Клас Сисуни Tpematodes

Клас Сисуни Tpematodes. Клас налічує близько 3 тис. видів. Усі сисуни -паразитичні організми. За будовою вони подібні до війчастих червів планарій, а відмінності їх у основному пов язані з паразитичним способом життя.

Для сисунів властиві складні життєві цикли. Статевозріла гермафродитна стадія сисунів називається маритою. Тіло марити сплющене у вигляді листка.

Рот розташований на черевному боці переднього кінця тіла і озброєний сильною мускулистою присоскою. Крім цієї присоски існує ще одна на черевному боці, за допомогою якої сисун прикріплюється до організму хазяїна. Стінку тіла складає шкірно-м язовий мішок, до якого входить тегумент зовнішній покрив, який зрісся з м язами, що лежать під ним. Тегумент утворений шаром клітин, які злилися між собою і утворилась загальна маса цитоплазми синтицій. Ротовий отвір веде до мускулистої глотки, яка являє собою сильний сисний апарат.

За глоткою іде стравохід і звичайно розгалужені кишки, які закінчуються сліпо. Нервова система розташована у вигляді навкологлоткового нервового кільця і трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього. Нервові стовбури зв язані між собою перемичками, бічні стовбури розвинені краще. Завдяки цьому нервова система нагадує решітку. Видільна система представлена добре розвиненими розгалуженими протонефридіями. Протонефридії починаються в глибині паренхіми клітина ми зірчастої форми, які називають кінцевими, або термінальними.

Ці клітини численні. розк.идані у паренхімі усього тіла. Майже усі сисуни - гермафродити. Чоловіча статева система складається із пари сім яників, двох сім япроводів, які зливаються у сім явипорскувальний канал, і копулятивного органа цируса. Жіноча статева система складна. Яєчник, жовточники, сім яприймальник відкриваються у оотип, де здійснюються запліднення і остаточне формування запліднених яєць. Із жовточників надходить поживний матеріал для яєць. Сюди ж надходять виділення спеціальних залоз - тілець Меліса. Із оотипу яйця переміщуються у матку і виводяться назовні через статевий отвір, У деяких сисунів запліднення відбувається у сім яприймальннку.

Запліднення звичайно перехресне. Рідше спостерігається самозапліднення. Для сисунів властиві спеціалізація і спрощення будови деяких органів, які зумовлені паразитичним способом життя. Спеціалізація проявляється у наявності присосок, шипів, гачків та інших утворів на поверхні тіла, доброму розвитку статевих органів. У проходженні складних життєвих циклів та інтенсивному розмноженні на різних стадіях життєвого циклу.

Морфологічна дегенерація спрощення організації виражається відсутністю органів чуттів у статево зрілих форм, які є ендопаразитами. Складні життєві цикли сисунів пов язані з проходженням низки стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто партеноге-нетично, що забезпечує величезну кількість потемків, яка необхідна для підтримання існування виду. Сисуни виникли, мабуть, від війчастих червів, які перейшли до паразитичного способу життя.

У людини і свійських тварин паразитує кілька видів сисунів. Хворобу, яка викликається сисунами, називають трематодозом 15 . Печінковий сисун, абофасціолa Fasciola hepatica збудник фасціольозу. Фасціола живе у жовчних протоках печінки, жовчном міхурі, а інколи у підшлунковій залозі та в інших органах. Марита фасціоли досягає у дов-жину 3-5 см. Фасціола розвивається із зміною хазяїнів. Остаточними хазяїнами її є травоїдні ссавці велика і дрібна рогата худоба, коні, сиплі, кролі тощо. Зрідка фасіїіола зустрічається у людини.

Проміжний хазяїн - ставкових малин Galba truncalula. Яйце фасніоли починає розпиватися при потраплянні у воду. У життєвому циклі фасніолн інвазійною тобто здатного заражати для проміжного хазяїна стадією служить мірацидій. Худоба найчастіше заражається при поїданні трави на заплавних луках і споживанні води, в якій можуть знаходитись адолескарії. Людина звичайно заражається через овочі. Фасціоли впливають на хазяїна механічно. Продукти їх життєдіяльності токсичні і мають алергічну дію. Фасціоли заковтують еритроцити, лейкоцити і епітелій жовчних протоків, чим травмують навколишні тканини.

Прн інтенсивній інвазії можливі циротичні зміни в печінці. Лабораторний діагноз ставиться на підставі знаходження яєць фасціоли у фекаліях. Знання біологічних особливостей і життєвого циклу необхідні для організації боротьби і вироблення раціональних профілактичних заходів. Заходи особистої профілактики не споживати сиру воду із небезпечних щодо цього водойм ретельно мити овочі, які використовуються у їжу в сирому вигляді. Ланцетоподібний сисун Dicrocoelium lanceatum - збудник дикроцеліозу. Ланцетоподібний сисун паразитує у печінці великої і дрібної рогатої худоби та деяких інших тварин дуже рідко зустрічається в людини. Географічне поширення - повсюдне.

