Переяславська Рада 1654 р. та її історичне значення. Третій та четвертий періоди визвольної війни - раздел История, Суспільних дисциплін ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Після Невдалої Для Козаків Берестецької Битви Та Укладення Бі...
Після невдалої для козаків Берестецької битви та укладення Білоцерківської угоди 18 вересня 1651 р., гетьман активізував відносини з Москвою. Перша спроба переговорів відбулася наприкінці 1648 р. через Єрусалимського патріарха Паїсія, який їхав через Київ до Москви.
Хмельницький розумів, що без союзників Україна не вистоїть. Що собою являли такі союзники як Туреччина, Кримське ханство, - він переконався в ході бойових дій. Тому цілком природними були спроби встановити відносини з Москвою, яка неодноразово вела війни з Польщею. Більше схилялася до союзу з Москвою і старшина. Крім того, ідея такого союзу підтримувалася і широкими масами населення. Зумовлювалося це приналежністю росіян і українців до православної віри, близькістю їх мов, культур.
Контакти з російським царем підтримувалися і в 1649 р. Зокрема, у березні 1649 р. Москва надіслала перше офіційне посольство в Україну. Після переговорів до Москви вирушило в квітні перше українське посольство на чолі з чигиринським полковником Ф.Вишняком. І хоча уряд Росії зайняв вичікувальну позицію після недавньої важкої війни з Польщею, переговори продовжувались.
22 квітня 1653 р. до Москви прибуло нове посольство від Б. Хмельницького -Кіндрат Бурляй і Силуян Мужиловський. Вони знову повторили прохання козацького гетьмана виступити на захист України, прийняти її «під високу руку» і послати на допомогу військові сили.
1 жовтня 1653 р. царський уряд скликав Земський собор, учасники якого висловилися за рішення; «Гетьмана Богдана Хмельницького і все Войско Запорожское з городами і землями принять». На підставі цього цар вислав в Україну посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. 31 грудня 1653 р. Росія оголосила війну Польщі.
8 (18) січня 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українське населення до присяги на вірність царю, але не скрізь присягали охоче: виникла опозиція в Києві, відмовилися присягати деякі полки, відомі полковники І.Богун та І.Сірко.
У Переяславі були складені так звані Переяславські статті, які визначали умови приєднання України до Росії. Цар ратифікував ці статті у березні 1654 р., звідки їх назва, - «Березневі статті». Основні їх положення зводилися до наступного:
- Україна (територія колишніх Київського, Чигиринського, і Брацлавського воєводств) переходять під протекторат Росії;
- влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар (передбачалась пожиттєвість влади Богдана Хмельницького);
- чисельність козацького війська - 60 тисяч чоловік;
- в містах зберігалося право на самоврядування;
- визнавалася самостійність української православної церкви;
- Україна отримала право на зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреччиною;
- передбачалися спільні воєнні дії України і Росії.
Однак царський уряд, що виступав за політику жорстокої централізації Росії, одразу ж почав обмежувати автономію України, відміняти права її населення, хоча за Березневими статтями російський уряд фактично трактував Україну як окрему державу.
Серед істориків досі немає згоди в оцінці характеру Переяславської угоди. На думку М.Грушевського, Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) зобов’язувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись в її внутрішні справи.
Український історик В.Липинський вважав, що угода була тимчасовим військовим союзом України з Москвою проти Польщі.
За офіційною радянською теорією Переяславська угода стала результатом прагнення українців і росіян до воз’єднання і що воз’єднання двох народів було основною метою визвольної боротьби українського народу і самого Б.Хмельницького.
Є думка і про те, що насправді, Б.Хмельницький сподівався, спираючись на підтримку Москви, завершити, нарешті, війну проти Польщі, розширити і зміцнити козацьку державу тощо.
Невдовзі після Переяславської Ради Польща почала нову агресію проти України. В березні 1654 р. її військо вторглося на Поділля, Волинь і Брацлавщину. На цей раз українському війську допомогла Росія, яка вже перебувала в стані війни з Польщею. До кінця 1654 р. українсько-російські війська змусили поляків відступити. Взимку1656 р. поляки виступили на Умань уже при підтримці кримського хана, але в
Охматівській битві були розгромлені. Були визволені Поділля і майже вся Східна
Галичина. 19 вересня того ж року поблизу Городка польські війська знову зазнали
поразки.
В цей же час проти Польщі виступила і Швеція. В серпні-жовтні 1656 р. Росія і Польща уклали Віленське перемир’я.
