Тема 3. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Блага та ресурси

Основним стимулом економічного суспільного розвитку є потреби. Потреби — це необхідність отримати певні блага, відчуття нестачі чогось, бажання це «щось» придбати.

Кожна людина має економічні та неекономічні потреби. Економічні потреби поділяються на потреби споживачів та виробничі потреби. Виробничі потреби пов'язані з діяльністю будь-якого підприємства (фірми), потреби у виробничих ресурсах.

Якщо людина задовольняє свої потреби за допомогою природних речовин або явищ, якщо для цього потрібні зусилля власної праці або безкоштовні послуги членів сім'ї, друзів, то це — неекономічні потреби. Наприклад, потреба в спілкуванні, в тому, щоб слухати спів лісових птахів, потреба віри в Бога, потреба в тому, щоб хтось з членів сім'ї приготував вечерю.

Основні напрями класифікації економічних потреб споживача.

Фізіологічні потреби — це потреби в їжі, житлі, одязі та тому подібне (це базові, або невідкладні, потреби людини, оскільки їх задоволення зумовлює можливість існування людини як біологічної істоти).

Соціальні потреби — це потреби людини в духовному розвитку, освіті, підвищенні кваліфікації, спілкуванні, в розвитку творчих здібностей, вдосконаленні суспільного виробництва, грошового обміну, обміну інформацією і тому подібне (це те, що необхідне для розвитку здібностей людини як члена суспільства).

Потреби можуть бути раціональними і нераціональними (ірраціональними), адже вони або сприяють підтримці життя і розвитку, або ні. Раціональність вимагає, щоб вигоди при задоволенні потреби були більшими аніж витрати. Нераціональні — якщо споживання наносить шкоду в процесі споживання, або може привести до негативних наслідків в майбутньому.

Потреби людини залежно від способу задоволення можуть бути особистими (індивідуальними) або груповими (колективними, суспільними). Індивідуальні — коли суб'єктом бажань є окрема людина і реалізація цих бажань залежить від його власної діяльності (наприклад, потреба мати свій комп'ютер, велосипед, роликові ковзани, автомобіль і тому подібне).

Групові (колективні, суспільні) — це потреби, які можна задовольнити тільки спільними зусиллями певної групи людей (сім'я, курс, академія, місто, країна). Для реалізації групової (колективної, суспільної) потреби обов'язковим є ухвалення загального рішення. Прикладом може бути прагнення колективу будь-якого підприємства мати сучасне устаткування для виробництва конкурентоздатної продукції; потреба членів гуртка сучасного танцю перемогти на конкурсі художньої самодіяльності.

Залежно від часу, який необхідний для реалізації потреб, виділяють поточні та перспективні потреби. Наприклад, для певного студента потреба мати проїзний квиток на метро є поточною потребою, а, скажімо, потреба після закінчення академії знайти високооплачувану роботу — перспективна потреба.

Всі потреби носять безмежний характер, оскільки:

1) вони постійно відтворюються, повторюються;

2) виробництво, яке задовольняє потреби, стимулює появу нових потреб;

3) безмежні фантазія людини і процес його вдосконалення.

Тому у всіх країнах на всіх етапах їх розвитку діє закон зростання економічних потреб.

Породженням і соціальним проявом потреби є економічний інтерес - реальний, зумовлений відносинами власності і принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення індивідуальних потреб. Економічний інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром і тому подібне). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів.

Потреби людей можна задовольнити за допомогою економічних і неекономічних благ.

Економічне благо характеризується трьома ознаками.

1) Економічне благо завжди обмежене. Обмеженість визначається не кількістю блага, а співвідношенням наявності блага та потребою в ньому. Обмеженість — недостатність з погляду бажання мати це благо. Одне й те ж благо в різних умовах може бути економічним і неекономічним. Пісок в пустелі — це неекономічне благо; пісок в кар'єрі — необхідне благо для будівництва — обмежене, а тому — економічне благо.

2) Економічні блага відрізняються від неекономічних тим, що вони є результатом свідомої діяльності людей, орієнтованої на виробництво певних благ для задоволення певних потреб.

3) Благо повинне розподілятися через суспільний обмін, і його може отримати або той, хто готовий заплатити його ціну, або той, за кого погодилося заплатити суспільство.

Серед економічних благ у свою чергу можна виділити:

· речі або товари (кінцеві результати діяльності людини, які можна відчувати, зберігати, відокремлювати від виробника) і послуги (процес діяльності людини);

· індивідуальні (конкурентні, виключні, подільні) і суспільні (неконкурентні, невиключні, неподільні) блага;

· субститути (взаємозамінні блага) і комплементи (взаємодоповнюючі блага).

Всі товари і послуги можна розділити за ознакою споживання. Якщо вони споживаються в процесі задоволення потреб людей, то це прямі (споживчі) блага. Споживчими благами можна задовольняти і особисті, і групові потреби; і фізіологічні, і соціальні потреби; і за власні гроші, і за рахунок державного бюджету. Прикладами споживчих благ є одяг, житло, побутові товари, товари особистої гігієни, циркова і театральна вистава, транспортні перевезення. Прямі блага споживаються таким економічним суб'єктом, як домашнє господарство. Якщо ж товари та послуги споживаються в процесі виробництва інших благ, то це непрямі (інвестиційні, виробничі) блага.Інвестиційні товари — це те, що купує фірма для виробничої діяльності: верстати, устаткування, транспорт, сировина. Фірма споживає і виробничі послуги: юридичні, рекламні, аудиторські. Тобто споживачем інвестиційних благ виступає такий ринковий суб'єкт, як фірма.

Для створення економічних благ необхідні ресурси.

Ресурси, які безпосередньо використовуються у виробничому процесі, мають назву виробничих. Всі виробничі ресурси поділяють на:

1) природні ресурси — це природні багатства, які люди використовують у виробництві (земля, корисні копалини, ліси, тваринний і рослинний світ, надра, родючість землі, кліматичні умови і тому подібне);

2) капітальні ресурси (капітал) — споруди, устаткування, верстати, машини, механізми, порти, греблі та інші об'єкти, які створені людиною і використовуються багаторазово;

3) трудові ресурси (праця) — це люди з певним станом здоров'я, фізичної сили, рівнем освіти і професійними навичками та вміннями;

4) підприємницькі здібності. Підприємництво або антрепренерство (від фр. Entrepreneur — підприємець) — це здатність займатися та нести відповідальність за економічну діяльність, пов'язану з ризиком, новаторством, націлену на отримання прибутку.

Всі виробничі ресурси мають обмежений характер, тобто їх недостатньо для задоволення всіх існуючих потреб в них.