Культура сприйняття публічного виступу (уміння слухати, ставити запитання).
Культура сприйняття публічного виступу (уміння слухати, ставити запитання). - раздел Образование, ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)» КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 1. Якщо Ви Прагнете Привернути Увагу Аудиторії.
• Активізуйте...
1. Якщо ви прагнете привернути увагу аудиторії.
• активізуйте увагу слухачів, зацікавте їх, переконайте, що ваш виступ буде свіжим, яскравим, образним;
• слухачі повинні заохочено слухати вас; дайте їм зрозуміти, що факти, які ви збираєтеся розкрити, зрозумілі й цікаві;
• не зловживайте під час виступу запитальними формами, оскільки це може ввести в оману слухачів;
• не плутайте основну думку з доказами та ілюстраціями, виокремлюйте її інтонаційно;
• якщо у вас виник сумнів, зробіть паузу, поясніть детально основну думку і лише потім продовжуйте далі.
2. Якщо ви бажаєте завоювати довіру слухачів: слова вимовляйте чітко, переконливо;
• у мовленні й поведінці все повинно бути злагодженим: слова, постава, жести;
• аудиторія завжди охоче сприймає цікаву інформацію; структу-руйте матеріал на прості і зрозумілі елементи, щоб слухачам було легше їх запам'ятати;
• демонструйте різні підходи до вирішення проблеми.
Щоб набути досвіду справжнього оратора, варто після кожного публічного виступу аналізувати його.
Алгоритм самоаналізу виступу
1. Як аудиторія зустріла мене? (Доброзичливо, байдуже, стримано, з недовірою, з неприязню).
2. Як розпочав (ла) виступ? Чи викликав виступ зацікавленість, пожвавлення, байдужість, несприйняття?
3. Як можна схарактеризувати настрій аудиторії упродовж виступу? Він змінювався на мою користь чи ні? У якій частині виступу це було помітно? Як це проявлялось? Можливі причини цих змін.
4. Якщо аудиторія реагувала негативно, то чим це було зумовлено?
5. Як я реагував (ла) на невдачу/успіх?
6. Як я сам (а) оцінюю:
• вибір теми, її розкриття, свою позицію;
• план і композицію виступу, логіку побудови, вступ, висновки;
• якщо тему, факти, логіку я оцінюю позитивно, то чим пояснити невдачі, незадоволення, послаблення контакту?
7. Як я сам (а) оцінюю своє усне мовлення; дихання (не вистачало глибини дихання, утруднення дихання через носову порожнину, чи були вимушені паузи для вдиху; що можна сказати про темп, плавність мовлення: чи вільним було мовлення? чи не було зайвого напруження?).
8. Як аудиторія реагувала на мої аргументи, приклади, жарти, запитання?
9. Як я тримався (лася): просто і вільно чи скуто?
• чи не зловживав (ла) жестами?
10. Що повчальне з цього виступу я врахую під час підготовки до наступного виступу?
Успіх виступу (оволодіння розумом, почуттями й емоціями слухачів) забезпечують його глибоке і всебічне продумування, добір необхідних слів, жестів, інтонацій, аргументів і наочних засобів. Така комплексна підготовка сприяє завоюванню уваги аудиторії, переконанню її у власній слушності, залученню слухачів до активної участі у спілкуванні.
Важливим компонентом техніки професійного спілкування є вміння слухати.
Слухання - не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Розпізнання істинного змісту повідомлення або поведінки означає перший крок до правильного вибору засобів впливу на співрозмовника.
Часто заважає слухати зосередженість на власних думках, проблемах або бажаннях, іноді буває так, що формально ми чуємо партнера, а насправді - ні, тобто виникає «псевдослухання», імітація уваги до співрозмовника.
Поширеним є «агресивне» слухання - прагнення якомога швидше висловити власні погляди і судження, не беручи до уваги позицію партнера. «Вибіркове» слухання дає можливість зосередитися лише на деяких деталях повідомлення, найбільш важливих або цікавих для реципієнта, за цих умов не вимальовується загальна картина, вона залишається мозаїчною.
Розглядаючи слухання як елемент техніки професійного спілкування, виділяють два його типи: пасивне й активне. Пасивне - це таке слухання, за якого відсутні дії реципієнта, що інформували б про те, чи сприйняли й зрозуміли його повідомлення.
З метою кращого порозуміння співрозмовників рекомендують використовувати техніку активного слухання: з'ясування, дослівного повторювання, перефразовування і резюмування.
З ясування полягає у зверненні до співрозмовника за уточненнями та у постановці перед ним відкритих запитань.
Дослівне повторювання- відтворення частини висловлення партнера або усієї його фрази. Воно допомагає зосередитися на словах партнера й постійно стежити за міркуваннями співрозмовника. Повторювання дає змогу партнерові зрозуміти, що його чують і сприймають.
