 мл протисибіркового g-глобуліну, лінкоміцин, фурагін.

17.

У хворого Р., 45 років, що 9 днів тому отримав рвану рану правого передпліччя, діагностовано місцеву форму правця і госпіталізовано. Протягом скількох діб і в якій кількості необхідно вводити пацієнту протиправцеву сироватку?

1. 150000 АО у перший день, 100000 АО – на другий і 50000 АО – на третій.

2. 80000 АО у перший день, 40000 АО – на другий і 20000 АО – на третій.

3. Протягом чотирьох діб по 150000 АО щодня.

4. Одноразово 3000 АО.

5. 100000 АО в перший день і 50000 АО – на другий.

18.

Хворій Р., 58 років, виставлено діагноз “актиномікоз шкіри”. Які місцеві клінічні ознаки цього патологічного процесу?

1. Поверхневе ущільнення шкіри.

2. Множинні нориці та виділення з них гнійних мас з дрібними зернами.

3. Підшкірний інфільтрат та синьо-червоне забарвлення шкіри над ним.

4. Підшкірний інфільтрат та яскраво-червоне забарвлення шкіри над ним.

5. Дерев’янистий, щільний, нерухомий інфільтрат.

 

19.

Хворий Б., 52 роки, поступив у травматологічне відділення зі скаргами на біль у лівому колінному суглобі, його набряклість і зглаженість контурів. Після проведеного обстеження діагностовано синовіально-ексудативну форму туберкульозного гоніту. Виберіть основний метод лікування.

1. Ампутація кінцівки.

2. Розкриття суглоба.

3. Пункція суглоба з евакуацією ексудату.

4. Резекція суглоба.

5. Консервативне лікування.

20.

У хворої Ц., 62 роки, діагностовано холодний абсцес нижньої третини правого стегна і правого колінного суглоба. Виберіть правильну лікувальну тактику.

1. Розкриття холодного абсцесу.

2. Пункція абсцесу, відсмоктування ексудату, протитуберкульозні препарати.

3. Після пункції провести розкриття холодного абсцесу і дренувати його порожнину.

4. Провести пункцію абсцесу і ввести 1 млн ОД стрептоміцину.

Накласти напівспиртовий компрес.

 

 

1.

У шевця Н.,52 роки, на 5-й день після поранення шилом правого стегна виникли сильні розпираючі болі в цій ділянці, синюшні плями на шкірі, набряк, у зв’язку з чим його доставлено в ургентну лікарню. При об’єктивному обстеженні на зовнішній поверхні стегна виявлено крепітацію. Встановіть діагноз.

1. Газова гангрена.

2. Прогресуюча флегмона стегна.

3. Іліофеморальний тромбоз глибоких вен.

4. Місцева форма правця.

5. Остеомієліт стегнової кістки.

 

2.

Хворий У., 55 років, через 4 дні після отримання рваної рани правої литки поступив в ургентну клініку, де виставлено діагноз “емфізематозна форма газової гангрени правої нижньої кінцівки”. Яким збудником викликане захворювання у цього хворого?

1. Clostridium perfringens.

2. Clostridium oedematiens.

3. Clostridium tetani.

4. Clostridium septicum.

5. Clostridium hystoliticum.

 

 

3.

Хвора Ю., 42 роки, під час роботи на присадибній ділянці поранила праву ступню лопатою. Рану промила, обробила спиртом і забинтувала. На 5-й день виникли розпираючі болі в ступні, але лише на 7-у добу вона викликала машину швидкої допомоги з приводу високої температури, вираженої загальної слабкості та зникнення активних рухів ступні. При огляді: ступня і гомілка різко набряклі з синюшними плямами і бронзовими смугами, є крепітація. Пульсація на артеріях ступні і шкірна чутливість відсутні. Якою повинна бути хірургічна тактика?

1. Гільйотинна ампутація нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна без ушивання післяопераційної рани.

2. Пластична ампутація нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна з ушиванням післяопераційної рани.

3. Пластична ампутація нижньої кінцівки на межі життєздатних тканин.

4. Широкі лампасні розрізи гомілки.

5. Ретельна вторинна хірургічна обробка рани.

 

 

4.

Хворого Н., 57 років, що 7 днів тому поранив ліву гомілку косою, доставлено в ургентний стаціонар з температурою тіла 39,8⁰С, загостреними рисами обличчя і слабким частим пульсом. Ліва нижня кінцівка набрякла до середньої третини стегна, на шкірі гомілки спостерігаються бронзові смуги і синюшні плями, крепітація. Симптом лігатури позитивний. Який збудник не викликає захворювання, що виникло у цього хворого?

