ДОСЛІДЖЕННЯ КИШЕЧНИКА - раздел Педагогика, Предмет клінічної діагностики При Дослідженні Кишечника, Крім Даних Анамнезу І Клінічних Ознак, Застосовуют...
При дослідженні кишечника, крім даних анамнезу і клінічних ознак, застосовують загальні методи, аналіз калу, а в деяких випадках — рентгеноскопію, ректоскопію, пробну пункцію кишечника, лапароскопію і лапаротомію. Слід зазначити, що загальні методи дослідження кишечника не в усіх випадках забезпечують одержання необхідних клінічних даних для діагностики хвороби. Проте їх не слід ігнорувати, оскільки вони можуть суттєво доповнити симптоми тієї чи іншої патології.
Зовнішнім оглядом виявляють зміни форми черева, поведінки тварини, акту дефекації і деяких показників калу. Із характерних ознак захворювання кишок є: збільшення об'єму черева вна-
слідок переповнення їх газами (метеоризм кишечника); зменшення об'єму черева через тривалі проноси (діареї) і занепокоєння тварини (перитоніт та ін.). За характером занепокоєння і поведінки тварин при хворобах кишечника та очеревини класифікують такі болі.
Спастичні — виникають внаслідок раптових скорочень м'язів стінки кишечника, а також сфінктера шлунка. Такі болі проявляються короткочасними, повторюючими приступами занепокоєння, тварин. Спастичні болі спостерігаються на початку гострого розширення шлунка, при ентериті і ентералгії.
Дистєнзійні — виникають внаслідок розтягування стінок шлунка або кишок газами чи кормовими масами. Характеризуються ці болі постійним і тривалим занепокоєнням тварини. Спостерігаються вони в другій стадії гострого розширення шлунка при-метеоризмі, застої вмісту і обтурації (закупорки конкрементами та ін.) кишок.
Брижові — виникають внаслідок натягнення брижі при зміщенні, осеповоротах, інвагінаціях і защемленнях кишок. Характеризуються вони постійним занепокоєнням тварини, яка посилюється при її переміщенні. Тварини при цьому займають своєрідні пози: стоять з підведеними під черево кінцівками, горбляться і т. ін.
Перитонеальні — виникають внаслідок підвищеної чутливості нервових закінчень очеревини при ЇЇ запаленні. Болі постійні, при переміщенні тварини і пальпації стінки черева вони посилюються. При цьому тварини малорухливі, тазові кінцівки підведені під черево, черевні стінки напружені. У жуйних перитонеальні болі малопомітні.
При розвитку патологічних процесів у прямій кишці виникають болі під час дефекації (тварина стогне і непокоїться).
Пальпацію кишечника спочатку проводять поверхневу, а потім глибоку. Поверхневою пальпацією визначають чутливість і напруженість черевної стінки, глибокою через черевну стінку у дрібних тварин визначають форму, розміщення, рухомість, болючість і характер вмісту кишечника. У великих тварин пальпація кишечника,, розміщеного в верхній і задній частинах черевної порожнини, можлива лише через пряму кишку.
Перкусія кишечника не має великого діагностичного значення. На підставі її результатів можна лише передбачити ту чи іншу патологію кишечника. При перкусії черевної стінки в ділянках проекції кишечника у здорових тварин виявляють тимпанічний або-притуплений звуки різних відтінків. При перкусії кишечника, переповненого газами, виявляють чіткий тимпанічний звук, який а посиленням тонусу стінки кишечника і черева переходить у атим-панічний. При копростазі, обтурації та інвагінації кишки, яка прилягає безпосередньо до черевної стінки, перкусією цієї ділянки виявляють глухий звук.
Аускультацією досліджують моторну функцію кишечника завдяки перистальтичним шумам. Сила їх залежить від рівня напруги «стінки кишечника, а характер визначається властивостями кишкового вмісту. Якщо вміст кишечника густий, шуми будуть слабкі, лри рідкому вмісті або наявності газів — вони сильні. Шуми тонкого відділу кишечника нагадують звук рідини, що переливається, хлюпання, полоскання, дзюрчання рівчака. Шуми товстого відділу кишечника нагадують бурчання, муркотіння. Вони глухі й створюють враження, що ці звуки надходять здалеку.
Характер перистальтичних шумів у здорових тварин залежить від ряду умов — кількості та якості корму, способу експлуатації тварин. Пасовищне утримання і годівля соковитими кормами підсилюють перистальтику; годівля грубими кормами без концкормів і стійлове утримання послаблюють перистальтику. Перистальтичні шуми можуть бути чіткими й слабкими, тривалими та короткими, постійними і тимчасовими, частими й нечастими.