Перефразовування — коротке відтворення основного змісту повідомлення співрозмовника, сутності його висловлення.
Резюмуваннявикористовується, якщо під час виступу увага переключається на інше, нерідко другорядне питання.
Під час сприймання публічного виступу слухачів зазвичай дратують:
• розповіді про особисті справи;
банальність (розмова про відомі всім речі, повторення жартів та афоризмів);
• пасивність (підтакування співрозмовникові та небажання висловлювати умотивовану думку);
• самозаглиблення (зосередженість лише на своїх успіхах і проблемах);
• надмірна серйозність;
• відсутність такту, схильність до спішних висновків; гордовитість і зневага до співрозмовника; брутальність, надмірна балакучість.
Логічності виступу сприяють питальні конструкції, оскільки розвиток суджень відбувається шляхом переходу від раніше відомого до нового, більш точного твердження. Ставлячи питання, формують відповідь на нього. Функції питальних висловлювань визначаються їх місцем в структурі тексту виступу і комунікативним завданням. За їх допомоги ставиться проблема, викладається нова інформація.
Розрізняють такі види запитань,якими послуговуються під час виголошення і сприймання, публічного виступу.
Закрите запитання - це запитання, на яке можна відповісти однозначно, наприклад: «так/ні», назвати точну дату, ім'я або число тощо. їх використовують, щоб отримати конкретну інформацію, уточнити твердження, сфокусувати розмову.
Відкриті запитання - це запитання, на які важко відповісти одним словом. Воно зазвичай починається словами чому, навіщо, у який спосіб, яка ваша думка з цього приводу, що ви могли б нам запропонувати тощо - це вимагає розгорнутої відповіді. Ними послуговуються на початку дискусії.
Альтернативні запитання- це щось середнє: ставлять їх у формі відкритого запитання, але при цьому пропонують варіанти відповіді.
Риторичні запитанняне потребують відповіді на відміну від звичайних. До них вдаються у двох випадках: 1) відповідь і так усім слухачам відома, треба тільки актуалізувати її для сприймання слухачем; 2) таке запитання, на яке ніхто не знає відповіді або її й зовсім не існує, на взірець: Хто винен? Що робити? Куди йдемо? Однак промовець, не чекаючи відповіді, вважає за потрібне поставити запитання, щоб підкреслити незвичайність ситуації45.
Підтверджувальні запитання(техніка Сократа): одержати від співрозмовника низку відповідей «так», щоб або створити атмосферу згоди, або додати розмові інерції та змусити вимовити «так» на головне запитання.
Можна це робити за допомоги зв'язок, тобто фраз, складених за схемою: спочатку твердження, потім запитання, що потребує твердження. Стандартні зв'язки: Правда? Ви згодні? Справді? Правичьно? Дійсно? Чи не так? Чи не правда?
Спрямовувальні запитаннявикористовують тоді, коли потрібно скерувати розмову у потрібному напрямку.
Роль мови в суспільному житті. Природа і функції мови
Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. “ В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання…
Національна та літературна мова. Мовні норми
Українська мова – єдина національна мова українського народу. Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні
Мовне законодавство та мовна політика в Україні
Функціонування української літературної мови залежить від стану мовної політики в державі. Освіті, культурних традицій народу.
Мовна політики – це система заходів (політич
Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет
Життя людини в суспільстві регламентоване системою різних правил, законів. Правила соціальної поведінки людини, які виробилися впродовж усієї культурної еволюції людства і враховують його соціально
Дидактична мета
n набуття знань про спілкування, його функції, види та етапи й роль у професійній діяльності;
n розширення знань про невербальні засоби спілкування, гендерні особливост
Функції спілкування
Функції спілкування(від лат. гапсїіоп - виконання, здійснення) -це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
ВИДИ І ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ
Багатоманітність функцій спілкування, беззаперечно, породжує значну кількість його видів. Враховуючи багатоаспектний характер спілкування, класифікувати його види можна за такими ознаками:
ПОНЯТТЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
Сфери професійних стосунків, спілкування, комунікації належать до фундаментальних вимірів людського світу. Особливої гостроти ці проблеми набувають в умовах глобалізаційних процесів, коли ве
НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
Мовлення- не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів -жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінац
Увага! Етикетна компетенція!
Показувати пальцем на людей неввічливо.
4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає
ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ.
Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка-чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний статус учасників спілкування впл
Поняття про публічний виступ, його різновиди
Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав
АРГУМЕНТУВАННЯ
Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведенн
Презентація як різновид публічного мовлення.
Уміння представляти проекти (презентації), звітувати, переконувати, якісно інформувати аудиторію є досить важливою складовою професіограми майбутнього фахівця.