1. Clostridium tetani.

2. Clostridium oedematiens.

3. Clostridium perfringens.

4. Clostridium sеpticum.

5. Clostridium hystoliticum.

 

5.

У мисливця В., 62 років, що на полюванні отримав глибоку рвану рану правої гомілки ударом ікла дикого кабана, діагностовано змішану форму газової гангрени. Виявлення асоціації яких клостридії слід очікувати при бактеріологічному дослідженні ексудату з рани хворого?

1. Clostridium perfringens і Сlostridium oedematiens.

2. Clostridium sеpticum і Сlostridium hystoliticum.

3. Clostridium perfringens і Сlostridium sеpticum.

4. Сlostridium hystoliticum і Сlostridium oedematiens.

5. Сlostridium hystoliticum і Сlostridium tetani.

 

6.

Лаборант бактеріологічної лабораторії К., 25 років, випадково розбив пробірку з культурою Сlostridium hystoliticum. При цьому уламком пробірки поранив долонну поверхню правої китиці. Підозрюючи можливість розвитку газової гангрени, він звернувся за допомогою в поліклініку. Чи доцільно у цьому випадку вводити потерпілому профілактичну дозу протигангренозної сироватки?

1. Ні, адже протигангренозна сироватка містить антитіла лише до Сlostridium perfringens, Сlostridium oedematiens і Сlostridium sеpticum.

2. Ні, оскільки Сlostridium hystoliticum викликає найлегшу форму газової гангрени.

3. Так, адже протигангренозна сироватка містить антитіла не лише до Сlostridium perfringens і Сlostridium oedematiens, але і до Сlostridium hystoliticum.

4. Так, оскільки протигангренозна сироватка містить антитіла не лише до Сlostridium perfringens і Сlostridium sеpticum, але і до Сlostridium hystoliticum.

5. Так, інфікування Сlostridium hystoliticum є абсолютним показом до профілактичного введення протигангренозної сироватки.

 

7.

Хвора З., 37 років, поранила ліву китицю серпом. Увечері рану обробила діамантовим зеленим. Через 2 дні відчула розпираючі болі в китиці. Викликала машину швидкої допомоги, яка доставила її в хірургічний стаціонар. При обстеженні виявлено: температура тіла 38⁰С; ліва китиця і нижня третина передпліччя набряклі, наявна крепітація; шкіра з синюшними плямами, рана темно-брудного відтінку; виділення незначні, з неприємним запахом, буро-брудного кольору; пульсація на променевій артерії збережена. Якою повинна бути хірургічна тактика?

1. Розсічення м’яких тканин лівої китиці і передпліччя лампасними розрізами з видаленням змертвілих тканин і зрошення ран окисниками.

2. Пластична ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні між нижньою і середньою третинами передпліччя.

3. Гільйотинна ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні між середньою і верхньою третинами передпліччя.

4. Гільйотинна ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча і зрошення тканин у ділянці кукси окисниками.

5. Некректомія в ділянці рани і зрошення її дна окисниками.

 

8.

Хворий H., 40 p., отримав поранення правого стегна. Через 6 днів

хворий поступив в ургентну лікарню з скаргами на розпираючий біль в правому стегні, набряк і посиніння стегна. При пальпації відмічається крепітація по зовнішній поверхні правого стегна і тазу. Ваш діагноз і лікувальна тактика?

1. Газова гангрена. Показано введення лікувальних доз протигангренозної сироватки, термінове оперативне втручання.

2. Підозра на правець. Треба ввести лікувальну дозу протиправцевої сироватки, протиправцевий анатоксин, провести первинну хірургічну обробку рани, госпіталізувати хвору в реанімаційне відділення.

3. Хронічний туберкульоз кісток. Лікування у фтізіоортопеда.

4. Флегмона стегна. Показано розкриття і дренування гнійника.

 

9.

У хворої Н, 35 років, на 5 добу після оперативного втручання з приводу гнійного парапроктиту загальний стан погіршився: зросла температура тіла до 40⁰С, частота пульсу 100 уд/хв, частота дихання 23/хв., АТ 90/50 мм рт.ст. В аналізі крові к-ть лейкоцитів 18х10⁹/л, к-ть паличкоядерних – 16\%. Місцево: прогресують некротичні зміни тканин. Про яке ускладнення слід поміркувати?

1. Сепсис.

2. Нагноєння рани.

3. Газова гангрена.

4. Тазовий перитоніт.

5. Флегмона тазової клітковини.

 

10.

