Поняття бойової готовності

Бойова готовність –це такий стан підрозділів, коли вони здатні у мінімально короткі терміни здійснити перехід з мирного у воєнний стан і успішно виконати бойове завдання, згідно з призначенням.

Бойова готовність повинна забезпечувати:

- своєчасне приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності та введення в бій передових сил оборони;

- виконання бойового завдання в умовах застосування противником високоточної зброї, засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) і захист від зброї масового ураження (ЗМУ);

- спроможність виконувати бойове завдання під час раптового нападу повітряного противника;

- своєчасну відбудову порушеної бойової готовності підрозділів.

Бойова готовність передбачає:

- визначений ступінь укомплектування підрозділів особовим складом, озброєнням і бойовою технікою;

- наявність відповідних запасів матеріальних засобів;

- підтримання у справному стані та готовому до використання озброєння і бойової техніки;

- високу бойову підготовленість підрозділів, перш за все польове уміння особового складу, бойову злагодженість підрозділів;

- необхідну підготовку командних кадрів і штабів, а також високий моральний стан і психологічну підготовку, міцну військову дисципліну і організованість особового складу.

Основними показниками бойової готовності підрозділів є боєздатність військ та час, необхідний для підготовки підрозділів до виконання бойових завдань.

Боєздатність - це можливість підрозділів вести бойові дії і виконувати бойові завдання відповідно до їх призначення. Боєздатність є головним, визначальним показником бойової готовності і залежить від таких факторів, які зазначені на рис. 1

 

 

Рисунок 1. Залежність боєздатності

 

Підрозділи приводяться у вищі ступіні бойової готовності за бойовими розпорядженнями. Для відмобілізування та приведення у бойову готовність підрозділів установлюються сигнали.

Переведення підрозділів з мирного у воєнний стан завжди відігравало визначну роль в успішному веденні бойових дій щодо відбиття, зриву нападу агресора та його розгрому.

Основною метою переведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності, є переведення підрозділів на організацію і штати воєнного часу, їх доукомплектування особовим складом, озброєнням, технікою, поповнення запасами матеріальних засобів, приведення озброєння та техніки у готовність до бойового застосування, проведення бойового злагодження, формування і злагодження нових органів управління, підрозділів і установ.

Постійна бойова готовністьпідрозділів у мирний час забезпечується:

- наявністю в штабах усіх рівнів ретельно відпрацьованих планів відмобілізування і приведення у відповідні ступені бойової готовності, які повинні постійно уточнюватися, а також повністю підготовлених і забезпечених належним чином мобілізаційних ресурсів для швидкого доукомплектування підрозділів;

- знанням і розумінням командирами, штабами, а також усім особовим складом у необхідному обсязі майбутніх бойових завдань і попередньою, ще в мирний час, підготовкою до їх виконання;

- постійною оцінкою обстановки і передбаченим її розвитком, умілою організацією та чітким несенням бойового чергування і бойової служби, своєчасним накопичуванням чергових сил і засобів;

- підтриманням у необхідній готовності до бойового застосування озброєння та техніки;

- своєчасним переозброєнням військ новою технікою і зброєю, оволодінням ними особовим складом;

- постійною готовністю до відбиття можливого раптового нападу противника, відмобілізуванням і діями за призначенням;

Стан бойової готовності значною мірою визначається доцільною дислокацією і розміщенням підрозділів, а також безперервним веденням активної розвідки з метою вивчення противника, своєчасного викриття його планів, намірів, підготовки і початку розв'язування агресії.

Під час визначення термінів готовності підрозділів до виконання бойових завдань враховується, що війна проти будь-якої держави, може бути розв'язана агресором після поступового нарощування напруженості міжнародної обстановки або в умовах її різкого загострення. Агресія може перебувати тривалий або короткий загрозливий період, який буде характеризуватися активізацією безпосередніх приготувань до війни. Цей період повинен бути використаний для підвищення бойової готовності військ При цьому не виключається імовірність раптового розв'язування агресором воєнних дій.