Довжина ланцетоподібного сисуна близько 10 мм, форма тіла ланцетоподібна. Від фасціоли він відрізняється будовою кишок.

Яйця цього гельмінта за забарвленням варіюють від жовтавого до темно-брунатного, мають овальну форму, на одному з боків мають маленьку кришечку. Розвиток відбувається із зміною проміжних хазяїнів. Остаточні хазяїни-травоїдні ссавці. Перший проміжний хазяїн - наземні молюски, другий - мурашки. У зовнішнє середовище яйця цього сисуна потрапляють з фекаліями остаточного хазяїна 12 . 2.2.2 Клас Стьожкові черви Cestoidea Відомо близько 1800 видів стьожкових червів. Всі вони - облігатні ендопаразити, у статевозрілій стадії паразитують у кишках, їх тіло сплющене у спинночеревному дорсовентральному напрямку, має форму стрічки. На передньому кінці знаходиться голівка - сколекс, далі - шийка, потім стробіла, яка складається із члеників - проглотид.

Круглястий, або сплющений, сколекс має органи фіксації, найчастіше у вигляді чотирьох мускулистих присосок або двох поздовжніх присисних щілин - ботрій. У багатьох, крім присосок, на вершині сколекса є ще невеликий хоботок, озброєний віночком або кількома рядами кутикулярних гачків. Відомі органи фіксації й іншого типу. Наявність тих чи інших органів прикріплення і їх кількість характеризують різні види цестод.

Нові проглоти-ди відчленовуються від шийки, внаслідок чого раніше утворені проглотили поступово відсуваються назад і в міру дозрівання у них яєць відриваються. Зовні тіло черв яка вкрите шкірно-м язовим мішком. Його поверхневий шар - тегумент - морфологічно подібний до такого у сисунів а функціонально аналогічний слизовій оболонці кишок хребетних.

У виявлено ряд травних ферментів. Травна система відсутня, Цестоди живуть у кишках хазяїна, де оточені рідким поживним матеріалом, який вони всмоктують осмотично усією поверхнею тіла. Органи, виділення - протонефридії. Нервова система складається з переднього нервового вузла ганглія, який розташований у сколексі, і двох головних бічних стовбурів, які тягнуться вздовж усього тіла. Органи чуттів, крім органів дотику, відсутні. Запліднення перехресне, але інколи спостерігається злиття статевих клітин, які утворюються у одному і тому ж членику або різних члениках одного і того ж черв яка 12 . Ціпяк озброєний Taenia solium -збудник теніозу. У стьожковій стадії - паразит тонкої кишки, у стадії фіни локалізується в основному у м язах. У людини виявляється в очах, центральній нервовій системі. Географічне поширення - повсюдне.

Статевозрілі форми досягають у довжину 2-3 м. Остаточний хазяїн - людина.

Проміжний хазяїн - свиня, зрідка людина. Зараження свиней відбувається при поїданні нечистот, у яких можуть виявитися проглотиди ціп яка озброєного. Зараження людини відбувається при споживанні в їжу сирої або недостатньо термічно обробленої свинини. Ціп як неозброєний Таепіarhynchus saginatus - збудник теніарінхозу. У стьожковій стадії паразитує у кишках людини. Географічне поширення - повсюдне. У статевозрілому стані ціп як неозброєний досягає у довжину 4-7 м. Остаточний хазяїн - людина, проміжний - велика рогата худоба.

За характером захворювання подібне до теніозу. Діагноз ставиться при виявленні лроглотид, які можна виявити не тільки у фекаліях. Вони активно виповзають із анального отвору і повзають по тілу й білизні, привертаючи увагу хворого. Яйця цього ціп яка можна виявити також за допомогою зскрібка з періанальних складок. Фінозна стадія у організмі людини не розвивається. Особиста гігієна заключається в тому, щоб не їсти сиру або напівсиру яловичину.

Заходи громадської профілактики аналогічні таким, як і при теніозі. Ліквідація теніаринхозу цілком реальна, оскільки хворі легко виявляються е радикальні засоби лікування і розроблено профілактичні заходи, які полягають у розриванні епідемічного ланцюга. Для уникнення зараження худоби проводиться активний вияв хворих серед населення країни. Особливо ретельно обстежуються працівники, які обслуговують тваринництво.

Лікування хворих обов язкове. Здійснюються заходи по санітарному благоустрою населених пунктів. Для запобігання зараженню людей підсилюється ветеринарна експертиза туш на м ясокомбінатах, бойнях і ринках. Проводиться велика санітарноосвітницька робота 13 . 2.3 Тип Круглі черви Тип Круглі черви Nemathelminthes налічує близько 500 видів круглих червів, які живуть у різних середовищах морських і прісних водах, грунті, органічних речовинах, які гниють або бродять. Багато круглих червів пристосувалось до паразитування.