Хворий 38 років скаржиться на підвищення температури до 38(С, біль в м’язах, суглобів, сухий кашель, та абдомінальний біль. Об-но: сітчасте ліведо на шкірі кінцівок та тулубі, болючість м’язів при пальпації. Сухі хрипи в легенях. А/Т 160/100 мм.рт.ст. ЗАК: лейкоцитоз, збільшення ШЗЕ, підвищення рівня сечовини. ЗАС: протеїнурія, гематурія. Очне дно – злоякісна ретинопатія. Діагноз?

1. Вузликовий пери артеріїт.
2. Системний червоний вовчак.
3. Хронічний гломерулонефрит.
4. Туберкульоз.
5. СНІД.

11.

У хворого З., 35 років, на 5-й день після отримання невеличкої рани правої китиці при обробці земельної ділянки підвищилась температура тіла до 38⁰С, з’явились м’язові болі, утруднення ковтання, не може відкрити рот, “сардонічна посмішка”. Яке ускладнення виникло у хворого?

1. Правець.

2. Газова гангрена.

3. Флегмона китиці.

4. Бешихове запалення китиці.

5. Флеботромбоз судин китиці.

 

12.

Хворий П., 38 років, 3 доби тому порізав ногу, доставлений у важкому стані. Температура 38,7⁰С, наявна ригідність потиличних м’язів, тризм, вимушене положення, розпираючий біль в рані. Який клінічний діагноз найбільш ймовірний?

1. Правець.

2. Менінгіт.

3. Нагноєння рани.

4. Анаеробна інфекція.

5. Енцефаліт.

 

13.

Хворого Ж., 36 років, доставила в хірургічне відділення машина швидкої допомоги. Тиждень тому проколов праву китицю цвяхом. За медичною допомогою не звертався. При огляді хворий стогне, китиця набрякла, є скорочення мімічних м’язів. Температура тіла 41⁰С. Який поставите діагноз?

1. Правець.

2. Флегмона китиці.

3. Бешиха.

4. Пошкодження сухожилків.

5. Алергічна реакція.

 

14.

Хворий К., 67 років, через годину після поранення правої п’яти цвяхом, на який він випадково наступив, і обробки ранки діамантовим зеленим, звернувся за допомогою у медичний заклад. Як виявилося, протиправцева імунізація хворому раніше не проводилася. Що із запропонованих заходів застосуєте?

1. Ввести 1,0 мл правцевого анатоксину і 250 МО протиправцевого людсько­го імуноглобуліну.

2. Ввести лише правцевий анатоксин (1 мл).

3. Ввести лише протиправцевий людський імуноглобулін (250 МО).

4. Не проводитиму специфічної профілактики правця, адже рана була адекватно оброблена антисептиком.

5. Ввести 3000 МО протиправцевої сироватки.

 

15.

Хвора К., 33 роки, під час роботи на городі поранила праву гомілку. Ввечері обробила рану 5%-им розчином йоду. На 5-й день звернулася за медичною допомогою з болями і набряком гомілки та стегна. Дільничний лікар направив хвору у відділення судинної хірургії ОКЛ. Черговий ангіолог виявив гнильний запах з рани, потемніння шкіри гомілки і ступні та судомні посмикування литкових м’язів. Встановіть діагноз.

1. Місцева форма правця.

2. Тромбоз глибоких вен правої нижньої кінцівки.

3. Газова гангрена.

4. Флегмона правої гомілки і стегна.

5. Волога гангрена правої нижньої кінцівки.

 

16.

Хвора Л., 53 роки, поранила праву китицю іржавим дротом, після чого в мед­пунк­ті рану оброблено розчином йоду і накладено асептичну пов’язку. Через 3 дні виник сильний біль і набряк китиці, підвищилася температура до 39,5⁰С. Хвора звернулася за допомогою в ургентний стаціонар. При огляді виявлено: набряк поширюється на передпліччя, шкіра суха, темнішого, ніж на лівій руці, кольору. Спостерігаються судомні посмикування м’язів правої китиці і передпліччя та міхурі у ділянці поранення. Який діагноз у хворої?

1. Місцева форма правця.

2. Газова гангрена.

3. Флегмона правої китиці.

4. Шкірна форма сибірки.

5. Дифтерія рани.

 

17.

Хворий Р., 35 років, при падінні з велосипеда поранив праве плече, після чого самостійно промив рану, обробив краї розчином йоду і забинтував. Через 2 дні відчув загальну слабкість, біль голови і підвищення пітливості. Шкіра навколо рани почервоніла, виникли тягнучі болі. При огляді хворого черговий хірург виявив гнильний запах з рани, тризм і позитивний симптом Лоріна-Епштейна. Який діагноз у хворого?

1. Правець.

2. Дифтерія рани.

3. Шкірна форма сибірки.

4. Бешихове запалення.

5. Анаеробна неспоротворча інфекція.

 

18.