При патології кишечника шуми можуть підсилюватися, послаблюватися або зовсім бути відсутніми, а також виникають шуми з металевим відтінком, які називають ще «звуком падаючої краплі». Посилення перистальтики буває при ентералгії, запаленні кишечника, початковій стадії метеоризму кишок і окремих формах непрохідності кишечника. Металевий відтінок перистальтичних шумів виникає при переповненні кишечника газами. Краплі кишкового вмісту при цьому падають зверху на сильно розтягнуту й напружену стінку кишки, створюючи внаслідок цього коливання кишкової стінки, якому характерний високий металевий дзвінкий звук. Звідси і походить вираз — «звук падаючої краплі». Цей шум характерний для метеоризму сліпої кишки у коней.
При послабленні перистальтики шуми бувають рідше, вони нетривалі й слабкі, прослуховуються лише тимчасово й швидко зникають. Послаблення шумів характерне для атонії кишечника, що виникає внаслідок згодовування грубих, багатих на клітковину кормів (гілковий корм, солома), при тривалому метеоризмі та запаленні кишечника, інфекційному енцефаліті коней. Зникають перистальтика й шуми при перитоніті, непрохідності кишечника внаслідок паралічу його м'язів ззаду місця непрохідності.
Рентгенологічні дослідження проводять частіше у дрібних тварин для виявлення сторонніх предметів і пухлин у кишечнику.
Ректоскопію застосовують для установлення патології у прямій кишці (рани, виразки, пухлини, запалення слизової оболонки та ін.), особливо у дрібних тварин.
Пункцію кишечника здійснюють для диференціальної діагностики тромбоемболічного ілеусу від странгуляційного ілеусу (завороту та ін.) за дослідженням вмісту кишечника.
Пункцію стінки черева проводять з метою одержання та дослі-
J82
дження вмісту черевної порожнини з метою діагностики перитоніту, асциту, розриву шлунка, кишечника та іншої патології.
Лапароскопію і лапаротомію проводять для візуального дослідження органів черевної порожнини.
Дослідження кишечника жуйних.У жуйних тонкий і товстий кишечник розміщений у правій половині черевної порожнини, (рис. 55).
Дослідження кишечника методом зовнішньої пальпації можливе тільки у телят, овець і кіз, у яких невеликий об'єм черева та-незначне напруження черевної стінки. У дорослої великої рогатої" худоби пальпацію кишечника можна проводити тільки через пряму кишку.
Зовнішньою пальпацією у дрібних тварин визначають болючість у нижній частині з правого боку черева при метеоризмі та ' інвагінації кишечника, а також перитоніті.
Перкусію починають з голодної ямки й поступово переходять, вниз з урахуванням топографії відділів кишечника. Поле перкусії дванадцятипалої кишки знаходиться під поперечними відростками-крижових хребців протягом 5—6 см, а сліпої кишки спереду й нижче зовнішнього клубового кута. В цих ділянках прослуховує-Іься чіткий тимпанічний звук. Поле перкусії ободової кишки знаходиться під дванадцятипалою кишкою. Ззаду печінкової тупості розміщене поле перкусії порожньої кишки, де виявляють притуп-
18»
лений тимпанічний звук (рис. 56). Обмежене притуплення може бути при закупорці та інвагінації окремих кишок, а чіткий тимпанічний звук — при переповненні їх газами. При аускультації шуми тонкого та товстого кишечника у жуйних мало відрізняються, шуми товстого кишечника глухіші тонкого. Чіткі шуми іноді з металевим відтінком прослуховуються при посиленні бродильних лроцесів. Послаблення або зникнення шумів буває при атонії і непрохідності кишечника.
І Ректальним дослідженням рубця і кишечника визначають їх положення, наповнення, властивості вмісту, чутливість і моторну функцію. На початку ректального дослідження встановлюють ступінь напруження сфінктерів ануса, наповнення прямої кишки, властивості її вмісту, стан слизових оболонок, силу перистальтичних хвиль. У здорових тварин при введенні руки в порожнину прямої кишки відчувається напруження сфінктера ануса, яке сильніше у молодих і слабкіше у старих виснажених тварин. При патологічному стані тонус сфінктера може бути підвищений або знижений. Підвищення тонусу спостерігається при непрохідності внаслідок закупорки, завороту, зміщення, защемлення, інвагінації кишечника, при судорожних явищах і стовбняку. Ослаблення тонусу сфінктера спостерігають при виснаженні тварин, тривалому проносі, спинномозковому паралічі. При паралічі крижового відділу спинного мозку виявляють зяяння ануса. Якщо тонус сфінк-
тера та прямої кишки підвищений, руку вводять тоді, коли він послаблюється. У випадку паралічу прямої кишки рука вільно просовується. Перед пальпацією прямої кишки та інших органів черевної порожнини слід видалити кал, визначити його кількість і властивості. В нормі пряма кишка помірно наповнена напіврідким калом, слизова оболонка її гладенька, волога, слизька й тепла.
Нагромадження великої кількості калу в прямій кишці спостерігається при перитоніті, спинномозкових паралічах. Відсутність калу в прямій кишці свідчить про припинення переміщення вмісту кишечника у випадку його непрохідності. При проктиті і механічній непрохідності в порожнині прямої кишки виявляють велику кількість слизу з різними домішками залежно від характеру запального процесу, а при ранах, розривах і набряках слизова оболонка інфільтрована й припухла. Домішки крові в калі спостерігаються при геморагічному запаленні, інвагінації кишечника, деяких інфекційних хворобах. Витікання крові із анального отвору зустрічається при глибокому пораненні заднього відділу кишечника та сибірці.
При глибокій пальпації у лівій половині черевної порожнини прощупується рубець, у верхній частині правої половини — товсті кишки у вигляді диска, в задній і нижче — тонкі.
При глибокій внутрішній пальпації важливе значення має загальний і місцевий метеоризм, зміщення, спайки петель кишок з сусідніми органами, застій вмісту та закупорка кишечника сторонніми тілами, зміщення сичуга і переповнення рубця та інші зміни. При загальному метеоризмі всі кишки переповнені газами, при місцевому — лише окремі петлі кишечника. Загальний метеоризм розвивається при перитоніті, запаленні кишок, а місцевий — при защемленні в природних і патологічних отворах, інвагінації, інфаркті, сплутуванню, осеповороті, вузлоутворенні і закупорці кишок.
Зміщення петель кишок у черевній порожнині відносно анатомічного положення при переповненні газами залежно від стану прохідності їх вмісту може бути простим і ускладненим. Просте зміщення кишкових петель у тому чи іншому напрямку при збереженні його прохідності виникає внаслідок наявності тиску на них з боку сусідніх органів черевної порожнини. Ускладнене зміщення петель кишок завжди пов'язане з порушенням їх прохідності через защемлення у природних і патологічних отворах (грижі), закупорки каменями, конкрементами, гельмінтами, пухлинами, сторонніми тілами (обтурація), вузлоутворення, осеповорот, сплутування, інвагінації (странгуляція). Ускладнені зміщення кишкових петель з їх метеоризмом небезпечні для життя внаслідок виникнення інтоксикації організму.
Ректальним дослідженням не завжди вдається визначити місце
непрохідності кишечника. В такому випадку підставою для припущення її наявності є місцевий метеоризм, відсутність калу і нагромадження слизу в прямій кишці, підвищений тонус сфінктера ануса.
При сплутуванні, вузлоутворенні, осеповоротах кишечника, доступних для внутрішньої пальпації, виявляють метеоризм окремих петель кишок, а ззаду — м'ясистий, болючий при надавлюванні або зміщенні його вбік, вузол. При інвагінації кишечника виявляють довгасте циліндричне болюче тіло тістуватої консистенції, а при порушенні ще і прохідності петель кишок — місцевий метеоризм. Якщо в кишечнику наявні сторонні тіла, виявляють тверде болюче тіло, попереду нього — переповнену масами, а ззаду порожню кишку. При застійних явищах пальпацією виявляють петлі кишок із щільним вмістом, після натискування на який залишається ямка.
Ректальним дослідженням у жуйних тварин можна встановити переповнення рубця, зміщення сичуга, збільшення брижових лімфатичних вузлів (при лейкозі, туберкульозі), абсцеси, пухлини, наявність рідини в черевній порожнині тощо.
58. Положення внутрішніх органів коня (вигляд справа]:
1 — пряма кишка; 2 «— тазовий вигин великоТ ободової кишки; 3 — сліпа кишка; 4 — дванадцятипала* кишка; 5 — права нирка; 6 — печінка; 7 — діафрагма; 8 — стравохід; 9— грудна аорта; 10 — праве9 | непарна вена; 11 —задня порожниста вена; 15 — праве верхнє поздовжнє коліно великоТ ободо-
3 вої кишки; 16 — праве нижнє поздовжнє коліно великої ободової кишки; 17 — петлі голодної киш*
ки; 18—сечовий міхур; 19—кінець сім'япроводу; 20—передміхурова залоза; 21—права міхур-
Все темы данного раздела:
Антонім Васильович Синьок J1903—1973J
Московська школа (керівники — професори Євграфов О. P., Домрачев Г. В., Зайцев В. І., Шарабрін І . Г.) розробила питання діагностики шлунково-кишкових хвороб у тварин, особливо в коней з явищ
ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Огляд(Inspectio) — найбільш простий метод, який дає змогу одержати не ізольовані, а комплексні дані про тварину, визначити її габітус, тобто загальний стан, положення тіла в просто
Техніка дигітальної перкусії
тихіший за тимпанічний, більш тривалий, ніж тупий, але коротший порівняно з тимпанічним.
Отже, при перкусії тіла тварини можна одержати чотири основні перкусійні звуки: тимпанічний,
ТЕРМОМЕТРІЯ
Термометрія (грецьк. therme — тепло і metreo— вимірюю) — вимірювання температури тіла — має важливе діагностичне значення, оскільки часто дає змогу виявити хворих ще до появи інших, специфічних к
СИМПТОМИ ХВОРОБ
Патологічний процес викликає в організмі порушення функціонального стану окремих органів або призводить до їх морфологічних змін, які відрізняють хвору тварину від здорової. Ці змін» називають
ДІАГНОЗ
Діагноз (від грецьк.— diagnosis — розпізнавання, визначення) — короткий висновок про суть хвороби та стан хворої тварини, виражений у нозологічних термінах (від грецьк. слова nosos — хвороба). По
ПРОГНОЗ ХВОРОБИ
Прогноз (від грецьк. prognosis — передбачення, завбачення) — передбачення перебігу і закінчення хвороби, обгрунтоване діагнозом хвороби та знаннями закономірностей перебігу патологічного процесу.
ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
Це офіційний документ, який складають на кожну хвору тварину, що знаходиться на стаціонарному лікуванні, а також на хворих високоцінних племінних тварин в елеверах і племінних господарствах. Істор
ДОСЛІДЖЕННЯ ГАБІТУСУ
- Габітус — це зовнішній вигляд тварини, який визначають за сукупністю таких ознак: загальний стан тварини, положення тіла в просторі, вгодованість, конституція, будова тіла. Він дає змогу відрізн
ДОСЛІДЖЕННЯ ШКІРИ
Досить часто допомагає поставити діагноз, оскільки на її стані позначаються багато гострих і хронічних хвороб, викликаючи різні зміни. Деякі зміни шкіри характерні для окремих хвороб і тому є вирі
ДОСЛІДЖЕННЯ СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК
Дослідженню видимих слизових оболонок надається велике значення, оскільки за їх змінами можна зробити висновок про стан газообміну в легенях, порушення кровообігу, обміну білірубіну при хворобах п
ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ
Діагностичне значення дослідження лімфатичних вузлів полягає у тому, що при розвитку патологічного процесу в них з потоком лімфи із найближчих запальних вогнищ надходять збудники інфекцій і токси
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕРМОМЕТРІЇ
У здорових тварин механізми терморегуляції забезпечують рівновагу між теплоутворенням і тепловіддачею, завдяки чому температура тіла підтримується постійною з деякими коливаннями (табл. 1), які з
Постійна гарячка
При несприятливому закінченні хвороби може бути період, коли температура то різко знижується, то знову різко підвищується. Це так званий період передсмертної боротьби — період агонії.
По лінії анконеусів; 2— від ліктьового горба до мак. лака
легень) серцевий поштовх стає дифузним (поширеним). Зміни характеру серцевого поштовху виявляють при гіпертрофії серця (продовжений поштовх), дилятації, зниженні тонусу та скорочувальної сили міо
ТОНИ СЕРЦЯ
Робота серця у здорових тварин супроводжується звуками, які прийнято називати тонами. Аускультацією виявляють два чітко виражених постійних тони — перший і другий. За даними М. А. Уразаєва, вони ск
ШУМИ СЕРЦЯ
При аускультації серця можна виявити не лише зміни тонів, а й сторонні звуки, які за своїм характером значно відрізняються від тонів і тому одержали назву шумів серця, їх розподіляють на позасерцев
ДІАГНОСТИКА ПОРОКІВ СЕРЦЯ
Пороки серця (vitia cordis) характеризуються звуженням отворів або недостатністю клапанів. У сільськогосподарських тварин вони частіше бувають набутими і виникають при ускладненні ендокардиту. Рі
ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЯ
Електрокардіографія полягає у графічній реєстрації електричних явищ в серці, що виникають при його збудженні. Цей метод дослідження став одним із найважливіших і об'єктивних у кардіології, оскіль
Векторелектрокардіограма
ковою або проти годинникової стрілки), напрямок головного вектора (лінії від ізоелектричного центра до найбільш віддаленої точки петлі QRS), розміщення петлі Т по відношенню до петлі QRS, відмикан
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРИФЕРИЧНИХ СУДИН
Досліджують найбільш великі, поверхнево розміщені судини,, звертаючи увагу на їх наповнення і напругу стінок, а також артеріальний і венозний пульс.
Артеріальний пульс досліджують м'якуша
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРИФЕРИЧНИХ СУДИН
Досліджують найбільш великі, поверхнево розміщені судини,, звертаючи увагу на їх наповнення і напругу стінок, а також артеріальний і венозний пульс.
Артеріальний пульс досліджують м'якуша
АРИТМІЇ СЕРЦЯ
Пульс у здорових тварин ритмічний. Це значить, що через однакові проміжки часу з'являються однакові за величиною і формою пульсові хвилі, а регулятором серцевого ритму є синусовий вузол (Кіс-Флак
ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАГНОСТИКА СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
Всі методи дослідження серцево-судинної системи, викладені » попередніх розділах, дають змогу лікарю одержати багато цінних даних про функціональний стан серця і судин. Однак, крім них,. у практику
ОСНОВНІ СИНДРОМИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ НЕДОСТАТНОСТІ
Основними синдромами серцево-судинної недостатності є: загальна серцева; судинна; ураження перикарда; ураження міокарда; синдроми пороків клапанів. Більшість із згаданих синдромів характеризує як
ДОСЛІДЖЕННЯ НОСА
При дослідженні носа звертають увагу на витікання і видихуване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа.
; Витікання з носа у здорових тварин непомітні або незначні й маю
ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРТАНІ ТА ТРАХЕЇ
Зовнішнє дослідження гортані і трахеї проводять методом огляду, пальпації, аускультації; внутрішнє — неозброєним оком або за допомогою лярингоскопії. Оглядаючи гортань та трахею, при деяких захво
ДОСЛІДЖЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ
Грудну клітку досліджують оглядом, пальпацією, перкусією І аускультацією. Велике значення має рентгенологічне, зокрема флюорографічне, дослідження грудної клітки. При необхідності проводять торакоц
ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
Для визначення функціонального стану органів дихання застосовують такі проби:
а) з проганянням тварин легкою риссю. У коней в спокійному стані підраховують кількість дихальних рухів за 1
Г л а в а VI ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ
Серед різноманітних спорадичних випадків захворювань особливо часто спостерігаються хвороби органів травлення, причиною яких є різні порушення годівлі: незбалансований за поживними речовинами раці
І ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЙМАННЯ КОРМУ ТА ВОДИ
При цьому досліджують апетит, наявність спраги, приймання корму та води, жування, ковтання, відригування, жуйки та блювоти.
Апетит — складна рефлекторна реакція, яка проявляється харчови
І ДОСЛІДЖЕННЯ РОТА ТА ОРГАНІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Дослідження ротапочинають із зовнішнього огляду, визначають стан губ і щік, правильність стуляння ротової щілини, наявність слинотечі, свербіжу й мимовільних рухів губами. Потім
ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОТКИ
Глотку досліджують оглядом і пальпацією. Під час зовнішнього огляду звертають увагу на положення голови і шиї, конфігурацію ділянки глотки і верхньої частини яремного жолоба. Тварини, особливо ко
Зовнішня пальпація глотки
ущільнення тканин, болючість підвищення температури в ураженій ділянці, тварини кашляють, роблять часті ковтальні рухи. Зовнішньою пальпацієгс можна також установити наявність у глотці сторонніх
Техніка внутрішньої пальпації глотки
157
воходу є порушення проходження по ньому корму, що називають дисфагією. Вона з'являється у випадку закупор
ЗОНДУВАННЯ ТВАРИН
Зондування тварин проводять з діагностичною і лікувальною метою. У випадку закупорки стравоходу зонд, досягнувши предмета, який викликає обтурацію, наштовхується на нього і дальше не просувається.
Зівник І. Д. Ганжі для зонда Хохлова
куліту; носо-сичужний Г. М. Даценка — для взяття вмісту сичуга на дослідження та промивання сичуга.
Техніка початкових етапів введення рото-стравохідних зондів аналогічна. Зонд, змазаний
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧЕРЕВА
При дослідженні черева можна виявити ряд симптомів, які відносять до захворювань органів черевної порожнини. Для дослідження черева застосовують загальноклінічні методи дослідження — огляд, паль
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДШЛУНКІВ І СИЧУГА ЖУЙНИХ
У жуйних усіх видів, за винятком верблюдів, шлунок складається з чотирьох відділів: передшлунків — рубця, сітки і книжки 'та власне шлунка — сичуга. На відміну від інших жуйних, у верб-
Руменограф 3. С. Горяїнової
тварин з анорексіею цього не дотримуються. Проводять фізичне, хімічне й мікроскопічне дослідження вмісту рубця.
Колір вмісту залежить від характеру з'їденого корму, частіше від світло- до
ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКА КОНЯ
Оскільки шлунок у коней розміщений у передньому відділі черевної порожнини і на відстані від черевної стінки, дослідження його у них зовнішньою пальпацією і перкусією утруднене й малоефективне. То
ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКА СВИНЕЙ
У свиней шлунок розміщений на нижній черевній стінці в лівому підребер'ї. Досліджують його у поросят і підсвинків зовнішнім оглядом, пальпацією і зондуванням. У дорослих свиней внаслідок значного
ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКА СОБАК
Дослідження шлунка собак таке саме, як і у свиней. Зовнішнім оглядом визначають форму і об'єм черева та клінічні ознаки, характерні для захворювання шлунка. При глибокій пальпації ззаду реберних д
Цевидна залоза
Дослідження кишечника у коня. При дослідженні кишечника ' у коня застосовують ті ж методи дослідження, що й у жуйних, але з урахуванням анатомо-топографічних особливостей цього виду тварин. У коней
Плюси — притуплано-тимпанічний, мінуси — притуплений звук; крапки — тупий звук
Перистальтичні шуми кишечника у коней при аускультації клі-нічно оцінюють, як і у жуйних. Проте у здорових коней шуми тонкого й товстого кишечника чіткіше відрізняються порівняно з жуйними.
ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ
Оглядомвизначають жовтяничність (іктеричність) слизових оболонок і шкіри на непігментованих ділянках. Проте у великої рогатої худоби вона з'являється лише при значних ураженнях пе
Абсцеси печінки (за Лев ченком В. І.
Якщо реакція справа позитивна, а зліва відсутня, то це дає можливість запідозрити болючість печінки.
У всеїдних та м'ясоїдних пальпація є основним методом клінічного дослідження печ
ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПЕЧІНКИ
Клінічні методи дослідження не завжди дають достатню інформацію для діагностики захворювань печінки у тварин. Симптоми її ураження (жовтяничність, гепатомегалія, болючість) часто відсутні або з'я
ОСНОВНІ СИНДРОМИ ПРИ ХВОРОБАХ ПЕЧІНКИ
Жовтяниця— це синдром, для якого характерні забарвлення у жовтий колір видимих слизових оболонок, склери і непігменто-ваної шкіри, нагромадження у крові надмірної кількості біліруб
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВИДІЛЕННЯ
Сечовиділення — це періодичне виведення сечі з сечового міхура. При його дослідженні звертають увагу на позу тварини, силу й характер потоку сечі, тривалість акту сечовиділення, його частоту, доб
ДОСЛІДЖЕННЯ НИРОК
Нирки знаходяться у черевній порожнині екстраперитонеаль-но — між поперековими м'язами і пристінним листком очеревини, справа й зліва від хребта в поперековому його відділі.
У великої рога
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВОДІВ
При дослідженні сечоводів визначають їх товщину, прохідність,, наявність каменів, стан слизової оболонки сечового міхура в місці отворів сечоводів. З цією метою застосовують пальпацію через стінку
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВОГО МІХУРА
Сечовий міхур досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, катетеризацією, цистоскопією і рентгенографією.
Оглядом у дрібних тварин можна виявити відвисання черевної стінки в ділянці розміщ
Катетеризація сечового міхура у корови
вираженими кровоносними судинами. При уроциститі спостерігають набряк і почервоніння слизової оболонки, розширення сіткиг кровоносних судин. На слизовій оболонці можуть бути фібринозні або гнійні
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ
Сеча — кінцевий продукт обміну речовин. За її складом можна судити про функціональний склад не лише нирок і сечовивідних шляхів, а й печінки, серця, підшлункової залози, шлунково-кишкового тракту,
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ
Зразу після одержання сечі визначають її кількість (при необхідності добову), колір, прозорість, консистенцію, запах, відносну щільність, реакцію сечі або рН.
Кількість сечі (діурез) — ва
ХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ
Хімічне дослідження сечі проводять з метою визначення вмісту білка, глюкози, кетонових тіл, крові, міоглобіну, індикану, білірубіну, уробіліну, жовчних кислот, нітратів, сечовини, креатиніну. Існу
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСАДУ СЕЧІ
Одержання осаду сечі. Для осадження речовин, які містяться у сечі, застосовують центрифугування або відстоювання у конічному посуді. Після центрифугування надосадову рідину зливають, а осад
ОСНОВНІ СИНДРОМИ ХВОРОБ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ
Сечовий синдром характеризується розладами сечоутворення і сечовиділення (полакіурія, олігакурія, ішурія, странгурія, поліурія, олігурія, ніктурія, анурія) та змінами фізичних властивостей сечі, її
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН
Поведінка тварини — це відповідна реакція організму на різні подразники. Поведінку досліджують спостереженням за змінами положення тіла, рухів очей, вушних раковин, хвоста, кінцівок, приймання корм
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧЕРЕПА ТА ХРЕБТА
При дослідженні черепа звертають увагу на його об'єм, форму, наявність деформацій, температуру шкіри, болісну чутливість, консистенцію кісток, їх цілість, характер перкусійного звуку. Ці показники
ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ЧУТТЯ
До них відносять органи (апарати) зору, слуху, нюху та смаку.
Зоровий апарат досліджують оглядом у такій послідовності: стан зору, витікання з очей, повіки, очне яблуко, райдужна оболонка
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ
Волокна соматичної нервової системи розгалужуються у шкірі, підшкірній клітковині, м'язах, зв'язках, кістках, суглобах. Нервові закінчення цих волокон служать для сприйняття різних подразнень
ДОСЛІДЖЕННЯ РУХОВОЇ СФЕРИ
Рухова сфера — це та частина нервової системи, яка відповідає за всі рухи тіла. Вона складається із центральних і периферичних нейронів.
Центральні нейрони розміщуються у корі і підкоркові
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕФЛЕКСІВ
Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення рецепторів, яка здійснюється за участю центральної нервової системи. Робота всіх органів здійснюється рефлекторно. Дослідження рефлексів д
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕГЕТАТИВНОГО ВІДДІЛУ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Вегетативна нервова система складається із симпатичного і парасимпатичного відділів. Досліджують її методом рефлексів і фармакологічними методами.
Найбільш поширені рефлекси грунтуються
ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКВОРУ
Ліквор (спинномозкова, або цереброспинальна, рідина liquor cerebrospinalis) омиває нервову тканину, циркулюючи у підпаву-тинному просторі, шлуночках і каналах головного та спинного-мозку. Спинномоз
МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ КРОВІ
Невелику кількість крові, необхідну для морфологічного дослідження і виготовлення мазків на піроплазмідози, одержують у сільськогосподарських і домашніх тварин із кровоносних судин зовнішньої та в
ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРОВІ
Визначення відносної щільності крові.Відносна щільність кровї характеризує відношення між щільними частинами крові і водою. Вона залежить від вмісту в крові гемоглобіну, білків, со
БІОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ
У районних і обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини щороку проводять велику роботу по біохімічному дослідженню крові з метою діагностики порушень обміну речовин. Подальше удосконале
ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВНОЇ ЛУЖНОСТІ І КИСЛОТНОЇ МІСТКОСТІ КРОВІ
Більшість біологічних процесів в організмі перебігає у нейтральному або слаболужному середовищі (за винятком травлення у шлунку), яке забезпечується рівновагою між кислотними (Н+) і лужними (ОН~)
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО БІЛКА І БІЛКОВИХ ФРАКЦІЙ
Білки сироватки крові — досить велика група білків, які різняться між собою структурою, фізико-хімічними властивостями, функціями. Загальну кількість їх визначають за допомогою рефрактометра або
ВИЗНАЧЕННЯ КАРОТИНУ ТА ВІТАМІНУ А В СИРОВАТЦІ КРОВІ
Каротин е попередником вітаміну А. Він міститься в рослинних кормах, молозиві, молоці, жовтках яєць, печінці, риб'ячому жирі. Є кілька ізомерів каротину, серед яких найбільшу біологічну активність
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО КАЛЬЦІЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ
У тілі дорослих тварин міститься 1,2+1,5 % кальцію з розрахунку на свіжу тканину. Основна маса його (близько 90 %) знаходиться у кістковій тканині в складі кристалів гідроксиапатиту, решта
Здорових тварин
оскільки в печінці знижується синтез першого біологічно активного метаболіту холекальциферолу — 25-лксихолекальциферолу (Левченко В. І., 1986), з якого потім в нирках утворюються інші
ВИЗНАЧЕННЯ НЕОРГАНІЧНОГО ФОСФОРУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ
В організмі дорослих тварин міститься 0,6—0,75 % фосфору з розрахунку на свіжу тканину (у тілі корови масою 600 кг — 3,6— 4 кг). В середньому 83 % фосфору знаходиться у кістковій тканині в складі г
ВИЗНАЧЕННЯ МАГНІЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ
Близько 65 % магнію в організмі' тварин міститься у кістковій тканині. В крові магній буває у двох формах: іонізованій (75 %) і зв'язаній з білками (25%). Гемеостаз магнію підтримується лише при си
ВИЗНАЧЕННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ
Мікроелементи, на відміну від макроелементів, містяться в організмі людей і тварин в невеликій кількості (10~3 і менше від маси тіла, в процентах), проте частина з них віднесена до житт
ВИЗНАЧЕННЯ В КРОВІ ГЛЮКОЗИ
Джерелом глюкози у моногастричних тварин і в молодняка жуйних у молочний період е різні вуглеводи корму, які в кишечнику гідролізуються до моноцукрів,— глюкози, фруктози, галактози. Останні два в
ВИЗНАЧЕННЯ КЕТОНОВИХ ТІЛ
Кетонові тіла (бета-оксимасляна та ацето-оцтова кислоти, ацетон) утворюються головним чином у печінці, менше в нирках, стінках передшлунків, молочній залозі. Вони є звичайними метаболітами обміну
ВИЗНАЧЕННЯ БІЛІРУБІНУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ
Білірубін є одним з кінцевих продуктів пігментного обміну. Через ряд проміжних стадій з гему зруйнованих еритроцитів утворюється непрямий (вільний, некон'югований, непроведений через лечінку) білі
ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОСТІ ФЕРМЕНТІВ
За останні роки значного розвитку досягла клінічна ферментологія, одним з напрямків якої є визначення активності ферментів з метою діагностики різних хвороб. Основою для цього є органо-специфічніс
ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГІЧНОГО СКЛАДУ КРОВІ
У клінічній практиці дослідження морфологічного складу крові включає підрахунок еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, виведення лейкограми, вивчення патологічних змін клітин крові.
Гемоцитометр ГЦМК-3
на 16 маленьких, розміщених по діагоналі сітки Горяєва. Клітини у великому квадраті починають рахувати з лівого верхнього маленького квадратика, а потім переходять на другий, третій, четвертий.