У зв'язку з надзвичайною обстановкою можливого раптового нападу агресора повинні бути вжиті всі заходи щодо забезпечення необхідної готовності наших військ, щоб максимально знизити ефективність перших ударів противника і забезпечити організований вступ своїх військ у війну за будь-яких умов обстановки. Але при цьому необхідно узяти до уваги, що у мирний час утримувати в повній готовності до дій підрозділи видів Збройних Сил, родів військ, спеціальних військ і тилу, враховуючи політичні, економічні, соціальні та інші фактори, дуже скрутно і через те недоцільно. Їх склад і рівень бойової готовності повинні відповідати оборонній достатності, забезпечувати швидке виконання мобілізації і оперативне розгортання військ, не допускати раптових ударів противника, успішно вирішувати завдання як в перших оборонних операціях, так і в наступних контрнаступальних (наступальних) операціях початкового періоду війни. Для цього в підрозділах, які є у складі оперативно-територіальних командувань, визначена частина військ утримується на бойовому чергуванні практично в готовності до негайних дій, необхідна частина підрозділів - у постійній готовності в чисельності і організації, наближеній до воєнного часу. Підрозділи скороченого складу необхідно відмобілізувати у визначені строки. (рис. 2)

Усі дії проводяться за сигналом “Збір” з виконанням заходів маскування у вигляді тактичної підготовки, проведення занять, тренувань та навчань.

 

 

Рисунок 2. Функціональна структура Збройних Сил України

 

Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) призначені для запобігання і стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на загрози у воєнній сфері, нейтралізації (ліквідації) конфліктів низької інтенсивності та недопущенні переростання їх у локальну (регіональну) війну.

У мирний час ОСШР повинні бути готові до участі у миротворчих (гуманітарних) та контр - терористичних операціях, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф та стихійних лих.

Термін готовності до виконання бойових завдань становитиме до 30 діб.

Укомплектованість складатиме 90-100%.

Основні сили оборони (ОСО)призначені для відбиття агресії, розгрому угрупувань військ (сил) противника у локальній (регіональній) війні, припинення воєнних дій та створення умов для укладення миру, а також для підсилення ОСШР.

Термін готовності до виконання бойових завдань становитиме до 90-120 діб.

Укомплектованість складатиме 60-70%.

Сили підтримки (підсилення) (СП) призначені для підсилення (заміни) військ зі складу Основних сил оборони.

Термін готовності до виконання бойових завдань становитиме до 120-180 діб.

Укомплектованість складатиме до 25%.

 

1.2. Обов’язки військовослужбовців на випадок оголошення тривоги

Підйом підрозділів за бойовою тривогою здійснюється командирами (начальниками), яким Міністром оборони України надано це право.

Підйом за бойовою тривогою відбувається з метою підготовки до виконання бойових завдань.

Під час підйому підрозділів за бойовою тривогою здійснюються встановлені заходи з наступним виведенням у визначений район усього особового складу військової частини з належним йому озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, матеріальними засобами.

Підйом підрозділів за бойовою тривогою здійснюється згідно з планом, що розробляється командиром військової частини і затверджується старшим командиром.

У плані передбачаються:

- порядок і способи одержання розпоряджень (команд, сигналів) від вищого штабу й доведення їх до штабів і підрозділів;

- порядок оповіщення та збору військовослужбовців, які проживають поза розташуванням військової частини;

- заходи, які проводяться у військовій частині та її підрозділах щодо підвищення рівня бойової готовності, порядок і термін їх виконання, сили й засоби, які повинні залучатися до їх виконання;

- порядок нарощування чергових сил і засобів, посилення охорони;

- морально - психологічні заходи;

- організація несення комендантської служби під час виходу військової частини в районі зосередження і пункти збору;

- заходи бойового, медичного, технічного й тилового забезпечення;

- організація управління та зв’язку під час підйому військової частини за бойовою тривогою та пересування до визначеного району.

Для відпрацювання дій підрозділів за бойовою тривогою, виходу військової частини й підрозділів для гасіння пожежі чи ліквідації стихійного лиха та вирішення інших завдань оголошується збір.

Збір військової частини (підрозділу) оголошується черговим частини після отримання встановленого сигналу (команди, розпорядження) з вищого штабу, а також командиром військової частини або старшим командиром (начальником). Для збору в частині встановлюється єдиний постійно діючий сигнал.

Перевірка встановленого рівня бойової готовності підрозділів з проведенням усіх заходів без обмеження може здійснюватися тільки Міністром оборони України або з його дозволу Начальником Генерального штабу Збройних Сил України. Інші посадові особи, зокрема під час інспектування підрозділів можуть здійснювати перевірку з обмеженнями, встановленими Міністром оборони України. Після оголошення бойової тривоги, збору, а також під час перевірки бойової готовності командир військової частини (підрозділу) повинен уточнити завдання і порядок дій.

Для осіб добового наряду розробляється інструкція до дій у разі оголошення бойової тривоги чи збору, в підрозділах крім того розробляється бойовий розрахунок (рис.3).

Усі військовослужбовці повинні твердо знати й чітко виконувати свої функціональні обов’язки у разі оголошення бойової тривоги чи збору.

 

Рисунок 3. Зміст бойового розрахунку

 

Бойовий розрахунокдоводиться та уточнюється щодня на вечірній перевірці, з урахуванням відсутнього особового складу.

Порядок дій чергового роти з отриманням сигналу.

Черговий роти у разі тривоги зобов'язаний:

- здійснити підйом особового складу;

- доповісти черговому частини про отримання сигналу;

- відправити посильних для оповіщення офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців, які перебувають на службі за контрактом;

- виставити днювального для охорони казарми на вході;

- видати зброю особовому складу під розпис у книзі видачі зброї;

- до прибуття в роту офіцерів або старшини виконувати вказівки чергового частини.

Отримавши від чергового роти команду, військовослужбовці (якщо вночі) зобов’язані:

- піднятися з ліжок;

- завісити вікна (виконують світломаскування казарми);

- одягнутися, отримати індивідуальні засоби захисту від зброї масового ураження, укомплектовані речові мішки, особисту зброю і вишикуватися за командами згідно з бойовим розрахунком для виконання першочергових завдань.

У день черговий роти відправляє днювальних для оповіщення особового складу який знаходиться в місцях проведення занять, робіт та інше;

Особовий склад прибуває в розташування роти, отримує індивідуальні засоби захисту від зброї масового ураження, укомплектовані речові мішки, особисту зброю і діє згідно з бойовим розрахунком роти.

Усі військовослужбовці повинні твердо знати і чітко виконувати свої функціональні обов’язки у разі оголошення бойової тривоги чи збору.

Екіпіровка військовослужбовця містить у собі:

· обмундирування та особисту зброю;

· речовий мішок, у якому повинні бути :

- казанок;

- плащ-намет;

- туалетні речі;

- фурнітура (ґудзики, 2-3 зошита, конверти, носові хустини, комірці, одна пара онуч, крем, щітка для взуття);

- індивідуальний комплект захисту;

- головний убір не у сезон.

Екіпіровка офіцера містить у собі:

· обмундирування та особисту зброю;

· польову сумку;

· індивідуальні засоби захисту від зброї масового ураження,

· речовий мішок, в якому повинно бути:

плащ-накидка, головний убір, натільна білизна (літня), білизна тепла, шкарпетки (онучі), рушник, туалетні речі, станок для гоління, щітка, крем для чобіт, щітка для одягу, столові речі, підкомірці, носові хустинки, ліхтарик , фурнітура, бойовий раціон, індивідуальний пакет.

Військовослужбовці після отримання зброї і військового майна діють згідно з бойовим розрахунком.

Водії (механіки - водії) відбивають у парк. Після прибуття в парк старший з водіїв з дозволу чергового парку відкриває сховище бойової техніки і керує підготовкою техніки до виходу з парку, з прибуттям решти підрозділу, в призначений час, підрозділ на бойової техніці виходе до пункту збору, де продовжує виконувати заходи згідно з бойовим призначенням.