Хвора В., 42 роки, поранила ліву п’яту забрудненими ґрунтом граблями. В медпункті їй надано першу медичну допомогу. Вранці на 4-у добу хвора помітила почервоніння країв рани та помірний набряк і тягнучі болі в ділянці ступні. Згодом виникли посмикування м’язів гомілки, пітливість, а вночі – тризм. Температура зросла до 39,8°С. Лікар викликаної карети швидкої допомоги виявив у хворої “сардонічну посмішку”, а дорогою в медичний заклад у неї виник опістотонус. Яка форма правця у хворої?

1. Блискавична.

2. Гостра.

3. Підгостра.

4. Хронічна.

5. Пізня.

 

 

19.

Пацієнтка Н., 48 років, обпекла кип’ятком тильну поверхню лівої ступні. Опік другого ступеня, утворився міхур розміром близько 2,5 см у діаметрі. За допомогою не зверталася. Через 2 дні, коли міхур розірвався, хвора забинтувала рану і ввечері працювала на городі. На 7-у добу після цього у неї виникли загальна слабкість, виражена пітливість, тягнучі болі в ділянці опіку, судомні скорочення м’язів лівої гомілки. Госпіталізована у стаціонар. Виберіть тактику ведення пацієнтки.

1. Введення лікувальних доз протиправцевої сироватки, радикальна хірургічна обробка післяопікової рани, протисудомні середники, коректори метаболізму.

2. Введення профілактичних доз протиправцевої сироватки, радикальна хірургічна обробка рани ступні, протисудомні середники, коректори метаболізму.

3. Введення профілактичних доз протиправцевої сироватки, протисудомні середники, місцево – перев’язки з антисептиками.

4. Введення профілактичних доз протиправцевої сироватки, протисудомні середники, місцево – перев’язки з протиправцевою сироваткою.

5. Введення лікувальних доз протиправцевої сироватки, перев’язки з антисептиками та цією ж сироваткою, протисудомні середники, коректори метаболізму.

 

20.

Хворому Г., 29 років, проведена первинна хірургічна обробка розчавленої рани верхньої третини лівого стегна. Через 2 дні стан хворого погіршився, рана з незначними виділеннями, м’язи сіруватого кольору, кінцівка набрякла, шкіра холодна, вкрита синюшними плямами, при пальпації визначається крепітація. Свідомість запаморочена. Температура тіла 40,3⁰С. Яке ускладнення виникло у хворого?

1. Анаеробна газова гангрена.

2. Флегмона стегна.

3. Правець.

4. Бешиха.

5. Артеріальний тромбоз.

21.

При огляді у гнійній перев’язочній хірургічного відділення хворої Н., 32 роки, у неї виявлено рану долонної поверхні передпліччя розміром 3 см в діаметрі. Дно рани вистелене сіро-жовтими фібринозними плівками, стійкими при спробі відшарувати їх пінцетом, виділення з рани серозно-кров’янисті, шкіра навколо гіперемована, тканини набряклі. Лімфатичні вузли в нижній третині sulcus bicipitalis medialis збільшені. Встановіть діагноз.

1. Дифтерія рани.

2. Шкірна форма сибірської виразки.

3. Газова гангрена.

4. Локальна форма правця.

5. Анаеробна неспоротворча інфекція.

22.

У хворого А., що звернувся у стаціонар з приводу тривало незаживаючої рани латеральної поверхні правого плеча, встановлено діагноз “дифтерія рани”. Виберіть лікувальну тактику.

1. Парентеральне введення протидифтерійної сироватки та пов’язки на рану з антисептиком або протидифтерійною сироваткою.

2. Негайна радикальна хірургічна обробка рани та парентеральне введення протидифтерійної сироватки.

3. Негайна радикальна хірургічна обробка рани і накладання асептичної пов’язки з протидифтерійною сироваткою.

4. Масивна антибіотикотерапія після визначення чутливості дифтерійної палички до антибіотиків.

5. Місцеве використання протидифтерійної сироватки та антибіотикотерапія згідно попередньо визначеної чутливості збудника.

 

 

23.

Черговий хірург, встановивши у хворого Ф., 24 роки, діагноз “дифтерія рани латеральної поверхні лівого стегна”, виконав широке розсічення рани, ретельно висік усі змінені тканини, адекватно дренував післяопераційну рану і наклав пов’язку з протидифтерійною сироваткою, після чого ввів хворому 30000 АО такої ж сироватки дом’язово. Чи правильними були дії хірурга?

1. Ні, хірургічне втручання при дифтерії рани показане лише при значних гнійних напливах.

2. Ні, місцево протидифтерійну сироватку не застосовують.

3. Ні, він повинен був ввести дом’язово 50000 АО протидифтерійної сироватки.