Хмельницький, зі свого боку, енергійно займався утвердженням коаліції зі Швецією, Семиграддям, Бранденбургом, Молдовою, Волощиною та Литвою проти Польщі і Криму. Так, уклавши Українсько-Трансільванський договір 1656 р. із семигородським князем Юрієм Ракоці і погодившись підтримати його кандидатуру на польський престол, Хмельницький домігся того, що Ракоці спільно зі Швецією здійснив похід на Польщу і навіть захопив Варшаву. Проте невдовзі Польща отримала допомогу від татар і австрійців, а семигородського князя скинули з престолу. Все це остаточно підірвало здоров’я хворого Б. Хмельницького і 6 серпня1657 року він помер.
Отже, визвольна війна українського народу була не тільки видатною подією в історії. Вона дала початок розбудові української державності. Водночас входження під протекторат Росії мало неоднозначні наслідки. З одного боку - це сприяло національному і культурному відродженню, оскільки було покладено край наступові уніатства і католицизму Речі Посполитої, зазіханням Криму і Туреччини, 3 другого - царський уряд з самого початку став обмежувати автономію України, а потім поступово зовсім скасував її. Згідно з рішеннями Переяславської Ради, Правобережна Україна також потрапляла під протекторат Росії, але несприятливі результати її війни з Польщею призвели до того, що аж до кінця XVIII ст. ці українські землі залишалися під владою польських феодалів і шляхти.
Все темы данного раздела:
Передмова
Конспект лекцій з предмету «Історія України» призначено для студентів коледжу всіх відділень та спеціальностей. Його матеріал розроблений у відповідності з програмами складеними на
Загальні відомості про трипільську культуру та проблема її походження
Якісно новим періодом розвитку первісного суспільства став мідно-кам’яний вік (енеоліт), який у межах України датується IV-III тис. до н.е. У цей час з’являються перші металеві вироби – мідні та зо
Тип господарства та заняття трипільських племен
Основним заняттям трипільців було землеробство. Вони вже вирощували на своїх полях і городах всі основні культури: пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Трипільці, які жили в межиріччі Дністра і Пруту, з
Трипільські поселення, суспільний лад і духовний світ трипільців та історичне значення трипільської культури
Трипільські селища розташовувались на високих рівних місцях поблизу рік і потоків. В основному це були родові або племінні тривалі поселення, що налічували від десятка до сотні жител та господарськ
Проблема походження слов’ян в історичній науці
Сучасні українці є однією з гілок історичного слов’янства, походження і етногенез якого на сьогодні остаточно не з’ясовано. Про нього можна говорити лише в загальних рисах, використ
Проблема походження слов’ян в історичній науці
Сучасні українці є однією з гілок історичного слов’янства, походження і етногенез якого на сьогодні остаточно не з’ясовано. Про нього можна говорити лише в загальних рисах, використ
Слов’яни на початку та в середині І тис. н.е.
Готський історик Йордан та візантійські автори другої половини VI ст. знали дві групи слов’ян, що проживали на півдні Європи: склавінів і антів. За цими авторами, перші складали зах
Східні слов’яни на території сучасної України у переддержавну добу
Друга половина І тис. — це час, коли загальнослов’янська спільнота остаточно розпадається на три гілки: східну, західну та південну. В нових умовах старі назви (венеди, анти) в проц
Історична наука про проблему походження українського народу
Таким чином, в стародавню добу Україну населяло розмаїття народів і племен. Всі вони залишили свій слід в історії країни, маючи в давнину власні самоназви та свої (довші чи коротші)
Список літератури
1. Історія України/Під.ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 1997. - с.18-21,47-48.
2. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Історія України: Навч. посібник.- К: 3нання-Прес, 2001 - с.25
Початки державності
Підсумовуючи розгляд проблеми походження централізованої держави на чолі з Києвом, слід зазначити, що її формування було наслідком органічного розвитку східнослов’янських племен, зу
Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток Київської Русі в ІХ-ХІІ ст.
Київська Русь відкрила новий - феодальний період в історії народів Східної Європи. Вони не знали рабовласницької формації. Феодалізм зароджувався у них на базі первіснообщинного лад
Запровадження християнства на Русі
В 980 р. Київським князем став Володимир Великий (980-1015 рр.), який започаткував нову добу в історії Київської Русі. За Володимира завершилось об’єднання східнослов’янських земель у складі Київсь
Причини феодальної роздрібненості Київської Русі
Починаючи з 30-х років XII ст. у Київській Русі значно посилилися відцентрові тенденції. Держава, що виглядала міцною і непорушною, раптом почала втрачати політичну єдність і розділ
Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток Київської Русі в період феодальної роздрібненості
ХІІ-ХШ ст. на Русі - це період феодальної роздрібненості. В середині XII ст. єдина до цього Київська Русь розпалася на ряд окремих земель: Київську, Володимиро-Суздальську, Новгород
Галицько-Волинське князівство
Внаслідок роздрібненості на політичній карті могутньої Київської Русі з’явилося більше десятка князівств. Одним з найбільших з них було Галицько-Волинське князівство. Територія його простягалася ві
Боротьба руських земель проти іноземних поневолювачів в XIII ст.
