Клас Споровики Sporozoa

Клас Споровики Sporozoa. Клас налічує близько 1350 видів. Споровики - паразитичні огранізми. Загальною рисою для яких є відсутність у зрілих форм будь-яких оргноїдів руху, а також складні життєві цикли з чергуванням статевого і безстатевого розмноження.

Для багатьох видів споровиків властиве безстатеве розмноження - внутрішнє пупкування. У одній із стадій циклу розпитку споровиків утворюються спори точніше, сгюрозоїти. Паразитичним спосіб життя споровиків привів до спрощення їх організації вони не мають органоїдів живлення і травления. Живлення, дихання, виділення здійснюються всією поверхнею тіла. Токсоплазма Toxoplasma gondii -збудник токсоплазмозу.

Локалізується в клітинах головного мозку, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, м язів та інших органів людини, а також усіх видів ссавців і багатьох видів птахів. Географічне поширення - повсюдне. Токсоплазми, які локалізуються всередині клітини хазяїна, називають ендозоїдами. Ендозоїд має форму півмісяця розмір 4-7x2-4 мкм. Один кінець його загострений, інший - круглястий. У центрі знаходиться ядро. На загостреному кінці токсоплазми при дослідженні під електронним мікроскопом виявляється коноїд - утворення, яке подібне до присоски.

За його допомогою паразит фіксується на поверхні клітини при прониканні у неї. Для ендозоїда властиве безстатеве розмноження шляхом поздовжнього поділу і ендогонії внутрішнього пупкування. У результаті багаторазових поділів у цитоплазмі клітини хазяїна нагромаджується велика кількість токсоплазм, які розтягують зовнішню мембрану клітини. Скупчення токсоплазм під клітинною мембраною називається псевдоцистою.

Після руйнування враженої клітини токсоплазма проникає у нову. При хронічному токсоплазмозі крім псевдоцист утворюються і справжні цисти. Це звичайно великі до 100 мкм скупчення токсоплазм, які складаються з кількох сотень паразитів, вкритих товстою оболонкою. Цисти у клітинах хазяїнів можуть зберігати життєздатність до кількох років. Людина заражається токсоплазмом звичайно при куштуванні сирого м ясного фаршу або споживанні м яса, яке недостатньо оброблене термічне. Крім того, можливе зараження ооцнст ами, які виділяються кішками з фекаліями, при забрудненні рук грунтом або при безпосередньому контакті з кішкою. Паразити, які потрапили у травний канал, проникають у стінки тонких кишок, потім лімфою заносяться у лімфатичні вузли, де розмножуються і по кровоносних судинах потрапляють у органи локалізації. У дорослих людей проникнення в організм токсоплазм рідко призводить до гострого захворювання з підвищенням температури, збільшенням лімфатичних вузлів, висипом. Частіше спостерігається безсимптомне паразитоносійство або ж хвороба протікає хронічно без характерних симптомів. За деякими даними, серед населення зустрічається від 10 до 30 таких клі-нічно здорових носіїв токсоплазм.

В окремих випадках може настати загострення хронічного токсоплазму з запальними процесами і враженням нервової тканини, очей, серцевого м яза тощо. Небезпечне зараження токсоплазмозом жінок під час вагітності, бо токсоплазми можуть проникнути з організму матері через плаценту в організм плоду і викликати його загибель, У інших випадках можуть народжуватися мертві або нежиттєздатні діти з різними каліцтвами. Інколи народжуються діти з гострим природженим токсоплазмом, який характеризується високою температурою, набряками, висипом.

Результатом природженого токсоплазмозу може бути відставання розумового розвитку аж до ідіотії. Людина, як і інші проміжні хазяїни, джерелом зараження бути не може. Необхідне обмеження контакту з кішками, дотримання правил особистої гігієни, не слід використовувати в їжу сире і недостатньо термїчно оброблене м ясо. Малярійні плазмодії - збудники малярії рептилій, птахів, багатьох видів ссавців. Для людини патогенними є чотири види Plasmodium vivax - збудник триденної малярії, P. malariae - збудник чотириденної малярії, P. falciparum - збудник тропічної малярії, P. ovale - збудник малярії типу триденної. Ці види малярійних плазмодіїв відрізняються морфологічними і біологічними особливостями, термінами розвитку в організмі людини і характером хвороби, яку вони викликають 10 . Остаточними хазяїнами плазмодіїв - збудників малярії людини - є комарі роду Anopheles, яких називають малярійними, проміжним хазяїном є людина.