Ряд видів цікавлять медиків, бо є паразитами людини. Для тварин, які відносяться до типу круглих червів, властиві 1 тришаро-вість, тобто розвиток екто енто- і мезодерми у ембріонів 2 наявність первинної порожнини тіла і шкірно-м язового мішка 3 білатеральна симетрія 4 видовжене несегментрване тіло, яке на поперечному розрізі круглясте 5 наявність систем органів - м язо юі, травної, нервової і статевої 6 роздільностатевість 7 поява третього, заднього відділу травної системи і анального отвору.

У систематичному відношенні тип круглих червів поділяють на кілька класiiit з яких ми розглянемо тільки основний клас власне круглих червів нематод. Усі круглі черви, які паразитують у людини, відносяться до цього класу 15 . 2.3.1 Клас Власне круглі черви Nematoda Шкірно-м язовний мішок нематод утворений кутикулою, гіподермою і мускулатурою. За даними Ю. К. Богоявленського, у типового представника круглих червів - аскариди людської - кутикула складається з 10 шарів. Вона виконує функцію зовнішнього скелета опори для м язів і захисту від механічних і хімічних факторів. Гіподерма, яка розташована під кутикулою, складається із суцільної маси протоплазми клітини з рідкими ядрами і вакуолями, меж між ними немає синцитій. Гіподерма пронизана численними фібрилами.

У гіподермі активно відбуваються обмінні процеси й інтенсивний біосинтез. Вона є також бар єром, який затримує шкідливі для гельмінта речовини. Під гіподермою розташована мускулатура, яка складається з окремих клітин, зібраних у 4 тяжі поздовжніх м язів, відділених один від одного валиками гіподерми- спинним, черевним і двома бічними.

Всередині шкірно-м язового мішка розташована первинна порожнина тіла, або псевдоцель, заповнена рідиною. Особливість цієї порожнини полягає в тому, що вона не вистелена мезодермальним епітелієм. У ній розташовуються внутрішні органи нематод. Крім того, у порожнині під великим тиском знаходиться рідина, що створює опору для соматичної мускулатури.

До складу органів входить невелика і, як правило, постійна кількість клітин. Травна система починається ротовим отвором, який розташований на передньому кінці тіла і оточений трьома губами. Травна система являє собою пряму трубку, яка ділиться на той відділи-передній, середній і задній. Передній і задній відділи ектодермального походження, середній - ентодермального. Закінчується кишка анальним отвором, який розташований на задньому кінці тіла я черепного боку. У деяких нидів анальний отвір відсутній. Кровоносна і дихальна системи відсутні, що вказує па примітивність організації нематод.

Дихання здійснюється через покриви або біоенергетичний процес відбувається за типом аноксибіозу бродіння 7 . Видільна система своєрідна. Вона представлена 1-2 одноклітинними шкірними залозами, які замінили про-тонефридії. Від залози відходять вирости у вигляді двох бічних каналів, які лежать у бічних валиках гіподерми. Ззаду канали закінчуються сліпо, а в передній частині сполучаються у один непарний канал, який відкривається назовні порою позаду губ. Функція виділення властива і особливим фагоцитарним клітинам, які розташовані вздовж видільних каналів. У клітинах нагромаджуються нерозчинні продукти дисиміляції, а також інородні тіла, які потрапляють у порожнину тіла. Нервова система складається з на-вкологлоткового кільця, від якого відходять нервові стовбури - спинний, черевний і 4 бічні. Стовбури сполучені між собою комїсурами.

Органи чуттів розвинені слабо.

Вони представлені органами дотику і, ймовірно, органами хімічного чуття - горбиками, які розташовані переважно навколо рота, а в самців і дотикових горбиків на задньому кінці тіла. Статеві органи трубчастої будови. У самки вони звичайно парні, а у самця - непарні. Чоловічий статевий апарат складається із сім яника. За ним іде сім япровід, який переходить у сім явипорскувальний канал, що відкривається у задню кишку. Жіночий статевий апарат починається правим і лівим яєчниками, потім ідуть правий і лівий яйцеводи у вигляді трубок великого діаметра, права і ліва матки, які мають невеликий діаметр.

Обидві матки сполучаються у загальну піхву, яка відкривається назовні на череві. Розмноження тільки статеве. Запліднені яйця починають розливатися в матці, але остаточне формування личинки у більшості видів відбувається тільки у зовнішньому середовищі при наявності кмсию повітря. У деяких нематод спостерігається живородіння. Ріст і розвиток личинок супроводжуються рядом послідовних линянь, при яких личинка звільняється від старої кутикули, яка замінюється новою.

Для життєвого циклу більшості видів паразитичних круглих червів властива відсутність зміни хазяїнів. Гострик Enterobius vermicularis -збудник ентеробіозу. Паразитує у нижніх відділах тонкої кишки. Поширений скрізь. Морфофізіологічні особливості. Гострик - невеликий черв як білого кольору. Довжина самок близько 10 мм, самців - 2-5 мм. Задній кінець тіла самця спіралеподібне зігнутий. Яйця гострика безбарвні, несиметричні, сплющені з одного боку. Живляться гострики вмістом кишок.

Гострик - паразит тільки людини. Зміни хазяїнів нема. Самка з дозрілими заплідненими яйцями спускається до анального отвору, переважно вночі, коли слабне тонус його сфінктера, виходить назовні і відкладає на шкіру промежини людини від 10 до 15 тис, яєць, після чого гине. Самки, повзаючи, викликають сильне свербіння. Яйця гострика на шкірі людини досягають інвазійної зрілості через 4- 6 год. Особи, які страждають ентеробіозом, під час сну розчухують сверблячі місця. Яйця потрапляють на пальці, особливо нагромаджуючись під нігтями. З рук вони можуть бути занесені у рот самим же хворим аутореінвазія, а також розсіюються по білизні і оточуючих предметах.

Тривалість життя гострика близько 1 місяця 10 . 2.4 Тип кільчасті черви Annelida Тип Кільчасті черви налічує близько 6800 видів, представники яких живуть у прісних і солоних водах і в грунті. Вивчення кільчастих червів важливе для розуміння шляхів філогенезу тваринного світу. Деякі види мають медичне значення. Для тварин типу кільчастих червів перстеняків властиві 1 тришаровість, тобто розвиток екто ендо- і мезодерми у ембріонів 2 вторинна порожнина тіла 3 шкірно-м язозий мішок 4 двобічна симетрія 5 гомономна метамерія, або сегментація тіла 6 наявність основних систем органів травної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, статевої 7 замкнена кровоносна система 8 видільна система у вигляді метанефридіїв 9 нервова система складається з надглоткового ганглія і черевного парного або непарного ланцюга, з єднаних навкологлотковнми комісурами 10 наявність примітивних органів руху. Важливими прогресивними рисами у будові кільчастих червів необхідно назвати появу целомічної порожнини і видільної системи у вигляді метане-фридїїв. Целом відрізняється від первинної порожнини наявністю целомічної вистилки.

З одного боку вона прилягає до стінки тіла, утворюючи соматоплевру, а з другого - до стінки кишкової трубки, утворюючи спланхноплевру. Поява целому забезпечує перстенякам анелідам більш високий, ніж у інших червів, рівень процесів життєдіяльності. Целомічна рідина, яка омиває органи тіла, поряд з кровоносною системою постачає їм кисень і поживні речовини, а також сприяє видаленню продуктів дисиміляції і пересуванню фагоцитів. Видільна система кільчастих червів - метлнефридн тісно пов язана з целомічною порожниною.

Метанефридії починаються у порожнині тіла лійкою, від якої відходить протока у сусідній сегмент тіла, тут вона робить кілька петель і відкривається назовні видільною порою на бічній стінці тіла. У кожному сегменті є пара метанефридіїв правий і лівий. Лійка і протока мають війки, які викликають рух екскретованої рідини. Кільчасті черви - це ланка у родоводі тваринного світу. З ними філогенетичне пов язані типи членистоногих і молюсків м якотілих. Роль кільчастих червів у біосфері Істотна.

Багато морських анелід поліхе-ти є основною їжею риб, тому мають велике значення в кругообігу речовин у природі. Деякі з лоліхет туземці островів Полінезії використовують у їжу. Черв яки, які живуть у грунті, відіграють важливу роль у підвищенні родючості грунтів. У медицині використовується п явка медична Hirudo medicinalis. У ротовій порожнині цієї п явки є 3 рухливі щелепи, якими вона робить ранку на шкірі жертви і живиться її кров ю. Ротова порожнина переходить у глотку, куди відкриваються протоки залоз, які виділяють секрет - гірудин.

Він перешкоджає зсіданню крові. П явка медична поширена у південних районах Європи на Україні, в Молдові, на Кавказі. Живе у неглибоких з густою рослинністю болотах, зустрічається також в озерах, ставках, тих заплавах річок. Живиться кров ю риб, жаб, ссавців. При пересиханні водойм п явки зариваються у грунт і впадають у стан заціпеніння. У зв язку з широким використанням п явок з метою лікування їх не тільки виловлюють у природних водоймах, але й розводять спеціально.

Використання п явок лікарями відоме здавна.

Нині їх використовують для зниження артеріального тиску, при підвищеному виутрішньоочному.