Презентація
Критерії класифікації документів
1. Документ (лат. доказ) — це засіб закріплення всілякими способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумової діяльнос
Особливості оформлення тексту
Закріплення за реквізитами постійних місць робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує оформлення їх, дає можливість використати при цьому технічні засоби. Реквізити в документі ро
Документація з кадрово-контрактних питань
Заява— це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням тобто пропозицією на адресу установи чи посадової особи.
Заява може бути:
—
Структура рекомендаційного листа
Складання рекомендаційних листів — досить делікатна і непроста справа. Річ у тім, що в нашій країні тривалий час просто нехтували цим видом документів, хоча за кордоном такі листи завжди входили і
Структура рекомендаційного листа
Складання рекомендаційних листів — досить делікатна і непроста справа. Річ у тім, що в нашій країні тривалий час просто нехтували цим видом документів, хоча за кордоном такі листи завжди входили і
Структура тексту контракту
1. Загальні положення.
2. Обов'язки сторін, де зазначаються:
· основні характеристики роботи, яку виконуватиме працівник, та вимоги до рівня й терміну її виконання, дотримання пр
Трудова угода
Трудова угода укладається між організацією й людиною, яка не працює в цій організації. Коли в організації чи установі бракує фахівців з певної галузі, вона залучає для виконання деяких видів робі
Реквізити листа та їх оформлювання
Службові листи пишуть чи друкують на бланку або чистому аркуші паперу. Основні реквізити листа за державним стандартом такі:
Державний герб. Має бути розташований посередині бланка або лі
Оформлювання листа
Службові листи друкують на комп'ютері, друкарській машинці або пишуть на чистому бланку лише з одного боку. Певна річ, на бланку друкують тільки першу сторінку листа, а наступні — на чистих аркуша
Різні типи листів
Лист-повідомлення — це такий службовий лист, у якому доводять до чийогось відома, повідомляють комусь певну інформацію. Листи такого змісту надсилають тоді, коли треба поінформув
Обліково-фінансова документація
Акт— це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Його складають у разі приймання-здаванн
Розписка
Я, Медведєва Тамара Олексіївна, отримала від Юзв’яка Івана Зиновійовича гроші в сумі 250 (двісті п’ятдесят) гривень. Зобов’язуюсь повернути всю суму одноразово до 1 грудня 2009 р.
Домашня
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
12.07.96
Про роботу з проектами
документів для законодавчої
та виконавчої влади
При підготовці проектів документів,
Термін та його ознаки. Термінологія як система
Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви ( мо
Способи творення термінів
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
Вторинна номінація ( використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометр
Загальні вимоги до наукового тексту
n Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і параграфи.
Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної про
Правила конспектування
1. Запиши автора і назву статті чи книжки, яку конспектуєш. Виділи їх більшим шрифтом.
2. Під час конспектування статті запиши, в якому журналі, збірнику або в якій газеті її вміщено.
Правила оформлення тексту покликання
Основний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою в 15 знаків. Відокремлювальна риска відділяється від основного тексту півтора або двома інтервалами залежно від того, з яким
Правила складання бібліографічного опису
Автор (прізвище, ініціали); крапка; якщо книга написана кількома авторами, то вони перераховуються через кому. Якщо посібник написаний чотирма авторами і більше, то вказують лише першого, а замість
Анотування і реферування наукових текстів
Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовують
Стаття як самостійний науковий твір
Стаття – невеликого розміру наукова праця, присвячена певній темі і розрахована на фахівців, які обізнані у тій темі. Друкують наукові статті у фахових часописах або в збірниках на
Структура курсових робіт
1. Титульна сторінка
2. План(заголовок дається словом ЗМІСТ)
3. Вступ
4. Основна частина
5. Висновки
6. Додатки
7. Список використаної літерату
Посилання у курсовій роботі
Перелік джерел, на які є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. Його розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних ст
Вимоги до додатків
У додатках вміщують матеріал, який є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження; не
Актуальність теми
Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, осо
Суть і види перекладу
Розвиток науки і техніки в наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з’являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, патентній літературі тощо.
Особливості технічного перекладу
Технічний переклад– це переклад, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Загалом науково-технічну інформацію можна роз
Автоматизований (комп’ютерний) переклад
Переклад - вид інформаційної діяльності, потреба в якому щорічно збільшується на 15%, тому актуальним сьогодні є пошук раціональних шляхів вирішення проблеми швидкого та значного за обсягом перекла
Особливості редагування наукового тексту
Редагування (від лат. Redactus—приведений у порядок) – це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.
Редагують наукові тексти за законами логіки. Редагуючи текст, наобхідно пам’
Прийоми виділення окремих частин тексту
Для виділення в тексті окремих слів або частин можна порекомендувати чотири способи:
1.Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.
2.
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов