Доступність і загальність

2. Ступінчастість розвитку. Входження фірми в міжнародний бізнес, як правило, починається з простих форм звичайної зарубіжної торгівлі і з розвитком досягає найбільш складної форми міжнародного бізнесу - ТНК.

3. Технологічна глобалізація. Можливості комп'ютеризації, інформатизації і телекомунікацій принципово змінили характер міжнародного бізнесу, який придбав три принципово нові риси:

а) може здійснюватися «не виходячи з офісу»;

б) може здійснюватися в режимі реального часу;

в) може охоплювати всі ринки товарів, що цікавлять бізнес (капіталу, робочої сили і т.д.)

4. Фінансиарізация. В епоху глобализації новітні і численні фінансові інструменти, накладаючись на унікальні можливості комп'ютеризації і телекомунікацій, стали, по суті, мірилом досконалості будь-якого міжнародного бізнесу.

5. Накопичення знань і глобалізація бізнесу.

6. Складна взаємодія національного та інтернаціонального. З одного боку, глобалізація вела і веде до чисто конвергентних процесів: починаючи від джинсів телевізорів, гамбургерів до формування мультинациональної ділової культури, певні принципи і правила якої розділяються практично більшістю серйозних бізнесменів світу. Але, з іншого боку, наростає національна і культурна диференціація, з'являються дивергентні процеси.

Мотиви, що спонукають здійснювати міжнародний бізнес:

1. Розширення збуту .Міжнародний збут є головним мотивом участі фірм в міжнародному бізнесі. Наприклад, швейцарська харчова компанія Nestle 98.2% доходів отримує за рахунок закордонних продажів, швейцарська компанія АВВ (ASEA BROWN BOVERY – електронне і електротехнічне устаткування) – 87,2%, американська нафтова компанія Exxon - 79,6%, нафтовий концерн Royal Dutch Shell - 73,3%, Daimler-Benz - 63,2%.

2. Придбання ресурсів .З метою зниження витрат фірми здійснюють пошук джерел сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів у видалених регіонах.

3. Диверсифікація. Освоєння нових ринків за рахунок розробки різноманітних нових товарів.

3. Функції міжнародного менеджера

Ефективна діяльність міжнародного менеджера зумов­люється тим, наскільки повно менеджер знає та розуміє базові елементи зовнішнього середовища. Однак діяльність міжнарод­ного менеджера — це багатогранна робота, яка може бути пред­ставлена виконанням основних ролей:

1. Організатор пошуку можливостей фірми на зовнішньому ринку. На цьому етапі організуюча роль міжнародного мене­джера передбачає рішення трьох ключових проблем:відокремлення спільно з командою ключових напрямків пошуку (тут дуже корисні метод «мозкового штурму» та техніка експертних опитувань типу «Делфі»); організація зусиль служб та зовнішніх консультантів на проведення попереднього аналізу;остаточний вибір перспективних можливостей (з особли­вою наполегливістю щодо контролю результатів аналізу та про­відної ролі міжнародного менеджера у всіх попередніх перегово­рах з ймовірними партнерами).

2. Стратегічний мотиватор. Визна­чає, обґрунтування основних мотивів, якими керується фірма при виході на міжнародні ринки: виживання, розвитку, закріплення на освоєних ринках. Різні мотиви зумовлюють зміну стратегічної мети, конкретних планів її досягнення.

3. Культурний аналітик. Цю роль, на відміну від маркетингових, економічних, юридичних завдань, ви­конує керівник, міжнародний менеджер: розумі­ти особливості національної культури, передбачити всі проблеми комунікацій для забезпеченості ефективності менеджменту (обмі­ну інформацією), встановлення контактів з урахуван­ням національних стереотипів.

4. Організатор та керівник інтернаціонального колективу. Потребує знань в області культури, але при більш ретель­ному аналізі виявляється, що в значній мірі тут необхідні ще й економічні, політичні, юридичні знання.