При тромбозах і тромбофлебітах гірудин знижує зсідання крові і сприяє розчиненню тромбів. Використовуються п явки і при лікуванні інших хвороб. Відомі випадки паразитування деяких видів п явок у носовій порожнині і носоглотці, куди вони можуть заповзати, якщо людина п є з водойми, нахилившись до води, або при нирянні 15 . 2.5 Тип Членистоногі Arthropocia До членистоногих належить більш як 1 млн. видів. Це найбагатшнй представниками тип тварин.

Цьому сприяла поява ряду прогресивних ознак - ароморфозів та ідіоадаптацій, властивих цьому типу. Разом з тим у членистоногих є багато спільних ознак з кільчастими червами, що вказує на їхню філогенетичну спорідненість. Роль членистоногих у природі, в кругообігу речовин і біосфері неоціненна. Велике також їхнє економічне значення як шкідників і опилювачів культурних рослин, як тварин, які використовуються у їжу, тощо. Членистоногі становлять великий медичний інтерес, бо серед них трапляються паразити людини, проміжні хазяїни паразитів, переносники збудників трансмісивних хвороб і отруйні тварини.

Більшість таких членистоногих відносять до класів павукоподібних вивчає арахнологія і комах предмет ентомологи. Павукоподібні і комахи, які мають медичне значення, складають предмет вивчення медичної арахноентомології, яка є розділом медичної паразитології. Для тварин, які належать до типу членистоногих, характерні 1 тришаровість, тобто розвиток трьох зародкових листків у ембріона 2 білатеральна симетрія 3 гетерономна членистість проявляється в тому, що сегменти тіла мають різну будову і виконують різні функції 4 злиття сегментів у відділи тіла 5 поява членистих кінцівок, що являють собою багаточленний важіль 6 диференціація м язів і поява смугастої мускулатури 7 зовнішній хітиннзований скелет, який захищає від впливів зовнішнього середовища і призначений для прикріплення м язів 8 порожнина тіла - міксоисль, яка утворюється під час ембріонального розвитку в результаті злиття первинної і вторинної порожнини тіла 9 наявність систем органів тривної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, ендокринної, статевої. Травна система складається з трьох відділів переднього, середнього і заднього, який закінчується анальним отвором.

Середній відділ має травні залози.

Органи дихання. Будова їх залежить від умов життя у водних форм - зябра, які здатні використовувати розчинений у воді кисень, у наземних-легені і трахеї, які пристосовані до використання кисню повітря. Органи виділення у різних класів побудовані неоднаково.

У деяких це дуже видозмінені мета нефридії видільні залози ракоподібних, у інших видільні органи нового типу- мальпігієві трубочки у павукоподібних і комах. Кровоносна система. У порівнянні з кільчастими червами вона більш прогресивна у зв язку з наявністю пульсуючого органа - серця, яке розташоване на спинному боці тіла. Проте на відміну від кільчастих червів у членистоногих кровоносна система незамкнена.

Нервова система така ж, як і у кільчастих червів складається із надглоткового ганглія, навкологлоткових комісур, черевного нервового ланцюга. Але у членистоногих відбулося злиття нервових вузлів, особливо у головному відділі. Крім нервової системи функцію регуляції виконують ендокринні залози. Подібність членистоногих до кільчастих червів говорить про їх філогенетичну спорідненість. Прогресивним порівняно з кільчастими червами у членистоногих є гетерономна метамерія, поява кінцівок, розвиток м язової системи, складніша будова нервової системи, поява серця, зовнішній хітинизований скелет, який захищає тіло і до якого прикріплюються м язи. Членистоногі характеризуються численнимипристосуваннями до різних умов середовища, різноманітною будовою органів дихання, живлення й руху. Основні класи ракоподібні, павукоподібні, комахи 14 . 2.5.1 Клас Ракоподібні Crustacea Клас включає близько 25 тис, видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах.

Він поділяється на два підкласи - нижчі і вищі раки. Нижчі раки звичайно живуть у товщі води і входять до складу планктону.

Вони мають важливе значення у біосфері - є солідною частиною харчового раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи і діалтомуси - проміжні хазяїни стьожака широкого і ришти. Вищі раки - мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього класу живуть тільки стоноги та деякі раки краб-злодій пальмовий. Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато раків некрофаги мають санітарне значення, бо звільняють водойми від трупів тварин.

Прісноводні раки і краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами для сисуна легеневого 15 . 2.5.2 Клас Павукоподібні Arachnoidea Клас налічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей ї черевця.