Заражаючись плазмодіями при ссанні крові хворого на малярію, комар потім заражає іншу людину, вводячи їй плазмодіїв з своєю слиною при укусі. Разом зі слиною зараженого комара у кров людини потрапляє плазмодій на стадії спорозоїтів, які з током крові розносяться по всьому тілу і проникають у печінку. Для розвитку плазмодія у тілі комара необхідна певна температура.

Для P. vivax - не нижче -4-16 С. Малярія-тяжка хвороба, яка характеризується появою виснажливих приступів. Приступи супроводжуються ознобом і підвищенням температури до 40 С. Плазмодії руйнують велику кількість еритроцитів, що при відсутності лікування може призвести до анемії і навіть смерті. Для лабораторного діагнозу проводять мікроскопічне дослідження мазків або великої краплі крові, у яких виявляють шизонти і гаметоцити.

Кров рекомендується брати під час приступу або зразу після нього.

Малярія широко розповсюджена у багатьох країнах, особливо з тропічним і субтропічним кліматом.

У районах поширення малярії рекомендується захищатися від укусів комарів спати під тюлевими запонами над ліжком, змащувати відкриті частини тіла відлякуючими комарів речовинами тощо 13 . 2.1.4 Клас Інфузорії Infusoria Клас налічує близько 6 тис. видів. Це найбільш складно побудовані найпростіші. Органоїди їх руху - вінки, тобто топкі ниткоподібні вирости цитоплазми. Війки значно коротші, ніж джгутики, кількість їх велика, вони вкривають усе тіло тварини.

Війки зберігаються все життя або є лише на ранніх стадіях розвитку. Другою особливістю війчастих є наявність у кожної особини двох ядер великого макронуклеус і малого мікронуклеус . Інколи може бути кілька мікронуклеусів. Більшість інфузорій - мешканці морських і прісних водойм деякі види живуть у вологому грунті або піску. Ряд видів - паразити тварин і людини.

Паразитична інфузорія - балантидій Balantidjum coli, рисунок 2.3 -збудник балантидіазу. Локалізація - у товстих кишках. Географічне поширення - повсюдно, але переважає у країнах з жарким кліматом. Балантидій належить до найбільших найпростіших, його розміри З0-200х20- 70 мкм, форма тіла овальна. Уся інфузорія вкрита короткими війками, довжина яких навколо перистома дещо більша, ніж на інших частинах тіла. Є дві пульсуючі вакуолі. Добре виражені мікро- і макронуклеус.

Останній звичайно має бобоподібну форму. Розмножується балантидій діленням упоперек. Зараження відбувається цистами через забруднену воду, їжу, руки. Цисти можуть розноситися мухами. Джерелом поширення балантидіазу можуть бути свині, у кишках яких паразитує балантидій. У людини паразитоносіиство не завжди супроводжується захворюванням але якщо балантидій прони кає у стінки кишок, то викликає кровотечні виразки і відповідно кривавий понос.

Рисунок 2.3 - Балантидій Balantidium coli У тяжких випадках, якщо невчасно почати лікування, можлива смерть. З метою діагностики проводять мікроскопічне дослідження фека-ліїв, у яких при балантидіазі виявляється слиз, кров, гній і безліч паразитів. Профілактика та, що і при інших кишкових протозойних хворобах 14 . 2.2. Тип Плоскі черви Piathclminthes Плоских червів відомо близько 7300 видів. Вони зустрічаються у морських і прісних водах, грунті багато перейшло до паразитичного способу життя.

Для тварин, які належать до типу плоских червів, властиві - тришаровість, тобто розвиток екто ендо- і мезодерми у ембріонів - наявність шкірно-м язового мішка покриви тіла зростаються з м язами - відсутність порожнини тіла простір між органами заповнений паренхімою - двобічна білатеральна симетрія - форма тіла стиснена у спинно-черевному напрямку дорсовентральному - наявність розвинених системорганів м язової, травної, видільної, нервової і статевої. Із цього типу можна розглянути два класи сисуни Trematodes і стьожкові Cestoidea, які включають паразитів, що мають медичне і ветеринарне значення 10 . 2.2.1