4. Ні, на післяопераційну рану необхідно було накласти шви.

5. Так, саме такою повинна бути тактика у схожих випадках.

 

24.

До невролога звернувся хворий Ч., 16 років, зі скаргами на появу гугнявості голосу і попадання рідкої їжі в ніс, що виникли день перед тим. За скаргами невролог запідозрив ураження блукаючого нерва. При об’єктивному обстеженні він також виявив рану правого плеча розміром до 2 см у діаметрі, яку пацієнт отримав близько 10 днів тому. Рана вкрита міцно злученими з підлеглими тканинами сіро-жовтими фібринозними плівками. Виділення з неї серозного характеру. Пахвові лімфовузли помірно збільшені. Який діагноз у хворого?

1. Дифтерія рани.

2. Шкірна форма сибірської виразки.

3. Сепсис.

4. Правець, низхідна форма.

5. Правець, місцева форма.

25.

У м’ясника Т., 48 років, який звернувся за допомогою у поліклініку, на правій щоці рана діаметром до 2 см, вкрита твердим струпом чорного кольору. По периферії спостерігаються дрібні міхурці з серозно-геморагічним вмістом та виражений набряк тканин. Виділення з рани серозні. При дотику пінцетом до дна рани болючість майже від­су­тня. Температура тіла 37,2⁰С. Який діагноз у пацієнта?

1. Карбункульозна форма шкірної сибірки.

2. Бульозна форма бешихи.

3. Дифтерія рани.

4. Місцева форма правця.

5. Едематозна форма шкірної сибірки.

 

 

26.

Хворий Д., 59 років, 4 дні тому при розрізанні телячого м’яса пошкодив ножем долоню правої китиці. На 2-у добу відчув свербіж у рані, а ще через день китиця набрякла. За порадою сусіда, кілька раз на день робив гіпертонічні ванночки китиці. Карету швидкої допомоги викликав на 4-й день, коли температура тіла підвищилася до 40˚С і виникла нудота з блюванням. При огляді правої китиці виявлено: набряк неболючий, щільний, велика кількість дрібних міхурців, наповнених серозною рідиною. Фасцикуляцій м’язів ураженої ділянки і крепітації у хворого не виявлено. Виставте попередній діагноз.

1. Едематозна форма шкірної сибірки.

2. Місцева форма правця.

3. Банальна флегмона правої китиці.

4. Газова гангрена.

5. Еризипелоїдна форма шкірної сибірки.

 

27.

У хворого Ж., 45 років, виявлено шкірну форму сибірської виразки. Як стало відомо, 2 дні тому він разом з братом розрізав на шматки м’ясо забитої корови. При огляді викликаного у стаціонар брата симптомів захворювання у нього не виявлено. Ваші подальші дії щодо брата хворого.

1. Протягом 3 діб щодня вводити по 20 мл протисибіркового g-глобуліну і призначити курс бензилпеніциліну натрію.

2. Відпустити додому і застерегти, що при появі специфічних симптомів він повинен негайно звернутися у стаціонар.

3. Протягом 5 діб вводити по 60 мл протисибіркового g-глобуліну.

4. Одноразово ввести 75 мл протисибіркової сироватки.

5. Специфічні протисибіркові препарати використовують виключно з лікувальною метою, а тому – призначити 7-денний курс тетрацикліну.

 

28.

У хворого З., 46 років, при огляді хірург поліклініки виявив патологічний утвір на шкірі шиї – виразка вкрита товстим твердим струпом чорного кольору, виражений набряк навколишніх тканин та виділення великої кількості серозно-геморагічної рідини. Хірург запідозрив шкірну форму сибірської виразки. За якими ознаками ця патологія відрізняється від неспецифічного карбункула?

1. Товстий, чорного кольору струп та значне виділення серозної або кров’янистої рідини з-під нього.

2. Запальний інфільтрат та регіонарного лімфаденіту.

3. Товстий, чорного кольору струп та гнійні виділення з-під нього.

4. Запальний інфільтрат та товстого, коричневого кольору струп.

5. Виділення значної кількості серозної або геморагічної рідини з-під струпа.

 

29.

Хворий С., 45 років, проходить курс стаціонарного лікування з діагнозом “сибірська виразка. Шкірна форма. Сибірковий карбункул задньої поверхні шиї в стадії гнійно-некротичного запалення”. Які заходи слід застосувати для місцевого лікування цього патологічного процесу?

1. Накласти асептичну пов’язку.

2. Н-подібний розріз шкіри над карбункулом, видалення некротизованих тканин.

3. Перев’язки з використанням розчинів антисептиків і некректомії.

4. Механічне видалення некротичного струпа.

