ЗАГАЛЬНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

Ендокринологія — наука про залози внутрішньої секреції. За­лози внутрішньої секреції (від гр. endon — всередину, krinein— виділяти) — органи чи групи клітин, які, на відміну від залоз зов­нішньої секреції (екзокринних), не мають вивідних проток і виді­ляють свої секрети безпосередньо у кров, лімфу або інші тканинні рідини. Вони розташовані у різних частинах організму, мають складну морфологічну структуру і складають ендокринну си­стему (мал. 108). До залоз внутрішньої секреції належать: гіпо­таламус, епіфіз, гіпофіз, щитовидна залоза, прищитовидні залози, пригрудинна залоза, острівцевий апарат підшлункової залози, кора і мозкова речовина надниркових залоз, яєчники, яєчка, пла­цента.

Крім ендокринних залоз, по різних органах і тканинах розки­дані клітини, які виробляють речовини, котрі досягають органів-мішеней за допомогою дифузії, тобто не потрапляючи у кров. Це — паракринні клітини. До них належать нейрони (пе­реважно гіпоталамуса), що виробляють деякі гормони і регулятор­ні нейропептиди — нейроендокринні чи нейросекреторні клітини. Вони входять до складу так званої дифузної нейроендо­кринної системи. Деякі з регуляторних поліпептидів-гормо-нів, крім головного мозку, виробляються в особливих клітинах органів травлення. Ці клітини входять також до складу системи АPUD (назву дано за першими літерати англійських слів Аmine Рrecursors Uptake and Decarboxylating), або системи захоплення попередників амінів та їх декарбоксилювання. Клітини цієї систе­ми характеризуються високим вмістом амінів, здатністю до захоп­лення їхніх попередників і наявністю декарбоксилази, амінів. Вони можуть виробляти пептиди і біогенні аміни (серотонін, дофамін, гістамін).

Вважається, що ці клітини походять із нейроектодерми і скла­дають морфологічну основу так званої системи головний мозок — кишка. Ендокринними функціями володіє і нирка, яка секретує ренін, еритропоетин, простагландини та ін.