Хоча й були деякі позитивні моменти феодальної роздрібненості, про які йшлося вище, втрата державної єдності та князівські міжусобиці підірвали могутність Київської Русі, чим і скористалися зовнішн
Польська експансія на українські землі в другій половині XIV – середині XVIII ст. Люблінська унія
У XIV ст. історичні події розвивалися у вкрай несприятливому для Русі – України напрямі: вона була ослаблена золотоординським ігом; припинилася галицько-волинська князівська династія; посилилися аг
Україна в складі Речі Посполитої
Зв’язки українців з литовцями і поляками, а через них із Західною Європою істотно вплинули на соціальний та економічний розвиток України.
Річ Посполита була однією з найбіл
Національний та релігійний рух в Україні
Після Люблінської унії 1569 р. посилився суспільно-політичний рух на українських землях як протидія польсько-католицькій експансії. Зростає православна магнатсько-шляхетська опозиція, яку очолив кн
Причини зародження козацтва
Центральним явищем історії України ХVІ-ХVШ ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі риси українського народу. Воно виникло і сформувалось у другій половині ХV-ХVІ ст. як протест
Сутність козацтва
Термін «козак» на письмі вперше згадується в Початковій монгольській хрониці під 1240 р. й означав самітню людину, «схильну до завоювання». У словнику половецької мови це слово під
Реєстрове козацьке військо
Зростання козацтва викликало занепокоєння серед правлячих кіл Польщі й Литви. Втечі й показачення селян позбавляло феодалів робочих рук і збільшувало лави «неслухняного», «свавільно
Організація Запорозької Січі
Поява козацтва і, особливо, його кількісне зростання за рахунок масових втеч залежного населення з панських маєтків викликали активну протидію магнатів та шляхти. Вони не могли змир
Адміністративно-політичний устрій Січі
Українське козацтво витворило власну військово-політичну і господарську організацію, поступово перетворюючи її у своєрідну державу зі значними підконтрольними територіями, багатотисячною армією, ад
Причини, характер та рушійні сили визвольної війни
Велике народне повстання, що вибухнуло навесні 1648 р., відіграло важливу роль не лише в історії українського народу, а й у політичному житті всієї Східної Європи.
У ході цієї війни відбул
Перший та другий періоди визвольної війни. Початок формування української держави
Національна-визвольна війна продовжувалася тривалий час, розвивалася поступово і суперечливо. В зв’язку з цим, питання про її хронологічні межі до сьогоднішнього дня залишається дис
Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр.
Після смерті Б. Хмельницького 1657 р. гетьманом України став його молодший син Юрій, але правив він недовго, бо був надто молодий (16 років) і не мав належного досвіду. Склавши влад
Розчленування України на Правобережну і Лівобережну
Лівобережні полки, що схилялися до Москви, обрали на старшинській раді в Козельці 1662 р. своїм гетьманом Якима Сомка, міщанина за походженням, сестра Ганна якого була першою дружин
Капітуляція П. Дорошенка та поразка визвольної боротьби
Боротьбу національно-патріотичних сил за об’єднання України очолив черкаський полковник Петро Дорошенко, обраний замість П. Тетері гетьманом Правобережної України (1665 – 1676 рр.). Він показав себ
Становлення Гетьманщини
Після занепаду Правобережної України в другій половині XVII ст. все більшого значення набуває новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу
І. Мазепа та загострення україно-російських протиріч
Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Москвою стало гетьманування Івана Мазепи (1687 – 1709 рр.).
Він народився у 1639 році в с. Мазепинці на Київщині і належав до давнього роду
Посилення наступу російського царизму на автономний устрій України, його остаточна ліквідація
Після перемоги в Полтавській битві, Петро І здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України. Так, у 1709 р. цар призначив до І. Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльн
Список літератури
1. Історія України/Під ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 1997. - с. 114 - 125.
2. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до XXI століття: навчальний
Наддніпрянщина під владою самодержавства
Наприкінці XVIII ст. більшість українських земель опинилася під владною Росії. В Україні царизм здійснював колоніальну політику, намагаючись передусім знищити сліди давньої автономії.
Тери
Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії
З кінця XVIII ст. Галичина, Північна Буковина й Закарпаття, на території яких проживало понад 2 млн. українців (із загальної кількості населення 2,5 млн чоловік), потрапили до складу Австрійської і
Суспільно-політичний і національний рух в Україні на початку XX ст.