У більш примітивних фаланги обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на головогруди і черевце. Тіло вкрите хітинизованою кутикулою з гіподермою клітинної будови під нею. Похідними гіподерми є павутинні та отруйні залози. Отруйні залози розташовані, як правило, біля основи хеліцер. У павукоподібних б пар кінцівок. З них 2 перші пари - хеліцери і педи-пальпн - пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Інші 4 пари виконують функцію руху це ходильні ніжки. Під час ембріонального розвитку на черевці закладається кілька пар кінцівок, але згодом вони перетворюються у павутинні бородавки.

Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею. Нерідко травні ферменти вводяться у тіло жертви і після того, як її тканини перетравляться, всмоктуються хижаком.

Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата. Дихальна система представлена або пластинчастими легенями, або трахеями. Ті й інші відкриваються назовні отворами - стигмами на боках члеників. У легеневих мішках розташовані численні листкоподібні складки, в яких є кровоносні капіляри. Легені павукоподібних гомологічні зябрам ракоподібних. Трахеї -це система розгалужених трубочок, які підходять безпосередньо до всіх органів, де і здійснюється тканинний газообмін. Що стосується видільної системи, у деяких павукоподібних є видозмінені метанефридії. У багатьох форм утворюються мальпігієві судини, які складаються з однієї або кількох пар виростів кишкової трубки на межі середньої і задньої кишок, розташованих у порожнині тіла. З них продукти життєдіяльності надходять у задній відділ кишок.

Кровоносна система найскладніша у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе. У цих тварин кровоносна система подібна до такої в ракоподібних. Простіша будова кровоносної системи у павукоподібних, які дихають трахеями.

Найпростіша кровоносна система у кліщів у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій отворів. Нервова система характеризується концентрацією складових частин. У деяких форм черевний нервовий ланцюг зливається в один головогрудий ганглій. Усі павукоподібні роздільностатеві. Статевий диморфізм добре виражений. Скорпіони Scorpiones мають розчленоване на головогруди і черевце тіло. Черевце членисте і складається з двох відділів широкого переднього і довгого вузького заднього, який часто неправильно називають хвостом. Останній членик черевця здутий і має гострий, кігтеподібний шип - жало всередині цього членика є дві отруйні залози, що відкриваються двома отворами на кінці жала. Здобич скорпіон убиває уколом жала, перегинаючи при цьому хвоста через спину до жертви, яку утримує педипальпами.

Скорпіони - живородящі. Самка народжує кілька десятків розвинених особин, які певний час сидять на спині матері. Статевої зрілості скорпіони досягають у віці 4-5 років. Скорпіони, які належать до кількох видів, живуть на півдні Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Закавказзі, Середній Азії. Весь день скорпіони ховаються під камінням, у земляних нірках, під корою, в тріщинах скель і глинобитних стінах будівель, між дровами і можуть проникати в житло.

Вночі виходять на полювання. Живляться комахами, павуками тощо. Укуси скорпіонів, які живуть у нашій зоні, для людини, як правило, не смертельні, але викликають сильний біль, напухання кінцівок, гарячковий стан, сонливість тощо. Як специфічний засіб проти укусів використовують антитоксичну протнскорпюнну сироватку.

Укуси великих тропічних видів наприклад, африканського скорпіона, що має близько 17 см завдовжки можуть призводити іноді до смерті. Кліщі Асагіnа. Тіло не розчленоване на відділи і не сегментоване, овальної або кулястої форми. Ротовачастина тіла складаться з пари верхніх щелеп, або хеліцер, і педнпальп.

Хеліцери і пединальии зближені і утворюють хоботок. Ротовий апарат кліщів колючо-сисного і гризучого типів. У кліщів імагінальної стадії 4 пари ніг, на кінці яких е особливі кігтикн і подушечки для прикріплення до хазяїна. Розвиток кліщів відбувається з метаморфозом. Самка відкладає яйця, з них розвиваються личинки, у яких немає задньої пари ніг, стигм, трахей І статевого отвору. Після першого линяння личинка перетворюється у німфу, яка має 4 пари кінцівок і недорозвинені статеві залози.

Залежно від виду кліщів спостерігається одна німфальна форма або кілька. Після останнього линяння німфа перетворюється в імаго - статевозрілу форму. Кліщі завдають великої шкоди тваринництву. Серед них зустрічаються постійні й тимчасові паразити людини. Останні нерідко є переносниками збудників трансмісивних хвороб людини і свійських тварин 10 . 2.5.2 Клас Комахи, Іnsecta Комахи - вищі безхребетні, їхнє тіло чітко розділене на голову, груди і черевце. Грудний відділ складається з трьох сегментів кожний має пару ніг. Отже, у комах 3 пари кінцівок. Другий і третій сегменти, крім того, можуть мати по парі крил. Черевце складається з 6-12 члеників. Крила є у більшості комах. У деяких комах обидві пари крил розвинені добре.