5. Фізична некректомія (лазерна, ультразвукова).

30.

У хворої К., 48 років, різке порушення функції серцево-судинної системи, порушення функції глоткового апарату, загальна інтоксикація; місцево на поверхні рани є сіро-жовті фібринозні нальоти, міцно злучені з підлеглими тканинами; під фіброзною плівкою – некроз тканин. З рани виділяється серозно-кров’яниста рідина; шкіра довкола рани гіперемована, тканини набряклі; регіонарні лімфатичні вузли збільшені. Який патологічний процес можна припустити у хворої?

1. Дифтерія рани.

2. Неспецифічне гнійно-некротичне запалення рани.

3. Газова гангрена.

4. Гострий гнійний остеомієліт.

5. Флегмонозна форма бешихи.

 

31.

До лікаря звернувся хворий С., 59 років, зі скаргами на погіршення самопочуття, біль голови, підвищення температури тіла, підвищену збудливість на різноманітні подразники. Одночасно спостерігаються погіршення ковтання і посмикування м’язів голови. З анамнезу відомо, що близько 2 міс. тому його вкусила бездомна собака. Оскільки укус був неглибоким, хворий обробив його 5% розчином йоду і за медичною допомогою не звертався. Яке захворювання слід припустити у хворого?

1. Сказ.

2. Правець.

3. Дифтерію глотки.

4. Загострення невротичних розладів ЦНС.

5. Гострий гнійний менінго-енцефаліт.

 

32.

При об’єктивному обстеженні у хворого С., 12 років, виявлено деформацію грудного відділу хребта, посилення болю при осьовому навантаженні на нього і поворотах тулуба. Які додаткові методи обстеження необхідні для уточнення діагнозу?

1. Загальний аналіз крові.

2. Реакцію Манту.

3. Рентгенографію хребта.

4. Ультразвукове дослідження хребта.

5. Пункційну біопсію.

 

33.

Хлопчик Д., 10 років, скаржиться на біль у ділянці лівого кульшового суглоба. З анамнезу відомо, що хворіє протягом двох місяців. При об’єктивному обстеженні виявлено обмеження рухів у суглобі, вкорочення лівої кінцівки на 3 см, атрофію м’язів лівого стегна. Виберіть найбільш імовірний діагноз.

1. Асептичний некроз головки стегнової кістки.

2. Деформуючий остеоартроз.

3. Туберкульозний коксит.

4. Хвороба Бехтєрєва.

5. Хронічний остеомієліт.

 

34.

До лікаря звернувся пацієнт К., 48 років, зі скаргами на біль і порушення рухів у правому колінному суглобі, які виникли протягом останнього місяця. Об’єктивно патологічних змін внутрішніх органів не виявлено. Хворий ходить, помірно кульгаючи на праву нижню кінцівку. Шкірні покриви бліді. Права нижня кінцівка дещо зігнута у колінному суглобі і її повне розгинання неможливе через посилення болю. Температура шкіри над суглобом не змінена. Пальпаторно – помірна параартрикулярна болючість. Чутливість у цій ділянці не порушена. Поставте попередній діагноз.

1. Деформуючий остеоартроз.

2. Туберкульозний гоніт.

3. Ревматоїдний артрит.

4. Поліартрит.

5. Хронічний артрит правого колінного суглоба.

 

 

35.

Хворому Ф., 65 років, проводилося лікування холодного абсцесу нижньої третини правого стегна методом його повторних пункцій і відсмоктування ексудату. На 4-й день після останньої пункції у хворого з’явилися висока температура і гіперемія шкіри, посилився біль у правій нижній кінцівці. Яке ускладнення можна припустити?

1. Формування флегмони стегна.

2. Приєднання вторинної інфекції і розвиток інтоксикації.

3. Розвиток туберкульозного гоніту.

4. Формування нориці.

5. Лімфангоїт стегна.

 

36.

До лікаря звернувся хворий П., 58 років, зі скаргами на відчуття втоми, кволості (особливо при навантаженні) і періодичний біль у правій нижній кінцівці з посиленням вночі. Ходить накульгуючи. У хворого запідозрено туберкульозний коксит. На рентгенограмі кульшового суглоба виявлено вогнище деструкції головки стегнової кістки. Яка стадія захворювання у цього пацієнта?

1. Преартритична.

2. Постартритична.

3. Початкова.

4. Артритична.

5. Фунгозна.

 

37.

У клініку поступив хворий Т., 11 років, зі скаргами на посилення болю в лівому колінному суглобі, обмеження об’єму рухів у ньому. Зі слів матері, у дитини нерідко виникають біль голови, пітливість, кволість. З анамнезу відомо, що дитина місяць тому назад закінчила отримувати лікування з приводу туберкульозного гоніту. При огляді – лівий колінний суглоб збільшений в об’ємі, шкіра над ним бліда, набрякла. Рухи різко обмежені, болючі. Виберіть форму туберкульозного гоніту.