Військовослужбовці, які призначені згідно з бойовим розрахунком в вантажно-розвантажувальні команди, прибувають до складів, де чекають начальника сховища. Після прибуття начальника сховища, виконують його команди до особового розпорядження.

Стан бойової готовності залежить від ступеня та якості укомплектованості підрозділів особовим складом, озброєнням, бойовою та спеціальною технікою, запасами матеріальних засобів, тому командир повинен завжди знати потреби підрозділів у особовому складі, техніці та запасах матеріально - технічних засобів (МТЗ), мати точні відомості про обліковий та наявний склад частини, бойову техніку, озброєння та боєприпаси, пальне, про всі інші запаси матеріальних засобів, періодично перевіряти їх стан та бойову готовність. З виникненням поточного або тимчасового некомплекту особового складу та автотранспорту командир повинен в установлений термін через штаб подати у відповідні органи заявку для його усунення.

Для якісного комплектування (доукомплектування) підрозділів командир зобов’язаний знати ділові та морально-бойові риси всіх офіцерів, прапорщиків частини і старшин рот (батарей) як кадрового складу, так і військовозобов’язаних запасу, які призначені для укомплектування частини. Для того, щоб вивчити ділові та морально-бойові риси військовозобов’язаних, командир повинен виділяти необхідний час, визначати строки, узгоджувати дату його проведення з військкоматами і відображати це в особистому плані роботи. Командир повинен особисто брати участь у розподілі новоприбулих у частину з навчальних підрозділів сержантів, солдатів та поповнення чергового призову, військовозобов’язаних.

Особливу увагу командир повинен приділяти утриманню в справному стані і підтриманню в готовності до бойового застосування озброєння та військової техніки частини. Практика роботи командирів свідчить, що це досягається проведенням комплексу наступних організаційно-технічних заходів:

- суворим дотриманням періодичності та обсягу обслуговування техніки та озброєння і постійним контролем за їх станом;

- ретельною організацією та проведенням занять з технічної підготовки з офіцерами, прапорщиками та водіями;

- удосконаленням паркового обладнання;

- проведенням систематичних тренувань з екіпажами, обслугами зі зняття техніки і озброєння зі зберігання та її приведення в готовність до бойового застосування в установлені терміни.

Щоб організувати приведення підрозділу в бойову готовність, командиру, беручи до уваги рішення штабу, слід вирішити і дати завдання офіцерам управління та командирам підрозділів, організувати взаємодію, всебічне забезпечення та управління, ретельно спланувати весь комплекс заходів.

Основою виконання всіх заходів з приведення в бойову готовність є рішення командира. Воно приймається особисто командиром на основі всебічного вивчення та усвідомлення вихідних даних, оцінки обстановки та зроблених розрахунків. Вихідними даними для прийняття рішення командира є наказ вищого командира, розрахунки та наряди на поповнення особовим складом та автотранспортом до штатів воєнного часу, а також вказівки щодо всебічного забезпечення та управління.

Ставлення завдань щодо приведення підрозділів у бойову готовність має свої особливості. Це доцільно робити за категоріями офіцерів, доводячи завдання в частині, що їх стосується, спочатку до заступників командира потім до начальників родів військ і служб, командирів підрозділів. Планування приведення частини в бойову готовність полягає в детальній розробці змісту та порядку виконання заходів під час приведення частини в бойову готовність.

Важливим завданням командира з підтримання постійної бойової готовності є своєчасне уточнення документів що плануються за часом, місцем та обсягом заходів, що проводяться, з метою врахування всіх необхідних змін у бойовому складі та укомплектованості підрозділів особовим складом і бойовою технікою. Для уточнення плану приведення в бойову готовність залучаються заступники командира, начальники родів військ і служб, командири батальйонів (дивізіонів).

Документи бойової готовності уточнюються щомісячно у дні, визначені планом бойової підготовки частини.

Командир повинен постійно приділяти увагу підтриманню свого підрозділу (частини) в постійної бойової готовності.