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЛЕЗІНКИ
Селезінка бере участь у кровотворенні (лімфопоез), обміні речовин, руйнуванні еритроцитів і в меншій мірі інших формених елементів крові, імунологічних та захисних реакціях організму, є депо крові
ДОСЛІДЖЕННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ
Схильність тварин до захворювань і характер їх перебігу в більшості зумовлені станом природної резистентності. Під терміном резистентність (імунітет) слід розуміти стан захисних і пристосувальних
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ РЕЗИСТЕНТНОСТІ
Імунній системі належить одне з провідних місць щодо забезпечення життєдіяльності організму. Тому лікар ветеринарної медицини повинен володіти методами дослідження імунної системи й уміло застосо
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ДІАГНОСТИКИ ХВОРОБ ОБМІНУ РЕЧОВИН
Особливістю перебігу хвороб обміну речовин є те, що вони довгий час можуть перебігати непомітно, тобто в субклінічній (прихованій) формі. Клінічне хвороби проявляються при тривалому або надзвичайн
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ БІЛКОВОГО ТА ВУГЛЕВОДНО-ЛІПІДНОГО ОБМІНУ РЕЧОВИН
Порушення білкового, вуглеводно-ліпідного обміну становлять основу, патогенетичну суть таких хвороб, як кетоз, ожиріння, аліментарна дистрофія, міоглобінурія, гіпоглікемія поросят.
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ МАКРОЕЛЕМЕНТІВ
Серед макроелементів найбільш вивченими є функції, пов'язані з обміном кальцію, фосфору, магнію (див. главу X), натрію, калію, хлору та сірки, причому обмін натрію і калію тісно пов'язаний з водн
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ
Мікроелементи в організмі містяться у дуже малих кількостях (тисячні і менші частки процента від маси тіла тварини). Незважаючи на це, багатьом з них належить винятково важлива роль в організмі. Н
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ ВІТАМІНІВ
У жуйних тварин переважно спостерігається порушення A, D і Е-вітамінного обміну, у моногастричних тварин, крім того, зустрічаються В-, С- і К-гіповітамінози. При діагностиці гіповітамінозів урахо
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ВОДНО-СОЛЬОВОГО ОБМІНУ
Вода становить більшу частину організму і є його основним середовищем. Сільськогосподарські тварини без води гинуть у Ю разів швидше, ніж без корму. Якщо при втраті 50 % білків і всіх резервів жиру
ДОСЛІДЖЕННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Ендемічний зоб розвивається внаслідок недостатньої функції щитовидної залози при нестачі йоду або дії антитиреоїдних речовин — струмігенів, до яких відносять тіоціанати, що містяться у деяких сорт
ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
Дослідження цієї залози грунтується на виявленні симптомів цукрового діабету, на який хворіють переважно м'ясоїдні, свині та інші моногастричні тварини. У тварин з багатокамерним шлунком можливіст
ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРАЩИТОВИДНИХ ЗАЛОЗ
Паращитовидні залози синтезують і секретують паратиреоїд-ний гормон (паратгормони, ПТГ, паратирин), який разом з каль-цитоніном і 1,25-дигідроксихолекальциферолом регулює рівень
ка
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМБРІОНІВ
Дослідження ембріонів птахів пов'язане з деякими труднощами, потребує знання процесу інкубації і методів біологічного контролю. Необхідно застосовувати контрольний розтин, спостерігати за вилуплю
ДОСЛІДЖЕННЯ ПТАХІВ
Клінічними методами дослідження поставити діагноз у птахів значно важче, ніж у великих тварин. Для клінічного дослідження майже недоступні серцево-судинна, лімфатична й сечова системи, а при дослід
ПРИРОДА РЕНТГЕНІВСЬКИХ ПРОМЕНІВ, МЕТОДИ ЇХ ОДЕРЖАННЯ
Рентгенівські промені за своєю природою є різновидністю електромагнітних хвиль. Радіохвилі, інфрачервоні, ультрафіолетові, промені видимого світла і гамма-промені — це також різновидності електро
РЕНТГЕНІВСЬКІ АПАРАТИ
Ветеринарний рентгенівський апарат (установка)—обладнання для одержання і застосування рентгенівських променів у ветеринарній медицині. Рентгенівські апарати працюють від сітки змінного електричн
МЕТОДИ РЕНТГЕНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Рентгенологічне дослідження тварин проводять з урахуванням, таких властивостей рентгенівських променів, як здатність проникати через тканини організму, викликати видиме світіння окремих хімічних р
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ З РЕНТГЕНІВСЬКИМИ АПАРАТАМИ
При рентгенологічному дослідженні для захисту від дії рентгенівських променів та струму високої напруги необхідно дотримуватися певних правил техніки безпеки та користуватися спеціальними присто
ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ СКЕЛЕТА
Для одержання рентгенівських знімків окремих ділянок тіла тварини використовують певні укладки (положення досліджуваної ділянки по відношенню до касети з плівкою і напрямку пучка рентгенівських пр
ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Рентгенологічне дослідження органів дихання проводять за допомогою рентгеноскопії та рентгенографії. При рентгеноскопії вивчають морфологічну картину легень і встановлюють їх функціональний стан
СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
Для дослідження серця частіше застосовують рентгеноскопію ї лише в необхідних випадках рентгенографію. Серце досліджують у природному стоячому положенні тварин. Тварину ставлять правим боком до ре
ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ
Рентгенологічне дослідження травного апарата без попередньої підготовки тварини і введення штучних контрастних речовин неможливе, оскільки органи травного апарата за щільністю приблизно однакові
Новости и инфо для студентов