У ряду двокрилих для літання використовується тільки перша пара, а друга дуже редукована збереглися невеликі рудименти-дзижчальця, які є органами рівноваги. Крила мають поздовжні і поперечні жилки, всередині каналу яких проходять нерви і трахеї. Жилкування крил має велике систематичне значення.

Відомі і безкрилі комахи. Одні з них - первиннобезкрилі. Відсутність у них крил вказує на примітивність організації. Вториннобезкрилі воші, блохи, клопи втратили крила у результаті паразитичного способу життя. Покриви тіла і м язова система. Комахи мають хітинизований покрив, під яким залягає одношаровий гіподермальний епітелій. Шкіра багата на різноманітнї залози пахучі, воскові, линяння тощо. М язи смугасті. Травна система характеризується різноманітністю будови щелепного апарату і складністю диференціювання кишок.

Починається травна система ротом, який веде у ротову порожнину. Сюди відкриваються протоки слинних залоз. У гусениць більшості метеликів слинні залози трансформовані у прядильні. Передній відділ кишок має розширення - воло. У робочих бджіл у волі під впливом ферментів квітковий нектар перетворюється у мед. Перетравлення і всмоктування їжі у комах здійснюється у середній кишці, яка переходить у задню, що відкривається назовні анальним отвором.

Органи дихання - трахеї, тобто система розгалужених трубок, яка розподіляє повітря по тілу і постачає його до всіх органів. Органи виділення - мальпігієві судини - численні трубочки, які впадають у кишки на межі середньої і задньої. Просвіт їх заповнений зернами сечової кислоти - головним продуктом дисиміляції у комах. Органи кровообігу. Серце і аорта розташовані на спинному боці черевця. У зв язку з тим що є розгалужена сітка трахей, кровоносна система розвинена слабо і позбавлена функції переносника кисню.

Рідину, яка циркулює по кровоносній системі, називають гемолімфою. У ній знаходяться білі кров яні тільця. У деяких комах наприклад, жуків-наривників гемолімфа отруйна. Нервова система. У черевному нервовому ланцюзі дуже виражена тенденція до концентрації гангліїв у головному відділі, а у деяких комах наприклад, мух концентрація поширюється ї на грудний відділ, в якому усі ганглії зливаються у суцільну масу. Ці зміни у будові нервової системи ведуть до вдосконалення її діяльності, Органи чуттів комах добре розвинені. Очі дорослих комах найчастіше фасеткові, але можуть бути і простими. Є також органи рівноваги, смаку і нюху, у деяких - слуху. Система відтворення.

Усі комахи роздільностатеві. Розвиток відбувається з метаморфозом. При повному метаморфозі комахи проходять стадії яйця, личинки, лялечки і дорослої форми імаго. При неповному метаморфозі випадає стадія лялечки. Практичне значення комах дуже велике. Вони є головними запилювачами квіткових рослин.

Близько 30 європейських квіткових рослин у тому числі важливі сільськогосподарські культури запилюються комахами. Риючі комахи відіграють значну роль у ґрунтоутворенні. Деякі корисні комахи одомашнені бджола, тутовий і дубовий шовкопряди. Величезну користь людині приносять хижі комахи, поїдаючи інших комах - шкідників культурних рослин і лісу. Комахи-паразити, личинки яких розвиваються у яйцях і личинках інших комах оси і їздці , скорочують чисельність шкідливих комах. Оскільки більшість інсектицидів не байдужі для людини, свійських тварин і корисних комах, використання хижих і паразитичних комах для боротьби з шкідниками біологічні способи боротьби необхідно застосовувати набагато ширше.

Медичне і ветеринарне значення комах полягає переважно у тому, що серед них немало паразитів, які завдають прямої шкоди здоров ю або з ними пов язане поширення збудників трансмісивних хвороб. Клас комах ділиться на велику кількість рядів. В основу класифікації покладено характер метаморфозу, будова ротових органів і крил. До комах з неповним перетворенням відносяться ряди прямокрилих коники, сарана, тарганових, напівтвердокрилих або клопів, бабок, вошей тощо 7 . До комах з повним перетворенням належать ряди твердокрилих або жуків, лускокрилих або метеликів, перетинчастокрилих, бліх, двокрилих тощо. Ряд Тарганові Blattodea. Багато видів живуть у відкритій природі. Медичний інтерес становлять чорний тарган Blatta orientalis і рижий, або прусак Blattella germanica. Розміри першого 20-26 мм, другого 8-11 мм. Самці чорного таргана мають розвинені передні крила, у самок вони редуковані. У прусака обидві статі мають розвинені крила, Самки тарганів відкладають яйця у коконах. Розвиток зародка триває кілька місяців. Так, у прусака при температурі 22 С цей період триває 172 дні. Висока температура прискорює метаморфоз, низька - уповільнює. Обидва види звичайно поселяються у теплих приміщеннях, але у Середній Лзії і в Криму зустрічаються і у природі. Живучи у помешканнях, таргани живляться хлібом, овочами, м ясом, іншими продуктами.