1. Кісткова.

2. Синовіальна.

3. Синовіально-ексудативна.

4. Фунгозна.

 

38.

На прийом до лікаря дитячої поліклініки прийшла мати з сином 8 років. Зі слів матері, протягом останніх 3-4 тижнів у дитини з’явилися пухлиноподібні утвори в підщелепній ділянці та на бічних поверхнях шиї. В останні дні у хворого підвищилася температура тіла до 37,5^оС, виникли кволість, анорексія. При об’єктивному обстеженні у вказаних ділянках виявлено нерівномірну припухлість. Пальпаторно – утворення щільні, малорухомі, помірно болючі. Поставте найбільш імовірний попередній діагноз.

1. Лімфогранульоматоз.

2. Туберкульозний лімфаденіт.

3. Лейкемічна лімфоаденопатія.

4. Лімфаденіт.

5. Метастази раку в лімфовузли шиї.

 

1. Генералізація інфекції обумовлена:

а) характером збудника;

б) характером вхідних воріт;

в) реактивністю організму;

г) порушенням мікроциркуляції в ділянці вхідних воріт.

 

2. Клініко-анатомічними стадіями сепсису є:

а) токсемія;

б) септицемія;

в) інтоксикація;

г) септичний ендокардит;

д) септикопіємія.

 

3. По локалізації первинного вогнища сепсис поділяється на:

а) гінекологічний;

б) урологічний;

в) артритичний;

г) отогенний;

д) одонтогенний.

 

4. По клінічній картині сепсис поділяється на:

а) блискавичний;

б) гострий;

в) підгострий;

г) затяжний;

д) рецидивуючий.

 

5. По часу розвитку сепсис поділяється на:

а) ранній;

б) пізній;

в) віддалений;

г) безпосередній.

 

6. Реакція організму на сепсис може бути:

а) гіпоергічна;

б) нормергічна;

в) імунодефіцитна;

г) гіперергічна.

 

7. Який з мікробів найчастіше викликає грампозитивний сепсис:
а) Стафілокок;
б) Стрептокок;
в) Кишкова паличка;
г) Синьогнійна паличка;
д) Протей.

 

8. До загальних симптомів сепсису належать:

а) гектична температурна реакція;

б) прогресуюче погіршення загального стану;

в) головний біль;

г) затьмарення свідомості;

д) запальний набряк навколо первинного вогнища.

 

9. До місцевих симптомів сепсису належать:

а) сухість рани первинного вогнища;

б) запальний набряк навколо первинного вогнища;

в) припинення гнійних виділень;

г) озноб;

д) висихання грануляцій в рані.

 

10. До найбільш характерних ускладнень сепсису належать:

а) септичні кровотечі;

б) проливний піт;

в) головний біль;

г) тромбоемболія артерій;

д) септичний ендокардит.

 

11. Основними завданнями загального лікування сепсису є:

а) боротьба з інфекцією і інтоксикацією;

б) підвищення імунологічних сил організму;

в) своєчасне хірургічне втручання;

г) покращення функції всіх органів і систем;

д) зміна симптоматичної терапії.

 

12. До основних завдань місцевого лікування належать:

а) своєчасне хірургічне втручання;

б) створення доброго відтоку з рани;

в) обробка рани антисептичними препаратами;

г) підвищення імунологічних сил організму;

д) щадящі перев’язки рани.

 

13. При хірургічному сепсисі з метою активної імунізації вводять:

а) анатоксини;

б) антибіотики;

в) сульфаніламідні середники;

г) аутовакцини.

 

14. Із засобів специфічного впливу при лікуванні сепсису використовують:

а) протистафілококова плазма;

б) протистафілококовий гама-глобулін;

в) антибіотики;

г) імуностимулятори;

д) поліглобулін.

 

15. В залежності від збудника виділяють наступні види сепсису:

а) стафілококовий;

б) одонтогенний;

в) стрептококовий;

г) криптогенний;

д) колібацилярний.

 

16. Септичні кровотечі розвиваються внаслідок:

а) ерозії судини;

б) гнійного розплавлення тромба;

в) пролежня стінки судини дренажем;

г) нестабільності гемодинаміки;

д) підвищення артеріального тиску.

 

17.Який збудник є причиною ангіогенного сепсису:
а) Стафілокок;
б) Стрептокок;
в) Кишкова паличка;
г) Синьогнійна паличка;
д) Протей.

