Класичні теорії зовнішньої торгівлі

Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу

праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов виснов­ку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів, які певній країні обхо­дяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задово­лення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх (екс­порт) за кордон. Купувати (ввозити, імпортувати) держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. Відбір тих галузей і видів виробництв, на яких спеціа­лізуватиметься країна, здійснює не уряд, а невидима рука ринку. Кожна нація виграє від міжнародної торгівлі, оскіль­ки вона обов'язково має певну абсолютну перевагу у вироб­ництві тих чи інших товарів.

Теорія відносних переваг Д. Рікардо передбачала, що кож­на країна використовує свій капітал і працю у тих галузях, які забезпечують їй найбільші вигоди. Керуючись принципом егої­стичного індивідуалізму, забезпечується загальне благо для всіх. Таким чином, відбувається найефективніший і найбільш еко­номічний поділ праці між різними націями. Суть концепції Рікардо: наявність абсолютної переваги у національному вироб­ництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для роз­витку міжнародної торгівлі; міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів ви­користовується різна кількість праці. Наприклад, дві країни (Англія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією і у вироб­ництві сукна, і у виробництві вина (табл. 21.3).

Таблиця 21.3. Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях

У Португалії витрати на виробництво сукна порівняно з ви­тратами на виробництво вина становлять 2 : 1, а в Англії 4:3, тобто відносно менші витрати на виробництво сукна має Анг-1

лія (1— < 2). Витрати на виробництво вина у Португалії по­рівняно з виробництвом сукна становлять 1/2, а в Англії — 3/4, тобто виробництво вина ефективніше в Португалії, оскільки тут менші витрати на одиницю продукту. Отже, виходячи з теорії відносних переваг, Португалії варто спеціалізуватися на прибутковішому для неї виробництві вина, а Англії — сукна.

Неокласичні теорії світової торгівлі. Теорія Хекшера — Оліна — Самуельсона є сучасною модифікацією теорії віднос­них переваг і відома як теорія співвідношення факторів ви­робництва. Шведські економісти Елі Хекшер та Берклі Олін теоретично обґрунтували необхідність та спрямованість зовні­шньоторговельних відносин, а американський вчений Пол Са-муельсон визначив математичні умови, за яких реалізується тео­рія Хекшера — Оліна.

Автори пов'язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивно­го використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробни­цтва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови роз­витку.

Парадокс Леонтьєва. Американський економіст Василь Леонтьєв, досліджуючи структуру експорту та імпорту США у 1947 р., виявив закономірність, яка відома під назвою парадокс Леонтьєва. Парадокс полягає в тому, що США експортували переважно трудомісткі товари, а імпортували — капіталомісткі.

Пояснюється парадокс тим, що одна людино-година амери­канської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту.

Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлера ґрунтуєть­ся на дослідженні технологічних змінних, що визначають пове­дінку суб'єктів на світовому ринку товарів. Він стверджує, що країни експортують продукцію найпередовішого технологічно­го виробництва, сприяючи тим самим поширенню у світі новіт­ніх технологій. Відтак розрив між технологічними рівнями зни­кає, експорт скорочується, структура зовнішньої торгівлі змі­нюється.

Теорія життєвого циклу товару (ЖЦТ) Раймонда Варнона виходить з того, що всі товари проходять свій життєвий цикл. Ця теорія розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового товару та міжнародною торгівлею за такою схе­мою:

I етап — поява нового продукту на ринку;

II етап — зрілість продукту;

III етап — випуск стандартизованого продукту.

У міжнародному плані виробництво цих товарів перемі­щується залежно від етапу циклу. Цією теорією Р. Варнон праг­нув пояснити, чому саме США займає лідерські позиції у вироб­ництві нових і перспективних товарів. Оскільки попит на ці то­вари на американських ринках з'являється раніше, ніж на рин­ках інших країн, це забезпечує США технологічні переваги.

Ця теорія не поширюється на:

— товари з коротким життєвим циклом;

— предмети розкошів;

— товари з непомірно високими транспортними витратами;

— товари, відносно яких фірма застосовує стратегію дифе­ренціації з метою підтримання споживчого попиту без викорис­тання цінової конкуренції (рекламні послуги).

Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності. У випадку незалежності країна позбавляється можливості спо­живати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не праг­нуть до повної економічної незалежності, головне для них — уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією.

Взаємозалежність — це розвиток торговельних зв'язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва.

Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зу­мовленої залежністю від однієї країни як споживача чи поста­чальника.

Шляхи обмеження залежності:

— вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;

— диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадицій­них виробництв.

Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного об­міну:

— свободи торгівлі (фрітредерства);

— протекціонізму (захисту інтересів національного вироб­ника).

Аргументи на користь фрітредерства:

— забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окре­мим країнам, так і країнам — учасницям зовнішньоторговель­них відносин;

— активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях;

— розширення ринку;

— зменшення ризику дефіциту;

— формування високих стандартів життя;

— демократизація господарського життя. Аргументи на користь протекціонізму: