Властивості розчинів

Із законів, якимпідкоряються ідеальні розчини, найбільш важливими є закон Вант-Гоффа та Рауля.

Згідно з законом Вант-Гоффа (1885) осмотичний тиск розчину чисельно дорівнює тому тиску, який би мала розчинена речо­вина у газоподібному стані при тій же температурі та об'ємі, що і в розчині.

Осмос - явище, відкрите Ноле у 1743 році . Його суть полягає у дифузії складових частин розчину (розчинника та розчиненої ре­човини) через напівпроникну перегородку з неоднаковою швидкістю. Математичний вираз закону Вант-Гоффа співпадає з математичним виразом об'єднаного газового закону:

де: Р - тиск; V - об'єм, R - універсальна газова стала, Т - абсолютна температура, ν(Х) - число молів розчиненої речо­вини. Так як ν(Х)/V = С(Х), де С(Х) - молярна концентрація розчи­неної речовини, то для закону Вант-Гоффа одержимо:

Згідно з першим законом Рауля відносне зниження тиску пари розчинника над розчином нелеткої сполуки пропорційне молярній долі розчиненої речовини:

де: Р^о і Р - тиск пари над розчинником і розчином відповідно;

ν(Х) і ν(Р) – число молів розчиненої речовини і розчинника

відповідно.

Згідно з другим законом Рауля, для розбавлених розчинів підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання пропорційне моляльній концентрації розчиненої речовини:

де: К - ебуліоскопічна або кріоскопічна стала.