 

18.Протипоказанням до проведення повної хірургічної санації гнійного вогнища є:
а) Підвищення цукру крові;
б) Небезпека пошкодження життєво важливих утворів – нервів, великих судин;
в) Дихальна недостатність;
г) Наявність обширних гнійних запливів.

 

19. Про що свідчить кисла рН гнійної рани:
а) Про припинення гнійного запалення;
б) Про переважання деструкції над регенерацією тканин;
в) Про переважання регенерації над деструкцією тканин;
г) Про посилення гнійного запалення;
д) Про виражену ексудацію в рані.

 

20. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:
а) Розвивається на межі життєздатних і змертвілих тканин;
б) Не відокремлює життєздатні тканини від змертвілих, а завжди тісно

пов'язаний із зоною розташування мікробів;
в) Характеризується розвитком грануляційної тканини, що поступово виповнює

рановий дефект;
г) На ранніх етапах формування еластичних волокон складається з паралельно

розташованих скупчень фібрил діаметром 10 нм;
д) Утворює межу між пошкодженими і нижче лежачими шарами, перешкоджає

зневодненню тканин рани, втраті електролітів і білків, попереджує інвазію

мікроорганізмів.

 

21. Введенням яких препаратів здійснюється неспецифічна пасивна імунотерапія при сепсисі:
а) Антистафілококової плазми;
б) Антистафілококового гамма-глобуліну;
в) Поліглобуліну;
г) Лейкоконцентрату;
д) Антисиньогнійної плазми.

 

22. Чинники специфічної резистентності організму:
а) Лімфоцити, лейкотрієни, цитокіни;
б) Моноцити, система комплементу, лізоцим;
в) Нейтрофіли, пропердин, бета-лізини;
г) Базофіли, лейкіни, інтерферон;
д) Еозинофіли, монокіни, лімфокіни;

 

23. Чинники неспецифічної резистентності організму:
а) Лімфоцити, лімфокіни, монокіни;
б) Базофіли, інтерферон, бета-лізини;
в) Еозінофіли, цитокіни;

г) Система комплементу, лізоцим, інтерферон, нейтрофіли, моноцити, лейкіни.

 

24.До чинників ризику, що сприяють виникненню і розповсюдженню гнійно-септичної інфекції, можна віднести:
а) Відсутність необхідних антибіотиків;
б) Циркуляцію "госпітальних" штамів мікроорганізмів;
в) Зниження резистентності хворих до інфекції;
г) Порушення санітарного режиму у відділенні;
д) Все означене;

 

25.Які критерії включає в себе синдром системної запальної реакції (SIRS):

а) Гіпертермія;
б) Аритмія;
в) Арефлексія;
г) Тахікардія;
д) Лейкоцитоз;

е) Тахіпное;

є) Анізокорія.

 

26. Що таке внутрішньолікарняна інфекція:
а) Будь-яке клінічно виразне захворювання мікробного походження, що вражає

хворого в результаті його госпіталізації;
б) Захворювання мікробного походження, що вражає хворого в результаті

відвідування ним лікувального закладу з метою лікування;
в) Захворювання мікробного походження, що вражає персонал ЛПЗ під час

виконання ним професійних обов'язків;
г) Все означене.

 

27.Для оцінки стану клітинного імунітету застосовують визначення в крові кількості:
а) Лейкоцитів і моноцитів;
б) Лейкоцитів і лімфоцитів;
в) Лейкоцитів і нейтрофілів;
г) Т- і В-лімфоцитів;
д) Моноцитів і базофілів.

 

28. Найчастіше гострий гематогенний остеомієліт спричиняє:
а) Протей;

б) Стафілокок;
в) Синьогнійна паличка;
г) Бактероїди;
д) Клостридії.

 

29. Введенням яких препаратів частіше проводиться специфічна пасивна імунотерапія при сепсисі:
а) Антистафілококової плазми;
б) Антистафілококового гамма-глобуліну;
в) Поліглобуліну;
г) Лейкоконцентрату;
д) Антисиньогнійної плазми.

 

30. Який з мікробів найчастіше викликає грамнегативний сепсис:
а) Стрептокок;
б) Пневмокок;
в) Кишкова паличка;
г) Менінгокок;
д) Протей.

 

 

Еталони відповідей (Тема 12 - “Загальна гнійна інфекція. SIRS. Cепсис”.

10)а,г,д; 11) а,б,г,д; 12) а,б,в,д; 13) а,г; 14) а,б,д; 15) а,в,д; 16) а,б,в; 17) а; 18) б; 19) в; 20) б,д; 21) а,б; 22) а; 23) г; 24) д; 25)…   Хворий 20 років, звернувся зі скаргами на болючість в області… а) Розтин та дренування гнійника, призначення антибіотиків широкого