Початок XX ст. в історії України характеризується загальним революційним піднесенням, що було викликане гострими класовими протиріччями, національним гнобленням, політичним безправ’ям населення. Си
Універсали Центральної Ради та їх історичне значення
Лютнева революція 1917 р. почалася у Петрограді 23 лютого. Уже ввечері 27 лютого було утворено Петроградську Раду робітничих і селянських депутатів. Того ж дня утворився перехідний орган влади-Тимч
Україно-більшовицька війна. Брест-Литовський мирний договір та його значення для України
Для встановлення своєї влади в Україні більшовики розгорнули роботу щодо створення своїх рад в УНР і зобов’язали місцеві військові частини, які перебували під їхнім впливом, підтрим
Конституція УНР 1918 р. і падіння Центральної Ради
18 лютого 1918 р. німецькі війська перейшли у наступ. Загальна їх чисельність становила 450 тис. чоловік. Уже 1 березня радянські військові сили залишили Київ, а через тиждень до мі
Гетьманат П. Скоропадського: здобутки та прорахунки
Утворена 29 квітня 1918 р. держава базувалася на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Уряд гетьмана складався з великих землевласників, військових, помірно-консервативних
Доба Директорії
Прихід у грудні 1918 р. до влади Директорії започаткував нову добу у розвитку національно-демократичної революції - добу Директорії УНР.
Директорія була урядом соціалістичн
Західно-Українська Народна Республіка
У жовтні 1918 р. почався розпад Австро-Угорщини, яка терпіла поразку в І світовій війні і була охоплена революційно-визвольним рухом.
18 жовтня 1918 р. українські політичні
Список літератури
1. Історія України / Під ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 1997. - с.184-261.
2. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до XXI століття: навчальний
Голод 1921 - 1923 рр. як результат політики «воєнного комунізму» та Громадянської війни
З закінченням Громадянської війни - на кін. 1920 - поч. 1921 рр. більшовицька Росія і Україна опинилися в ситуації глибокої економічної, соціальної та політичної кризи, викликаної з одного боку воє
Утворення СРСР: місце та роль України в цьому державному утворенні
Під час громадянської війни на території колишньої Російської імперії утворилося шість радянських республік - Російська Федерація, Україна, Білорусія, Азербайджан, Вірменія, Грузія
Політика «коренізації», її особливості й наслідки на українських землях
Для культурного будівництва в Україні у міжвоєнний період було характерне з одного боку певне українське відродження у 20-ті роки і крайня ідеологізація культурного життя в 30-х рок
Утвердження антинародного колгоспного ладу в Україні та голодомор 1932-1933 рр.
Політика примусової суцільної колективізації сільського господарства була чи не найважливішою складовою сталінського воєнно-комуністичного штурму кінця 20-х - початку 30-х років.
Україна в умовах великого терору
Наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. політична система Радянського Союзу, зберігаючи зовні усі атрибути демократії, фактично перетворилася на тоталітарну, яку дослідники називають
Список літератури
1. Історія України /Під ред. В. А.Смолія. - К.: Альтернатива, 1997. - С.265-270, 274-275, 281-288, 294-296.
2. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до
Початок Другої світової війни і Україна
Агресивна політика фашистської Німеччини, захоплення нею ряду європейських країн, провал радянських ініціатив щодо колективної безпеки, політика «умиротворення» агресора, авторами я
Українські землі в умовах окупації фашистською Німеччиною. Рух Опору
Захоплюючи українські землі, німецькі агресори та їхні румунські й угорські поплічники відразу ж встановили жорстокий окупаційний режим. Він був людиноненависницький, визначався вин
Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Воз’єднання українських земель
Внаслідок переможних Сталінградської та Курської битв було створено сприятливі умови для початку визволення України. Ці завдання здійснювали війська Центрального, Воронезького, Степ
Список літератури
1. Історія України / Під ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 1997.- с. 309-325.
2. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до XXI століття: Навчальний
Голод 1946-1947 рр. в Україні
Як вже зазначалося вище, особливо складним у повоєнний період було становище сільського господарства, яке внаслідок війни та колективної системи господарювання повністю деградувало.
Розгортання правозахисного і дисидентського руху
Термін «дисиденти» був занесений із Заходу і вживався для визначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що незбігалися з офіційною політикою.
Список літератури
1. Історія України / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. - с.326-359.
2. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до XXI століття: Навчальний посі
Утвердження національної державності
Після смерті Л. Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії – Ю. Андропов(1982-1984 рр.) та К. Черненко (1984-1985 рр.) – виявилося не в змозі належним чином відреагувати на вимоги ч
Конституційний процес в незалежній Україні
З самого початку державотворчі процеси в незалежній Україні надзвичайно ускладнювалися через відсутність нової Конституції. Саме вона мала визначити принципи формування і здійснення
Проблеми соціально-економічного та політичного реформування українського суспільства на сучасному етапі, його зовнішньополітичні орієнтири
Утвердження реальної політичної незалежності неможливе без утворення стабільної високоефективної національної економіки.
Між тим, в момент проголошення незалежності, Україн
Новости и инфо для студентов