Вони нерідко живляться нечистотами і виділеннями людини мокротиння, фекалії , тому можуть стати механічними переносниками хвороботворних організмів, цист найпростіших, яєць гельмінтів. Для боротьби з тарганами використовують інсектициди, приманки з бурою тощо. Ряд Клопи Heteroptera. Більшість представників цього ряду живляться соками рослин. Деякі клопи, у тому числі блощиця Сіtnех lectularius, перейшли до паразитичного способу життя.

Слина блощиці містить отруйний секрет, тому укуси її болючі. Перенесення блощицею будь-яких збудників хвороб не встановлено.

Дорослі блощиці та їхні личинки можуть довго по кілька місяців голодувати.

Для боротьби з клопами використовують інсектициди, знищують гризунів - хазяїнів клопів і бліх. Також існує цікавий представник родини Справжні Мухи - Муха Цеце. Мухи цеце є облігатними переносниками трипаносом - збудників африканського трипаносомозу.

Епідеміологічне .значення мають два види Glossina palpallis і G. morsitans. G. palpallis поширена у західних районах Африки. Розміри коливаються від 10 до 13,5 мм, на спині є дві великі темні плями. Тривалість життя 3- б місяців. За цей час самка 6-12 разів народжує одну живу личинку, яку відкладає на поверхні грунту. Живуть ці мухи переважно у заростях кущів по берегах річок і озер, поблизу житла людини. Живляться переважно кров ю людини, рідше - кров ю свійських і диких тварин.

Для знищення місць помешкання мух вирубують кущі й дерева по берегах водойм, біля житла людини, уздовж доріг. Використовують також інсектициди для знищення дорослих мух. Glossina morsilans дрібніша, завдовжки до 10 мм. За забарвленням більш світла. Біологія розвитку така ж, як І у попередньої мухи. Живе у посушливих районах саван. Живиться переважно кров ю диких тварин, на людину нападає рідко 8 . 2.5 Тип Хордові Chordata Тип Хордові налічує близько 40 тис. видів, які живуть в океанах, морях, прісних водоймах і на суші. Еволюція органічного світу досягла найвищих рівнів розвитку у типі хордових, а серед них - у підтипі хребетних.

Вивчення еволюції хребетних дає змогу зрозуміти особливості будови тіла людини. Хребетні мають велике народногосподарське і медичне значення. Багато з них є проміжними хазяїнами паразитів людини або резервуаром збудників хвороб. Хордові мають комплекс ознак, які специфічні для них і не зустрічаються у тварин, що належать до інших типів тварин.

Упродовж спинної частини тіла тягнеться хорда. Хорда - твердий, пружний стижень, який складається з особливих клітин, що тісно прилягають одна до одної. Хорда виконує роль внутрішнього скелета. Вона є опорою для внутрішніх органів і надає тілу певної пружності, що має велике значення при зариванні у грунт. До хордових належать риби, земноводні жаби, тритони та ін плазуни ящірки, змії черепахи, крокодили, птахи та звірі. Ланцетник - напівпрозора тварина, завдовжки - 4-8 см. Живе у морях тропічної та помірної зон, зокрема у Чорному морі, на невеликій глибині, в місцях з піщаним чистим дном. Тіло ланцетника блідо-рожеве, з боків сплюснуте, на передньому та задньому кінцях - загострене.

Хвостовий відділ облямований шкірною складкою - хвостовим плавцем, що своєю формою нагадуєхірургічний інструмент- ланцет. Більшу частину ланцетник проводить, зарившись у пісок і виставивши назовні передній кінець тіла, на якому міститься рот, оточений 10-20 парами щупалець.

Якщо ланцетника потривожити, він відпливає на невелику відстань і знов занурюється в грунт. Травна система ланцетника проста - ротова порожнина переходить у широку глотку, за нею йде кишка, що відкривається назовні на черевній частині тіла перед хвостовим відділом. Ротова порожнина покрита зсередини війчастими клітинами. Війки весь час рухаються і разом з водою заганяють через рот у глотку і далі в кишку одноклітинні водорості й найпростіших, якими ланцетник живиться 5 . Дихання відбувається водночас із живленням.

Кровоносна система замкнута, складається з двох основних кровоносних судин - спинної і черевної, а також численних відгалуджень і капілярів. Органи виділення у ланцетника мають таку саму будову як і в Кільчастих червів. Центральна нервова система спинний мозок міститься на спині ланцетника, над хордою, що має вигляд довгої порожнистої трубки. Ланцетник відрізняє світло від темряви, хоча не має справжніх очей. Світло сприймається скупченням світлочутливих клітин, які містяться над нервовою трубкою.

На тілі ланцетника є клітини дотику 15 .